3 253

Щовечора перед сном

Москва, Галерея на Солянці, до 19.2

Підзаголовок виставки - «Юрій Норштейн та “ добраніч, малюки!”» - можна пояснити лише тим, що вона відкривалася до 75-річчя великого мультиплікатора і що сам Норштейн виступав у процесі роботи над заставкою до дитячої телепрограми як автор сценарію, режисер та художник-аніматор. Другим героєм експозиції виявляється художник-постановник Валентин Ольшванг, саме з ним Норштейн працював над унікальним вступом до програми «На добраніч, малюки!», що триває лише дві з половиною хвилини. Менш ніж півтора року, починаючи з 2000 року, заставка була в ефірі, потім її зняли нібито надто складну для дітей ери кліпової свідомості (до того ж автори думали ще міняти кожного тижня музичний супровід). Тепер цей твір належить до історії кіномистецтва. Історія гідно оцінила працю: на одному з фестивалів у Токіо критики та аніматори включили його до списку 150 найвидатніших мультфільмів планети.

Кадр заставки до телепрограми «На добраніч, малюки!». Художники Юрій Норштейн та Валентин Ольшванг

Зараз у галереї на вулиці Забєліна показують ескізи на плівці, графічні нариси персонажів та сцен, монтажні та експозиційні листи до цієї заставки, багато експонатів походять із особистого архіву Норштейна. Як бонус - інтерактивні об'єкти та site‑specific інсталяції сучасних художників, створені в діалозі з поетичним світоммультиплікації; серед художників – Олена Романова, Андрій Топунов, Герман Виноградов, Роза По, Людмила Петрушевська, Іван Розумов та Дмитро Каварга.

У рамках паралельної програми організовано дитячі майстер-класи та ретроспективу шедеврів радянської анімації під кураторством Юрія Норштейна та історика-кінознавця Георгія Бородіна.

Ці загадкові ляльки

Київ, Музей Шолом-Алейхема,
до 12.2

КОМЕНТАРІ

Я відео склеїв з цих двох файлів (для тих хто хоче побачити у найкращій якості):
http://www.mediafire.com/?dymndmmlt0g
http://www.mediafire.com/?xzjzeybt4ji

Але, може, це ще не повна версія? На сайті Пілота говориться, що має бути 2 хв 50 сек, а тут всього 2:26.

"Півтора року я робив заставку до "На добраніч, малюки!" - Три хвилини. А потім її зняли з екрану."
-Юрій Норштейн

"Ця заставка Норштейна не прижилася на 1-му каналі і була відторгнута за дивність і повільність, хоча тривала ті самі відведені їй дві хвилини п'ятдесят секунд. Тиха історія, що сталася під скатертиною зимовим вечором, Додала швидкоплинності відчутну цілісність. На дві хвилини з хвостиком ми були разом з дітьми заховані від суєти, закутані великою бабусиною хусткою. Але люди, які звикли до ритму кліпу, не зрозуміли, чому мить замислилась.
На основі ескізів та малюнків до “На добраніч, малюки!” позаминулого року було випущено календар (на жаль, зовсім невеликим тиражем). У передмові щодо нього Юрій Норштейн написав: “Без допомоги дорослих діти не виживуть. Ми теж не виживемо, якщо не прислухатимемося до дитячого белькотіння…"- Дмитро ШЕВАРОВ

Я б такий календар купив на 2009 рік.

Ще деякі шматки статей та відгуки, які я знайшов:

- Як ваші глядачі реагували на останню заставку Норштейна?

Її замовляло ГРТ, вона залишається на каналі. Норштейн відомий художникале він не заставочник. Нам щодня телефонують і пишуть з приводу цієї заставки, говорять про те, що вона жахлива, що вона темна, діти не хочуть дивитися нашу програму. Але це було спущено згори, заставку замовляв Костянтин Ернст.
-директор програми Валентина Прасолова

"Восени 1999 року з'явилася ще одна "темна" заставка, в якій був присутній заєць, що брязкає в дзвіночок (автор - Юрій Норштейн). Заставка викликала велику кількість нарікань з боку дітей та їхніх батьків через зубастого зайця"
- http://vif2ne.ru/nvk/forum/arhprint/1641733

"До речі, паралельно Норштейн зняв заставку до передачі "На добраніч, малюки" з ніжними, ніби старовинними малюнками. Але вона виявилася надто витонченою для нашого телебачення і протрималася в ефірі всього місяць."
- http://www.pilot-film.com/show_article.php?aid=67

"Восени 1999 року з'явилася "темна" заставка, в якій камера заглядає під стіл, і показуються беззубі зайці-мутанти (багато дітей дуже боялися цієї заставки; автор - Юрій Норштейн)."
- http://otvety.google.ru/otvety/thread?tid=2c8458f622da810d

"А до "на добраніч малюкам" така заставка була один час, теж норштейн зробив, просто взагалі втілення всіх страшних снів дитинства. Мами стали багато скаржитися, що діти плачуть перед сном."
-77easterly77

"Потворна заставка - зубастий заєць, згорблена лялька, яка пускає мильні бульбашки, але це більше схоже на куріння сигарети... І це показували дітям... Та й картинка дуже похмура, хоча зрозуміло, що тут швидше за стилізацію під початок ХХ століття. .."
-Cheriksoft

"Ну, на мій погляд, ця заставка набагато позитивніша і цікавіша, ніж ця жахлива "Спи моя радість, засни". мені дуже сильно подобалася.
-MDKWarrior

З іншого боку, мені прийшов такий відгук від творця сторінки "Yuri Norstein on MySpace":
"Цей сегмент є одним з найбільших думок, що я маю від Norstein і animation in general. It"s amazing."

А ще, у Лапуті у 2003 році, 140 професіоналів з галузі мультиплікації поставили цю заставку на 81-е місце до списку.

Ідея присвятити цілу виставку двохвилинній телезаставці видається абсурдною. Але що якщо автор анімаційної мініатюри – живий класик Юрій Норштейн, а передача, для якої вона була створена, – всенародно кохана «На добраніч, малюки!»?

У 1999 році Норштейн спільно з художником Валентином Ольшвангом створив вступний та заключний ролики для дитячої програми «Першого каналу». В ефірі вони протрималися лише два роки: батьки скаржилися на моторошного зайця та хуліганистого ведмедя – світ Норштейна здавався їм надто фантасмагорічним для невинних казок.

Через 15 років доводиться констатувати, що ця мініатюра, що не прижилася на ТБ, - остання завершена робота 75-річного майстра, який, дасть Бог, закінчить свій гоголівський «довгобуд», але коли це ще буде... І саме вона у форматі мультимедійної експозиції може стати ключем до чарівним світаммистецтва та дитинства.

Розглядаючи нескінченні нариси персонажів мультфільму, можна тільки вражатись тому, скільки нюансів, деталей, пластичних знахідок криється в цих двох хвилинах відео. Але головне, бачимо, як крок за кроком створюється дивовижна атмосфера, характерна для вершинних норштейнівських робіт – «Їжачка в тумані» та «Казки казок».

Фактично, фільм робився «з аркуша» - відразу, без сценарної розробки, - коментує Юрій Норштейн. - Запис фільму розкадруванням - більш органічний для мультиплікації варіант, ніж словесний, оскільки кіно - пластичне мистецтво в русі. А де ще можна точно розглянути розвиток дії, як не в розкадруванні?

Норштейн ніколи й не приховував, що він режисер, а не рисувальник. Зовсім інша річ – чарівні колажі Валентина Ольшванга за мотивами мультфільму. Вони виконані фарбою на прозорому пластику, причому іноді автор використовує кілька шарів підкладки, добиваючись глибини мальовничого простору.

Експозиція «Кожен вечір перед сном...» розмістилася на двох поверхах: верхній зайнятий матеріалами до «На добраніч, малюки!», а на нижньому оселилися інсталяції художників нового покоління. Саме ця «добавка» перетворює виставку робочих матеріалів на концептуальний арт-проект.

З другого поверху на «нульовий» ведуть сходи, прикрашені дитячими іграшками. Шлях у царство Морфея, який у мільйонів дітей починається зі «На добраніч, малюки!», завершується в темному приміщенні з химерними об'єктами-навісами. І перше, що бачимо, - інсталяцію «Сон…» Олексія Трегубова.

Перевернуте ліжко ширяє в повітрі. У простирадлі, що звисає з неї, мабуть, захована міцна опора, але виглядає це дійсно як диво, можливе тільки уві сні. Далі - конструкція з неонових руїн, що світяться, через які виглядає лампа-місяць. «У казці можна покататися на місяці…» - згадуються улюблені рядки, але автор Ольга Божко вказує на інший перший

До «На добраніч малюки!» Норштейну замовили канал ОРТ та особисто Костянтин Ернст. Мультфільм на дві з половиною хвилини у відомій норштейнівській манері вийшов на телеекрани 1999 року замість ліпного ролика Олександра Татарського. Як розповідає Норштейн, «робота, на жаль, так і залишилася незатребуваною. Якийсь час її показували на Першому у усіченому вигляді. Потім її зняли після обурених листів телеглядачів. Далі вона промандрувала ще на якийсь канал, з якого її відправили на «Культуру», а потім вона назавжди зникла з екрану» - і вирушила на полицю студії».

2 з 4

3 з 4

4 із 4

– Давайте поговоримо про підсумки року. Яким…

Який рік? Я не зробив того, що хотів зробити. А що хотів зробити – таємниця! Щодо підсумків у культурі, то треба говорити «нашу справу праву, і ми переможемо», бо те, що відбувається, - катастрофа. Я говорю про державну політику - всі ці розмови та виступи на публіку.

- Ви маєте на увазі скандал навколо та цензури?

- Я не знаю, що говорив Райкін, але що каже Явлинський все одно безграмотно. Тому що насправді цензура не те, що ми вкладаємо у це поняття. Не те що держава каже: «Роби так і не роби так». Перед вами стоїть людина, яка відстоювала своє кіно і відстояла. Якщо ти ставиш завдання, то повинен за неї відповідати і вміти її захищати, а не бігати навшпиньки перед начальством. А ви подивіться, як сьогодні бігають бобики до всіх начальників і кажуть, що вони поза цензурою. Та вони під такою цензурою, за якої не були за радянських часів. Фотографування зі стрічкою через груди поруч із начальством - це абсолютно непотрібно, і краще більшості наших діячів промовчати.

Юрій Норштейн на відкритті виставки

– Вас не лякає повернення до радянського стилю управління культурою?

А я із радянського відчуття і не виходив. Коли мене запитують, коли працювалося краще, я говорю, що за радянських часів. Тому що я не бігав як бобик за грошима і не стояв у черзі. Слава богу, я й зараз не стою в черзі – я сам заробляю гроші і, може, один у Росії живу, не беручи жодної копійки у держави. Нехай мені назвуть хоч одного режисера, хто так живе. Звичайно, мені за радянських часів було легше: я не думав, чи вистачить грошей чи ні. А зараз я мушу весь час рахувати, де я витрачу, а де - зароблю. У СРСР не давали гроші людям – їх давали на студію, там був план, кількість фільмів, і серед них міг з'явитися шедевр. Сьогодні цього нема. Гроші дають під окремі імена - Михалкова та Бондарчука.

А те, що цього року відбувається виставковий бум: люди стоять багатогодинні черги на Сєрова, на ватиканські картини,

Стоять на Сєрова і Рафаеля, дякувати Богу, ті ж люди, що й раніше стояли. Ви думаєте, раніше черг не було на виставці? Якщо привозили Пікассо, то довкола музею стояли кільцями.

- Що вас із нового кіно найбільше вразило цього року?

Та я щось дивлюся на старе. Коли мені погано, я вмикаю «Листопад» і одразу відновлюю рівновагу.

- Все сучасне вам нудно?

Напевно, я просто бачив те хороше, що з'явилося. Але те, що я бачив… Я намагаюся взагалі не вмикати телевізор. А якщо вмикаю, то це штучно вирощений гомункулус. Там немає живого, вони не знають, як ходять ворони снігом. Вони неуважні до життя. А чому так відбувається? Знаєте, це така довга розмова виходить… Щось мені справді нудно.