Явище 2

Лізаі Фамусів.
Ліза
Ох! пан!

Фамусов
Пан, так.
(Зупиняє годинну музику)
Адже така пустунка ти, дівчисько.
Не міг придумати, що це за біда!
То флейта чується, то ніби фортоп'яно;
Для Софії надто було б рано?

Ліза
Ні, добродію, я… лише ненароком…

Фамусов
Ось то ненароком, за вами помічай;
Так, мабуть, з наміром.
(Тискається до неї і заграє.)
Ой! зілля, пустунка.

Ліза
Ви баловник, чи до лиця вам ці обличчя!

Фамусов
Скромна, а нічого крім
Проказ і вітру на думці.

Ліза
Пустіть, вітряки самі,
Схаменіться, ви старі…

Фамусов
Майже.

Ліза
Ну хто прийде, куди ми з вами?

Фамусов
Кому прийти сюди?
Адже Софія спить?

Ліза
Зараз відпочивала.

Фамусов
Зараз! А ніч?

Ліза
Ніч цілу читала.

Фамусов
Бач, забаганки які завелися!

Ліза
Все по-французьки, вголос, читає, замкнувшись.

Фамусов
Скажи-но, що очі їй псувати не годиться,
І в читанні прок-от не великий:
Їй сну немає від французьких книг,
А мені від росіян боляче спиться.

Ліза
Що встане, доповім,
Будьте ласкаві йти, розбудіть, боюся.

Фамусов
Чого будити? Сама годинник заводиш,
На весь квартал симфонію гриміш.

Ліза
(як можна голосніше)
Так повноті-с!

Фамусов
(Затискає їй рот)
Помилуйся, як кричиш.
З глузду ти божеволієш?

Ліза
Боюся, щоб не вийшло з того…

Фамусов
Чого?

Ліза
Пора, добродію, вам знати, ви не дитина;
У дівчат сон ранковий так тонкий;
Трохи дверима рипнеш, трохи шепнеш:
Усі чують…

Фамусов
Все ти брешеш.

Фамусов
(квапливо)
Тс!
(Крадеться геть із кімнати навшпиньки.)

Ліза
(одна)
Пішов… Ах! від панів подалей;
У них біди собі щогодини готуй,
Пройди нас гірше за всіх сумів
І панський гнів, і панське кохання.

Явище 3

Ліза, Софіязі свічкою, за нею Молчалін.

Софія
Що, Ліза, на тебе напало?
Шумиш…

Ліза
Звісно, ​​вам розлучитися важко?
До світла замкнувшись і здається все мало?

Софія
Ах, справді розвиднілося!
(Гушить свічку.)
І світло та смуток. Як швидкі ночі!

Ліза
Тужіть, знай, з боку немає сечі,
Сюди ваш батько зайшов, я обмерла;
Вертілася перед ним, не пам'ятаю, що брехала;
Ну, що ж стали ви? поклон, пане, відважте.
Ідіть, серце не на місці;
Дивіться на годинник, подивіться у вікно:
Валить народ вулицями давно;
А в хаті стукіт, ходьба, мітуть та прибирають.

Софія
Щасливі годинникне спостерігають.

Ліза
Не спостерігайте, ваша влада;
А що у відповідь за вас, звісно, ​​мені потрапити.

Софія
(Мовчаліну)
Ідіть; цілий день ще зазнаємо нудьги.

Ліза
Бог з вами; геть візьміть руку.

(Розводить їх, Молчаліну дверях стикається з Фамусовим.)

Явище 4

Софія, Ліза, Молчалін, Фамусов.

Фамусов
Що за накази! Молчалін, ти, брате?

Молчалін
Я-с.

Фамусов
Навіщо тут? і в цей час?
І Софіє!.. Здрастуйте, Софіє, що ти
Так рано встала! а? для якого піклування?
І як вас Бог не в пору разом звів?

Софія
Він щойно тепер увійшов.

Молчалін
Зараз із прогулянки.

Фамусов
Друг, чи не можна для прогулянок
Далі вибрати закуток?
А ти, пані, трохи з ліжка стриб,
З чоловіком! з молодим! - Заняття для дівчини!
Усю ніч читає небилиці,
І ось плоди від цих книг!
А все Кузнецький міст, і вічні французи,
Звідти моди до нас, і автори, і музи:
Губителі кишень та сердець!
Коли визволить нас творець
Від капелюшків їх! чепців! та шпильок! та шпильок!
І книжкових і бісквітних крамниць!

Софія
Дозвольте, батюшка, паморочиться в голові;
Я з переляку дух ледве перекладаю;
Дозволили вбігти ви так швидко,
Змішалася я…

Фамусов
Дякую покірно,
Я скоро до них убіг!
Я завадив! я злякав!
Я, Софіє Павлівно, засмучений сам, день цілий
Немає відпочинку, кидаюсь як немов пригорілий.
По посаді, по службі клопоту,
Той пристає, другий, усім справа до мене!
Але чи чекав на нових клопотів? щоб був обдурений.

Софія
(крізь сльози)
Ким, батюшка?

Фамусов
Ось дорікати мені стануть,
Що без толку завжди журю.
Не плач, я говорю:
Чи вже про твоє не дбали
Про виховання! з колиски!
Мати померла: умів я винайняти
У мадам Розьє другу матір.
Бабушку-золото в нагляд до тебе приставив:
Розумна була, характер тихий, рідкісних правил.
Одне не на честь служить їй:
За зайвих на рік п'ятсот карбованців
Зманити себе іншими припустила.
Та не в мадамі сила.
Не потрібно іншого зразка,
Коли в очах є приклад батька.
Дивись ти на мене: не хвалюся складанням,
Однак бадьорий і свіжий, і дожив до сивини;
Вільний, вдів, я собі пан...
Чернецьким відомий поведінкою!

Ліза
Насмілюсь я, пане…

Фамусов
Мовчати!
Жахливий вік! Не знаєш, що розпочати!
Всі примудрилися не по літах.
А ще дочки, та самі добряки,
Далися нам ці мови!
Беремо ж волоцюг, і до дому, і по квитках,
Щоб наших дочок всьому навчати, всьому -
І танцям! і пенью! та ніжностям! і зітханням!
Ніби за дружину їх готуємо скоморохам.
Ти, гість, що? ти тут, добродію, до чого?
Безрідного пригрів і ввів у мою родину,
Дав чин асесора і взяв у секретарі;
До Москви переведено через моє сприяння;
І якби не я, коптів би ти в Твері.

Софія
Я вашого гніву ніяк не розтлумачу.
Він у будинку тут живе, велика напасть!
Ішов у кімнату, потрапив до іншої.

Фамусов
Потрапив чи хотів потрапити?
Та разом ви навіщо? Не можна випадково.

Софія
Ось у чому однак випадок весь:
Як ви з Лізою були тут,
Перелякав мене ваш голос надзвичайно,
І кинулася сюди я з усіх ніг.

Фамусов
Мабуть, на мене всю метушку складе.
Не в пору мій голос наробив їм тривог!

Софія
По смутному сні дрібниця тривожить.
Сказати вам сон: ви зрозумієте тоді.

Фамусов
Що це за історія?

Софія
Чи вам розповісти?

Фамусов
Ну так.
(Сідає.)

Софія
Дозвольте… чи бачите… спочатку
Кольоровий луг; і я шукала
Траву
Якусь, не згадаю наяву.
Раптом мила людина, одна з тих, кого ми
Побачимо - ніби вік знайомі,
З'явився тут зі мною; і вкрадливий, і розумний,
Але боязкий… Знаєте, хто в злиднях народжений…

Фамусов
Ох! матінко, не довершай удару!
Хто бідний, той тобі не пара.

Софія
Потім пропало все: луки та небеса. -
Ми у темній кімнаті. Для довершення дива
Розкрилася підлога - і ви звідти
Бліді, як смерть, і дибки волосся!
Тут з громом відчинили двері
Якісь не люди і не звірі
Нас нарізно - і мучили того, хто сидів зі мною.
Він ніби мені дорожче за всі скарби,
Хочу до нього - ви тягнете із собою:
Нас проводжають стогін, рев, регіт, свист чудовиськ!
Він услід кричить!
Прокинулася. - Хтось каже, -
Ваш голос був; що, гадаю, так рано?
Біжу сюди – і вас обох знаходжу.

Фамусов
Так, дурний сон; як дивлюся.
Тут все є, коли немає обману:
І чорти, і кохання, і страхи, і квіти.
Ну, добродію мій, а ти?

Фамусов
Кумедно.
Дався їм голос мій і як собі справно
Всім чується, і всіх скликає до зорі!
На мій голос поспішав, навіщо ж? - Кажи.

Молчалін
З паперами-с.

Фамусов
Так! їх бракувало.
Помилуйте, що це раптом припало
Старанність до письмових справ!
(Встає.)
Ну, Сонюшко, тобі спокій я дам:
Бувають дивні сни, а наяву дивніше;
Шукала ти собі трави,
На друга набрела швидше;
Повикинь дурницю з голови;
Де чудеса, там мало складу. -
Іди-но, ляж, засни знову.
(Молчаліну.)
Ідемо папери розбирати.

Молчалін
Я тільки ніс їх для доповіді,
Що в хід не можна пустити без довідок, без інших,
Протиріччя є, і багато не слушно.

Фамусов
Боюся, пане, я одного смертельно,
Щоб багато не накопичувалося їх;
Дай волю вам, воно б і засіло;
А в мене, що діло, що не діло,
Звичай мій такий:
Підписано, то з плечей геть.

(Виходить з Молчаліним, у дверях пропускає його вперед.)

Явище 5

Софія, Ліза.

Ліза
Ну от біля свята! ну ось вам і потіха!
Але ні, тепер уже не до сміху;
В очах темно, і завмерла душа;
Гріх не біда, чутка не гарна.

Софія
Що мені чутка? Хто хоче, так і судить,
Та батько задуматися змусить:
Буркотливий, невгамовний, швидкий,
Такий завжди, а відтоді…
Ти можеш посудити…

Ліза
Суджу не за розповідями;
Запрет він вас; - Добро ще зі мною;
А то, помилуй Бог, як разом
Мене, Молчаліна та всіх з двору геть.

Софія
Подумаєш, як щастя норовить!
Буває гірше, з рук зійде;
Коли ж сумне ніщо на розум не йде,
Забули музику, і час йшов так плавно;
Доля нас ніби берегла;
Ні занепокоєння, ні сумніву.
А горе чекає з-за рогу.

Ліза
Ось те, мого ви дурного судження
Не жалкуєте ніколи:
Аж біда.
На що вам найкращого пророка?
Твердила я: у коханні не буде в цій користі
Ні на віки віків.
Як усі московські, ваш батюшка такий:
Бажав би зятя він із зірками та з чинами,
А при зірках не всі багаті між нами;
Ну, зрозуміло, до того б
І гроші, щоб пожити, щоб міг давати бали;
Ось, наприклад, полковник Скалозуб:
І золотий мішок, і мітить у генерали.

Софія
Куди як милий! і весело мені страх
Вислуховувати про фрунт і ряди;
Він слова розумного не вимовив зроду, -
Мені байдуже, що за нього, що у воду.

Ліза
Так-с, так би мовити, промовистий, а боляче не хитрує;
Але будь військовий, будь він статський,
Хто такий чутливий, і веселий, і острів,
Як Олександр Андрійович Чацький!
Не для того, щоб вас збентежити;
Давно минуло, не вернути,
А пам'ятається...

Софія
Що пам'ятається? Він славно
Пересміяти вміє всіх;
Болтає, жартує, мені смішно;
Ділити з кожним можна сміх.

Ліза
І тільки? нібито? - Сльозами обливався,
Я пам'ятаю, бідолашний він, як з вами розлучався. -
«Що, добродію, плачете? живіть сміючись ... »
А він у відповідь: «Недарма, Лізо, плачу:
Кому відомо, що знайду я, повернувшись?
І скільки, може, втрачу!»
Бідолаха ніби знав, що років через три.

Софія
Послухай, вільності ти зайвої не бери.
Я дуже вітряно, можливо, вчинила,
І знаю, і звинувачуюсь; але де змінила?
Кому? щоб докоряти невірністю могли.
Так, з Чацьким, щоправда, ми виховані, росли;
Звичка разом бути день кожен нерозлучно
Зв'язала дитячою нас дружбою; але потім
Він з'їхав, аж у нас йому здавалося нудно,
І рідко відвідував наш дім;
Потім знову прикинувся закоханим,
Вимогливим і засмученим!!.
Остер, розумний, красномовний,
У друзях особливо щасливий,
Ось про себе задумав він високо.
Полювання мандрувати напало на нього,
Ох! якщо любить хто кого,
Навіщо розуму шукати та їздити так далеко?

Ліза
Де гасає? у яких краях?
Лікувався, кажуть, на кислих водах,
Не від хвороби, чай, від нудьги – повільніше.

Софія
І, мабуть, щасливий там, де люди смішніші.
Кого люблю я, не такий:
Молчалін за інших себе забути готовий,
Ворог зухвалості, - завжди сором'язливо, несміливо,
Ніч цілу з ким можна так провести!
Сидимо, а на дворі давно вже побіліло,
Як думаєш? чим зайняті?

Ліза
Бог знає,
Пані, чи моя ця справа?

Софія
Візьме він руку, до серця тисне,
З глибини душі зітхне,
Ні слова вільного, і так вся ніч минає,
Рука з рукою, і око з мене не зводить. -
Смієшся! чи можна! чим привід подала
Тобі я на регіт такого?

Ліза
Мені?.. ваша тітонька на думку тепер спала,
Як молодий француз втік у неї з дому,
Голубко! хотіла поховати
Свою досаду, не зуміла:
Забула волосся чорнити,
І за три дні посивіла.
(Продовжує реготати).

Софія
(з жалем)
Ось так про мене потім заговорять.

Ліза
Вибачте, право, як Бог святий,
Хотіла я, щоб цей сміх безглуздий
Вас трохи розвеселити допоміг.

Софія
От вас би з тітонькою совість,
Щоб усіх знайомих перерахувати.

Чацький
А тітонька? все дівчиною, Мінервою?
Все фрейліною Катерини Першої?
Вихованок і мосек повний будинок?
Ох! до виховання перейдемо.
Що нині, так само, як здавна,
Клопочуть набирати вчителів полки,
Числом більше, ціною дешевше?
Не те щоб у науці далекі;
У Росії, під великим штрафом,
Нам кожного визнати наказують
Істориком та географом!
Наш ментор, пам'ятайте ковпак його, халат,
Перст вказівний, всі ознаки навчання
Як наші боязкі турбували уми,
Як з ранніх пір звикли вірити ми,
Що нам без німців немає порятунку! -
А Гільйоме, француз, підбитий вітерцем?
Він не одружений ще?

Софія
На кому?

Чацький
Хоч на якійсь княгині,
Пульхерії Андріївні, наприклад?

Софія
Танцмайстер! чи можна!

Чацький
Що ж? він та кавалер.
Від нас вимагатимуть з ім'ям бути і в чині,
А Гільйоме!.. - Тут нині тон який
На з'їздах, на великих, за прізвищем і парафіями парафіяльними?
Панує ще змішання мов:
Французького з нижегородським?

Софія
Суміш мов?

Чацький
Так, двох, без цього не можна.

Ліза
Але мудро з них один скроїти, як ваш.

Чацький
Принаймні не надутий.
Ось новини! - я користуюсь хвилиною,
Побаченням з вами жвавий,
І балакучий; а хіба немає часів,
Що я Молчалина дурніша? Де він, до речі?
Чи не зламав безмовності друку?
Бувало, пісень де новеньких зошит
Побачить, пристає: просимо списати.
А втім, він дійде до ступенів відомих,
Адже нині люблять безсловесних.

Софія
(в сторону)
Чи не людина, змія!
(Гучно і вимушено.)
Хочу у вас запитати:
Чи траплялося, щоб ви, сміючись? чи у смутку?
Помилка? добро про когось сказали?
Хоч не тепер, а в дитинстві, можливо.

Чацький
Коли все так м'яко? і ніжно, і незріло?
На що так давно? ось добра вам справа:
Дзвінками щойно гримаючи
І день і ніч по сніговій пустелі,
Поспішаю до вас голову стрімголов.
І як я вас знаходжу? у якомусь суворому чині!
Ось півгодини холодності терплю!
Обличчя найсвятішої богомолки!
І все-таки я вас без пам'яті люблю. -
(Хвилинне мовчання.)
Послухайте, чи слова мої вже всі шпильки?
І хиляться до чиєїсь шкоди?
Але якщо так: розум із серцем не в ладу.
Я в диваках іншому диву
Раз посміюся, потім забуду:
Веліть же мені у вогонь: піду, як на обід.

Софія
Так, добре – згорите, якщо ж ні?

Явище 8

Софія, Ліза, Чацький, Фамусов.

Фамусов
Ось і інший!

Софія
Ах, батюшка, сон у руку.
(Виходить).

Явище 9

Фамусов, Чацький(Дивиться на двері, в які Софія вийшла).

Фамусов
Ну, викинув ти штуку!
Три роки не писав двох слів!
І гримнув раптом, як з хмар.
(Обіймаються.)
Здорово, друже, здорово, брате, здорово.
Розповідай, чай, у тебе готове
Зібрання важливе звісток?
Сідай, оголоси швидше.
(Сідають)

Чацький
(розсіяно)
Як Софія Павлівна у вас гарнішала!

Фамусов
Вам людям молодим, іншого немає справи,
Як помічати дівочі краси:
Сказала щось побіжно, а ти,
Я чай, надіями занісся, зачарований.

Чацький
Ох! ні, надіями я мало розпещений.

Фамусов
«Сон в руку» мені вона хотіла шепнути.
Ось ти задумав…

Чацький
Я? - Ані.

Фамусов
Про кого їй снилося? що таке?

Чацький
Я не відгадник снів.

Фамусов
Не вір їй, все пусте.

Чацький
Я вірю на власні очі;
Вік не зустрічав, передплату дам.
Щоб було їй хоч трохи подібне!

Фамусов
Він усе своє. Та розкажи докладно,
Де був? блукав стільки років!
Звідки тепер?

Чацький
Тепер мені до того!
Хотів об'їхати ціле світло,
І не об'їхав сотої частки.
(Встає поспішно.)
Вибачте; я поспішав швидше бачити вас,
Не заїжджав додому. Прощайте! Через годину
Я, подробиці найменшої не забуду;
Вам першим, потім розповідайте всюди.
(У дверях.)
Яка гарна!

Чацький
Ні, нині світло вже не таке.

Фамусов
Небезпечна людина!

Чацький
Вільніше кожен дихає
І не поспішає вписатися в полк блазнів.

Фамусов
Що каже! і каже, як пише!

Чацький
У покровителів позіхати на стелю,
З'явитися помовчати, пошаркати, пообідати,
Підставити стілець, підняти хустку.

Фамусов
Він хоче хоче проповідати!

Чацький
Хто подорожує, у селі хтось живе…

Фамусов
Та він владу не визнає!

Чацький
Хто служить справі, а не особам...

Фамусов
Суворіше б заборонив я цим панам
На постріл під'їжджали до столиць.

Чацький
Я нарешті вам відпочинок дам…

Фамусов
Терпіння, сечі немає, прикро.

Чацький
Ваше життя лаяв я нещадно,
Надаю вам у владу:
Відкиньте частину,
Хоч нашим часом на додачу;
Так і бути, я не поплачу.

Фамусов
І знати вас не хочу, розпусти не терплю.

Чацький
Я доказав.

Фамусов
Ласкаво, заткнув я вуха.

Чацький
На що ж? я їх не ображаю.

Фамусов
(скоромовкою)
Ось нишпорять світом, б'ють байдики,
Повертаються, від них порядку чекай.

Чацький
Я перестав...

Фамусов
Мабуть, пощади.

Чацький
Довжити суперечки не моє бажання.

Фамусов
Хоч душу відпусти на покаяння!

Явище 3

Слуга
(входить)
Полковник Скалозуб.

Фамусов
(нічого не бачить і не чує)
Тебе вже запроторять.
Під суд, як пити дадуть.

Чацький
Завітав до вас хтось додому.

Фамусов
Не слухаю, під суд!

Чацький
До вас людина із доповіддю.

Фамусов
Не слухаю, під суд! під суд!

Чацький
Та оберніться, вас звуть.

Фамусов
(обертається)
А? заколот? ну так і чекаю содому.

Слуга
Полковник Скалозуб. Накажете прийняти?

Фамусов
(встає)
Осли! сто разів вам повторювати?
Прийняти його, покликати, просити, сказати, що вдома,
Що дуже радий. Пішов же, поспішай.
(Слуга йде.)
Пожалуйста, добродію, при ньому остерігайся:
Відома людина, солідна,
І знаків темряву відзнаки нахопив;
Не по літах і чин завидний,
Не сьогодні завтра генерал.
Пожалуйста, при ньому поводься скромно.
Ех! Олександре Андрійовичу, погано, брате!
До мене він жалує часто;
Я кожному, ти знаєш, радий;
У Москві додадуть завжди втричі:
Ось ніби одружується з Сонюшкою. Порожнє!
Він, можливо, і радий був душею,
Та потреби сам не бачу я великий
Дочка видаватиме ні завтра, ні сьогодні;
Адже Софія молода. А втім, влада Господня.
Пожало-ста, при ньому не сперечися ти вкрив і навскіс,
І завіральні ідеї ці кинь.
Проте його немає! яку б причину…
А! знати, до мене пішов до іншої половини.

Фамусов
Люба людина, і подивитися - так хват,
Прекрасна двоюрідна людина ваш брат.

Скалозуб
Але міцно набрався якихось нових правил.
Чин слідував йому: він службу раптом залишив,
У селі книжки почав читати.

Скалозуб
Досить щасливий я в товаришах моїх,
Вакансії саме відкриті:
То старших вимикають інших,
Інші, дивишся, перебиті.

Фамусов
Так, чим когось Господь шукає, піднесе!

Скалозуб
Буває, мого щасливіше таланить.
У нас у п'ятнадцятій дивізії, не далі.
Про нашого хоч сказати бригадного генерала.

Фамусов
Помилуйте, а вам чого бракує?

Скалозуб
Не скаржусь, не оминали,
Проте за полком два роки повели.

Фамусов
Чи в погонь за полком?
Зате, звісно, ​​у чому іншому
За вами далеко тягтись.

Скалозуб
Ні, старіше мене по корпусу знайдуться,
Я з вісімсот дев'ятого служу;
Так, щоб чини добути, є багато каналів;
Про них як істинний філософ я суджу:
Мені тільки дісталося б у генерали.

Фамусов
І славно судіть, дай Боже здоров'я вам
І генеральський чин; а там
Навіщо б відкладати далі,
Мова завести про генеральшу?

Скалозуб
Одружуватися? я анітрохи не проти.

Фамусов
Що ж? у кого сестра, племінниця є, дочка;
Адже в Москві немає нареченим перекладу;
Чого? розмножуються рік у рік;
А, батюшка, зізнайтеся, що ледве
Де знайдеться столиця, як Москва.

Скалозуб
Дистанції величезного розміру.

Фамусов
Смак, батюшка, відмінна манера;
На всі свої закони є:
Ось, наприклад, у нас вже здавна ведеться,
Що за батьком та сином честь;
Будь поганий, та якщо набереться
Душ тисячі дві родових, -
Той і наречений.
Інший хоч швидше будь, надутий всяким чванством,
Нехай собі розумником слави,
А в сім'ю не включать. На нас не здивуйся.
Адже тільки тут ще й дорожать дворянством.
Та чи це одне? візьміть ви хліб-сіль:
Хто хоче до нас завітати - будь ласка;
Двері відчинені для званих і непроханих,
Особливо із іноземних;
Хоч чесна людина, хоч ні,
Для нас рівно, про всіх готовий обід.
Візьміть ви від голови до п'ят,
На всіх московських є особливий відбиток.
Будьте ласкаві подивитися на нашу молодь,
На юнаків - синів і онуків;
Журимо ми їх, а якщо розбереш,
У п'ятнадцять років вчителів навчать!
А наші дідки? - Як їх візьме запал,
Засудять про справи, що слово - вирок, -
Адже стовпові все, в ус нікого не дмуть;
І про уряд іноді так говорять,
Що, якби хтось підслухав їх… біда!
Не те щоб новизни вводили, - ніколи,
Врятуй нас боже! Ні. А чіпляться
До того, до цього, а частіше ні до чого,
Посперечаться, пошумлять, і... розійдуться.
Прямі канцлери у відставці - за розумом!
Я вам скажу, знати час не настав,
Але що без них не обійдеться. -
А жінки? - сунься хто, спробуй оволодів;
Судді всього, скрізь, над ними немає суддів;
За картами коли повстануть загальним бунтом,
Дай Бог терпіння, адже сам я був одружений.
Скомандувати наказуйте перед фрунтом!
Будьте надішліть їх до Сенату!
Ірина Власівна! Лукер'я Олексіївна!
Тетяна Юрівна! Пульхерія Андріївна!
А доньок хтось бачив, - кожен голову повісь…
Його величність король був прусський тут;
Дивувався не шляхом московським він дівчатам,
Їхньою добротою, а не особам;
І точно, чи можна бути вихованішим бути!
Вміють себе причепурити
Тафтицею, чорнобривцем і серпанком,
Словечка в простоті не скажуть, все з кривлянням;
Французькі романси вам співають
І верхні виводять нотки,
До військових людей так і чнуть,
А тому що патріотки.
Рішуче скажу: ледве
Інша знайдеться столиця, як Москва.

Скалозуб
На мою думку,
Пожежа сприяла їй багато прикраси.

Фамусов
Не пам'ятайте нам, чи мало хриплять!
З тих пір дороги, тротуари,
Будинки і все на новий лад.

Чацький
Будинки нові, але забобони старі.
Порадуйтесь, не винищуть
Ані роки їх, ані моди, ані пожежі.

Фамусов
(Чацькому)
Гей, зав'яжи на згадку вузлик;
Просив я помовчати, не велика послуга.
(Скелязубу.)
Дозвольте, батюшка. Ось-с – Чацького, мені друга,
Андрія Ілліча покійного синка:
Чи не служить, тобто в тому він користі не знаходить,
Але захоч - так був би діловий.
Жаль, дуже шкода, він малий з головою,
І славно пише, перекладає.
Не можна не пошкодувати, що з таким собі розумом…

Чацький
Чи не можна пошкодувати про когось іншого?
І похвали мені ваші докучають.

Фамусов
Не я один, все також засуджують.

Чацький
А судді хто? - За давниною років
До вільного життя їхня ворожнеча непримиренна,
Судження черпають із забутих газет
Часів Очаковських та підкорення Криму;
Завжди готові до журі,
Співають усі пісні одну й ту саму,
Не помічаючи себе:
Що старіше, те гірше.
Де? вкажіть нам, батьківщини батьки,
Яких ми маємо прийняти за зразки?
Чи не ці, грабіжництво багаті?
Захист від суду у друзях знайшли, у спорідненості,
Чудові споруди палати,
Де розливаються в бенкетах і марнотратстві,
І де не воскреснуть клієнти-іноземці
Минулого життя підлісні риси.
Та й кому в Москві не затискали роти
Обіди, вечері та танці?
Чи не той, ви до кого мене ще з пелен,
Для задумів якихось незрозумілих,
Дітей возили на уклін?
Той Нестор негідників знатних,
Натовпом оточений слуг;
Стараючись, вони в години вина та бійки
І честь, і життя його неодноразово рятували: раптом
На них він виміняв хортів три собаки!
Або он той ще, який для витівок
На кріпосний балет зігнав на багатьох фурах
Від матерів, батьків відторгнених дітей?
Сам занурений розумом у Зефірах та в Амурах,
Змусив усю Москву дивуватися їхній красі!
Але боржників не погодився до відстрочки:
Амури та Зефіри всі
Розпродані поодинці!
Ось ті, які дожили до сивини!
Ось поважати кого маємо ми на безлюдді!
Ось наші суворі поціновувачі та судді!
Тепер нехай із нас один,
З молодих людей знайдеться - ворог шукань,
Не вимагаючи ні місць, ні підвищення в чин,
У науки він впертує розум, який прагне понять;
Або в душі його сам Бог порушить жар
До мистецтв творчих, високих і прекрасних, -
Вони відразу: розбій! пожежу!
І прославиться у них мрійником! небезпечним!! -
Мундир! один мундир! він у колишньому їхньому побуті
Колись укривав, розшитий та гарний,
Їхня слабодушність, свідомість злидні;
І нам за ними в дорогу щасливу!
І в дружинах, дочок - до мундира та ж пристрасть!
Я сам до нього давно чи від ніжності зрікся?!
Тепер уже в це мені дитинство не впасти;
Але хто б тоді за всіма не схопився?
Коли з гвардії, інші від двору
Сюди на якийсь час приїжджали, -
Кричали жінки: ура!
І в повітря чепчики кидали!

Фамусов
(про себе)
Втягне він мене в біду.
(Голосно.)
Сергію Сергійовичу, я піду
І чекатиму на вас у кабінеті.

Софія
Ні, залишайтеся за бажанням.

Явище 9

Софія, Ліза, Чацький, Скалозуб, Молчалін(З підв'язаною рукою).

Скалозуб
Воскрес і неушкоджений, рука
Забита злегка,
І все-таки фальшива тривога.

Молчалін
Я вас налякав, вибачте заради Бога.

Скалозуб
Ну! я не знав, що буде з того
Вам ірритація. Прожогом вбігли. -
Ми здригнулися! - Ви непритомніли,
І що? - весь страх із нічого.

Софія
(Не дивлячись ні на кого)
Ох! дуже бачу, з порожнього,
А вся ще тепер тремчу.

Чацький
(про себе)
З Молчаліним жодного слова!

Софія
Однак про себе скажу,
Що не боягузлива. Так буває,
Карета впаде, - піднімуть: я знову
Готова знову скакати;
Але все найменше в інших мене лякає,
Хоч немає великого нещастя від того,
Хоч незнайомий мені, - до цього не діло.

Чацький
(про себе)
Прощення просить у нього,
Щоразу про когось пошкодувала!

Скалозуб
Дозвольте, розповім вам звістку:
Княгиня Ласова якась тут є,
Наїзниця, вдова, але немає прикладів,
Щоб їздило з нею багато кавалерів.
Днями розбилась у пух, -
Жоке не підтримав, вважав він, мабуть, мух. -
І без того вона, як чути, незграбна,
Тепер ребра не вистачає,
Тож для підтримки шукає чоловіка.

Софія
Ах, Олександре Андрійовичу, ось -
Ви цілком великодушні.
На жаль ближнього ви такі небайдужі.

Чацький
Так, це я зараз виявив,
Моїм старанним старанням,
І пирсканням, і відтиранням,
Не знаю для кого, але я вас воскресив.

(Бере капелюх і йде.)

Явище 10

Ті ж,крім Чацького.

Софія
Ви увечері до нас будете?

Скалозуб
Як рано?

Софія
Раніше, з'їдуться домашні друзі,
Потанцювати під фортепіано, -
Ми в жалобі, то балу дати не можна.

Скалозуб
Я, але до батюшки зайти я обіцявся,
Відкланяюсь.

Софія
Прощайте.

Скалозуб
(тисне руку Молчаліну)
Ваш слуга.

Наталія Дмитрівна
Платон Михайлович мій здоров'ям дуже слабкий.

Чацький
Здоров'ям слабий! Чи давно?

Наталія Дмитрівна
Все рюматизм та головний біль.

Чацький
Руху більше. У село, у теплий край.
Будь частіше на коні. Село влітку – рай.

Наталія Дмитрівна
Платон Михайлич місто любить,
Москву; за що в глушині він свої дні погубить!

Чацький
Москву та місто… Ти дивак!
А пам'ятаєш колишнє?

Платон Михайлович
Так, брате, тепер не так…

Наталія Дмитрівна
Ох! мій друже!
Тут так свіжо, що сечі немає,
Ти відчинився весь, і розстебнув жилет.

Платон Михайлович
Тепер, брате, я не той...

Наталія Дмитрівна
Послухайся разочок,
Мій любий, застебнися швидше.

Платон Михайлович
(холоднокровно)
Нині.

Наталія Дмитрівна
Та відійди подалі від дверей,
Наскрізний там вітер дме ззаду!

Платон Михайлович
Тепер, брате, я не той...

Наталія Дмитрівна
Мій ангел, заради бога
Від дверей далі відійди.

Платон Михайлович
(Очі до неба)
Ох! матінко!

Чацький
Ну, Бог тебе суди;
Вже точно став не той у короткий час;
Чи не минулого року, наприкінці,
Я тебе в полку знав? лише ранок: ногу в стремено
І носишся на хортовому жеребці;
Осінній вітер дме, хоч спереду, хоч із тилу.

Платон Михайлович
(З подихом)
Ех! братику! славне тоді життя було.

Явище 7

Ті ж, Князь Тугоухівськийі Княгиня із шістьма дочками.

Наталія Дмитрівна
(тоненьким голоском)
Князь Петро Ілліч, княгиня, боже мій!
Княжна Зізі! Мімі!
(Гучні лобизання, потім сідають і оглядають одна одну з голови до ніг.)

1-а княжна
Який фасон чудовий!

2-я княжна
Які складочки!

1-а княжна
Обшите бахромою.

Наталія Дмитрівна
Ні, якби бачили, мій атласний тюрлюрлю!

3-я княжна
Який ешарп cousin мені подарував!

4-та княжна
Ох! так, барежевий!

5-я княжна
Ох! краса!

6-я княжна
Ох! як милий!

Княгиня
Сс! - Хто це в кутку, зійшли ми, вклонився?

Наталія Дмитрівна
Приїжджий, Чацький.

Княгиня
Відставний?

Наталія Дмитрівна
Так, мандрував, нещодавно вернувся.

Княгиня
І хо-ло-стій?

Наталія Дмитрівна
Так, не одружений.

Княгиня
Князь, князь, сюди. - Живіше.

Князь
(До неї обертає слухову трубку)
Охм!

Княгиня
До нас на вечір, у четвер, проси швидше
Наталії Дмитрівни знайомого: он він!

Князь
І-хм!
(Вирушає, в'ється біля Чацького і покашлює)

Княгиня
Ось те дітки:
Їм бал, а батюшка тягайся на уклін;
Танцівники жахливо стали рідкісні!
Він камер-юнкер?

Наталія Дмитрівна
Ні.

Княгиня
Багат?

Наталія Дмитрівна
О! ні!

Княгиня
(Гучно, що є сечі)
Князь, князю! Назад!

Явище 8

Ті жі Графіні Хрюміни:бабуся та онука.

Графиня-онучка
Ох! grand’maman! Ну, хто так рано приїжджає!
Ми перші!
(Пропадає у бічну кімнату.)

Княгиня
Ось нас честить!
Ось перша, і нас за нікого рахує!
Зла, у дівках ціле століття, Бог її простить.

Графиня-онучка
(Повернувшись, направляє на Чацького подвійний лорнет)
Мсьє Чацький! Ви в Москві! як були, всі такі?

Чацький
На що мені змінюватися?

Графиня-онучка
Повернулися неодружені?

Чацький
На кому мені одружитися?

Графиня-онучка
У чужих краях на кому?
О! наших тьма без далеких довідок
Там одружуються, і нас дарують спорідненістю
З майстерницями модних лавок.

Чацький
Нещасні! чи повинні докори немає
Від наслідувань модисткам?
За те, що сміли віддати перевагу
Оригінали списків?

Явище 9

Ті жта безліч інших гостей. Між іншим, Загорецький. Чоловікиє, човгають, відходять убік, кочують з кімнати в кімнату та ін. Софіявід себе виходить, все до неї назустріч.

Графиня-онучка
Eh! bon soir! vous voila! Jamais trop diligente,
Vous nous donnez toujours le plaisir de l’attente.

Загорецький
(Софії)
На завтрашній спектакль маєте квиток?

Софія
Ні.

Загорецький
Дозвольте вам вручити, даремно хто взявся б
Інший вам послужити, зате
Куди я не кидався!
У контору – все взято,
До директора - він мені приятель, -
Із зорею о шостій годині, і до речі!
З вечора вже ніхто дістати не міг;
До того, до цього, я всіх збив з ніг;
І цей нарешті викрав уже силою
В одного, старий він кволий,
Мені друг, відомий домосід;
Нехай удома просидить у спокої.

Софія
Дякую вам за квиток,
А за старання вдвічі.
(Є ще деякі, тим часом Загорецький відходить до чоловіків.)

Загорецький
Платон Михайлич…

Платон Михайлович
Геть!
Іди ти до жінок, бреши їм, і їх морочити;
Я правду про тебе розкажу таку,
Що гірше за всяку брехню. Ось, брате,
(Чацькому)
рекомендую!
Як таких людей чемніше звуть?
Ніжніше? - людина він світський,
Оскаженілий шахрай, шахрай:
Антон Антонович Загорецький.
При ньому остерігайся: переносити добре,
І в карти не сідай: продасть.

Загорецький
Оригінал! буркотливий, а без найменшої злості.

Чацький
І ображатися вам смішно;
Крім чесності, є безліч втіх:
Лають тут, а там дякують.

Платон Михайлович
Ох, ні, братику, у нас лають
Скрізь, а всюди приймають.

(Загорецький мішається в натовп.)

Явище 10

Ті жі Хльостова.

Хльостова
Чи легко у шістдесят п'ять років
Тягтися мені до тебе, племінниця?.. - Мучіння!
Година бита їхала з Покровки, сили немає;
Ніч - кінець світу!
Від нудьги я взяла із собою
Арапку-дівку та собачку;
Вели їх нагодувати, вже, друже мій;
Від вечері зійшли подачку. -
Княгиня, привіт!
(Села.)
Ну, Софіюшко, мій друже,
Яка у мене арапка для послуг:
Кучерява! горбом лопатки!
Сердитий! все котячі рогатки!
Та як чорна! та як страшна!
Адже створив Господь таке плем'я!
Чорт сущий; у дівочій вона;
Чи покликати?

Софія
Ні, в інший час.

Хльостова
Уяви: їх, як звірів, виводять напоказ.
Я чула, там… місто є турецьке…
А чи знаєш, хто мені припас?
Антон Антонович Загорецький.
(Загорецький виставляється вперед.)
Брехня він, картежник, злодій.
(Загорецький зникає.)
Я від нього було й двері на замок;
Та майстер послужити: мені та сестрі Парасковії
Двох арапченків на ярмарку дістав;
Купив, він каже, чай у карти сплутував;
А мені подаруночок, дай Боже йому здоров'я!

Чацький
(З реготом Платону Михайловичу)
Не привітається від таких похвал,
І Загорецький сам не витримав, зник.

Хльостова
Хто цей веселун? Зі звання якого?

Софія
Он цей? Чацький.

Хльостова
Ну? а що знайшов кумедного?
Чому він радий? Який тут сміх?
Над старістю сміятися гріх.
Я пам'ятаю, ти дітей з ним часто танцювала,
Я за вуха його дірала, тільки мало.

Явище 11

Ті жі Фамусів.

Фамусов
(голосно)
Чекаємо на князя Петра Ілліча,
А князь тут! А я забився там, у портретній.
Де Скалозуб Сергій Сергійович? а?
Ні, здається, що ні. - Він людина помітна -
Сергій Сергійович Скалозуб.

Хльостова
Творець мій! оглушив, дзвінкіше за всякі труби.

Явище 12

Ті ж і Скалозуб,потім Молчалін.

Фамусов
Сергій Сергійович, запізнилися;
А ми на вас чекали, чекали, чекали.
(Підводить до Хльостової.)
Моя невестушка, якій вже давно
Про вас сказано.

Хльостова
(сидячи)
Ви раніше були тут… у полку… у тому…
у гренадерському?

Скалозуб
(басом)
У його високості, хочете ви сказати,
Ново-землянській мушкетерській.

Хльостова
Не майстриня я полиці розрізняти.

Скалозуб
А формені є відмінності:
У мундирах випушки, погоничі, петлички.

Фамусов
Ходімо, батюшка, там вас насмішу;
Курйозний віст у нас. За нами, князю! прошу.
(Його і князя відводить із собою.)

Хльостова
(Софії)
Ух! я точненько позбулася петлі;
Адже божевільний твій батько:
Дався йому трьох сажень молодець, -
Знайомить, не спитаючи, чи приємно нам, чи немає?

Молчалін
(Подає їй карту)
Я вашу партію склав: мосьє Кок,
Хома Фоміч і я.

Хльостова
Дякую, мій друже.
(Встає.)

Молчалін
Ваш шпіц - чарівний шпіц, не більше наперстка;
Я гладив усе його: як шовкова вовна!

Хльостова
Спасибі мій рідний.

(Виходить, за нею Молчалін та багато інших.)

Явище 13

Чацький, Софія та кілька сторонніх,які у продовженні розходяться.

Чацький
Ну! хмару розігнав…

Софія
Чи не можна не продовжувати?

Чацький
Чим вас налякав?
За те, що він пом'якшив розгнівану гостю,
Хотів я похвалити.

Софія
А скінчили б злістю.

Чацький
Сказати вам, що я думав? Ось:
Старенькі всі - народ сердитий;
Не погано, щоб при них знаменитий послужник
Тут було, як громове відведення.
Молчалін! - Хто інший так мирно все владнає!
Там моську вчасно погладить,
Тут у пору картку втре,
У ньому Загорецький не помре!
Ви давали його мені обчислювали властивості,
Але багато хто забув? - Так?

Княгиня
Ні, у Петербурзі інститут
Пе-да-го-гічний, так, здається, звуть:
Там вправляються в розколах і безвір'я,
Професори!! - у них навчався наш рідня,
І вийшов! хоч зараз в аптеку, у підмайстри.
Від жінок бігає і навіть від мене!
Чинов не хоче знати! Він хімік, він ботанік,
Князь Федір, мій племінник.

Скалозуб
Я вас порадую: загальна чутка,
Що є проект щодо ліцеїв, шкіл, гімназій;
Там лише навчатимуть по нашому: раз, два;
А книжки збережуть так: для великих оказій.

Фамусов
Сергію Сергійовичу, ні! Коли вже зло припинити:
Забрати всі книги б та спалити.

Загорецький
(з лагідністю)
Ні-с, книги книгам не дають. А якби, між нами,
Був ценсором призначений я,
На байки б наліг; ох! байки – смерть моя!
Насмішки вічні над левами! над орлами!
Хто що не кажи:
Хоча тварини, а все-таки царі.

Хльостова
Батьки мої, хто вже в розумі засмучений,
Так все одно, чи від книжок, чи від пиття;
А Чацького мені шкода.
По-християнськи так; він жалості гідний,
Був гострий чоловік, мав душ сотні зо три.

Фамусов
Чотири.

Хльостова
Три, добродію.

Фамусов
Чотириста.

Хльостова
Ні! триста.

Фамусов
У моєму календарі...

Хльостова
Усі брешуть календарі.

Фамусов
Саме чотириста, ох! сперечатися голосиста!

Хльостова
Ні! триста! - вже чужих маєтків мені не знати!

Фамусов
Чотириста, прошу зрозуміти.

Хльостова
Ні! триста, триста, триста.

Явище 22

Ті жвсе і Чацький.

Наталія Дмитрівна
Ось він.

Графиня-онучка
Шш!

всі
Шш!
(Відступають від нього в протилежний бік.)

Хльостова
Ну як з шалених очей
Почне битися він, вимагатиме до розбирання!

Фамусов
О Боже! помилуй грішних нас!
(Небезпечно.)
Шановний! Ти не у своїй тарілці.
З дороги потрібний сон. Дай пульс. Ти нездоровий.

Чацький
Так, сечі немає: мільйон мук
Груди від дружніх лещат,
Ногам від човгання, вухам від вигуків,
А краще голові від всяких дрібниць.
(Підходить до Софії.)
Душа тут у мене якимось горем стиснута,
І в багатолюдстві я втрачено, сам не свій.
Ні! незадоволений я Москвою.

Хльостова
Москва, бач, винна.

Софія
(Чацькому)
Скажіть, що вас так гнівить?

Чацький
У тій кімнаті незначна зустріч:
Французик з Бордо, надсаджуючи груди,
Зібрав навколо себе рід віча
І казав, як споряджався в дорогу
У Росію, до варварів, зі страхом та сльозами;
Приїхав - і знайшов, що ласкам немає кінця;
Ні звуку російської, ні російської особи
Не зустрів: ніби на батьківщині, з друзями;
Свою провінцію. Подивишся, ввечері
Він почувається тут маленьким царем;
Такий же толк у жінок, такі ж вбрання ...
Він радий, але ми не радіємо.
Замовк, і тут з усіх боків
Туга, і охоння, і стогін.
Ох! Франція! Ні в світі краще за край! -
Вирішили дві княжни, сестриці, повторюючи
Урок, який ним з дитинства натхненний.
Куди подітися від княжень!
Я оддаль відсилав бажання
Смиренні, проте вголос,
Щоб вигубив Господь нечистий цей дух
Порожнього, рабського, сліпого наслідування;
Щоб іскру заронив він у комусь із душею,
Хто міг би словом та прикладом
Нас утримати, як міцною возжою,
Від жалюгідної нудоти на чужій стороні.
Нехай мене заберуть старовіром,
Але гірше для мене наша Північ стократна.
Відколи віддав все в обмін на новий лад -
І звичаї, і язик, і старовину святу,
І величний одяг на інший
За блазнівським зразком:
Хвіст ззаду, спереду якийсь чудовий виїм,
Розсудку всупереч, всупереч стихіям;
Рухи пов'язані, і не краса особі;
Смішні, голені, сиві підборіддя!
Як сукні, волосся, так і уми короткі!
Ох! якщо народжені ми все переймати,
Хоч у китайців би нам трохи зайняти
Премудрого у них незнання іноземців.
Чи воскреснемо колись від чужовладдя мод?
Щоб розумний, бадьорий наш народ
Хоча за мовою нас не вважав за німців.
«Як європейське поставити у паралель
З національним – дивно щось!
Ну як перекласти мадам та мадмуазель?
Вже пані!!» - забурмотів мені хтось...
Уявіть, тут у всіх
На мій рахунок піднявся сміх.
« Пані!ха! ха! ха! ха! прекрасно!
Пані!ха! ха! ха! ха! жахливо!!» -
Я, розсердившись і життя кляня,
Готував їм громову відповідь;
Але всі залишили мене. -
Ось випадок вам зі мною, він не новий;
Москва і Петербург - у всій Росії те,
Що людина з міста Бордо,
Лише рот відкрив, має щастя
У всіх князів вселяти участь;
І в Петербурзі та в Москві,
Хто ворог виписних осіб, химер, слів кучерявих,
У чиїй, на нещастя, голові
П'ять, шість знайдеться думок здорових
І він наважиться їх голосно оголошувати, -
Дивись…

(Оглядається, всі у вальсі кружляють з найбільшою старанністю. Старі розбрелися до карткових столів.)

Загорецький
А до речі, ось князь Петро Ілліч,
Княгиня та з княжнами.

Репетилів
Дичину.

Явище 7

Репетилів, Загорецький, Князь та Княгиня із шістьма дочками;трохи згодом Хльостоваспускається з парадних сходів, Молчалінведе її під руку. Лакеїу суєтах.

Загорецький
Княжни, будь ласка, скажіть вашу думку,
Шалений Чацький чи ні?

1-а княжна
Який у цьому є сумнів?

2-я княжна
Про це знає ціле світло.

3-я княжна
Дрянські, Хворові, Варлянські, Скачкові.

4-та княжна
Ох! вести старі, кому вони нові?

5-я княжна
Хто має сумніви?

Загорецький
Та ось не вірить…

6-я княжна
(Репетилову)
Ви!

Всі разом
Мсьє Репетилів! Ви! Мсьє Репетилів! що ви!
Та як ви! Чи можна проти всіх!
Та чому ви? сором і сміх.

Репетилів
(затикає собі вуха)
Вибачте, я не знав, що це дуже голосно.

Княгиня
Ще не гласно б, з ним говорити небезпечно,
Давно б замкнути час.
Послухати, то його мізинець
Найрозумніше, і навіть князь-Петра!
Я думаю, він просто якобінець,
Ваш Чацький!.. Їдемо. Князь, ти б везти міг
Котиш чи Зізі, ми сядемо у шестимісній.

Хльостова
(зі сходів)
Княгиня, картковий боржок.

Княгиня
За мною, матінко.

Всі
(один одному)
Прощайте.

(Княже прізвище їде і Загорецький теж.)

Явище 8

Репетилів, Хльостова, Молчалін.

Репетилів
Царю небесному!
Амфіса Нілівна! Ох! Чацький! бідний! ось!
Що наш високий розум! і тисяча турбот!
Скажіть, з чого на світі ми клопочемося!

Хльостова
Так Бог судив йому; а втім
Лікують, вилікують, може;
А ти, мій батюшка, невиліковний, хоч кинь.
Дозволив вчасно з'явитися! -
Молчалін, он твій комірець,
Не потрібні дроти; мабуть, господь з тобою.
(Молчалін іде до себе в кімнату.)
Прощайте, батюшка; час перебитися.

(Виїжджає.)

Явище 9

Репетилівзі своїм лакеєм.

Репетилів
Куди тепер спрямувати шлях?
А справа вже йде до світанку.
Іди, садай мене в карету,
Вези кудись.

(Виїжджає.)

Явище 10

Остання лампа гасне.

Чацький
(Виходить зі швейцарської)
Що це? чи чув моїми вухами!
Не сміх, а явно злість. Якими чудесами?
Через яке чаклунство
Безглуздя про мене все в голос повторюють!
І для інших як немов торжество,
Інші ніби співчувають.
О! якби хтось у людей проник:
Що гірше у них? душа чи мова?
Чий це твір!
Повірили дурні, іншим передають,
Старі вмить тривогу б'ють -
І ось громадська думка!
І ось та батьківщина ... Ні, в нинішній приїзд,
Я бачу, що вона мені скоро набридне.
А Софія чи знає? - Звичайно, розповіли,
Вона не те, щоб мені саме на шкоду
Потішилася, і правда чи ні
Їй все одно, чи інший, чи я,
Ніким по совісті вона не цінує.
Але ця непритомність? непритомність звідки?
Нерв розпещеність, примха, -
Збудить трохи їх, і трохи втихомирить, -
Я ознакою спочив живих пристрастей. - Ні крихти:
Вона звичайно б втратила так само сил,
Коли б хтось ступив
На хвіст собачки чи кішки.

Софія
(Над сходами на другому поверсі, зі свічкою)
Молчаліне, ви?
(Поспішно знову припирає двері.)

Чацький
Вона! вона сама!
Ох! голова горить, вся кров моя хвилювання!
З'явилася! немає її! невже у видінні?
Чи не справді я збожеволів?
До надзвичайності я точно приготовлений;
Але не бачення тут, побачення година обумовлена.
Навіщо обманювати себе мені самого?
Звала Молчаліна, ось його кімната.

Лакей його
(з ганку)
Каре…

Чацький
Сс!..
(Виштовхує його геть.)
Буду тут, і не стуляю оку,
Хоч до ранку. Коли вже горе пити,
Так краще одразу,
Чим зволікати, а лиха повільністю не побути.
Двері відчиняються.

(Ховається за колону.)

Явище 11

Чацькийзахований, Лізазі свічкою.

Ліза
Ох! сечі немає! боюся:
У порожні сіни! в ніч! боїшся домовиків,
Боїшся і людей живих.
Мучителька-панночка, бог із нею.
І Чацький, як більмо в оці;
Бач, здався їй десь тут, унизу.
(Оглядається.)
Так! як же! по сінях бродити йому полювання!
Він, чай, давно вже за ворота,
Кохання на завтра поберіг,
Додому – і спати заліг.
Однак велено серцевому штовхнутися.
(Стукається до Молчаліна.)
Послухайте. Дозвольте прокинутися.
Вас кличе панночка, вас панна кличе.
Та скоріше, щоб не застали.

Явище 12

Чацькийза колоною, Ліза, Молчалін(Потягується і позіхає). Софія(Крадеться зверху).

Ліза
Ви, пане, камінь, пане, лід.

Молчалін
Ох! Лизанька, чи ти від себе?

Ліза
Від панянки-с.

Молчалін
Хто б відгадав,
Що в цих щічках, у цих жилках
Кохання ще рум'янець не грав!
Полювання бути тобі тільки на посилках?

Ліза
А вам, шукачам наречених,
Не ніжитись і не позіхати б;
Пригож і милий, хто не доїсть
І не доспить до весілля.

Молчалін
Яке весілля? з ким?

Ліза
А з панночкою?

Молчалін
Іди,
Надії багато попереду,
Без весілля час тягнемо.

Ліза
Що ви, пане! так ми кого ж
Собі в чоловіки іншого іншим?

Молчалін
Не знаю. А мене так розбирає тремтіння,
І при одній я думки трушу,
Що Павло Опанасович раз
Колись зловить нас,
Розжене, прокляне!.. Та що? Чи відкрити душу?
Я в Софії Павлівні не бачу нічого
Завидного. Дай Бог їй вік прожити багато,
Кохала Чацького колись,
Мене розлюбить, як його.
Мій янголчик, хотів би наполовину
До неї те саме відчувати, що відчуваю до тебе;
Та ні, як не кажу собі,
Готуюся ніжним бути, а я бачу - і простирадло.

Софія
(в сторону)
Які ницості!

Чацький
(за колоною)
Негідник!

Ліза
І вам не соромно?

Молчалін
Мені заповів батько:
По-перше, догоджати всім людям без вилучення -
Хазяїну, де доведеться жити,
Начальнику, з ким я служитиму,
Слузі його, що чистить сукні,
Швейцару, двірнику, для уникнення зла,
Собаці двірника, щоб ласкава була.

Ліза
Сказати, пане, у вас величезна опіка!

Молчалін
І ось коханця я набираю вигляду
Завгодно дочці такої людини.

Ліза
Який годує та напує,
А іноді й чином подарує?
Ходімо ж, досить тлумачили.

Молчалін
Ходімо любов ділити плачевної нашої кралі.
Дай обійму тебе від серця повноти.
(Ліза не дається.)
Для чого вона не ти!
(Хоче йти, Софія не пускає.)

Софія
(майже пошепки, вся сцена напівголосно)
Не йдіть далі, наслухалася я багато,
Жахлива людина! себе я, стін соромлюся.

Молчалін
Як! Софія Павлівна…

Софія
Ні слова, бога ради,
Мовчіть, я на все наважусь.

Молчалін
(кидається на коліна, Софія відштовхує його)
Ах, згадайте, не гнівайтесь, погляньте!

Софія
Не пам'ятаю нічого, не докучайте мені.
Спогади! як гострий ніж віне.

Молчалін
(Повзає біля ніг її)
Помилуйте…

Софія
Не підрахуйте, встаньте,
Відповіді не хочу, я знаю вашу відповідь,
Солжете…

Молчалін
Зробіть мені милість...

Софія
Ні. Ні. Ні.

Молчалін
Жартував, і не сказав я нічого, крім ...

Софія
Відчепіться, кажу, зараз,
Я криком розбуджу всіх у домі,
І погублю себе та вас.
(Молчалін підводиться.)
Я з того часу вас ніби не знала.
Докорів, скарг, сліз моїх
Не смійте чекати, не варті ви їх;
Але щоб у будинку тут зоря вас не застала,
Щоб ніколи про вас більше не чула.

Молчалін
Як ви накажете.

Софія
Інакше розповім
Усю правду батюшці з досади.
Ви знаєте, що я собою не дорожу.
Ідіть. - Стійте, будьте раді,
Що при побаченнях зі мною у нічній тиші
Трималися більш ви робості в характері,
Чим навіть вдень, і при людях, і на яві,
У вас менше зухвалості, ніж кривизни душі.
Сама задоволена тим, що вночі все дізналася,
Немає докоряючих свідків в очах,
Як давіче, коли я зомліла,
Тут Чацький був…

Чацький
(кидається між ними)
Він тут, притворниця!

Ліза та Софія
Ох! Ах!

(Ліза свічку упускає з переляку; Молчалін ховається до себе в кімнату.)

Явище 13

Ті ж,крім Молчаліна.

Чацький
Скоріше непритомність, тепер воно в порядку,
Важливіша причина є тому,
Ось нарешті розв'язання загадці!
Ось я пожертвований кому!
Не знаю, як у собі я сказ стримав!
Дивився і бачив, і не вірив!
А милий, для кого забутий
І колишній друг, і жіночий страх і сором, -
За двері ховається, боїться відповідати.
Ох! як гру долі осягнути?
Людей із душею гонителька, бич! -
Мовчалини блаженствують на світі!

Софія
(вся у сльозах)
Не продовжуйте, я звинувачую себе навколо.
Але хто б думати міг, щоб він був такий підступний!

Ліза
Стук! шум! ах! Боже мій! сюди біжить увесь дім.
Ваш батюшка, ось буде вдячний.

Явище 14

Чацький, Софія, Ліза, Фамусов, натовп слугзі свічками.

Фамусов
Сюди! за мною! скоріше!
Свічок більше, ліхтарів!
Де будинкові? Ба! знайомі всі особи!
Дочко, Софіє Павлівно! страмниця!
Безсоромниця! де! з ким! Ні дати ні взяти, вона,
Як її мати, покійниця дружина.
Бувало, я з найдорожчою половиною
Трохи нарізно - десь із чоловіком!
Побийся Бога, як? чим він тебе спокусив?
Сама його божевільним називала!
Ні! дурість на мене та сліпота напала!
Все це змова, і в змові була
Він сам і гості всі. За що я так покараний!

Чацький
(Софії)
То цим вигадкою я вам ще завдячую?

Фамусов
Брате, не фінті, не дамся я в обман,
Хоч подеретесь – не повірю.
Ти, Філько, ти прямий чурбан,
У швейцари зробив ледачу тетерю,
Не знає ні про що, не чує нічого.
Де був? куди вийшов?
Сіней не замкнув для чого?
І як не додивився? і як ти не почув?
У працю вас, на поселення вас:
За гроші продати мене готові.
Ти, швидкоока, все від твоїх проказ;
Ось він, Кузнецький міст, вбрання та обнови;
Там навчилася ти коханців зводити,
Стривай же, я тебе виправлю:
Дозвольте в хату, марш за птахами ходити.
Та й тебе, мій друже, я, доню, не залишу,
Ще два дні терпіння візьми:
Не бути тобі у Москві, не жити тобі з людьми.
Далі від цих хватів,
У село, до тітки, в глуш, в Саратов,
Там горітимеш горе,
За п'яльцями сидіти, за святцями позіхати.
А вас, добродію, прошу я до ладу
Туди не шанувати ні прямо, ні путівцем;
І ваша така остання риса,
Що, чай, до всякого двері будуть замкнені:
Я постараюсь, я, на сполох я приударю,
По місту всьому нароблю клопоту,
І оголошу на весь народ:
У Сенат подам, міністрам, государю.

Чацький
(Після деякого мовчання)
Не зрозумію... винен,
І слухаю, не розумію,
Начебто все ще мені пояснити хочуть,
Розгублений думками... чогось чекаю.
(З жаром.)
Сліпий! я в кому шукав нагороду всіх праць!
Поспішав!.. летів! тремтів! ось щастя, думав, близько.
Перед ким я давіче так пристрасно і так низько
Був марнотратник ніжних слів!
А ви! о Боже мій! кого собі обрали?
Коли подумаю, кому ви віддали перевагу!
Навіщо мене надією заманили?
Навіщо мені прямо не сказали,
Що все минуле ви звернули на сміх?!
Що пам'ять навіть вам охолола
Тих почуттів, в обох нас рухів серця тих,
Які в мені ні далечінь не охолодила,
Ні розваги, ні зміна місць.
Дихав, і ними жив, був безперервно зайнятий!
Сказали б, що вам раптовий мій приїзд,
Мій вигляд, мої слова, вчинки - все гидко, -
Я з вами відразу б зносини присік,
І перед тим, як назавжди розлучитися
Не став би дуже діставатися,
Хто ця вам люба людина?
(Насмішливо.)
Ви помиритеся з ним за роздумом зрілом.
Себе трощити, і для чого!
Подумайте, чи завжди ви можете його
Берегти, і сповивати і посилати за справою.
Чоловік-хлопчик, чоловік-слуга, з жениних пажів -
Найвищий ідеал московських всіх чоловіків. -
Досить!.. з вами я пишаюся моїм розривом.
А ви, пане батько, ви пристрасні до чинів:
Бажаю вам спати в щасливому невіданні,
Я сватанням моїм не загрожую вам.
Інший знайдеться доброчесний,
Низькопоклонник і ділок,
Перевагами, нарешті,
Він майбутньому тестю рівний.
Так! протверезився я сповна,
Мрія з очей геть - і спала пелена;
Тепер не погано було б поряд
На дочку та на батька,
І на коханця-дурня,
І на весь світ вилити всю жовч і всю досаду.
З ким був! Куди мене закинула доля!
Усі женуть! всі клянуть! Мучителів натовп,
У коханні зрадників, у ворожнечі невтомних,
Оповідачів неприборканих,
Нескладних розумників, лукавих простаків,
Старих зловісних, старих,
Старих над вигадками, дурниця, -
Божевільним ви мене прославили всім хором.
Ви маєте рацію: з вогню той вийде неушкоджений,
Хто з вами день встигне пробути,
Подихає повітрям одним,
І в ньому розум уціліє.
Он із Москви! сюди я більше не їздок.
Біжу, не озирнуся, піду шукати світом,
Де ображеному є почуття куточок!
Карету мені, карету!

(Виїжджає.)

Явище 15

Крім Чацького.

Фамусов
Ну що? не бачиш ти, що він збожеволів?
Скажи серйозно: - За часів Грибоєдова було модно розписувати стіни кімнат квітами, деревами.

А той сухотний, рідня вам, книгам ворог, до вченого комітету, який оселився...- Вчений комітет був заснований у 1817 році. Він здійснював нагляд за виданням навчальної літератури, проводив у справах освіти реакційну політику

І дим Батьківщини нам солодкий і приємний!- неточна цитата із вірша Г.Р. Державіна «Арфа» (1789):

Мила нам добра звістка про наш бік:
Вітчизни та дим нам солодкий і приємний…

Мінерва- у грецької міфологіїбогиня мудрості.

Небіжчик був поважний камергер, з ключем і синові ключ умів доставити.– Камергери (придворне звання) носили на парадних мундирах золотий ключ.

...тупієм не кивнуть- Тупий - старовинна зачіска: зібраний на потилиці пучок волосся.

Вельможа у разі…- Тобто милості, лідер.

Куртаг- Прийомний день у палаці.

Віст- карткова гра.

Карбонарі (карбонарії)- Члени таємного революційного суспільства в Італії (XIX століття).

За третє серпня- 3 серпня – день побачення Олександра I з австрійським імператором у Празі, ознаменований урочистостями та нагородженнями. Цього дня жодних бойових дій не було; таким чином, «подвиг» Скалазуба полягав лише в тому, що вони «засіли до траншеї».

Йому дано з бантом, мені на шию.- Одні й самі ордени відрізнялися ступеня методами носіння. Нижчі ордени (III та IV ступеня) носилися в петлиці, і стрічка могла зав'язуватися бантом; вищі (І та ІІ ступеня) - на шиї.

Часів Очаковських та підкорення Криму…- Взяття турецької фортеці Очаків та приєднання Криму до Росії відбулися 1783 року.

Бабуся (франц.).

А! Добрий вечір! Нарешті й ви! Ви не поспішайте, і ми завжди вас із задоволенням чекаємо. (Франц.).

Він вам розповість усю історію докладно (франц.).

Та від ланкарткових взаємних навчань.- Ланкартковий – спотворене слово «ланкастерський». Система англійського педагога Ланкастера (1771-1838) полягала в тому, що сильніші учні навчали найслабших, допомагаючи вчителю. У Росії цією системою захоплювалися поборники народної освіти, передові офіцери під час навчання солдатів у армії, зокрема, декабристи. В урядових колах до ланкастерських шкіл ставилися підозріло, як до розсадника вільнодумства. Такою ж репутацією мали пансіони (Шляхетний пансіон при Московському Університеті), ліцей (Царськосельський ліцей) та Педагогічний інститут (Петербурзький педагогічний інститут).

Вітальня, в ній великий годинник, праворуч двері до спальні Софії, звідки чути фортопіяно з флейтою, які потім замовкають. Лизанькасеред кімнати спить, звісивши з крісел. (Ранок, трохи день брежжиться) Лизанька (раптом прокидається, встає з крісел, озирається)Світає!.. Ах! коли ніч минула! Вчора просилася спати - відмова, "Чекаємо на друга". - Потрібне око та око, Не спи, поки не скотишся з стільця. Тепер ось щойно подрімала, Вже день!.. сказати їм... (Стукає до Софії.)Панове, Гей! Софія Павлівна, біда. Зайшла ваша бесіда за ніч; Ви глухі? - Олексію Степановичу! Пані!.. - І страх їх не бере! (Відходить від дверей.)Ну, гість незапрошений, Може, батюшка увійде! Прошу служити у пані закоханої! (Знову до дверей)Так розходьтеся. Ранок. - Що з? (Голос Софії)Котра година? ЛизанькаВсе в хаті підвелося. Софія (зі своєї кімнати)Котра година? ЛизанькаСьомий, восьмий, дев'ятий. Софія (звідти ж)Неправда. Лизанька (Геть від дверей)Ох! амур * проклятий! І чують, не хочуть зрозуміти, Ну що б віконниці їм відібрати? Переведу годинник, хоч знаю: буде гонка, Примушу їх грати. (Лізе на стілець, пересуває стрілку, годинник б'є і грає.)

ЯВА 2

Лізаі Фамусов. ЛізаОх! пан! ФамусовПан, так. (Зупиняє годинну музику)Адже така пустунка ти, дівчисько. Не міг придумати, що це за біда! То флейта чується, то ніби фортоп'яно; Для Софії надто було б рано? ЛізаНі, добродію, я... лише ненароком... ФамусовОсь то ненароком, за вами помічай; Так, мабуть, з наміром. (Тискається до неї і заграє)Ой! зілля, * пустунка. ЛізаВи баловник, чи до лиця вам ці обличчя! ФамусовСкромна, а нічого крім Проказ та вітру на думці. ЛізаПустіть, вітряки самі, Схаменіться, ви старі... ФамусовМайже. ЛізаНу хто прийде, куди ми з вами? ФамусовКому сюди прийти? Адже Софія спить? ЛізаЗараз відпочивала. ФамусовЗараз! А ніч? ЛізаНіч цілу читала. ФамусовБач, забаганки які завелися! ЛізаВсе по-французьки, вголос, читає, замкнувшись. ФамусовСкажи-но, що очі їй псувати не годиться, І в читанні прок-от не великий: Їй сну немає від французьких книг, А мені від росіян боляче спиться. ЛізаЩо встане, доповім, Дозвольте ж йти, розбудіть, боюся. ФамусовЧого будити? Сама годинник заводиш, На весь квартал симфонію гриміш. Ліза (як можна голосніше)Так повноті-с! Фамусов (Затискає їй рот)Помилуйся, як кричиш. З глузду ти божеволієш? ЛізаБоюся, щоб не вийшло з того... ФамусовЧого? ЛізаЧас, добродію, вам знати, ви не дитина; У дівчат сон ранковий так тонкий; Трохи дверима рипнеш, трохи шепнеш: Усі чують... ФамусовТи все брешеш. Голос СофіїГей, Лізо! Фамусов (квапливо)Тс! (Крадеться геть із кімнати навшпиньки.) Ліза (одна)Пішов... Ах! від панів подалей; У них біди собі на будь-яку годину готуй, Минуй нас пуще всіх печалей І панський гнів, і панське кохання.

ЯВА 3

Ліза, Софіязі свічкою, за нею Молчалін. СофіяЩо, Ліза, на тебе напало? Шумиш... ЛізаЗвісно, ​​вам розлучитися важко? До світла замкнувшись, і здається мало? СофіяАх, справді розвиднілося! (Гушить свічку.)І світло та смуток. Як швидкі ночі! ЛізаТужіть, знай, збоку немає сечі, Сюди ваш батюшка зайшов, я обмерла; Вертілася перед ним, не пам'ятаю, що брехала; Ну, що ж стали ви? уклін, пане, відважте. Ідіть, серце не на місці; Дивіться на годинник, гляньте у вікно: Валить народ вулицями давно; А в хаті стукіт, ходьба, мітуть та прибирають. СофіяЩасливі годин не помічають. ЛізаНе спостерігайте, ваша влада; А що у відповідь за вас, звісно, ​​мені потрапити. Софія (Мовчаліну)Ідіть; цілий день ще зазнаємо нудьги. ЛізаБог з вами; геть візьміть руку. (Розводить їх, Молчалін у дверях стикається з Фамусовим.)

ЯВА 4

Софія, Ліза, Молчалін, Фамусов. ФамусовЩо за накази! * Молчалін, ти, брате? МолчалінЯ-с. ФамусовНавіщо тут? і в цей час? І Софіє!.. Здрастуйте, Софіє, що ти Так рано піднялася! а? для якого піклування? І як вас Бог не в пору разом звів? СофіяВін тільки-но тепер увійшов. МолчалінЗараз із прогулянки. ФамусовДруг. Чи не можна для прогулянок далі вибрати закуток? А ти, пані, трохи з ліжка стриб, З чоловіком! з молодим! - Заняття для дівчини! Цілу ніч читає небилиці, І ось плоди від цих книг! А все Кузнецький міст, * і вічні французи, Звідти моди до нас, і автори, і музи: Губники кишень та сердець! Коли визволить нас творець Від капелюшків їх! чепців! та шпильок! та шпильок! І книжкових і бісквітних крамниць! СофіяДозвольте, батюшка, паморочиться в голові; Я з переляку * дух ледве перекладаю; Зволили вбігти ви так швидко, Змішалася я... ФамусовДякую покірно, Я скоро до них убіг! Я завадив! я злякав! Я, Софіє Павлівно, засмучений сам, день цілий Немає відпочинку, кидаюся як немов пригорілий. По посаді, по службі клопоту, Той пристає, другий, всім справа до мене! Але чи чекав на нових клопотів? щоб був обдурений... СофіяКим, батюшка? ФамусовОсь дорікати мені стануть, Що без толку завжди журю. Не плач, я діло кажу: Чи про твоє не дбали Про виховання! з колиски! Мати померла: умів я прийняти У мадам Розьє другу матір. Бабушку-золото в нагляд до тебе приставив: Розумна була, характер тихий, рідкісних правил. Одне не на честь служить їй: За зайвих на рік п'ятсот рублів Зманити себе іншими допустила. Та не в мадамі сила. Чи не потрібно іншого зразка, Коли в очах приклад батька. Дивись ти на мене: не хвалюся складанням; Однак бадьорий і свіжий, і дожив до сивини, Вільний, вдів, собі я пан... Монаським відомий поведінкою! ЛізаНасмілюсь я, пане... ФамусовМовчати! Жахливий вік! Не знаєш, що розпочати! Усі примудрилися не по літах. А ще дочки, та самі добряки. Далися нам ці мови! Беремо ж волоцюг, * і в будинок і по квитках, * Щоб наших дочок всьому навчати, всьому - І танцям! і пенню! та ніжностям! і зітханням! Ніби за дружину їх готуємо скоморохам. * Ти, відвідувач, що? ти тут, добродію, до чого? Безродного пригрів і ввів у мою родину, Дав чин асесора* і взяв у секретарі; До Москви переведено через моє сприяння; І якби не я, коптів би ти в Твері. СофіяЯ вашого гніву ніяк не розтлумачу. Він у будинку тут живе, велика напасть! Ішов у кімнату, потрапив до іншої. ФамусовПотрапив чи хотів потрапити? Та разом ви навіщо? Не можна випадково. СофіяОсь у чому, однак, випадок весь: Як ви з Лізою були тут, Перелякав мене ваш голос надзвичайно, І кинулася сюди я з усіх ніг ... ФамусовМабуть, на мене всю метушку складе. Не в пору мій голос наробив їм тривог! СофіяПо смутному сні дрібниця тривожить; Сказати вам сон: зрозумієте тоді. ФамусовЩо це за історія? СофіяЧи вам розповісти? ФамусовНу так. (Сідає.) СофіяДозвольте... бачите ль... спочатку Квітчастий луг; і я шукала Траву Якусь, не згадаю наяву. Раптом милий чоловік, один з тих, кого ми побачимо - ніби вік знайомі, з'явився тут зі мною; і вкрадливий, і розумний, Але боязкий... Знаєте, хто в злиднях народжений... ФамусовОх! матінко, не довершай удару! Хто бідний, той тобі не пара. СофіяПотім пропало все: луки та небеса. - Ми у темній кімнаті. Для довершення чуда Розкрилася підлога - і ви звідти, Бліді, як смерть, і дибки волосся! Тут з громом відчинили двері Якісь не люди і не звірі, Нас нарізно - і мучили того, хто сидів зі мною. Він ніби мені дорожче всіх скарбів, Хочу до нього - ви тягнете з собою: Нас проводжають стогін, рев, регіт, свист чудовиськ! Він услід кричить!.. - Прокинулася. - Хтось каже, - Ваш голос був; що, гадаю, так рано? Біжу сюди – і вас обох знаходжу. ФамусовТак, дурний сон, як дивлюся. Тут все є, коли немає обману: І чорти і кохання, і страхи, і квіти. Ну, добродію мій, а ти? МолчалінЯ чув ваш голос. ФамусовКумедно. Дався їм мій голос, і як собі справно Всім чується, і всіх кличе до зорі! На мій голос поспішав, за чим же? - Кажи. МолчалінЗ паперами-с. ФамусовТак! їх бракувало. Помилуйте, що це раптом припала старанність до письмових справ! (Встає.)Ну, Сонюшко, тобі спокій я дам: Бувають дивні сни, а наяву дивніше; Шукала ти собі трави, На друга набрела швидше; Повикинь дурницю з голови; Де чудеса, там мало складу. - Іди-но, ляж, засни знову. (Мовчаліну)Ідемо папери розбирати. МолчалінЯ тільки ніс їх для доповіді, Що в хід не можна пустити без довідок, без інших, Протиріччя є, і багато не слушно. ФамусовБоюся, добродію, я одного смертельно, Щоби безліч не накопичувалося їх; Дай волю вам, воно б і засіло; А в мене, що діло, що не діло, Звичай мій такий: Підписано, так з плечей геть. (Виходить з Молчаліним, у дверях пропускає його вперед.)

ЯВА 5

Софія, Ліза. ЛізаНу от біля свята! ну ось вам і потіха! Але ні, тепер уже не до сміху; В очах темно, і завмерла душа; Гріх не біда, чутка не гарна. СофіяЩо мені чутка? Хто хоче, так і судить, Та батюшка замислиться змусить: Брюзгливий, невгамовний, швидкий, Такий завжди, а з цього часу... Ти можеш посудити... ЛізаСуджу не за розповідями; Заборона вона вас, - добро ще зі мною; А то, помилуй Бог, як разом Мене, Молчаліно і всіх з двору геть. СофіяПодумаєш, як щастя норовить! Буває гірше, з рук зійде; Коли ж сумне ніщо на розум не йтиме, Забулися музикою, і час йшов так плавно; Доля нас ніби берегла; Ні занепокоєння, ні сумніву... А горе чекає з-за рогу. ЛізаОсь те, мого ви дурного судження Не жалкуєте ніколи: Ан ось біда. На що вам найкращого пророка? Твердила я: у коханні не буде в цій користі Ні на віки віків. Як усі московські, ваш батюшка такий: Бажав би зятя він із зірками, та з чинами, А при зірках не всі багаті, між нами; Ну, ясна річ до того б І гроші, щоб пожити, щоб міг давати він бали; Ось, наприклад, полковник Скалозуб: І золотий мішок, і мітить у генерали. СофіяКуди як милий! і весело мені страх Вислуховувати про фрунт * і ряди; Він слова розумного не вимовив зроду, - Мені байдуже, що за нього, що у воду. ЛізаТак-с, так би мовити, речений, а боляче не хитрий; Але будь військовий, будь він статський, * Хто такий чутливий, і веселий, і гострий, Як Олександр Андрійович Чацький! Не для того, щоб вас збентежити; Давно минуло, не вернути, А пам'ятається... СофіяЩо пам'ятається? Він славно Пересміяти вміє всіх; Болтає, жартує, мені смішно; Ділити з кожним можна сміх. ЛізаІ тільки? нібито? - Сльозами обливався, Я пам'ятаю, бідний він, як з вами розлучався. - Що, пане, плачете? живіть-но сміючись... А він у відповідь: "Недарма, Лізо, плачу: Кому відомо, що знайду я повернувшись? І скільки, може, втрачу!" Бідолаха ніби знав, що років через три... СофіяПослухай, вільності ти зайвої не бери. Я дуже вітряно, можливо, вчинила, І знаю, і звинувачуюсь; але де змінила? Кому? щоб докоряти невірністю могли. Так, з Чацьким, правда, ми виховані, росли: Звичка разом бути день кожен нерозлучно Зв'язала дитячою нас дружбою; але потім Він з'їхав, аж у нас йому здавалося нудно, І рідко відвідував наш дім; Потім знову прикинувся закоханим, вимогливим і засмученим!!. Остер, розумний, промовистий, У друзях особливо щасливий, Ось про себе задумав він високо ... Полювання мандрувати напало на нього, Ах! якщо любить хто кого, Навіщо розуму шукати та їздити так далеко? ЛізаДе гасає? у яких краях? Лікувався, кажуть, на кислих він водах, * Не від хвороби, чай, від нудьги, – повільніше. СофіяІ, мабуть, щасливий там, де люди смішніші. Кого люблю я, не такий: Молчалін, за інших себе забути готовий, Ворог зухвалості, завжди сором'язливо, несміливо Ніч цілу з ким можна так провести! Сидимо, а на дворі давно вже побіліло, Як гадаєш? чим зайняті? ЛізаБог знає, Пані, чи моя ця справа? СофіяВізьме він руку, до серця тисне, З глибини душі зітхне, Ні слова вільного, і так вся ніч проходить, Рука з рукою, і очей з мене не зводить. - Смієшся! чи можна! чим привід подала Тобі я до сміху такого! ЛізаМені?.. ваша тітонька на думку тепер спала, Як молодий француз втік у неї з дому. Голубко! хотіла сховати Свою досаду, не зуміла: Забула волосся чорнити І через три дні посивіла. (Продовжує реготати). Софія (з жалем)Ось так про мене потім заговорять. ЛізаВибачте, право, як Бог святий, Хотіла я, щоб цей сміх безглуздий Вас трохи розвеселити допоміг.

ЯВА 6

Софія, Ліза, слуга, за ним Чацький. СлугаДо вас Олександр Андрійович Чацький. (Виходить).

ЯВА 7

Софія, Ліза, Чацький. ЧацькийНа світанку вже на ногах! і я біля ваших ніг. (З жаром цілує руку.)Ну, поцілуйте ж, не чекали? кажіть! Що ж, заради? * Ні? В обличчя мені подивіться. Здивовані? і тільки? ось прийом! Начебто не минуло тижня; Начебто вчора вдвох Ми сечі немає один одному набридли; Ні на волосся кохання! куди як гарні! І тим часом, не згадаюся, без душі, Я сорок п'ять годин, очей миттю не примруживши, Верст більше сьомасот пронісся, - вітер, буря; І розгубився весь, і падав скільки разів – І ось за подвиги нагорода! СофіяОх! Чацький, я дуже рада. ЧацькийВи заради цього? в добрий час. Однак щиро хто ж радіє так? Мені здається, так насамкінець Людей і коней знобя, Я тільки тішив сам себе. ЛізаОсь, добродію, якби ви були за дверима, Їй-Богу, нема п'яти хвилин, Як поминали вас ми тут. Пані, скажіть самі. СофіяЗавжди, не тільки тепер. - Не можете мені зробити ви закиди. Хто промайне, відчинить двері, Проїздом, випадково, з чужа, з далекого - З питанням я, хоч моряк: Чи не зустрів де в поштовій карете? ЧацькийПрипустіть, що так. Блаженний, хто вірує, тепло йому на світі! – Ах! Боже мій! вже я тут знову, У Москві! у вас! та як же вас дізнатися! Де час? де вік той невинний, Коли, бувало, у вечір довгий Ми з вами з'явимося, зникнемо тут і там, Граємо і галасуємо по стільцях і столах. А тут ваш батько з мадамою, за пікетом; * Ми в темному куточку, і здається, що в цьому! Ви пам'ятайте? здригнемося, що рипне столик, двері... СофіяДитина! ЧацькийТак, а тепер, У сьомнадцять років ви розцвіли чарівно, Неповторно, і це вам відомо, І тому скромні, не дивіться на світ. Чи не закохані ви? прошу мені дати відповідь, Без думи, повноті бентежитися. СофіяТа хоч кого збентежать Питання швидкі та цікавий погляд... ЧацькийПомилуйте, не вам, чого ж дивуватися? Що нового покаже мені Москва? Вчора був бал, а завтра буде два. Той сватався – встиг, а той дав промах. Той самий толк, * і ті ж вірші в альбомах. СофіяГоніння на Москву. Що означає бачити світло! Де ж краще? ЧацькийДе нас нема. Ну що ваш батько? все Англійського клобу Старовинний, вірний член до труни? Ваш дядечко чи відстрибав свій вік? А цей, як його, він турок чи грек? Той чорномазенький, на ніжках журавлиних, Не знаю, як його звуть, Куди не сунься: тут як тут, У їдальнях та у вітальні. А троє з бульварних осіб, * Які з півстоліття молодяться? Рідних мільйонів у них, і за допомогою сестриць З усією Європою поріднять. А наше сонечко? наш скарб? На лобі написано: Театр та Маскерад; * Будинок зеленню розфарбований у вигляді гаю, Сам товстий, його артисти худі. На балі, пам'ятаєте, відкрили ми удвох За ширмами, в одній із кімнат посекретніша, Був захований чоловік і клацав солов'ям, Співак зимової літньої погоди. А той сухотний, рідня вам, книгам ворог, В учений комітет * який оселився І з криком вимагав присяг, Щоб грамоті ніхто не знав і не вчився? Знову побачити їх мені судилося долею! Жити з ними набридне, і в кому не знайдеш плям? Коли ж постуєш, вернешся додому, І дим Батьківщини нам солодкий і приємний! СофіяОт вас би з тітонькою совість, Щоб перечитати всіх знайомих. ЧацькийА тітонька? все дівчиною, Мінервою? * Все фрейліною * Катерини Першої? Вихованок і мосек повний будинок? Ох! до виховання перейдемо. Що нині, так само, як з давніх-давен, Клопочуть набирати вчителів полки, Числом більше, ціною дешевше? Не те щоб у науці далекі; У Росії, під великим штрафом, Нам кожного визнати наказують Істориком та географом! Наш ментор, * пам'ятайте ковпак його, халат, Перст * вказівний, всі ознаки навчання Як наші боязкі турбували уми, Як з ранніх пір звикли вірити ми, Що нам без німців немає порятунку! А Гільйоме, француз, підбитий вітерцем? Він не одружений ще? СофіяНа кому? ЧацькийХоч на якійсь княгині Пульхерії Андріївні, наприклад? СофіяТанцмайстер! чи можна! ЧацькийЩо ж він і кавалер. Від нас вимагатимуть з ім'ям бути і в чині, А Гільйоме!.. - Тут нині тон який На з'їздах, на великих, у святах парафіяльних? Панує ще змішання мов: Французького з нижегородським? СофіяСуміш мов? ЧацькийТак, двох, без цього не можна. СофіяАле мудро з них один скроїти, як ваш. ЧацькийПринаймні не надутий. Ось новини! - я користуюсь хвилиною, Побаченням з вами жвавий, І балакучий; а хіба немає часів, Що я Молчалина дурніша? Де він, до речі? Чи ще не зламав безмовності печатки? Бувало пісеньок де новеньких зошит Побачить, пристає: просимо списати. А втім, він дійде до ступенів відомих, Бо нині люблять безсловесних. СофіяЧи не людина, змія! (Голосно і вимушено.)Хочу у вас запитати: Чи траплялося, щоб ви сміючись? чи у смутку? Помилка? добро про когось сказали? Хоч не тепер, а в дитинстві, можливо. ЧацькийКоли все так м'яко? і ніжно, і незріло? На що так давно? ось добра вам справа: Дзвінками щойно гримить І день і ніч по сніговій пустелі, Поспішаю до вас, голову стрімголов. І як я вас знаходжу? у якомусь суворому чині! Ось півгодини холодності терплю! Обличчя найсвятішої богомолки!.. — І все-таки я люблю вас без пам'яті. (Хвилинне мовчання.)Послухайте, чи слова мої вже всі шпильки? І хиляться до чиєїсь шкоди? Але якщо так: розум із серцем не в ладу. Я в диваках іншому диву Раз посміюсь, потім забуду: Веліть мені в вогонь: піду як на обід. СофіяТак, добре – згорите, якщо ж ні?

ЯВА 8

Софія, Ліза, Чацький, Фамусов. ФамусовОсь і інший! СофіяАх, батюшка, сон у руку. (Виходить). Фамусов (їй слідом напівголосно)Проклятий сон.

ЯВА 9

Фамусов, Чацький(Дивиться на двері, в які Софія вийшла) ФамусовНу, викинув ти штуку! Три роки не писав двох слів! І гримнув раптом як із хмар. (Обіймаються.)Здорово, друже, здорово, брате, здорово. Розповідай, чай у тебе готове Збори важливих звісток? Сідай, оголоси швидше. (Сідають). Чацький (розсіяно)Як Софія Павлівна у вас гарнішала! ФамусовВам, людям молодим, іншого немає справи, Як помічати дівочі краси: Сказала щось побіжно, а ти, Я чай, надіями занісся, зачарований. ЧацькийОх! ні; надіями я мало розпещений. Фамусов"Сон в руку" - мені вона зволила шепнути, Ось ти задумав... ЧацькийЯ? - Ані. ФамусовПро кого їй снилося? що таке? ЧацькийЯ не відгадник снів. ФамусовНе вір їй, все пусте. ЧацькийЯ вірю на власні очі; Вік не зустрічав, дам підписку, Щоб було їй хоч трохи подібно! ФамусовВін усе своє. Та розкажи докладно, Де був? Блукав стільки років! Звідки тепер? ЧацькийТепер мені до того! Хотів об'їхати ціле світло, І не об'їхав сотої частки. (Стає поспішно.)Вибачте; я поспішав швидше бачити вас, Не заїжджав додому. Прощайте! Через годину Я, подробиці найменшої не забуду; Вам першим, потім розповідайте всюди. (У дверях.)Яка гарна! (Виходить).

ЯВА 10

Фамусов (один)Який із двох? "Ах! батюшка, сон у руку!" І каже мені це вголос! Ну винен! Якого ж я дав гаку! Молчалін давіче у сумнів увів мене. Тепер... та в полум'я з вогню: Той жебрак, цей франт-приятель; Від'явлений * мотом, шибеником, Що за комісія, * Творець, Бути дорослої дочки батьком! (Виходить).

Повне ім'я героя – Олександр Андрійович Чацький:

“…Олександр Андрійович Чацький…”

Олександр Чацький – дворянин, поміщик із 300-400 кріпаками:

“- мав душ сотні три.- Чотириста, прошу зрозуміти…”

Чацький – неодружений чоловік. Він ще молодий, але вже “не впадає у дитинство”:

“…Так, не одружений…” “…Тепер у це мені дитинство не впасти…”

Чацький – самотня людина. Його мати та батько померли, коли він був дитиною. Батько Чацького був другом Фамусова:

“…От-с - Чацького, мені друга, / Андрія Ілліча покійного синка…”

“…Чацького, мені друга, / Андрія Ілліча…”

Після смерті батьків Чацький виховувався у будинку Фамусова. Подорослішавши, він став жити окремо:

“…Так, із Чацьким, щоправда, ми виховані, росли; / Звичка разом бути день кожен нерозлучно / Зв'язала дитячою нас дружбою…”

"…але потім / Він з'їхав, вже в нас йому здавалося нудно, / І рідко відвідував наш будинок ..."

Чацький з дитинства дружить із Софією Фамусовою і давно її любить:

“…Я пам'ятаю, ти з ним часто танцювала…”

"... І все-таки я вас без пам'яті люблю ..."

На початку п'єси Чацький повертається до Москви після 3 років "мандрівок по світу":

“…Три роки не писав двох слів! / І гримнув раптом як із хмар…”

“…Обрискав світло…”

“…Полювання мандрувати напало на нього…”

Чацький є членом Англійського клубу, в якому складаються багаті, почесні дворяни:

"... Потім, подумайте, член Англійського клубу ..."

Олександр Чацький – розумний, дотепний чоловік:

“…Остер, розумний, промовистий…”

“…він малий із головою / І славно пише, перекладає. // Не можна не пошкодувати, що з таким собі розумом ... "

Чацький – красномовна людина:

"... розумний, промовистий ..."

"…Що каже! і каже, як пише!..”

Олександр Чацький любить гострити та “підколювати” людей, але робить це не з метою нашкодити:

“…і веселий, і гострий…”

“…Послухайте, чи слова мої вже всі колки? / І хиляться до чиєїсь шкоди?..”

“…Не людина, змія!..” (Софія про Чацького)

Чацький є глузливою людиною, проте його глузування завжди спрямовані проти дурних і обмежених людей:

“…Він славно / Пересміяти вміє всіх; / Болтає, жартує…”

"...На сміх, того дивись, підніме Чацький вас..."

“…Помітно, що ви жовч на всіх вилити готові…”

“…Град шпильок і жартів ваших гримне. / Жартувати! і вік жартувати! як вас на це стане!..”

“…А, Чацький! Любіть ви всіх у блазні рядити…”

Чацький часто розмовляє з оточуючими у різкому тоні:

“…Так! грізний погляд, і різкий тон, / І цих особливостей безодня…”

За словами Софії, Чацький нестримний мовою і надто відверто зневажає людей:

“Навіщо ж бути, скажу вам навпростець,

То нестримну на мову?

У презирстві до людей так неприховані?”

Чацький є гордою людиною, "гордецем", на думку Фамусова:

“Ось те, всі ви горді!..”

Олександр Чацький – вільнодумна людина, за що Фамусов називає його “карбонарієм” та “якобінцем”:

“…Ах! Боже мій! він карбонарі*!..” (*тобто революціонер)

"…Небезпечна людина!.."

“…Я думаю, він просто якобінець*…” (*тобто вільнодумець)

Чацький – незалежна людина. Він не хоче залежати від інших, як, наприклад, Молчалін:

Молчалін: Адже треба залежати від інших.

Чацький: Навіщо ж треба?

Чацький покинув військову службу і вирішив не служити чиновником. Серед дворян було прийнято вибирати один із цих двох варіантів зайнятості, але Чацький не займається ні тим, ні іншим:

Княгині. Відставний?

Наталія Дмитрівна. Так, мандрував, нещодавно вернувся.

На думку Чацького, дворяни не повинні обмежувати себе лише чиновницькою чи військовою службою. Він вважає, що розумна людина може знайти себе також у творчості чи науці:

“З молодих людей, знайдеться - ворог шукань, // Не вимагаючи ні місць, ні підвищення в чин, // У науки він впертує розум, який прагне пізнань; // Або в душі його сам бог збудить жар // До мистецтв творчим, високим і прекрасним ... "

Чацький - щира людина, не удавач:

“…Раз у житті вдаю…”

Олександр Чацький любить правду:

"...До чого обманювати себе мені самого?.."

“…Навіщо мені прямо не сказали…”

Чацький – чутлива людина:

“…Хто такий чутливий, і веселий, і гострий, / Як Олександр Андрійович Чацький!..”

Олександр Чацький – пристрасна, палка людина:

“…та пристрасть? то почуття? палкість та?..

“…Але що тепер у мені вирує, хвилює, бісить, / Не побажав би я й особистому ворогові…”

Чацький про все має свою думку:

“…Навіщо ж думки чужі лише святі?..”

Олександр Чацький є патріотом. Він любить російський народ та Росію:

“…Щоб ​​розумний, бадьорий наш народ…”

У вищому світлі Чацького вважають божевільним через його вільнодумство та ліберальні погляди:

“…Божевільним ви мене прославили всім хором…”

Чацький не любить “людський натовп” та московське фамусівське суспільство. Наприкінці п'єси він їде з Москви:

“…І в багатолюдстві я втрачено, сам не свій. / Ні! незадоволений я Москвою…”

“…Геть із Москви! сюди я більше не їздок. / Біжу, не озирнуся, піду шукати світом…”

Софія, Ліза.

Ліза

Ну от біля свята! ну ось вам і потіха!

Але ні, тепер уже не до сміху;

В очах темно, і завмерла душа;

Гріх не біда, чутка не гарна.

Софія

Що мені чутка? Хто хоче, так і судить,

Та батько задуматися змусить:

Буркотливий, невгамовний, швидкий,

Такий завжди, а з того часу...

Ти можеш посудити...

Суджу не за розповідями;

Заборона вона вас; - Добро ще зі мною;

А то, помилуй боже, як разом

Мене, Молчаліна та всіх з двору геть.

Софія

Подумаєш, як щастя норовить!

Буває гірше, з рук зійде;

Коли ж сумне ніщо на думку не спаде;

Забули музику, і час йшов так плавно;

Доля нас ніби берегла;

Ні занепокоєння, ні сумніву...

А горе чекає з-за рогу.

Ліза

Ось те, мого ви дурного судження

Не жалкуєте ніколи:

Аж біда.

На що вам найкращого пророка?

Твердила я: у коханні не буде в цій користі

Ні на віки віків.

Як усі московські, ваш батюшка такий:

Бажав би зятя він із зірками, та з чинами,

А при зірках не всі багаті між нами;

Ну, зрозуміло, до того б

І гроші, щоб пожити, щоб він міг давати бали;

Ось, наприклад, полковник Скалозуб:

І золотий мішок, і мітить у генерали.

Софія

Куди як милий! і весело мені страх

Вислуховувати про фрунт і ряди;

Він слова розумного не вимовив зроду, -

Мені байдуже, що за нього, що у воду.

Ліза

Так-с, так би мовити, промовистий, а боляче не хитрий;

Але будь військовий, будь він статський,

Хто такий чутливий, і веселий, і гострий,

Як Олександр Андрійович Чацький!

Не для того, щоб вас збентежити;

Давно минуло, не повертати.

А пам'ятається...

Софія

Що пам'ятається? Він славно

Пересміяти вміє всіх;

Болтає, жартує, мені смішно;

Ділити з кожним можна сміх.

Ліза

І тільки? нібито? - Сльозами обливався,

Я пам'ятаю, бідолашний він, як з вами розлучався.

Що, пане, плачете? живіть сміючись. -

А він у відповідь: «Недарма, Лізо, плачу,

Кому відомо, що знайду я, повернувшись?

І скільки, може, втрачу!»

Бідолаха ніби знав, що років через три...

Софія

Послухай, вільності ти зайвої не бери.

Я дуже вітряно, можливо, вчинила,

І знаю, і звинувачуюсь; але де змінила?

Кому? щоб докоряти невірністю могли.

Так, з Чацьким, щоправда, ми виховані, росли;

Звичка разом бути день кожен нерозлучно

Зв'язала дитячою нас дружбою; але потім

Він з'їхав, аж у нас йому здавалося нудно,

І рідко відвідував наш дім;

Потім знову прикинувся закоханим,

Вимогливим та засмученим!!.

Остер, розумний, красномовний,

У друзях особливо щасливий.

Ось про себе задумав він високо...

Полювання мандрувати напало на нього,

Ох! якщо любить хто кого,

Навіщо розуму шукати і їздити так далеко?

Ліза

Де гасає? у яких краях?

Лікувався, кажуть, на кислих водах,

Не від хвороби, чай, від нудьги – повільніше.

Софія

І, мабуть, щасливий там, де люди смішніші.

Кого люблю я, не такий:

Молчалін за інших себе забути готовий,

Ворог зухвалості, - завжди сором'язливо, несміливо

Ніч цілу з ким можна так провести!

Сидимо, а на дворі давно вже побіліло,

Як думаєш? чим зайняті?

Ліза

Бог звістка!

Пані, чи моя ця справа?

Софія

Візьме він руку, до серця тисне,

З глибини душі зітхне,

Ні слова вільного, і так вся ніч минає,

Рука з рукою, і око з мене не зводить. -

Смієшся! чи можна! чим привід подала

Тобі я до сміху такого!

Ліза

Мені-з ваша тітонька на думку тепер прийшла,

Як молодий француз втік у неї з дому.

Голубко! хотіла поховати

Свою досаду, не зуміла:

Забула волосся чорнити,

І за три дні посивіла.

(Продовжує реготати).

Софія

(з жалем)

Ось так про мене потім заговорять. -

Ліза

Вибачте, право, як бог святий,

Хотіла я, щоб цей сміх безглуздий

Вас трохи розвеселити допоміг.

Хто такий чутливий, і веселий, і гострий…

Починаю серію постів, присвячених біографії Ал. Андр. Чацького – героя, дуже неадекватно оціненого у вітчизняній традиції (очікується участь el_d). Величезний внесок у з'ясуванні справи зробила Екат. Цимбаєва (на мою думку – найкращий знавець Грибоєдова і «Горя» за всю історію Росії, при всьому блиску імен Піксанова та інших), на яку я часто посилатимуся.
Поки що, для затравки, хронологія життя та діяльності ряду персонажів «Горя», насамперед Чацького (обґрунтування див. під катом).

Початок 1801 р. – народження Чацького. Він «ровесник нового століття» у точному значенні слова. Зважаючи на все, із смоленської, тісно пов'язаної з Речб'ю Посполитою, шляхти (як і сам Грибоєдов).

Листопад-поч. грудня 1805 р. – народження Софії Фамусової.

Кінець 1800-х – початок 1810-х: батько Чацького вмирає, Чацького забирає до себе у будинок Фамусів; Чацький виховується разом із Софією.

Початок 1818 - Чацький після досягнення відносного повноліття з'їжджає з дому Фамусових; кілька місяців він майже не відвідує їхній будинок і практично не спілкується із Софією. У цей час (до серпня) у Москві стоять гвардія і двір, і Чацького вони заворожують. Мабуть, він потрапляє до компанії якихось гвардійців і інтенсивно спілкується з ними.

Осінь 1818, зима 1818/1819. – Чацький починає доглядати Софію, але –

Але на початку 1819 року, вступивши на службу, їде з Москви. Надходить він у кавалерію, служить 1819-ок. 1821 року в Царстві Польському, але не в строю, а в адміністрації. У Польщі тоді розгортається, за заявою імператора, конституційний проект для всієї Росії; служить Чацький блискуче – він пов'язаний із варшавськими міністрами.

У 1821 Чацький розриває з міністрами і йде до ладу (виявляється в тому ж кавалерійському полку, де служить Платон Михайлович), а до кінця 1821/початку 1822 року виходить у відставку. Цей розрив зі службою викликано тим, що імператор відмовився від усіх конституційних проектів.

Рубіж 1821/1822 - кінець 1822 р. Чацький проводить у подорожах, зокрема, на «кислих водах» (скоріше в Європі, ніж у Росії).

У грудні 1822 року він повертається до Москви з наміром зробити пропозицію Софії, якій щойно виповнилося 17 років. Тут і початок дії "Горя".

Тим часом до Софії в цей момент збирається свататися полк. Скалозуб, біографія якого докладно відновлена ​​(після багатьох інших спроб) ось тут (http://vif2ne.ru/nvk/forum/archive/1084/1084020.htm) і в Цимбаєвої; з необхідними корекціями наводимо зведений варіант:

Народився Сергій Сергійович бл. 1790, вступив до армії в 1809. «Відзначилися» вони з братом разом «у тринадцятому році, у 30-му єгерському, а потім у 45-му»; немає сумніву, що спільне з братом (знову ж таки!) нагородження «за третє серпня» відноситься до цього самого епізоду, коли вони разом «відзначилися», тобто йдеться про 3/15.08.1813. Цього дня відновилися (після закінчення Плейшвицького перемир'я 29.07/10.08) бойові дії між французькими та російсько-прусськими військами (до яких входив 30-й єгерський). Шукати ту конкретну сутичку, за яку Скалозуб отримав орден (за чернеткою «Горя» – за взяття батареї, по біловику – за відбиток ворожої атаки в траншеї), безглуздо – Грибоєдов просто використав дату початку бойових дій, не справляючись, де саме тоді був 30 -ї єгерський полк. Як зазначалося в дискусіях з питання, горезвісний орден «на шиї» має бути Георгієм 2-го чи 3-го ступеня, тобто, очевидно, другим Георгіївським хрестом Скалозуба (першим мав стати Георгій 4-го ступеня – тільки після нього слід би було давати Георгія більш високого ступеня). Чимало для малоросійського армійського єгеря років двадцяти п'яти, найбільше!
З кінця 1813 – у 45-му Єгерському полку. У 1819 р. разом з цим полком пересунутий на Кавказ. Бере участь у кавказьких операціях у 1819–1821; тут його «за полком два роки поводили», і саме до кавказької війни належать слова «Досить щасливий я в товаришах моїх, Вакансії якраз відкриті; То старших вимикають інших, Інші, дивишся, перебиті» (до 1822 ніде більше не могли гинути "товариші" Скалозуба так, щоб він про це говорив у теперішньому часі, як про актуальну ситуацію - "інші, дивишся, перебиті"; про 1812- 1814 р. у 1822 році так говорити було б неможливо). Зі поєднання фраз про це "щасливий я в товаришах моїх", "давно полковники, а служіть нещодавно" (у відповідь на що він і каже своє "досить щасливий я...) і "за полком два роки поводили" можна вивести, що полковник він (до 1822 року) щонайменше кілька років, що отримав він полковника в той самий час, коли хтось із його товаришів був "перебитий" (тобто на Кавказі), але вже будучи в чині полковника, два роки не міг отримати командування полком (не будучи в чині полковника, не можна було б вважати, що тобі "недодають" полку і "водять" за ним, змушуючи чекати - майору, скажімо, командування полком і не належало.) У кампанії 1812-1814 рр. він у У будь-якому разі до полковника дослужитися не міг - він тільки в 1809 році вступив на службу, а за 5 років єгерський армійський офіцер без зв'язків і знатності отримати полковника жодних шансів не мав.
Отже, Скалозуб отримав полковника на Кавказі, 1819/1820 р., за успішні бойові дії проти горян, але ще 2 роки не може отримати командування полком. І тільки в 1822 році Скалозуб переводиться з Кавказу в 15-у піхотну дивізію полковником, отримуючи, нарешті, призначення на полк. Йому близько 30-35 років. Це бойовий єгерський офіцер. Для Фамусових – наречений не найзавидніший (малорос, з дрібної шляхти, безнадійно провінційне прізвище, армійець), але чини, ордени, багатство… Для Чацького він суперник страшний.

NB. 45-й єгерський був у 1819 перейменований на 44-й єгерський полк (і навпаки). Воював на Кавказі переважно в Абхазії. Ось наказ Єрмолова від 28.04.1820 цього 44-го єгерського (колишнього 45-го), тобто полку Скалозуба:

Ви втратили, хоробри товариші, начальника, старанністю до служби великого государя відмінного, піклуванням про вас зразкового. Жалкую разом з вами, що загинув він від руки підлих зрадників, разом з вами не забуду, як слід помститися за мерзенне вбивство гідного начальника. Я покажу вам місце, де мешкав підлий розбійник Койхосро Гурієл; Не залишіть каменя на камені в цьому притулку лиходіїв, жодного живого не залиште з мерзенних його спільників. Вимагаю, хоробри товариші, дружньої поведінки з жителями мирними, лагідними, вірними підданими імператора; наказую карати без жалю злісних зрадників".

Йдеться про загибель полковника Пузиревського 1-го, який командував 45-м (44-м) єгерським з листопада 1819. Його замістили на посаді командира полку підполковником кн. Абхазовим, Іваном Миколайовичем (командував полком із травня 1820).
І ось про ту саму загибель Пузиревського писав в одній зі своїх кореспонденцій сам Грибоєдов!
Цитую:

Милостивий государ,
люб'язний Андрій Іванович,

де ви тепер? В останньому листі вашому, якому я завдячую найвеселішими хвилинами, ви у Поля в клубі людей шукали. Перед ким загасили ліхтар? Скажіть щиро. Або ваш пошук мають намір перенести до Петербурга? Що головнокомандувач має намір робити, я не питаю: тому що він сфінкс нових часів. Ви не повірите, як тут двозначне наше становище. Від Олексія Петровича цілий рік разу не дізнаємося, де його перебування, і яким оком він з висоти дивиться на нашу дільну діяльність. А в блудництві перських неправд і нісенітниці ледь ліпиться політичне існування Симона Мазаровича та його хрестоносців. Що за життя! Вперше зроду надумав пожартувати, покуштувати статської служби. У вогонь би краще кинувся Нерчинських заводів і благаю з Іовом: Хай загине день, коли я одягнувся мундиром іноземної колегії, і ранок, в який говорили: се титулярний радник. День той нехай не знайде його Господь згори, нижче нехай прийде на нього світло, але нехай прийме його темрява, і покров смертна, і сутінки. - Про мої справи ні слова більше, не губити ж мені вас моєю нудьгою. Про ваш побут хотів би знати.
Чому на генералів у вас лихоліття? Один з глузду з'їхав (Еристов). Інший (Пузиревський) упав від зрадницької руки; Ахвердів від рук мирних, благодійних, докторських, шкода його сімейства, племінниця в Кизлярі найгірша.
Чому великий ваш генерал махнув рукою на нас жалюгідних, і нижче одним чином не хоче вперед штовхнути на розлоге поле государевої служби? Що б сказав він зі своїм обдаруванням, якби вік залишався капітаном артилерії? Я хоч не наважився ще моєї думки до того, щоб з ним спиратися в здібностях, але право дорожче стою мого звання.

Ймовірно, що на мої запитання відповіді від вас не отримаю, ну так хоч про щось інше, тільки не забудьте: відпишіть і змусіть себе любити більше і більше.

Вам відданий
А. Грибоєдов".

Отже, ось він, цей начальник із тих, що "дивишся, перебиті" - Пузиревський 1-й! Грибоєдов дав Скалозубу службу в полку, добре йому відомому за його власними кавказькими справами, і в той самий час і в тих обставинах, які Грибоєдов знав - і чи не знайдеться в цьому полку і точний прототип Скалозуба, знайомий Грибоєдову в 1820-21. ..

Додатково зверну увагу на те, як Єрмолов (Єрмолов! - людина вкрай жорстока за характером, характер якої захоплював би її до того, щоб вбивати, а не щадити, хоч цивільних, хоч кого) робить у наказі розмежування між спільниками Кей-Хосрова Гуріелі в вбивстві Пузиревського та "мирними" жителями.

(1) «Лихо з розуму» в зародку було придумано Грибоєдовим в 1820, а написано повністю (хоч і начорно) навесні - на початку осені 1823 (останні акти п'єси Грибоєдов писав щодня в альтанці маєтку Бегічових, де гостював з кінця липня; ясно, що починаючи з середини осені в альтанці не попишеш), білий текст був закінчений до літа 1824. Оскільки в тодішній літературі не було прийнято поміщати час дії твору _в майбутнє_, то час закінчення роботи над текстом є крайнім терміном для часу дії самої п'єси. Екат. Цимбаєва і пише: «Час дії п'єси визначається дуже чітко. Грибоєдов закінчив «Лихо з розуму» наприкінці травня - початку червня 1824 року, після чого вносив у текст лише незначне стилістичне виправлення. Отже, події в комедії не можуть відбуватися пізніше за цей термін» (http://magazines.russ.ru/voplit/2003/4/cimbaev.html).
Спостереження це, однак, може бути звужено. «Горе» мало повністю закінчений вигляд вже до кінця осені 1823 року, а сюжет його був цілком продуманий вже навесні 1823 року, коли Грибоєдов написав початкову частину п'єси. Оскільки немає підстав вважати, що у задумі «Горя» і біографії Чацького щось змінилося в частині хронології в процесі переходу від чорнового до білового варіанту (навпаки, все говорить про те, що хронологія життя героїв залишилася при цьому колишньою) і ту логіку , з якою Цимбаєва підходить до біловика, слід насправді переносити на чернавік і вважати terminus ante quem для дії «Горя» літо 1823 року.
Далі, дія це відбувається взимку (конкретно – по чернетці у Великий піст, тобто у лютому, по біловику – раніше, мабуть, у грудні, див. тонкий розбір Екат. Цимбаєвої там же, в: http:// magazines.russ.ru/voplit/2003/4/cimbaev.html), остання зима, коли воно може відбуватися - це зима 1822/23 року. Сама Еката. Цимбаєва вважає, що тут треба було б замість 1822/23 ставити 1823/24, оскільки відміряє межу часу дії моментом написання біловика, а не чернетки «Горя». Остаточний аргумент на користь того, що пізніше зими 1822/23 дію поміщати не можна, див. нижче, п.(3).

(2) Фамусов кричить своїм дворовим «у роботу вас, на поселення [до Сибіру] вас!» Є. Цимбаєва вказує, що право душовласників посилати на поселення своїх кріпаків, скасоване Олександром, було знову введено ним же в 1823, і тільки після цього відновлення вигук Фамусова мав би сенс. Логіка цього припущення Є. Цимбаєва може бути оскаржена. Вона вважає, що Фамусов не міг саме в такому способі згадувати посилання на поселення, якби закон не давав йому відповідних прав. У той час як вигуки на кшталт «на поселення Б вас», «ви гідні поселення» або «вісельники» вже точно не мають на увазі правомочності того, хто говорить посилати на поселення або шибеницю, аналогічний вигук без «би» може бути сприйнятий як такий, що передбачає таку правомочність. Але чи це так? Кожен із нас може сказати: «Двійку тобі вліпити за такі помилки! На другий рік тебе за такі помилки! - аж ніяк не маючи на увазі при цьому, що сам говорить правомочний виставляти оцінки або залишати на другий рік.
Проте теза Є. Цимбаєвої може бути захищена з іншого боку. Легко помітити, що вигуки виду «У тюрму вас за це!» або «На другий рік тебе за це!» російською (принаймні зараз) осмислено звучать без «би» тільки в тому випадку, якщо хоч хтось правомочний за це саме це садити у в'язницю або залишати на другий рік (не обов'язково говорить, але хоч хтось /щось суд, наприклад). Фраза "під розстріл тебе за цей анекдот!" 1970-го не прозвучить осмислено (а ось з «би» - прозвучить) тому, що 1970-го за анекдоти взагалі ніхто не розстрілює, а ось 1937-го вона осмислено прозвучить і без жодного «би».
Отже, вигук Фамусова уявімо лише тому випадку, якщо хоч хтось (якась інстанція) у цей час міг би заслати на поселення його дворових за ту провину, яку йде у Фамусова справа. Але що це за провина? Це недогляди, недостатня лояльність до пана, потурання шашням панської дочки всупереч очевидній з цього приводу волі пана. Хто ж міг би в Росії у XVIII-XIX століттях карати за такі речі (якщо міг взагалі), окрім самого пана? Жодна інша інстанція не розбиратиме і каратиме такі провини...
Таким чином, формулювання «якщо хоч хтось (яка інстанція) у цей час міг би заслати на поселення його дворових за обвинувачену провину» в даному випадку рівносильне формулюванню «якщо сам Фамусов у цей час міг би заслати на поселення своїх дворових за обвинувачену провину» - бо крім нього самого, жодна інша інстанція не стала б цим займатися у будь-якому випадку. Тим самим ми повертаємося до тези Цимбаєвої: репліка Фамусова мислима лише після повернення душовласникам права посилати на поселення свої душі.
Щоправда, є ніби спосіб обійти цей висновок: можна припустити, що Фамусов люто вивергає загрозу, до якої звик у молодості та зрілості, коли власники душі ще мали право посилати свої душі на поселення. Однак видавати такі вигуки в умовах, коли актуального права на це давно не існує, означає ставити себе в найжалюгідніше становище перед загрозою, адже він знає (як і сам загрозливий), що загроза нереальна (уявіть собі, як виглядав би начальник 1970 року, який кричав підлеглому: «В кайдани тебе!»), і поставити себе в таке становище Фамус міг би лише в повному самозабутті люті, в повній істериці. Однак він явно не знаходиться в подібному стані духу, коли промовляє це своє «в роботу вас, на поселення вас» - його реакція у всій цій сцені емоційно набагато ближче до роздратованого бурчання, ніж до сказу. Таким чином, ув'язненню Цимбаєвої не можна обійти і з цього боку.
Однак Цимбаєва помиляється, вважаючи, що це повернення мало місце в 1823 році - насправді воно мало місце в 1822. .ru.- 2003. 21. Дисциплінарна влада приватних осіб):
«…Указами 1749 та 1760 рр. поміщикам дано було право посилати своїх селян на поселення за предерзостние вчинки, аби посилалися не старше 45 років і придатні до роботи. Указом 1765 р. Катерина розширила це право поміщиків, допустивши віддачу селян у каторжну роботу який завгодно з правом брати їх назад зі свого розсуду. Посилання в каторгу з волі поміщиків було знищено в 1809 р., але посилання на поселення, припинене Законом 1811 р., знову відновлено в 1822 р. із зазначенням, що знатні начальства навіть не можуть дослідити ґрунтовність вимог поміщиків про посилання їх селян ». Указами 1823 і 1824 р. відповідні права поміщиків були лише розширені.
Отже, час дії після указу 1822 року. Іншими словами, і рання зима, коли може розгортатися дія «Горя» - це зима 1822/1823 року (а не 1823/24, як вважає через вищезгадану помилку Катерина Цимбаєва).

(3) Отже, час дії можна визначити точно: це грудень 1822 року. Софії в цей момент тільки-но виповнилося сімнадцять років (Цимбаєва показала, що бал у Фамусова, швидше за все, задається невдовзі після дня народження Софії і з нагоди цього дня народження - див. Є. Цимбаєва. Грибоєдов. М., 2003. С. С., 2003). 336), народилася вона, значить, у листопаді-грудні 1805 - дочка, так би мовити, Аустерліца ...

Чацький перед початком дії не був у Москві і не бачився із Софією поспіль три роки («на три роки вдалину поїде») – тобто з 1819 року. На ці три роки припали спочатку служба Чацького, його «зв'язок з міністрами, потім розрив», - а потім, розчарувавшись у службі, відбув подорожувати («лікувався, кажуть, на кислих водах»). Саме з моменту початку служби він і в Москві не з'являвся, і з Софією не бачився, інакше в будинку Фамусова про його зв'язок та розрив з міністрами до початку дії «Горя» дізналися б не лише від Тетяни Юріївни, а й від самого Чацького. Як встановила, знову ж таки, Екат. Цимбаєва, міністри це були Варшавські, і вся кар'єра Чацького проходила в Царстві Польському (http://magazines.russ.ru/voplit/2003/4/cimbaev.html ; Грибоєдов. С. 332 сл.), де саме в 1818 Олександр проголосив, що введення конституційних порядків є постійним предметом його помислів, і що конституційне Царство Польське має стати прикладом і плацдармом для поширення цих порядків і на Росію: «Ви (поляки) мені подали засіб – явити моїй вітчизні те, що я вже з давніх-давен років йому готую і чим воно скористається, коли початки такої найважливішої справи досягнуть належної зрілості». Тоді і князь Петро Вяземський (один із найяскравіших людей ліберальної партії, на думку уряду) з ентузіазмом служив у Польщі, але в 1821 р. вийшов у відставку, коли Олександр повністю поховав свої конституційні захоплення. Очевидно, такою була і доля Чацького.

У службу ж Чацький вступив після сезону осені 1817 – осені 1818 року: «І в дружинах, дочках – до мундира та ж пристрасть! Я сам до нього давно чи від ніжності зрікся?! Тепер уже в це мені дитинство не впасти, Але хто б тоді за всіма не схопився? Коли з гвардії, інші від двору Сюди на якийсь час приїжджали, - Кричали жінки: ура! І в повітря чепчики кидали! - а гвардія та двір стояли у Москві із серпня 1817 по серпень 1818 року.
Чацький тут явно каже, що вступив на службу під прямим враженням від цього ентузіазму 1817/1818 гг. - отже, його надходження на службу не може датуватися пізніше за кордон 1818/1819 року. Це, своєю чергою, означає, що його до Москви не можна поміщати так пізно, як у зиму 1823/1824 гг. – у цьому випадку він був би відсутній, щонайменше, майже 5 років, а зовсім не 3 роки. Залишається поміщати його приїзд на результат 1822, пізніше. Таким чином, "три роки" його відсутності - це насправді три з лишком роки, різниця календарних дат його від'їзду з Москви (саме початок 1819, не пізніше) і його приїзду до Москви (грудень 1822). Реально він провів поза Москвою майже чотири роки, але лише три зими – 1819/1820, 1820/1821 та 1821/22. Ці три Новоріччі, в яких Чацького не було в Москві, і є ті «три роки», які він згадує як час своєї відсутності.

(4) Софія говорить у ключовій для розуміння п'єси репліці: «Так, з Чацьким, щоправда, ми виховані, росли: Звичка разом бути день кожен нерозлучно Зв'язала дитячою нас дружбою; але потім Він з'їхав, аж у нас йому здавалося нудно, І рідко відвідував наш дім; Потім знову прикинувся закоханим, вимогливим і засмученим!!. Остер, розумний, промовистий, У друзях особливо щасливий, Ось про себе задумав він високо ... Полювання мандрувати напало на нього, Ах! якщо любить хто кого, Навіщо розуму шукати і їздити так далеко?
Отже, Чацький виховувався разом із Софією до часу свого повноліття, після чого мав з'їхати – повнолітній молодик не міг уже виховуватись і жити разом із незаміжньою дівчиною, яка не припадає йому близькою родичкою. Чацькому в цей час мало бути 17-18 років (не більше 18-ти).
А до цього моменту вони з Софією разом були «день кожен нерозлучно» і «нудно» їм ще не було, що має на увазі не такий вже й великий віковий розрив: юнакові 15-ти років було б рішуче нецікаво з дівчинкою років 10-ти, і ніякої дитячої дружби їм не вийшло б. Віковий розрив між ними має бути тим самим не більше чотирьох років.
Оскільки Софія народилася наприкінці 1805, то Чацький, отже – не раніше 1801 року. Це цілком узгоджується з його надходженням на службу на рубежі 1818/1819 або на початку 1819 року.
До моменту ж відставки Чацькому ніяк не могло бути менше 20 років, тому що навіть і варшавські міністри не могли б бути «у зв'язку, а потім у розриві» з юнаком років 17-18, хоч він будь семи п'ядей на лобі (якщо він був, звичайно, не надродовитий або знаний - чого про Чацького ніяк не скажеш). А відставку його можна датувати не пізніше 1821 (як мінімум 1822 він провів у подорожах до кислих вод). Таким чином, і найпізніша дата його народження – це 1801. Рік народження його тим самим встановлений твердо (1801) і виявляється цілком символічним – це перший рік ХІХ століття! Чацький справді ровесник нового століття.
Між повноліттям Чацького та його надходженням на службу він встиг з'їхати від Фамусових, якийсь час «рідко відвідувати їхній дім», а потім побувати при Софії «закоханим, уважним і засмученим» (після чого він і залишив її вдруге, кинувшись на службу не у Москві, а інші області). Ці два етапи мали разом зайняти близько року щонайменше. Таким чином, з'їхати Чацький мав після 17-ти, але щонайменше за рік до від'їзду з Москви (весна 1819), - іншими словами, з'їхав він на початку 1818, а народився на початку 1801… практично день у день з початком XIXстоліття.

«Дитячою дружбою» Софія не могла б назвати свої стосунки з Чацьким, якби вона вже не дитиною, а підлітком потрапила до Фамусівського дому. Іншими словами, Чацький, осиротівши, був прийнятий Фамусовим (другом свого батька) на виховання в будинок останнього до досягнення Чацьким 12-13 років (тобто до 1813/1814). Слова «разом виховані, росли» мають на увазі досить тривалий термін співіснування і спонукають відносити прибуття Чацького до будинку Фамусова до раннього часу, на початок 1810-х (включно).

(5) Чацький у «Горі» каже Платону Михайловичу:
«Ну, Бог тебе суди; Вже точно, став не той у короткий час; Чи не минулого року, наприкінці, У полку я тебе знав? Лише ранок: ногу в стремено І носишся на борзому жеребці? Осінній вітер дуй, хоч спереду, хоч із тилу».
Отже, восени 1821 року Чацький ще в полку. Отже, у службі він залишався до цього часу, причому вважався по кавалерії (зрозуміло, що це «знав у полку» має на увазі спільну службу – інакше як Чацький міг знати, що робить щодня П.М. у полку з ранку? Цивільний неслужащий людина могла, звичайно, водити знайомство з військовим, але от «знати» настільки його в полку – ніяк).