Страшна історія коров'яча голова. Японські міські легенди. Хіторі какуренбо або гра в хованки з самим собою

Коров'яча голова "Є жахлива страшилка, яка називається" коров'яча голова ". Ця історія відома з епохи Едо. В період Кан-Агов (1624-1643) її назва вже зустрічалося в щоденниках різних людей. Але тільки назва, а не сюжет. Про неї писали так: "Сьогодні мені розповіли страшилку про коров'ячу голову, але я не можу записати її тут, тому що вона занадто жахлива". Таким чином, в книгах її немає. Однак вона передавалася з уст в уста і дійшла до наших днів. але я Не буду розміщувати її тут. Вона занадто страшна, навіть згадувати не хочу. Замість цього я розповім, що трапилося з одним з тих небагатьох людей, які знають "корів голову". Ця людина - учитель початкової школи. Під час шкільної поїздки він розповідав в автобусі страшні історії. Діти, які зазвичай шуміли, сьогодні слухали його дуже уважно. Вони дійсно боялися. Це було йому приємно, і він вирішив в самому кінці розповісти кращу страшилку - "Корова голову". Він знизив голос і сказав: "А тепер я розповім вам історію про коров'ячу голову. Коров'яча голова - це ..." Але як тільки він почав розповідати, в автобусі сталася катастрофа. Діти прийшли в жах від позамежної жуткость розповіді. Вони в один голос закричали: "Сенсей, перестаньте!" Одна дитина зблід і заткнув вуха. Інший заревів. Але навіть тоді вчитель не перестав розповідати. Його очі були порожніми, ніби він був чимось одержимий ... Незабаром автобус різко зупинився. Відчувши, що трапилася біда, вчитель прийшов в себе і подивився на водія. Той був весь в холодному поту і тремтів як осиковий лист. Повинно бути, він загальмував, тому що не міг більше вести автобус. Учитель озирнувся навколо. Всі учні були без свідомості, з рота у них йшла піна. З тих пір він ніколи не говорив про "Коров'ячої голові". Коментар: Насправді страшилки про коров'ячу голову не існує. Що це за історія? Наскільки вона жахлива? Цей інтерес і поширює її. - Слухай, ти знаєш страшну історіюпро коров'ячу голову? - Що за історія? Розкажи! - Не можу, вона мене дуже налякала. - Ти чого? Ну ладно, запитаю у кого-небудь ще і в інтернеті. - Слухайте, мені тут один сказав про історію про коров'ячу голову. Ви її не знаєте? Так "дуже страшна неіснуюча історія" швидко набула широкої популярності. Джерело цієї міської легенди - новела Комацу Саке "Коров'яча голова". Її сюжет майже такий же - про страшну історію "Коров'яча голова", яку ніхто не розповідає. Але сам Комацу-сенсей сказав: "Першим, хто розпустив серед видавців фантастики слух про історію про коров'ячу голову, був Цуцуї Ясутака". Отже, точно відомо, що ця легенда народилася у видавничому бізнесі.

Одного разу під час здійснення пішого подорожі по Японії, коли ми розбивали табір, я виявив велику яму, а в ній - Книгу з зображенням коров'ячої головина обкладинці. Вона була дуже старою і написана на японській мові, тому в першу чергу я перевів її на англійську. Попереджу відразу, що, читаючи далі, ви, можливо, відчуєте як дуже дивним і страшним чином божеволієте - вам буде самотньо і все думки будуть зосереджені на одній тільки коров'ячої голові. Що ж, почнемо.

Коров'яча голова. Японська міська легенда-страшилка

Давним-давно, в 1776 році в Японії жили молода жінка на ім'я Хасоуті і її син Масаука. Тієї дуже холодною зимою у них двох не було грошей, але залишалася корова, що дісталася їм від померлого батька Хасоуті. Він заповів їм зарізати корову таким чином, щоб відігріватись і спати в ній взимку. При цьому старий строго заборонив робити те ж саме влітку, інакше не минути його дочки і онука біди.

Масаука і Хасоуті, щасливі власники корови, в кінці кінців, зарізали тварина, точними ударами зробивши акуратний розріз. Потім вони виконали велику дірку в голові корови, розширили її через ніздрі і витягли очі тварини. Після цього голови матері з сином вже могли поміщатися всередині тіла корови. Вони відрізали ноги і хвіст тварини, вичистили його зсередини і поклали туди лисячий хутро, перетворивши нутро корови в затишну постіль.

Хасоуті і Масаука жили в дуже холодній хатині, де ніщо не могло їх зігріти, крім корови. Взимку мати з сином заповзали всередину тіла корови, там їм було тепло і приємно. Влітку ж в такому способі зазвичай потреби не виникало, оскільки в Японії в цей час року жарко і спекотно.

У зимові місяці корова допомогла Масауке і Хасоуті вижити, крім того вони навіть дозволяли за плату грітися своєму старому сусідові.

Але в один з літніх днів налетів бриз змусив їх обох тремтіти від холоду. Мати з сином, побоюючись переохолодження, забули про всі заборони і залізли в тіло корови. БАБАХ! Вони втратили свідомість. Коли вони прокинулися, то усвідомили, що їх хатину віднесло вітром разом з величезною грозовою хмарою. Поглянувши на небо, Хасоуті побачила привид свого батька. «Ти не послухалася мене і тепер душа моя належить дияволу !!!», - в люті кричав він. «Тепер я не зможу повернути борг Сатані !!! Жахливі речі трапляться з тобою !!! », - привид підняв вказівний палець догори і відповіддю йому був удар блискавки, а разом з громом і блискавками з'явилася невелика група місцевих жителів.

Хасоуті закричала і спробувала заховати себе і Масауку глибше в тіло корови від насуваються людей. Вона почула, що її батько вказує натовпі на неї і сина. Вона притискала до себе Масауку і сльози котилися градом по її обличчю все сильніше з кожним кроком цих людей, вони підходили все ближче і ближче, поки не зупинилися поруч. Хасоуті виглянула через маленьку дірочку в шкірі корови і побачила що стоїть неподалік величезного чоловіка з сокирою. Він широко посміхався. Вона закрила рот руками і закричала, в той же час намагалася забитися подалі в голову корови. Жінка вирішила, що чоловік буде сумніватися, куди саме бити сокирою, адже тіло корови було великим і широким. Але він просто заглянув всередину голови тварини, де на мить побачив проблиск очей, які дивилися прямо на нього. Чоловік опустив свою сокиру на шию Хасоуті і відрубав їй голову прямо всередині голови корови.

Масаука був жахливо переляканий тим, що сталося. Він зумів вирватися назовні через шию корови і швидко побіг до лісу. Одяг хлопчика була вся просякнута свіжою кров'ю.

Зібралася юрба була дуже голодна, але в той день їх влаштувало б все - і чолов'яга і яловичина. Їм пощастило, адже корова була прямо перед ними, так що кожен відрізав собі по великому шматку м'яса.

У цю ж ніч чоловік з сокирою, задихаючись, увірвався в власний будинок. Він хапав себе за горло і нескінченно кашляв. Його дружина підняла крик і покликала до хати всіх його друзів. Знову прийшли оточили чоловіка, вмираючого лежачи на підлозі. Але він раптово відкрив очі, при цьому вони були абсолютно червоного кольору. Чоловік підскочив до одного зі своїх товаришів і отхаркнул тому прямо в обличчя якийсь чорно-біла куля. Ним виявилася коров'яча голова. «それは生きている! 牛の頭は生きている!», - тільки й спромігся сказати потерпілий. (Вибачте, хлопці, але краще я напишу так, ніж вставлю то, що було в оригіналі) Все в будинку голосно закричали.

Голова корови несамовито оберталася на підлозі, потім почала підніматися в повітря все вище і вище до тих пір, поки не опустилася на голову одного з тих, хто прийшов друзів. Він заволав, просячи про допомогу, а коров'яча голова тим часом розгорнулася лицьовою стороною до нього, розкрила рот і проковтнула цю людину цілком. Ніхто не хотів бути таким, так що все в будинку побігли назовні, залишивши на самоті чоловіка з сокирою, яким він нещодавно обезголовив Хасоуті.

Раптом двері широко розчинилися, безголовий тіло Хасоуті вдерлося всередину, при цьому рука її тримала за горло Масауку. Хлопчик почув шепіт матері: «Ти втік. Я любила тебе, а ти зрадив мене. Чому ти просто не вмер поруч зі своєю мамою? ». Масаука закричав і, задихаючись, прохрипів: «Я ... я не хотів помирати ...».

Негайно, немов з нізвідки, в руці Хасоуті з'явився сокиру. «Зараз ти помреш так само, як і я. А ти будеш наступним ... », - вона зробила паузу, перш ніж обернулася до свого вбивці, -« Так, ти наступний, Кампікоча ». Надривно плачучи, чоловік тільки і зміг, що запитати: «Звідки ти знаєш моє ім'я?». «Я знаю все, сила коров'ячої коровидала мені знання », - відповідала Хасоуті. І в ту ж мить блиснувши, світить сокиру відрубав голову Масауке. Зробивши це, жінка штовхнула голову сина у напрямку до коров'ячої Глове, Перш ніж жбурнула тіло Масаукі в пісок.

голова корови, Стрибаючи, наблизилася до голови хлопчика і заковтнула її цілком. Після цього коров'яча голова початку трястися і обертатися до тих пір, поки повністю не зупинилася. «Цього більш, ніж достатньо, для того, щоб жити», - прохрипіла коров'яча голова, - «Твоє тіло тепер буде моїм». Вона знову піднялася в повітря і впала на Хасоуті. Мертве тіло жінки впало на підлогу, тоді як раптово трохи в стороні від трупа виникла точна копія Хасоуті. голова коровибуло зникла, але незабаром з'явилася знову поруч з ожила копією Хасоуті. Тоді та підняла коров'ячу голову і, побачивши капає кров з пащі тварини на її груди, сказала: «牛の頭を触れないでくださいまたは地獄にドロップします». Жінка вилетіла з дому і піднялася в небеса, звідки приземлилася вже зовсім в іншій країні.

Вона жива і понині зі своєю коров'ячої головою, І одного разу, якщо не пощастить, людиною, знову зустрів її, опинитеся ви. Будьте обережні або вона вб'є вас сокирою.

Японці можуть простежити історію своєї культури з глибокої давнини, вони ведуть свої родоводи століттями, і у них збереглися дуже давні міські байки. Японські міські легенди (都市伝説 тоси денсецу) - пласт міських легенд, заснованих на японській міфології і культурі. Часто вони моторошно страшні, можливо, справа саме в їх сивої давнини. Дитячі шкільні страшилки і цілком дорослі байки - ми перекажімо деякі з них.

15. Казочка про червоній кімнаті

Для початку - свіженька страшилка XXI століття. Вона про спливаючому вікні, яке вискакує в тих випадках, коли ви занадто довго сидите в Інтернеті. Ті, хто закривають це вікно, незабаром вмирають.

Один звичайний хлопець, який дуже багато часу проводив в інтернеті, одного разу почув від однокласника легенду про Червону кімнаті. Коли хлопчик прийшов зі школи додому, то першим ділом сів за комп'ютер і почав шукати інформацію про цю історію. Несподівано в браузері з'явилося віконце, де на червоному тлі була фраза: «Ти хочеш?» Він негайно закрив вікно. Однак, воно тут же з'явилося знову. Він закривав його знову і знову, але воно продовжувало з'являтися. У якийсь момент питання змінився, напис свідчив: «Ти хочеш потрапити до Червоної кімнату?», І дитячий голосок повторив те саме запитання з колонок. Після цього екран потемнів, і на ньому з'явився список імен, написаний червоним шрифтом. У самому кінці цього списку хлопець помітив своє ім'я. У школі він більше не з'явився, і живим його ніхто ніколи не бачив - хлопчик розфарбував свою кімнату в червоний колір власною кров'ю і наклав на себе руки.

14. Хітобасіра - люди-стовпи

Розповіді про людей-стовпах (人柱, hitobashira), точніше, про людей, похованих заживо в колонах або стовпах під час будівництва будинків, замків і мостів, циркулюють по Японії з давніх часів. Ці міфи засновані на повір'ях про те, що душа людини, замурованого в стіни або фундамент будівлі, робить споруду непохитною і зміцнює її. Найжахливіше, схоже, це не просто байки - на місці зруйнованих древніх будівель часто знаходять людські скелети. В ході ліквідації наслідків землетрусу в Японії в 1968 році були виявлені десятки скелетів, замурованих всередині стін - причому в положенні стоячи.

Одне з найвідоміших переказів про людські жертви пов'язано з замком Мацуе (松江市, Matsue-shi), час будівлі якого відноситься до XVII століття. Стіни замку руйнувалися кілька разів під час будівництва, і архітектор був упевнений, що людина-стовп допоможе виправити ситуацію. Він наказав провести древній ритуал. Юна дівчина була викрадена і після проведення належних обрядів, замурована в стіну: будівництво закінчилося успішно, замок до сих пір стоїть!

13. Онрё - мстивий дух

Традиційно японські міські легенди присвячені страшним потойбічним істотам, які з помсти або просто з шкідливості шкодять живим людям. Автори японської «Енциклопедії монстрів», провівши опитування серед японців, змогли нарахувати більше сотні розповідей про різноманітних монстрів і примар, в яких вірять в Японії.
Зазвичай в якості головних героїв виступають духи онрё, які стали широко відомі на Заході, завдяки популяризації японських фільмів жахів.
Онрё (怨霊, ображений, мстивий дух) - це привид, дух померлої людини, що повернулася в світ живих, щоб помститися. Типовий онрё - це жінка, яка загинула з вини лиходія-чоловіка. Але гнів примари не завжди звернений проти кривдника, іноді його жертвами можуть бути і невинні люди. Онрё виглядає так: білий саван, довгі чорні розпущене волосся, біло-синій макіяж айгума (藍隈), що імітує мертвотну блідість. Цей образ часто обігрується в масовій культуріяк в Японії (в хоррор-фільмах «Дзвінок», «Прокляття»), так і за кордоном. Є думка, що Скорпіон з Mortal Kombat - теж з онрё.

Легенда про онрё сходить в японській міфології до кінця VIII століття. Вважається, що багато відомих японські історичні персонажі, реально існуючі, стали онрё після смерті (політик Сугавара-но Мітідзане (845-903), імператор Доби (1119-1164) і багато інших). Японське уряд боровся з ними, як могло, наприклад, будувало прекрасні храми на їх могилах. Кажуть, що багато відомих синтоистские храми, насправді, збудовані з метою «замкнути» онрё, щоб не дати їм вибратися назовні.

12. Лялька ОКВК

В Японії ця лялечка відома кожному, її звуть ОКВК. Згідно зі старою легендою, в іграшці живе душа маленької померлої дівчинки, якій належала лялька.
У 1918 році сімнадцятирічний хлопець Ейкічі купив ляльку в подарунок своїй дворічної сестричці. Дівчинці лялька дуже сподобалася, ОКВК не розлучалася зі своєю улюбленою іграшкою практично ні на хвилину, кожен день грала з нею. Але незабаром дівчинка померла від застуди, і батьки поклали в пам'ять про неї її ляльку на свій домашній вівтар (в будинках буддистів в Японії завжди є невеликий вівтар і фігурка Будди). Після деякого часу вони помітили, що волосся ляльки почали рости! Цей знак був розцінений як ознака того, що душа дівчинки переселилася в ляльку.
Пізніше, в кінці 1930-х, сім'я переїхала, а ляльку залишили в місцевому монастирі міста Івамідзама. Там і сьогодні живе лялька ОКВК. Кажуть, що волосся їй періодично підрізають, а вони все одно продовжують рости. І, звичайно, в Японії все точно знають, що підстрижене волосся піддавали аналізу, і виявилося, що належать вони справжньому дитині.
Вірити чи ні - справа кожного, але в будинку ми б таку лялечку тримати не стали.

11. Ібіцу - маленька сестричка

Ця легенда переводить історії про дратівливих молодших сестер на абсолютно новий рівень. Є якийсь привид, якого ви можете зустріти під час самотньою прогулянки в нічний час (чесно кажучи, багато хто з цих міських легенд можуть трапитися з тими, хто бродить по місту один вночі.)

З'являється молода дівчина і питає, якщо у вас є сестра, і не має значення, відповісте ви "так" або "ні". Вона скаже: "хочу бути вашою сестрою!" і після цього стане бути вам щоночі. Легенда свідчить, що якщо ви в якійсь мірі розчаруєте Ібіцу в якості нового старшого брата або сестри, вона дуже розсердиться і почне вас потихеньку вбивати. Точніше, вона принесе "скручену смерть".

Взагалі-то, Ibitsu - це відома манга художника Харута Ре, яка виходила з 2009 по 2010 роки. І там описувався мудрий спосіб, як уникнути проблем з цією нав'язливою особливої. Героїня манги сидить в купі сміття і питає проходять повз хлопців, чи не хочуть вони молодшу сестру. Тих хто відповів «ні», вона відразу вбиває, а тих хто відповів «так» - оголошує своїм братом і починає переслідувати. Таким чином, щоб уникнути неприємностей, краще не відповідати нічого. Тепер ви знаєте, що робити!

10. Страшилка про примару-пасажира, який ніколи не платить

Це страшилка вузько професійна, для водіїв таксі. Вночі на дорозі раптом з'являється людина в чорному, ніби з нізвідки (якщо хтось з'являється, наче з нізвідки - адже він майже завжди привид, ви не знали?), Зупиняє таксі, сідає на заднє сидіння. Людина просить відвезти його в таке місце, про яке водій ніколи не чув ( "дорогу покажеш?"), І загадковий пасажир сам дає вказівки, вказуючи шлях виключно самими темними і страшними вулицями. Після довгої їзди, не бачачи кінця цієї подорожі, водій обертається - але там нікого немає. Жах. Але це не кінець історії. Таксист повертається назад, береться за кермо - але нікуди виїхати не може, так він вже мертві мертвого.
Здається, це не дуже стародавня легенда, Правда?

9. Ханако-сан, туалетне привид

Окрема група міських легенд - легенди про привидів-мешканців шкіл, а точніше, шкільних туалетів. Можливо, це якось пов'язано з тим, що стихія води у японців є символом миру мертвих.
Легенд про шкільні туалетах безліч, самий поширена з них про Ханако, туалетному примару. Приблизно 20 років тому це була найпопулярніша страшилка молодших школярів в Японії, але і зараз вона не забута. Кожен японський дитина знає історію про Ханко-сан і кожен школяр в Японії, в той чи інший час, стояв в страху і не наважувався увійти в туалет поодинці.

Згідно з легендою, Ханако була убита в третій кабінці шкільного туалету, на третьому поверсі. Там вона і живе - у третій кабінці всіх шкільних туалетів. Правила поведінки прості: потрібно постукати в двері кабінки три рази, і назвати її ім'я. Якщо все зробити ввічливо, то ніхто не постраждає. Начебто вона зовсім нешкідлива, якщо її не турбувати, і зустрічі з нею можна уникнути, якщо триматися подалі від її кабінки.

Здається, в "Гаррі Поттері" був персонаж, дуже схожий на Ханако. Пам'ятайте Плакса Міртл? Вона привид дівчинки, яку вбив поглядом Василіск, і мешкає цей привид в туалетній кімнаті, правда, на другому поверсі Хогвартса.

8. Пекло Томін

«Пекло Томін» - прокляте вірш, фігурує в книзі Йомота Інухіко під назвою «Серце як перекотиполе» і включено в двадцять сьомий збірник віршів Сайдзі Ясо, який вийшов в 1919 році.
У цьому світі існують слова, які ніколи не слід говорити вголос, і японський вірш "Пекло Томін" з їх числа. Згідно з легендою, якщо вголос прочитати цей вірш, трапиться біда. У кращому випадку, ви захворієте або якимось чином покалічити, а в гіршому випадку - помрете.

Ось свідчення одного японця: "Одного разу я читав" Пекло Томін "в прямому ефірірадіо-шоу "Міські Легенди" і іронізував над невіглаством забобонів. Спочатку все було нормально, але потім щось стало відбуватися з моїм тілом, і мені стало важко говорити, це було схоже на задуху. Я прочитав половину вірша, але потім не витримав і відкинув сторінки в сторону. В той же день я потрапив в аварію, в лікарні наклали сім швів. Мені не хочеться думати, що це сталося через вірші, але з іншого боку, мені страшно уявити, що б могло статися, якби тоді я прочитав його до кінця ".

7. Коров'яча голова - страшилка, яку не можна записати

Ця коротенька легенда така страшна, що про неї майже нічого невідомо. Кажуть, ця історія вбиває всіх, хто її читає або переказує. Зараз перевіримо.

Ця історія відома з епохи Едо. У період Кан-Агов (1624-1643) її назва вже зустрічалося в щоденниках різних людей. Причому саме тільки назва, а не сюжет історії. Про неї писали так: "Сьогодні мені розповіли страшилку про коров'ячу голову, але я не можу записати її тут, тому що вона занадто жахлива".
Таким чином, в письмовому вигляді цієї історії немає. Однак вона передавалася з уст в уста і дійшла до наших днів. Ось що сталося нещодавно з одним з небагатьох людей, які знають "корів голову". Далі цитуємо японський джерело:

"Ця людина - вчитель початкової школи. Під час шкільної поїздки він розповідав в автобусі страшні історії. Діти, які зазвичай шуміли, слухали його дуже уважно. Вони дійсно боялися. Це було йому приємно, і він вирішив в самому кінці розповісти свою кращу страшилку - "корова голову".
Він знизив голос і сказав: "А тепер я розповім вам історію про коров'ячу голову. Коров'яча голова - це ..." Але як тільки він почав розповідати, в автобусі сталася катастрофа. Діти прийшли в жах від позамежної жуткость розповіді. Вони в один голос закричали: "Сенсей, перестаньте!" Одна дитина зблід і заткнув вуха. Інший заревів. Але навіть тоді вчитель не перестав розповідати. Його очі були порожніми, ніби він був чимось одержимий ... Незабаром автобус різко зупинився. Відчувши, що трапилася біда, вчитель прийшов в себе і подивився на водія. Той був весь в холодному поту і тремтів як осиковий лист. Повинно бути, він загальмував, тому що не міг більше вести автобус.
Учитель озирнувся навколо. Всі учні були без свідомості, з рота у них йшла піна. З тих пір він ніколи не говорив про "Коров'ячої голові".

Ця "дуже страшна неіснуюча історія" описана в оповіданні Комацу Саке "Коров'яча голова". Її сюжет майже такий же - про страшну історію "Коров'яча голова", яку ніхто не розповідає.

6. Пожежа в універмазі

Ця історія не з розряду страшилок, скоріше, це трагедія, яка обросла плітками, які зараз складно відокремити від істини.
У грудні 1932 року спалахнула пожежа в магазині Shirokiya в Японії. Співробітники були в змозі дістатися до даху будівлі, щоб пожежні могли врятувати їх за допомогою мотузок. Коли жінки, спускаючись по мотузках, були десь на середині, почалися сильні пориви вітру, які почали розорювати їх кімоно, під якими вони традиційно не носили нижньої білизни. Щоб не допустити подібного безчестя, жінки відпустили мотузки, впали і розбилися. Ця історія нібито спричинила серйозні зміни в традиційній моді, так як японські жінки почали носити спідню білизну під своїми кімоно.

Незважаючи на те, що це популярна історія, є багато сумнівних моментів. Для початку, кімоно так сильно задрапіровані, що вітром їх не розкрити. Крім того, в той час, японські чоловіки і жінки спокійно ставилися до наготи, миючи в спільних купальнях, і готовність померти, аби не оголитися, вселяє серйозні сумніви.

У будь-якому випадку, ця історія насправді є в японських підручниках з пожежогасіння, і в неї вірить абсолютна більшість японців.

5. Ака Манто

Ака Манто або Червоний Плащ (赤いマント) - ще один «туалетний привид», але, на відміну від Ханако, Ака Манто злий і небезпечний дух. Він виглядає як казково красивий молодий чоловік в червоному плащі. Згідно з легендою, Ака Манто може в будь-який момент зайти в шкільний жіночий туалет і запитати: «Який плащ ви віддаєте перевагу, червоний або синій?». Якщо дівчина відповість «червоний», то він відрубає їй голову і кров, що тече з рани, створить видимість червоного плаща на її тілі. Якщо вона відповість «синій», то Ака Манто задушить її і у трупа буде синє обличчя. Якщо ж жертва вибере будь-якої третій колір або скаже, що обидва кольори не подобаються, то підлогу розверзатиме під нею і бліді руки понесуть її в пекло.

В Японії цей привид - вбивця відомий під різними назвами "Ака манто" або "Ао Манто", або "Ака Ханти, Ао Ханти". Деякі люди кажуть, що колись, Червоний плащ був молодою людиною, який був настільки гарний, що всі дівчата негайно закохувалися в нього. Він був настільки лякаюче гарний, що дівчата непритомніли, коли він дивився на них. Його краса була настільки приголомшуючою, що він був змушений приховувати своє обличчя під білою маскою. Одного разу, він викрав красиву дівчину, і її більше ніколи не бачили.

Це схоже на легенду про Касимі Рейко, жіночому примару без ніг, який також мешкає в шкільних туалетах. Вона вигукує: "Де мої ноги?", Коли хтось входить в туалет. Варіантів правильних відповідей кілька.

4. Кутісаке-онна або жінка з розірваним ротом

Кутісаке-онна (Кушісаке Вона) або жінка з розірваним ротом (口裂け女) - популярна дитяча страшилка, яка отримала особливу популярність у зв'язку з тим, що поліція знаходила багато схожих повідомлень в ЗМІ і своїх архівах. Згідно з легендою, вулицями Японії ходить надзвичайно красива жінка в марлевій пов'язці. Якщо дитина йде по вулиці один, то вона може підійти до нього і запитати: «Я красива ?!». Якщо він, як це зазвичай буває, забариться, то Кутісаке-онна зриває з лиця пов'язку і демонструє величезний шрам перетинав особа від вуха до вуха, гігантський рот з гострими зубами в ньому і мову, подібний зміїному. Після чого слід питання: «А красива я тепер?». Якщо дитина відповість "ні", то вона відрубає йому голову, а якщо "так", то вона зробить йому такий же шрам (у неї з собою ножиці).
Єдиний спосіб вислизнути від Кушісаке Онна- це дати несподівану відповідь. "Якщо ви скажете" Ти виглядаєш середньо ", або" ти виглядаєш нормально ", вона буде розгублена, у і вас буде достатньо часу, щоб втекти.
Єдиний спосіб вислизнути від Кушісаке Вона - це дати несподівану відповідь. Якщо ви скажете "ти виглядаєш нормально", вона буде розгублена, у і вас буде достатньо часу, щоб втекти.
В Японії носіння медичних масок не є чимось незвичайним, їх носять величезна кількість людей, і бідні діти, мабуть, бояться буквально кожного зустрічного.

Є багато варіантів пояснення, звідки у Кушісаке Онна з'явився її жахливий безформний рот. Найбільш популярна версія - це втекла божевільна, яка настільки божевільна, що сама розрізала собі рот.

За давнім варіантом цієї легенди, багато років тому в Японії жила дуже красива жінка. Її чоловік був ревнивим і жорстоким людиною, і він став підозрювати, що вона зраджує йому. У нападі люті, він схопив меч, і розрізав її рот, вигукнувши "Хто тепер буде вважати тебе красивою?". Вона стала мстивим примарою, який бродить по вулицях Японії, і носить хустку на обличчі, щоб приховати свій страшний шрам.

У США є власна версія Кушісаке Онна. Ходили чутки про клоуна, який з'являвся в публічних вбиральнях, підходив до дітей, і питав "Ти хочеш мати посмішку щасливу посмішку?", І якщо дитина погоджувався, він діставав ніж і розрізав їх рот від вуха до вуха. Здається, саме цю усмішку клоуна присвоїв Тім Бертон свого Джокеру в оскароносному "Бетмена" 1989 року. Саме сатанинська усмішка Джокера в блискучому виконанні Джека Ніколсона стала фірмовим знаком цього прекрасного фільму.

3. Хон Онна - винищувач сексуально стурбованих чоловіків

Хон-онна - це японська версія морської сирени або суккуба, так що вона становить небезпеку тільки для сексуально стурбованих чоловіків, але тим не менше - страшна моторошно.

Згідно з цією легендою, прекрасна жінка носить розкішне кімоно, яке приховує всі, крім її зап'ясть і гарного обличчя. Вона фліртує з якимсь зачарованим нею чуваком, і заманює його в відокремлене місце, зазвичай в темний провулок. На жаль для хлопця, це не призведе його до щасливого кінця. Хон-онна знімає своє кімоно, оголюючи моторошний голий скелет без шкіри і м'язів - чистий зомбі. Потім вона обіймає героя-коханця і висмоктує його життя і душу.
Так що Хон-онна полює виключно на нерозбірливих самців, а для інших людей вона не є небезпечною - такий собі санітар лісу, напевно вигаданий японськими жіночку. Але, погодьтеся, образ яскравий.

2. Хіторі какуренбо або гра в хованки з самим собою

«Хіторі какуренбо» в перекладі з японської мови означає «гра в хованки з самим собою». Пограти може кожен, у кого знайдеться лялька, рис, голка, червона нитка, ніж, кусачки для нігтів і чашка солоної води.

Для початку розріжте тіло ляльки ножем, покладіть всередину неї трохи рису і частину свого нігтя. Потім зашейте її червоною ниткою. О третій годині ночі потрібно піти у ванну, наповнити раковину водою, покласти туди ляльку і тричі вимовити: «Першим водить (і назвіть своє ім'я)». Вимкніть в будинку весь світ і прямуйте до своєї кімнати. Тут закрийте очі і рахуйте до десяти. Поверніться у ванну кімнату і вдарте ляльку ножем, сказавши при цьому: «Пали-стукали, тепер твоя черга шукати». Ну ось, лялька знайде Вас, де б Ви не сховалися! Щоб позбутися від прокляття, потрібно скропити ляльку солоною водою і тричі вимовити: «Я виграв»!

Ще одна сучасна міська легенда: Тек-Тек або Касима Рейко (鹿島玲子) - привид жінки на ім'я Касима Рейко, яку переїхав потяг і розрубав її навпіл. З тих пір вона бродить по ночах, пересуваючись на ліктях, видаючи звук "теке-теке-теке" (або тек-тек).
Тек-тек колись була прекрасною дівчиною, яка випадково впала (або навмисно зістрибнула) з платформи метро на рейки. Поїзд перерізав її навпіл. І тепер верхня частина тулуба Теке-теке бродить по міських вулицях в пошуках помсти. Незважаючи на відсутність ніг, вона переміщається по землі дуже швидко. Якщо Теке-теке Вас зловить, то вона рассечёт Ваше тіло гострою косою навпіл.

Згідно з повір'ям, Тек-Тек полює на дітей, які грають в сутінках. Тек-Тек дуже схожа на американську дитячу страшилку про Клек-Клек, якій батьки лякали гуляють допізна дітей.

Зворушливі у своїй дитячій забобонною наївності, японці дбайливо зберігають свої міські легенди - і дитячі смішні страшилки, і цілком дорослий хоррор. Купуючи сучасний флер, ці міфи зберігають древній колорит і цілком відчутний тваринний страх перед потойбічними силами.

Я ще був юнаком, коли батько повідав мені цю історію. Ми сиділи з ним на кухні, пили каву, і мова зайшла про містику.
Варто зауважити, що тато був віруючою людиною, визнавали наявність різних трансцендентних сил, але був при цьому логіком з практичним складом розуму.
Ну, так ближче до теми, як то кажуть. Відпивши трохи кави і Заєв його медом, я задав батькові настільки хвилюючий мене питання: «Тату, а в твоєму житті не відбувалося нічого містичного». Папа наморщив лоб і задумався на деякий час, перебираючи в пам'яті випадки, так чи інакше підпадають під категорію містичних. Потім сказав: «Ну, взагалі-то дещо було. Я народився в найтрагічніший період нашої історії - в серпні 1941 року. Україна другий після Білорусії піддалася нацистським бомбардуванням. Місто Дніпропетровськ за лічені тижні перетворився на руїни. Моя мати проявила справжній героїзм, ховаючи і піднімаючи на ноги мене і старших сестер в укриття. Минуло десять або дванадцять років, але місто відновлювався вкрай повільними темпами. Я, як і більшість хлопців-одноліток, виріс на попелищі війни. Життя було важким. Треба було цілими днями працювати, допомагаючи матері, забувши про безтурботне дитинство, отроцтво і юність. Єдина розвага, яке було у нас - це набіги на сільську баштан, розташовану за містом. Кавуни та дині були нашою єдиною дитячої насолодою, адже навіть звичайного цукру дістати було неможливо.
І ось, одного разу, домовившись з друзями про чергову вилазку на баштан, я пішов в селище. Прийшов туди я раніше за інших хлопців. Присівши на лавку біля хати дядька Івана, я став розглядати поле, де росла наша юнацька відрада. Помітивши шляху переміщення і можливого відходу в разі появи сторожа, я подивився на дорогу, чекаючи появи подільників. Але помітив на ній лише самотньо йде жінку в чорній сукні, з хусткою на голові. Я б не став акцентувати на вдові увагу - мало їх хіба залишилося після війни - але вона раптом зробила дивний маневр, зайшовши в непрохідну гущавину колючок. Дивно було також те, що вона йшла в них напролом, абсолютно не помічаючи подряпин, які звичайно ж повинні були виникнути. При цьому вона йшла впевненою ходою і досить-таки швидким кроком. Я, зістрибнувши з лави, посеменіл за незнайомкою. Подібна поведінка було вкрай загадковим, та й підліткове цікавість не давало спокою. Підбігаючи до початку заростей, я побачив вдалині її голову. Акуратно розсуваючи колючі кущі, я пішов за нею. Чагарник відчутно дряпав неприкриті шортами ноги, але я, стоїчно, продовжував переслідування об'єкта. Подивившись вперед, я здивувався тому, що жінки не було видно. «Може, їй стало погано на сонці, і вона впала» - подумав я в той момент. Вже досить швидко підскакуючи по колючим кущах, я рухався по тому напрямку, на якому останній раз бачив силует жінки. І ось, розсуваючи високі кущі, і подивившись на землю, я зупинився, паралізований страхом. З землі стирчала якась голова. Величезна голова, більше людської, з неприродно виряченими очима, як при базедовій хвороби. Носа я взагалі не розгледів. Можу лише сказати, що ця голова була взагалі не людською: неприродно кругла як гарбуз, з викотився очима, бліда як крейда і без волосяного покриву. Що дивно, біля неї лежав той самий чорну хустку, в якому йшла жінка, яка зайшла в ці зарості. Не тямлячи себе від жаху, спочатку скував мене, я кинувся звідти геть. Не помічаючи ні колючих кущів, ні спеки, ні втоми, я як сайгак вискочив на дорогу. На моє щастя біля лавки мене чекали друзі. Я не став їм розповідати про те, що трапилося, адже хто знає, що це було, і що зустріч з цим обіцяє. »
На завершення зазначу, що мій батько не був фантазером і прихильником розіграшів, а тому, я йому охоче вірю.

15. Казочка про червоній кімнаті

14. Хітобасіра - люди-стовпи

13. Онрё - мстивий дух

Зазвичай в якості головних героїв виступають духи онрё, які стали широко відомі на Заході, завдяки популяризації японських фільмів жахів.

Онрё (霊, ображений, мстивий дух) - це привид, дух померлої людини, що повернулася в світ живих, щоб помститися. Типовий онрё - це жінка, яка загинула з вини лиходія-чоловіка. Але гнів примари не завжди звернений проти кривдника, іноді його жертвами можуть бути і невинні люди. Онрё виглядає так: білий саван, довгі чорні розпущене волосся, біло-синій макіяж айгума (藍隈), що імітує мертвотну блідість. Цей образ часто обігрується в масовій культурі як в Японії (в хоррор-фільмах «Дзвінок», «Прокляття»), так і за кордоном. Є думка, що Скорпіон з Mortal Kombat - теж з онрё.

12. Лялька ОКВК

В Японії ця лялечка відома кожному, її звуть ОКВК. Згідно зі старою легендою, в іграшці живе душа маленької померлої дівчинки, якій належала лялька.

У 1918 році сімнадцятирічний хлопець Ейкічі купив ляльку в подарунок своїй дворічної сестричці. Дівчинці лялька дуже сподобалася, ОКВК не розлучалася зі своєю улюбленою іграшкою практично ні на хвилину, кожен день грала з нею. Але незабаром дівчинка померла від застуди, і батьки поклали в пам'ять про неї її ляльку на свій домашній вівтар (в будинках буддистів в Японії завжди є невеликий вівтар і фігурка Будди). Після деякого часу вони помітили, що волосся ляльки почали рости! Цей знак був розцінений як ознака того, що душа дівчинки переселилася в ляльку.

Пізніше, в кінці 1930-х, сім'я переїхала, а ляльку залишили в місцевому монастирі міста Івамідзама. Там і сьогодні живе лялька ОКВК. Кажуть, що волосся їй періодично підрізають, а вони все одно продовжують рости. І, звичайно, в Японії все точно знають, що підстрижене волосся піддавали аналізу, і виявилося, що належать вони справжньому дитині.

Вірити чи ні - справа кожного, але в будинку ми б таку лялечку тримати не стали.

11. Ібіцу - маленька сестричка

З'являється молода дівчина і питає, якщо у вас є сестра, і не має значення, відповісте ви «так» або «ні». Вона скаже: «хочу бути вашою сестрою!» і після цього стане бути вам щоночі. Легенда свідчить, що якщо ви в якійсь мірі розчаруєте Ібіцу в якості нового старшого брата або сестри, вона дуже розсердиться і почне вас потихеньку вбивати. Точніше, вона принесе «скручену смерть».

10. Страшилка про примару-пасажира, який ніколи не платить

Це страшилка вузько професійна, для водіїв таксі.

Вночі на дорозі раптом з'являється людина в чорному, ніби з нізвідки (якщо хтось з'являється, наче з нізвідки - адже він майже завжди привид, ви не знали?), Зупиняє таксі, сідає на заднє сидіння. Людина просить відвезти його в таке місце, про яке водій ніколи не чув ( «дорогу покажеш?»), І загадковий пасажир сам дає вказівки, вказуючи шлях виключно самими темними і страшними вулицями.

Після довгої їзди, не бачачи кінця цієї подорожі, водій обертається - але там нікого немає. Жах. Але це не кінець історії. Таксист повертається назад, береться за кермо - але нікуди виїхати не може, так він вже мертві мертвого.

Здається, це не дуже давня легенда, правда?

9. Ханако-сан, туалетне привид

Легенд про шкільні туалетах безліч, самий поширена з них про Ханако, туалетному примару. Приблизно 20 років тому це була найпопулярніша страшилка молодших школярів в Японії, але і зараз вона не забута. Кожен японський дитина знає історію про Ханко-сан і кожен школяр в Японії, в той чи інший час, стояв в страху і не наважувався увійти в туалет поодинці.

Здається, в «Гаррі Поттера» був персонаж, дуже схожий на Ханако. Пам'ятайте Плакса Міртл? Вона привид дівчинки, яку вбив поглядом Василіск, і мешкає цей привид в туалетній кімнаті, правда, на другому поверсі Хогвартса.

8. Пекло Томін

«Пекло Томін» - прокляте вірш, фігурує в книзі Йомота Інухіко під назвою «Серце як перекотиполе» і включено в двадцять сьомий збірник віршів Сайдзі Ясо, який вийшов в 1919 році.

У цьому світі існують слова, які ніколи не слід говорити вголос, і японський вірш "Пекло Томін" з їх числа. Згідно з легендою, якщо вголос прочитати цей вірш, трапиться біда. У кращому випадку, ви захворієте або якимось чином покалічити, а в гіршому випадку - помрете.

Ось свідчення одного японця: "Одного разу я читав" Пекло Томін "в прямому ефірі радіо-шоу" Міські Легенди "і іронізував над невіглаством забобонів. Спочатку все було нормально, але потім щось стало відбуватися з моїм тілом, і мені стало важко говорити, це було схоже на задуху. Я прочитав половину вірша, але потім не витримав і відкинув сторінки в сторону. В той же день я потрапив в аварію, в лікарні наклали сім швів. Мені не хочеться думати, що це сталося через вірші, але з іншого боку, мені страшно уявити, що б могло статися, якби тоді я прочитав його до кінця ".

7. Коров'яча голова - страшилка, яку не можна записати

Таким чином, в письмовому вигляді цієї історії немає. Однак вона передавалася з уст в уста і дійшла до наших днів. Ось що сталося нещодавно з одним з небагатьох людей, які знають «Корова голову». Далі цитуємо японський джерело:

«Ця людина - вчитель початкової школи. Під час шкільної поїздки він розповідав в автобусі страшні історії. Діти, які зазвичай шуміли, слухали його дуже уважно. Вони дійсно боялися. Це було йому приємно, і він вирішив в самому кінці розповісти свою кращу страшилку - «корова голову».

Він знизив голос і сказав: «А тепер я розповім вам історію про коров'ячу голову. Коров'яча голова - це ... »Але як тільки він почав розповідати, в автобусі сталася катастрофа. Діти прийшли в жах від позамежної жуткость розповіді. Вони в один голос закричали: «Сенсей, перестаньте!» Одна дитина зблід і заткнув вуха. Інший заревів. Але навіть тоді вчитель не перестав розповідати. Його очі були порожніми, ніби він був чимось одержимий ... Незабаром автобус різко зупинився. Відчувши, що трапилася біда, вчитель прийшов в себе і подивився на водія. Той був весь в холодному поту і тремтів як осиковий лист. Повинно бути, він загальмував, тому що не міг більше вести автобус.

Учитель озирнувся навколо. Всі учні були без свідомості, з рота у них йшла піна. З тих пір він ніколи не говорив про «Коров'ячої голові».

Ця «дуже страшна неіснуюча історія» описана в оповіданні Комацу Саке «Коров'яча голова». Її сюжет майже такий же - про страшну історію «Коров'яча голова», яку ніхто не розповідає.

6. Пожежа в універмазі

Ця історія не з розряду страшилок, скоріше, це трагедія, яка обросла плітками, які зараз складно відокремити від істини.

У грудні 1932 року спалахнула пожежа в магазині Shirokiya в Японії. Співробітники були в змозі дістатися до даху будівлі, щоб пожежні могли врятувати їх за допомогою мотузок. Коли жінки, спускаючись по мотузках, були десь на середині, почалися сильні пориви вітру, які почали розорювати їх кімоно, під якими вони традиційно не носили нижньої білизни. Щоб не допустити подібного безчестя, жінки відпустили мотузки, впали і розбилися. Ця історія нібито спричинила серйозні зміни в традиційній моді, так як японські жінки почали носити спідню білизну під своїми кімоно.

5. Ака Манто

4. Кутісаке-онна або жінка з розірваним ротом

Згідно з легендою, вулицями Японії ходить надзвичайно красива жінка в марлевій пов'язці. Якщо дитина йде по вулиці один, то вона може підійти до нього і запитати: «Я красива ?!». Якщо він, як це зазвичай буває, забариться, то Кутісаке-онна зриває з лиця пов'язку і демонструє величезний шрам перетинав особа від вуха до вуха, гігантський рот з гострими зубами в ньому і мову, подібний зміїному. Після чого слід питання: «А красива я тепер?». Якщо дитина відповість «ні», то вона відрубає йому голову, а якщо «так», то вона зробить йому такий же шрам (у неї з собою ножиці).

Єдиний спосіб вислизнути від Кушісаке Онна- це дати несподівану відповідь. "Якщо ви скажете" Ти виглядаєш середньо ", або" ти виглядаєш нормально ", вона буде розгублена, у і вас буде достатньо часу, щоб втекти.

В Японії носіння медичних масок не є чимось незвичайним, їх носять величезна кількість людей, і бідні діти, мабуть, бояться буквально кожного зустрічного.

У США є власна версія Кушісаке Онна. Ходили чутки про клоуна, який з'являвся в публічних вбиральнях, підходив до дітей, і питав "Ти хочеш мати посмішку щасливу посмішку?", І якщо дитина погоджувався, він діставав ніж і розрізав їх рот від вуха до вуха. Здається, саме цю усмішку клоуна присвоїв Тім Бертон свого Джокеру в оскароносному «Бетмена» 1989 року. Саме сатанинська усмішка Джокера в блискучому виконанні Джека Ніколсона стала фірмовим знаком цього прекрасного фільму.

3. Хон Онна - винищувач сексуально стурбованих чоловіків

Так що Хон-онна полює виключно на нерозбірливих самців, а для інших людей вона не є небезпечною - такий собі санітар лісу, напевно вигаданий японськими жіночку. Але, погодьтеся, образ яскравий.

2. Хіторі какуренбо або гра в хованки з самим собою

1. Тек-Тек або Касима Рейко

Тек-тек колись була прекрасною дівчиною, яка випадково впала (або навмисно зістрибнула) з платформи метро на рейки. Поїзд перерізав її навпіл. І тепер верхня частина тулуба Теке-теке бродить по міських вулицях в пошуках помсти. Незважаючи на відсутність ніг, вона переміщається по землі дуже швидко. Якщо Теке-теке Вас зловить, то вона рассечёт Ваше тіло гострою косою навпіл.