Вступ

Аналіз роману «Майстер і Маргарита» вже багато десятиліть є предметом вивчення літературознавців у всій Європі. Роман має ряд особливостей, таких як нестандартна форма «роману в романі», незвичайна композиція, багата тематика та зміст. Він недаремно написаний на заході життєвого і творчого шляху Михайла Булгакова. Письменник вклав у твір весь свій талант, знання та фантазію.

Жанр роману

Твір «Майстер і Маргарита», жанр якого критики визначають як роман, має низку ознак, властивих своєму жанру. Це кілька сюжетних ліній, багато героїв, розвиток дії протягом багато часу. Роман фантастичний (іноді називають його фантасмагоричним). Але найяскравіша особливість — це його структура «романа в романі». Два паралельні світи – майстри та давні часи Пілата та Ієшуа, тут живуть майже самостійно і перетинаються лише в останніх розділах, коли візит до Воланду наносить Левій – учень та близький друг Ієшуа. Тут дві лінії зливаються в одну, і дивують читача своєю органічністю і близькістю. Саме структура «роману в романі» дала можливість Булгакову так майстерно і повно показати два такі різні світи, події сьогодні, і майже дві тисячі років тому.

Особливості композиції

Композиція роману «Майстер і Маргарита» та її особливості обумовлені нестандартними прийомами автора, як-от створення одного твори у межах іншого. Замість звичного класичного ланцюжка – композиція – зав'язка – кульмінація – розв'язка бачимо сплетіння цих етапів, і навіть подвоєння їх.

Зав'язка роману: зустріч Берліоза та Воланда, їхня бесіда. Відбувається це у 30 роках ХХ століття. Розповідь Воланда забирає читача теж у тридцяті роки, але два тисячоліття тому. І тут починається друга зав'язка – роману про Пілата та Ієшуа.

Далі слідує зав'язка. Це витівки Володна та його компанії у Москві. Звідси бере витоки і сатирична лінія твору. Також паралельно розвивається другий роман. Кульмінація роману майстра – страта Ієшуа, кульмінаційний момент розповіді про майстра, Маргариту та Воланду – візит Левія Матвія. Цікава розв'язка: у ній обидва романи поєднуються в один. Воланд і його почет везуть Маргариту та Майстра в інший світ, щоб нагородити їх спокоєм та миром. По дорозі вони бачать вічного мандрівника Понтія Пілата.

«Вільний! Він чекає на тебе!» – цією фразою майстер звільняє прокуратора та завершує свій роман.

Основні теми роману

Михайло Булгаков уклав сенс роману «Майстер і Маргарита» у сплетіння основних тем та ідей. Недаремно роман називають і фантастичним, і сатиричним, і філософським, і любовним. Всі ці теми розвиваються в романі, обрамляючи та підкреслюючи головну ідею – боротьби добра і зла. Кожна тема одночасно прив'язана до своїх героїв та переплітається з іншими персонажами.

Сатирична тема- Це "гастролі" Воланда. Збожеволіла від матеріальних благ публіка, ласі на гроші представники еліти, витівки Коровйова і Бегемота гостро і чітко описують хвороби сучасного письменника суспільства.

Тема коханнявтілена в майстрі та Маргарит і надає роману ніжність і пом'якшує багато гострих моментів. Напевно, не дарма, письменник спалив першу версію роману, де Маргарити та майстра ще не було.

Тема співчуттяпроходить через весь роман і показує кілька варіантів співчуття та співпереживання. Пілат співчуває бродячому філософу Ієшуа, але заплутавшись у своїх обов'язках і, побоюючись засудження, «миває руки». Інше співчуття у Маргарити - вона всім серцем співпереживає і майстру, і Фріді на балу, і Пілату. Але її співчуття – не просто почуття, воно штовхає її на певні дії, вона не складає рук і виборює спасіння тих, за кого переживає. Співчує майстру й Іван Бездомний, переймаючись його історією, що «кожний рік, коли настає весняна повня… надвечір з'являється на Патріарших ставках…», щоб потім уночі бачити гірко-солодкі сни про дивні часи та події.

Тема вибаченняйде майже поруч із темою співчуття.

Філософські темипро сенс і мету життя, про добро і зло, про біблійні мотиви багато років служать предметом суперечок та вивчення літераторів. Все тому, що особливості роману «Майстер і Маргарита» – у його структурі та неоднозначності; з кожним прочитанням відкривають перед читачем все нові та нові питання та думки. У цьому й геніальність роману – він втрачає ні актуальність, ні гостроту десятиліттями, і так само цікавий, яким був своїх перших читачів.

Ідеї ​​та головна думка

Ідея роману – це добро і зло. І не лише у контексті боротьби, а й у пошуку визначення. Що насправді зло? Швидше за все, так найповніше можна описати головну думку твору. Читач звичний до того, що диявол – це чисте зло, буде щиро здивований образом Воланда. Він не робить зла, він – споглядає і карає тих, хто поступає низько. Його гастролі у Москві лише підтверджують цю думку. Він показує моральні хвороби суспільства, але навіть засуджує їх, лише сумно зітхає: «Люди, як люди… Такі самі, як і раніше». Людина слабка, але в її силах протистояти своїм слабкостям, боротися з ними.

Неоднозначно показано тему добра і зла на образі Понтія Пілата. Він у душі чинить опір страті Ієшуа, але йому не вистачає сміливості піти проти натовпу. Вирок бродячому безневинному філософу виносить натовп, але відбувати покарання завжди судилося Пілату.

Боротьба добра і зла – це протистояння літературної спільноти майстру. Самовпевненим літераторам мало просто відмовити письменнику, їм необхідно принизити його, довести свою правоту. Майстер дуже слабкий, щоб боротися, всі його сили пішли у роман. Не дарма розгромні статті для нього набувають образу якоїсь істоти, яка починає вдаватися до майстра в темній кімнаті.

Загальний аналіз роману

Аналіз «Майстер і Маргарита» має на увазі занурення у світи, відтворені письменником. Тут можна побачити біблійні мотиви та паралелі з безсмертним «Фаустом» Ґете. Теми роману розвиваються кожна окремо, і водночас співіснуючи, разом створюючи павутину подій та питань. Декілька світів, що знайшли кожен своє місце в романі, автор здивує органічно. Зовсім не викликає подив подорожі з сучасної Москви до стародавнього Єршалаїма, мудрі бесіди Воланда, що говорить величезний кіт і політ Маргарити Миколаївни.

Цей роман справді безсмертний завдяки таланту письменника та незгасаючої актуальності тем та проблем.

Тест за твором

Майстер і Маргарита – легендарний твір Булгакова, роман, що його путівкою в безсмертя. Він обмірковував, планував і писав роман 12 років, і він зазнав багатьох змін, які зараз і уявити складно, адже книга набула вражаючої композиційної єдності. На жаль, закінчити справу всього свого життя Михайло Панасович так і не встиг, остаточних правок не було внесено. Сам він оцінював своє дітище як головне послання людству, як заповіт нащадкам. Що ж Булгаков хотів сказати?

Роман відкриває нам світ Москви 30-х. Майстер разом зі своєю коханою Маргаритою пише геніальний роман про Понтія Пілата. Його не допускають до публікації, а сам автор завалює непідйомна гора критики. У нападі розпачу герой спалює свій роман і потрапляє до психіатричної лікарні, залишаючи Маргариту одну. Паралельно з цим до Москви прибуває Воланд, диявол, разом із своєю свитою. Вони учиняють заворушення у місті, такі як сеанси чорної магії, вистава у Вар'єті та Грибоєдові тощо. буд. Героїня тим часом шукає спосіб повернути свого Майстра; згодом йде на угоду з сатаною, стає відьмою і є на балу у мерців. Воланд захоплений любов'ю та відданістю Маргарити і вирішує повернути їй коханого. Також повстає з попелу роман про Понтія Пілата. А пара, що возз'єдналася, віддаляється у світ спокою і умиротворення.

У тексті містяться розділи із самого роману Майстра, що оповідають про події в Єршалаїмському світі. Це розповідь про бродячого філософа Га-Ноцрі, допит Ієшуа у Пілата, наступна кара останнього. Вставні глави мають безпосереднє значення для роману, тому що їх розуміння є ключем до розкриття ідеї автора. Усі частини є єдине ціле, тісно переплетені між собою.

Теми та проблеми

Булгаков на сторінках твору відбив свої думки про творчість. Він розумів, що художник не вільний, він не може творити лише за велінням своєї душі. Суспільство сковує його, приписує йому певні рамки. Література в 30-х роках піддавалася найсуворішій цензурі, книги часто писалися на замовлення влади, відображення чого ми побачимо в МАССОЛІТі. Майстер не зміг отримати дозволу опублікувати свій роман про Понтія Пілата і про своє перебування серед літературного суспільства того часу відгукувався як про справжнє пекло. Герой, натхненний та талановитий, не зміг зрозуміти його членів, продажних та поглинених дрібними матеріальними турботами, так і вони у свою чергу не змогли його зрозуміти. Тому Майстер і опинився за межами цього богемного кола з невирішеною до публікації працею всього свого життя.

Другий аспект проблеми творчості у романі – це відповідальність автора за свій твір, його долю. Майстер, розчарувавшись і остаточно зневірившись, спалює рукопис. Письменник же, на думку Булгакова, повинен добиватися правди у вигляді своєї творчості, воно має нести користь суспільству та діяти на благо. Герой, навпаки, вчинив малодушно.

Проблему вибору відображають глави, присвячені Пілату та Ієшуа. Понтій Пілат, розуміючи незвичність і цінність такої людини як Ієшуа, відправляє того на страту. Боягузтість – найстрашніша вада. Прокуратор боявся відповідальності, боявся покарання. Цей страх абсолютно заглушив у ньому і симпатію до проповідника, і голос розуму, що говорить про унікальність і чистоту намірів Ієшуа, і совість. Остання мучила його все життя, а так само після смерті. Тільки наприкінці роману Пілату було дозволено поговорити з Ним та звільнитися.

Композиція

Булгаков у романі застосував такий композиційний прийом як роман у романі. "Московські" глави поєднуються з "пілатовськими", тобто з твором самого Майстра. Автор проводить паралель між ними, показуючи, що не час змінює людину, а лише вона сама здатна змінити себе. Постійна робота над собою – це титанічна праця, з якою не впорався Пілат, за що був приречений на вічні душевні страждання. Мотивами обох романів є пошук свободи, істини, боротьба добра і зла у душі. Кожен може робити помилки, але людина завжди повинна тягтися до світла; лише це може зробити його по-справжньому вільним.

Головні герої: характеристики

1. Ієшуа Га-Ноцрі (Ісус Христос) — бродячий філософ, який вважає, що всі люди самі по собі добрі і що настане час, коли істина буде головною людською цінністю, і інститути влади перестануть бути потрібними. Він проповідував, тому звинувачувався в замаху на владу Кесаря ​​і був страчений. Перед смертю герой прощає своїх катів; гине, не зрадивши своїх переконань, гине за людей, викупаючи їхні гріхи, за що був удостоєний Світла. Ієшуа постає перед нами реальною людиною з плоті та крові, здатною відчувати і страх і біль; він не оповитий ореолом містицизму.
2. Понтій Пілат – прокуратор Іудеї, справді історична особистість. У Біблії він судив Христа. На його прикладі автор розкриває тему вибору та відповідальності за свої вчинки. Допитуючи бранця, герой розуміє, що той невинний, навіть відчуває щодо нього особисту симпатію. Він пропонує проповіднику збрехати, щоб врятувати життя, але Ієшуа не схильний і не збирається відмовлятися від своїх слів. Захистити обвинуваченого чиновнику заважає його боягузтво; він боїться втратити владу. Це не дає йому вчинити щиро, так, як підказує йому серце. Прокуратор засуджує Ієшуа на смерть, а себе на муки душевні, що, звичайно, багато в чому страшніше за муки фізичні. Майстер наприкінці роману звільняє свого героя, і той разом із бродячим філософом піднімається з променя світла.
3. Майстер – творець, який написав роман про Понтія Пілата та Ієшуа. У цьому герої втілився образ ідеального письменника, який живе своєю творчістю, не шукає ні слави, ні нагород, ні грошей. Він виграв велику суму в лотереї і вирішив присвятити себе творчості – так і народився його єдиний, але, безумовно, геніальний твір. У цей час він зустрів любов – Маргариту, яка стала йому підтримкою і опорою. Не витримавши критики з боку вищого літературного московського суспільства, Майстер спалює рукопис, його насильно кладуть у психіатричну клініку. Згодом він був звільнений звідти Маргаритою з допомогою Воланда, якого дуже зацікавив роман. Після смерті герой заслуговує на спокій. Саме спокій, а не світло, як Ієшуа, тому що письменник зрадив переконання і зрікся свого творіння.
4. Маргарита - улюблена творця, готова заради нього на все, навіть відвідати бал Сатани. До зустрічі з головним героєм була одружена з забезпеченою людиною, яку, втім, не любила. Своє щастя вона здобула лише з Майстром, якого сама так і назвала, прочитавши перші розділи його майбутнього роману. Вона стала його музою, що надихає далі творити. З героїнею пов'язана тема вірності та відданості. Жінка вірна і своєму Майстрові, і його твору: вона жорстоко розправляється з критиком Латунським, який обмовив їх, завдяки їй повертається сам автор із психіатричної клініки та його, здавалося б, безповоротно втрачений роман про Пілата. За свою любов і готовність слідувати за своїм обранцем до кінця Маргарита була нагороджена Воландом. Сатана подарував їй спокій та єднання з Майстром, те, чого найбільше хотіла героїня.

Образ Воланда

Багато в чому цей герой схожий на Мефістофеля Ґете. Саме його ім'я взято з його поеми, сцени Вальпургієвої ночі, де він одного разу був названий таким ім'ям. Образ Воланда у романі «Майстер і Маргарита» дуже неоднозначний: він – втілення зла, й те водночас захисник справедливості і проповідник справжніх моральних цінностей. На тлі жорстокості, жадібності та порочності звичайних москвичів герой виглядає швидше позитивним персонажем. Він же, бачачи цей історичний парадокс (йому є, з чим порівняти), робить висновок, що люди як люди, звичайнісінькі, колишні, тільки квартирне питання їх зіпсувало.

Кара диявола наздоганяє тільки тих, хто цього заслуговував. Таким чином, його відплата дуже вибіркова і побудована за принципом справедливості. Хабарники, невмілі писаки, що дбають лише про свій матеріальний достаток, працівники громадського харчування, що крадуть і реалізують прострочені продукти, байдужі родичі, що воюють за спадок після смерті близької людини, - ось ті, кого карає Воланд. Не він підштовхує їх до гріха, лише викриває вади суспільства. Так автор, використовуючи сатиричні та фантасмагоричні прийоми, визначає порядки та звичаї москвичів 30-х років.

Майстер — справді талановитий письменник, якому не дали можливості реалізуватися, роман просто «задушили» масолітівські чиновники. Він був схожий на своїх колег, які мають посвідчення письменника; жив своєю творчістю, віддаючи йому всього себе, та щиро переживаючи за долю свого твору. Майстер зберіг чисте серце та душу, за що і був нагороджений Воландом. Знищений рукопис був відновлений і повернувся до свого автора. За своє безмежне кохання було прощено за свої слабкості дияволом Маргарита, якій сатана навіть надав право просити у нього виконання одного її бажання.

Своє ставлення до Воланду Булгаков висловив в епіграфі: «Я – частина тієї сили, що завжди хоче зла і завжди робить благо» («Фауст» Гете). Дійсно, володіючи необмеженими можливостями, герой карає людські пороки, але це можна вважати настановою на шлях істинний. Він – дзеркало, в якому кожен може побачити свої гріхи та змінитись. Сама диявольська його риса – все іронія, з якою він ставиться до всього земного. На його прикладі ми переконуємося, що зберегти свої переконання поряд із самовладанням і не збожеволіти можна лише за допомогою гумору. Не можна приймати життя надто близько до серця, адже те, що нам здається непорушною твердинею, так легко розсипається за найменшої критики. Воланд до всього байдужий, це відділяє його від людей.

добро і зло

Добро і зло нерозривні; коли люди припиняють творити добро, на його місці відразу виникає зло. Воно - відсутність світла, тінь, що приходить йому на зміну. У романі Булгакова дві протиборчі сили втілені в образах Воланда та Ієшуа. Автор, щоб показати, що участь цих абстрактних категорій у житті завжди актуальна і займає важливі позиції, Ієшуа поміщає у максимально віддалену від нас епоху, на сторінки роману Майстра, а Воланда ж – у сучасність. Ієшуа проповідує, розповідає людям про свої ідеї та розуміння світу, його створення. Пізніше за відкритий вислів думок він буде судимий прокуратором юдеї. Його смерть — це не торжество зла над добром, а, швидше, зрада добра, адже Пілат не в силах був зробити правильно, а значить, відкрив дверцята злу. Га-Ноцрі вмирає незламним і не переможеним, його душа зберігає в собі світло, що протиставляється темряві боягузливого вчинку Понтія Пілата.

Диявол, покликаний творити зло, прибуває до Москви і бачить, що серця людей сповнені темряви і без нього. Йому залишається лише викривати і насміхатися з них; через свою темну сутність Воланд не може творити суд інакше. Але не він підштовхує людей до гріха, не він змушує зло в них перемогти добро. По Булгакову, він є абсолютною темрявою, він робить акти справедливості, що дуже складно вважати поганим вчинком. У цьому полягає одна з головних ідей Булгакова, втілених у «Майстері та Маргариті»- ніщо, крім самої людини, не може змусити його вчинити так чи інакше, вибір добра чи зла лежить на ньому.

Також можна говорити про відносність добра та зла. І добрі люди роблять неправильно, малодушно, егоїстично. Так Майстер здається і спалює свій роман, а Маргарита жорстоко мстить критику Латунського. Однак доброта полягає не в скоєнні помилок, а постійної потягу до світлому та його виправленню. Тому закохану пару чекає прощення та спокій.

Сенс роману

Існує багато трактувань смислів цього твору. Безперечно, не можна говорити однозначно. У центрі роману – споконвічна боротьба добра зі злом. У розумінні автора ці дві складові знаходяться на рівних правах і в природі, і в людських серцях. Цим пояснюється і поява Воланда, як зосередження зла за визначенням, і Ієшуа, який увірував у природну людську доброту. Світло і темрява тісно переплетені, постійно взаємодіють один з одним, і вже неможливо провести чіткі межі. Воланд карає людей за законами справедливості, а Ієшуа прощає їх усупереч. Така рівновага.

Боротьба відбувається як безпосередньо за душі людські. Необхідність людини тягтися до світла проходить червоною ниткою через усю розповідь. Справжню свободу можна отримати лише завдяки цьому. Дуже важливо зрозуміти, що героїв, скутих житейськими дріб'язковими пристрастями, автор завжди карає, або як Пілата - вічними муками совісті, або як московських обивателів - через витівки диявола. Інших же підносить; Маргарите і Майстру дарує спокій; Ієшуа заслуговує на Світло за свою відданість і вірність переконанням і словам.

Також цей роман про кохання. Маргарита постає ідеальною жінкою, яка здатна любити до кінця, незважаючи на всі перешкоди і труднощі. Майстер та його кохана – збірні образи відданого своїй справі чоловіка та вірній почуттям жінці.

Тема творчості

Майстер живе у столиці 30-х років. У цей час будується соціалізм, встановлюються нові порядки, різко перезавантажуються моральні норми. Тут народжується і нова література, з якою на сторінках роману ми знайомимося через Берліоза, Івана Бездомного, членів Массоліта. Шлях головного героя складний і тернистий, як і у самого Булгакова, однак він зберігає чисте серце, доброту, чесність, здатність любити і пише роман про Понтія Пілата, що містить всі ті важливі проблеми, які повинна вирішувати для себе кожна людина покоління нинішнього чи майбутнього. . В основі його лежить моральний закон, що ховається всередині кожної особи; і тільки він, а не страх божої відплати, здатний визначати вчинки людей. Духовний світ Майстра тонкий і прекрасний, адже він є справжнім художником.

Однак справжня творчість гнана і часто стає визнаною тільки після смерті автора. Репресії, що стосуються незалежного художника в СРСР, вражають своєю жорстокістю: від ідеологічного цькування до фактичного визнання людини божевільною. Так затикали роти багатьом друзям Булгакова, йому й довелося нелегко. Свобода слова оберталася тюремним ув'язненням, а то й зовсім стратою, як у Юдеї. Ця паралель із Стародавнім світом підкреслює відсталість і первісну дикість «нового» суспільства. Добре забуте старе стало основою політики щодо мистецтва.

Два світи Булгакова

Світи Ієшуа і Майстра пов'язані вже, ніж здається здавалося б. В обох пластах оповіді торкаються одні проблеми: свободи та відповідальності, совісті та вірності своїм переконанням, розумінні добра та зла. Не дарма тут так багато героїв двійників, паралелей та антитез.

"Майстер і Маргарита" порушує невідкладний канон роману. Це розповідь не про долю окремих особистостей або їх груп, вона про все людство, його долю. Тому автор поєднує дві максимально віддалені лави від друга епохи. Люди в часи Ієшуа та Пілата не сильно відрізняються від людей московських, сучасників Майстра. Їх також турбують особисті проблеми, влада та гроші. Майстер у Москві, Ієшуа в Юдеї. Обидва несуть істину в маси, за це ж обоє страждають; перший женим критиками, задавлений суспільством і приречений закінчити життя в психіатричній лікарні, другий зазнає страшнішого покарання — показової страти.

Глави, присвячені Пілату, різко від глав московських. Стиль вставного тексту відрізняється рівною, монотонністю, і лише у главі страти перетворюється на піднесену трагедію. Опис Москви повно гротескних, фантасмагоричних сцен, сатири та глузування з її мешканців, ліричних моментів, присвячених Майстру та Маргариті, що, звичайно, обумовлює і наявність різноманітних стилів оповіді. Лексика теж відрізняється: вона може бути низькою і примітивною, наповненою навіть лайкою та жаргонізмами, а може бути піднесеною та поетичною, наповненою барвистими метафорами.

Хоча обидві оповіді і значно відрізняються один від одного, при прочитанні роману залишається почуття цілісності, так міцна нитка, що пов'язує минуле з сьогоденням, у Булгакова.

Цікаво? Збережи у себе на стіні!

Роман Михайла Опанасовича Булгакова «Майстер і Маргарита», якому письменник присвятив 12 років свого життя, вважається справжньою перлиною світової літератури. Твір став вершиною творчості Булгакова, в якому він торкнувся споконвічні теми добра і зла, любові та зради, віри та зневіри, життя та смерті. У «Майстері та Маргариті» аналіз потрібен найповніший, оскільки роман відрізняється особливою глибиною та складністю. Докладний план аналізу твору «Майстер та Маргарита» дозволить учням 11 класу краще підготуватися до уроку літератури.

Короткий аналіз

Рік написання- 1928-1940 рр..

Історія створення– Джерелом натхнення для письменника стала трагедія Ґете «Фауст». Початкові записи було знищено самим Булкаговым, але потім відновлено. Вони послужили основою для написання роману, над яким Михайло Панасович працював протягом 12 років.

Тема- Центральна тема роману - протистояння добра та зла.

Композиція– Композиція «Майстри та Маргарити» дуже складна - це подвійний роман або роману в романі, в якому паралельно один одному ведуться сюжетні лінії Майстра та Понтія Пілата.

Жанр– Романе.

Напрямок- Реалізм.

Історія створення

Вперше письменник замислився над майбутнім романом у середині 20-х. Поштовхом для його написання став геніальний твір німецького поета Гете «Фауст».

Відомо, що перші нариси до роману було зроблено 1928 року, проте у яких не фігурував ні Майстер, ні Маргарита. Центральними персонажами у первісному варіанті були Ісус та Воланд. Також було чимало варіацій назви твору, і всі вони крутилися навколо містичного героя: Чорний маг, Князь темряви, Копито інженера, Гастролі Воланда. Лише незадовго до смерті, після численних правок і скрупульозної критики, Булгаков перейменував свій роман на «Майстра і Маргариту».

У 1930 році, вкрай незадоволений написаним, Михайло Опанасович спалив 160 сторінок рукопису. Але через два роки, знайшовши дивом уцілілі аркуші, письменник відновив свою літературну працю і знову приступив до роботи. Цікаво, що початковий варіант роману було відновлено та опубліковано через 60 років. У романі під назвою "Великий канцлер" не було ні Маргарити, ні Майстра, а євангельські глави зводилися до однієї - "Євангеліє від Юди".

Булгаков працював над твором, що став вінцем усієї його творчості, аж до останніх днів життя. Він безкінечно вносив поправки, переробляв розділи, додавав нові персонажі, коригував їх характери.

У 1940 році письменник важко захворів, і був змушений диктувати рядки роману своїй вірній дружині Олені. Після смерті Булгакова вона намагалася видати роман, проте вперше твір побачив світ лише 1966 року.

Тема

«Майстер і Маргарита» є складним і неймовірно багатогранним літературним твором, у якому автором було представлено на суд читача безліч різних тем: кохання, релігії, гріховної сутності людини, зради. Але, по суті, всі вони є лише частинами складної мозаїки, майстерним обрамленням головної теми- вічного протистояння добра та зла. При цьому кожна тема прив'язана до своїх героїв та переплітається з іншими персонажами роману.

Центральною темоюроману, безумовно, служить тема всепоглинаючої, всепрощаючої любові Майстра і Маргарити, яка здатна пережити всі труднощі та випробування. Впровадивши цих персонажів, Булгаков неймовірно збагатив свій твір, надав йому зовсім інший, більш земний і зрозумілий читачеві сенс.

Не менш важливою у романі є проблема вибору, яка особливо яскраво показана на прикладі взаємин Понтія Пілата та Ієшуа. На думку автора, найстрашнішою пороком є ​​боягузтво, що спричинило загибель невинного проповідника і довічного покарання Пілату.

У «Майстері та Маргариті» письменником яскраво та переконливо показано проблематика людських вадякі не залежать ні від віросповідання, ні від соціального статусу чи тимчасової епохи. Протягом усього роману головним персонажам доводиться зіштовхуватися з моральними питаннями, вибирати собі той чи інший шлях.

Основною думкоютвори є гармонійна взаємодія сил добра та зла. Боротьба між ними така ж стара, як і світ, і продовжуватиметься доти, доки будуть живі люди. Добро неспроможна існувати без зла, як і існування зла неможливе без добра. Ідеєю вічного протистояння цих сил пройнято весь твір письменника, який бачить головне завдання людини у виборі правильного шляху.

Композиція

Композиція роману відрізняється складністю та оригінальністю. По суті, це роман у романі: в одному з них розповідається про Понтія Пілата, у другому - про письменника Спочатку здається, що між ними немає нічого спільного, однак у ході роману стає очевидним взаємозв'язок двох сюжетних ліній.

Наприкінці твору Москва та стародавнє місто Єршалаїм з'єднуються, і події відбуваються одночасно у двох вимірах. Більше того, вони відбуваються в тому самому місяці, за кілька днів перед Великоднем, але тільки в одному «романі» – у 30-х роках ХХ століття, а в другому – у 30-х роках нової ери.

Філософська лініяу романі представлена ​​Пілатом та Ієшуа, любовна - Майстром та Маргаритою. Однак у творі є окрема сюжетна лінія, до країв наповнена містикою та сатирою. Головними героями її є москвичі та оточення Воланда, представлена ​​неймовірно яскравими та харизматичними персонажами.

На завершення роману сюжетні лінії поєднуються в єдиній для всіх точці - Вічності. Така своєрідна композиція твору постійно тримає читача у напрузі, викликаючи непідробну зацікавленість сюжетом.

Головні герої

Жанр

Жанр «Майстра і Маргарити» визначити дуже непросто – настільки багатоликим є цей твір. Найчастіше його визначають як фантастичний, філософський та сатиричний роман. Однак у ньому легко знайти ознаки та інших літературних жанрів: реалізм переплітається з фантастикою, містика сусідить з філософією. Такий незвичайний літературний метал робить твір Булгакова по-справжньому унікальним, якому немає аналогів у вітчизняній чи зарубіжній літературі.

Тест за твором

Рейтинг аналізу

Середня оцінка: 4.6. Усього отримано оцінок: 3721.

Роман «Майстер і Маргарита» - твір, де знаходять відображення філософські, отже вічні теми. Любов і зрада, добро і зло, істина і брехня вражають своєю дуальністю, відбиваючи суперечливість і водночас повноту людської природи. Містифікація та романтизм, оформлені витонченою мовою письменника, підкуповують глибиною думки, що потребує неодноразового прочитання.

Трагічно і безжально постає в романі складний період Російської історії, розгортаючись таким сірячним боком, що сам диявол відвідує чертоги столиці, щоб знову стати бранцем фаустівської тези про силу, що вічно хоче зла, але робить благо.

Історія створення

У першій редакції 1928 р. (за деякими даними 1929 р.) роман був більш плоским, і виділити конкретні теми не мало труднощів, але через майже десяток років і в результаті непростої роботи, Булгаков прийшов до складно структурованого, фантастичного, але від того не менше життєвої розповіді.

Поряд з цим, будучи людиною, що долає труднощі пліч-о-пліч з коханою жінкою, письменник зумів знайти місце для природи почуттів більш тонких, ніж марнославство. Світлячками надії провівши головних героїв через диявольські випробування. Так роману 1937 року було дано остаточну назву: «Майстер і Маргарита». І це була третя редакція.

Але робота тривала практично до смерті Михайла Опанасовича, останню правку він вніс 13 лютого 1940 року, а 10 березня цього року помер. Роман вважається незакінченим, про що свідчать численні нотатки в чернетках, збережених третьою дружиною письменника. Саме завдяки їй світ побачив твір, хай і в скороченому журнальному варіанті, 1966 року.

Спроби автора довести роман до логічного завершення свідчать, наскільки важливим він був йому. Булгаков вигорів останніми своїми силами в ідею створення чудової та трагічної фантасмагорії. У ній чітко і злагоджено позначилося його власне життя у вузькій, наче панчохи, кімнатці, де він боровся з хворобою і прийшов до усвідомлення справжніх цінностей людського буття.

Аналіз твору

Опис твору

(Берліоз, Іван бездомний та Воланд між ними)

Дія починається з опису зустрічі двох московських літераторів із дияволом. Зрозуміло, ні Михайло Олександрович Берліоз, ні Іван бездомний навіть не підозрюють, з ким розмовляють травневим днем ​​на патріарших ставках. Надалі Берліоз гине згідно з пророцтвом Воланда, а сам месир займає його квартиру, щоб продовжити свої розіграші та містифікації.

Іван бездомний, у свою чергу, стає пацієнтом психіатричної лікарні, не впоравшись із враженнями від зустрічі з Воландом та його почетом. У будинку скорботи поет знайомиться з Майстром, який написав роман про прокуратора Іудеї, Пілата. Іван дізнається, що столичний світ критиків жорстоко поводиться з небажаними письменниками і починає розуміти толк в літературі.

За зниклим Майстром сумує Маргарита - бездітна жінка тридцяти років, дружина великого фахівця. Незнання доводить її до відчаю, в якому вона зізнається собі в готовності віддати душу дияволу, аби дізнатися про долю коханого. Один із членів почту Воланда, демон безводної пустелі Азазелло, доставляє Маргарите чудодійний крем, завдяки якому героїня перетворюється на відьму, щоб виконати роль королеви на балу сатани. З гідністю подолавши деякі муки, жінка отримує виконання свого бажання – зустріч із Майстром. Воланд повертає письменнику спалений під час цькування рукопис, проголошуючи глибоко філософську тезу про те, що «рукописи не горять».

Паралельно розвивається сюжетна лінія про Пілата, роман, написаний Майстром. Історія розповідає про заарештованого мандрівного філософа Ієшуа Га-Ноцрі, якого зрадив Іуда з Кіріафа, здавши владі. Прокуратор Іудеї вершить суд у стінах палацу Ірода Великого і змушений стратити людину, чиї зневажливі до влади кесаря, і влада взагалі, ідеї здаються йому цікавими та гідними обговорення, якщо не справедливими. Упоравшись із обов'язком, Пилат наказує Афранію - начальнику таємної служби - убити Іуду.

Сюжетні лінії поєднуються в останніх розділах роману. Один із учнів Ієшуа, Левій Матвій, відвідує Воланда з клопотанням дарувати закоханим спокій. Тієї ж ночі сатана і його оточення покидають столицю, а Майстру і Маргарите диявол дарує вічний притулок.

Головні герої

Почнемо з темних сил, що з'являються у перших розділах.

Персонаж Воланда дещо відрізняється від канонічного втілення зла у чистому вигляді, хоча у перших редакція йому була відведена роль спокусника. У процесі обробки матеріалу з сатанинської тематики, Булгаков зліпив образ гравця з безмежною силою вершити долі, наділеного, разом з тим, всезнанням, скепсисом і дещицею грайливої ​​цікавості. Автор позбавив героя будь-якої бутафорії, на кшталт копит або рогів, вилучив також більшу частину опису зовнішності, що мала місце у другій редакції.

Москва служить Воланду сценою, де він, до речі, не залишає жодних фатальних руйнувань. Воланд покликаний Булгаковим, як вища сила, мірило людських вчинків. Він є дзеркало, що відбиває суть інших персонажів та суспільства, що загруз у доносах, підступності, жадібності та лицемірств. І, як усяке дзеркало, месир дає можливість людям, які думають і схильні до справедливості, змінитися на краще.

Образ з портретом, що вислизає. Зовні в ньому сплелися риси Фауста, Гоголя і самого Булгакова, оскільки душевний біль, завданий жорсткою критикою та невизнанням, завдав письменнику чимало проблем. Майстер задуманий автором, як персонаж, якого читач швидше відчуває, ніби має справу з близькою, рідною людиною, а не бачить, як стороннього, через призму оманливої ​​зовнішності.

Майстер мало що пам'ятає про життя до зустрічі з любов'ю – Маргаритою, наче й не жив по-справжньому. Біографія героя несе чіткий відбиток подій життя Михайла Опанасовича. Тільки фінал письменник придумав для героя світліший, ніж випробував сам.

Збірний образ, що втілює у собі жіночу сміливість любити всупереч обставинам. Маргарита приваблива, зухвала і відчайдушна у своєму прагненні возз'єднатися з Майстром. Без неї нічого й не сталося б, адже її молитвами, якщо можна так висловитися, відбулася зустріч із сатаною, її рішучістю стався великий бал і лише завдяки її непохитній гідності відбулася зустріч двох головних трагічних героїв.
Якщо знову озирнутися на життя Булгакова, неважко відзначити, що без Олени Сергіївни, третьої дружини письменника, яка двадцять років опрацьовувала його рукописи і слідувала за ним за життя, ніби вірна, але експресивна тінь, готова зжити зі світла ворогів і недоброзичливців, теж не сталося б публікації роману.

Повита Воланда

(Воланд та його почет)

У почет входять Азазелло, Коровйов-Фагот, Кіт бегемот і Гелла. Остання є жінкою-вампіром і займає нижню сходинку в демонічній ієрархії, другорядний персонаж.
Першому служить прообразом демон пустелі, він виконує роль правої руки Воланда. Так Азазелло безжально вбиває барона Майгеля. Крім здатності до вбивства, Азазелло вміло спокушає Маргариту. До певної міри, цей персонаж, введений Булгаковим у тому, щоб вилучити з образу сатани характерні поведінкові звички. У першій редакції автор хотів назвати Воланда Азазель, але передумав.

(Погана квартира)

Коровйов-Фагот теж демон, причому старший, але фігляр і клоун. Персонаж допомагає автору забезпечити роман сатиричної складової, висміюючи пороки суспільства, пролазячи в такі щілини, куди не добереться спокусник Азазелло. При цьому у фіналі він виявляється зовсім не хохмачем по суті, а покараним за невдалий каламбур лицарем.

Кіт Бегемот - найкращий з блазнів, перевертень, схильний до обжерливості демон, що раз у раз вносить переполох у життя москвичів своїми комічними пригодами. Прообразами безумовно послужили коти, як міфологічні, і цілком реальні. Наприклад, Флюшка, який жив у будинку Булгакова. Любов письменника до тварини, від імені якої він часом писав записки другої дружини, перекочувала на сторінки роману. Перевертень відбиває схильність інтелігенції перетворюватися, як і сам письменник, одержуючи гонорар і витрачаючи їх у покупки делікатесів у магазині Торгсин.

«Майстер і маргарита» - унікальне літературне дітище, яке стало зброєю в руках письменника. З його допомогою Булгаков розправився над ненависними соціальними пороками, у тому числі, яким був схильний сам. Він зміг висловити свій досвід переживань через фрази героїв, що стали номінальними. Зокрема, твердження про рукописи перегукується з латинським прислів'ям «Verba volant, scripta manent» - «слова відлітають, написане залишається». Адже спалюючи рукопис роману, Михайло Панасович не зміг забути раніше створене та повернувся до роботи над твором.

Ідея роману в романі дозволяє автору вести дві великі сюжетні лінії, поступово зближуючи їх у тимчасовій стрічці, поки ті не перетнуться «за гранню», де вигадка і реальність вже не відрізняються. Що, у свою чергу, порушує філософське питання про значущість помислів людини, на тлі порожнечі слів, що розлітаються із шумом пташиних крил під час партії Бегемота та Воланда.

Роману Булгакова судилося пройти крізь час, як і самим героям, щоб знову і знову торкатися важливих аспектів соціального життя людини, релігії, питань морально-етичного вибору та вічної боротьби добра і зла.

94. Великий шестиповерховий будинок, розташований на Садовій вулиці.Не просте для перекладу пропозицію з одного простого російського слова – спокій. В оригіналі у Булгакова будинок, у якому жив Степа, описаний як «великий шестиповерховий будинок, спокоєм розташований на вулиці Садовій». Я намагався — і мушу визнати, що це зажадало не лише допомоги словника, — перевести це як «п'ятиповерховий будинок, розташований на Садовій вулиці». Але в англійських перекладачів Річарда Півіа та його дружини Лариси Волохонської була інша точка зору. Вони не перевили слово «спокоєм» (що являє собою відміну слова «спокій») як спокійно (мирно). Вони мабуть десь прочитали, що будинок був підковоподібним, і тому вони переклали: "...a big, six-storeyed, U-shaped building on Sadovaya Street" або "великий шестиповерховий підковоподібний будинок на Садовій вулиці". Але відповідно до мого словника англійське слово u-shaped перекладається російською мовою як «підковоподібна». Я вирішив подивитися, як це перекладено іншими мовами. І вгадайте! Ніхто не використав слово спокій. Марк Фондсе та Аі Прінс — перекладачі голландською мовою — також переклали як «п'ятиповерховий підко-вообразний будинок». І це найімовірніше пов'язане з цим словом «спокій».
Звісно ж, що «спокій» має інше, крім спокою, значення. До 1990-х років для вказівки букв російського алфавіту (алфавіту на кирилиці) росіяни використовували слов'янські церковні імена. Слов'янське церковне ім'я для літери, відомої як Пе та пишучої як П, було… спокій. Таким чином, російський текст міг бути переведений як «шістьповерховий П-подібний будинок на вулиці Садовій». Але у зв'язку з тим, що літера «П» відсутня в латинському алфавіті, Півіа та Волохонська, також як Фондсе та Прінс, просто перевернули цю літеру, зробивши з неї «U». Французький перекладач також як англійський перекладач Майкл Глені вирішив цю проблему дуже прагматично. Вони обидва просто не переклали слово «спокій», ніби цього слова не було в оригінальному російському тексті. Найімовірніше перекладачі ніколи не бачили вдома на вулиці Садовій. Якби вони бачили, вони б знали, що будинок прямокутної, а не підковоподібної форми, і він оточений з усіх боків патіо. Це було також і за часів Булгакова. Але на відміну від сьогодення, у його час це був дуже тихий район. Перед будинком, як і в багатьох місцях Садового кільця, була дуже широка пішохідна зона … таким чином, дуже багато спокою…
Ще одне спостереження: уважний читач також може помітити, що в голландському перекладі будинок є п'ятиповерховим, а в англійському — шестиповерховим. В оригінальному тексті Булгакова написано у шестиповерховому будинку. Перекладачі англійською та французькою мовами переклали дослівно і описали будинок як шестиповерховий. Певна плутанина виникає через нумерацію поверхів, через те, що в Росії поверхи вважаються, починаючи з самого нижнього поверху (включаючи цокольний). У інших країнах найчастіше нижній поверх вважається «нульовим», тобто. будинок має 6 поверхів: нульовий (або цокольний) поверх і наступні 5 поверхів.