Надіслати свою гарну роботу до бази знань просто. Використовуйте форму нижче

Студенти, аспіранти, молоді вчені, які використовують базу знань у своєму навчанні та роботі, будуть вам дуже вдячні.

МАКЕДОНІЯ,Республіка Македонія, держава на Балканському півострові. Займає прибл. 40% історичної області Македонії. Площа 25 тис. 333 кв. км. На півночі межує із Сербією та Чорногорією, на сході – з Болгарією, на півдні – з Грецією, на заході – з Албанією. Загальна протяжність кордонів – 766 км.

Македонія. Столиця – Скоп'є. Населення – 2071,2 тис. осіб (2004). Щільність населення – 81 людина на 1 кв. км. Міське населення – 62%, сільське населення – 38%. Площа – 25 713 кв. км. Вища точка – гора Кораб (2754 м). Офіційні мови: македонська та албанська. Основні релігії: православ'я, іслам. Адміністративно-територіальний поділ: 30 областей, що включають 123 громади. Грошова одиниця: денар = 100 днів. Національні свята: День Республіки – 2 серпня; День проголошення незалежності – 8 вересня. Державний гімн: Сьогодні над Македонією нове сонце свободи.

ПРИРОДА

Македонія – гірська країна. Розташована в межах двох великих гірських систем: на крайньому заході вищих гір Пінд, що є продовженням Динарського нагір'я, і ​​нижчих Родоп - у центрі та сході. Ці гірські системи розділені долиною р. Вардар. Найбільш високі гірські хребти утворюють природні кордони країни: на кордоні з Сербією - Шар-Планіна з горою Титов-Врх (2748 м), Црна-Гора, Доганиця, на кордоні з Болгарією - Осоговська-Планіна та Малешевська-Планіна, на кордоні з Грецією - Біласіца, Козьяк, Кожуф, на кордоні з Албанією - Корабі з вершиною Кораб висотою 2754 м (найвищою точкою країни) та Ябланиця. Центральна частина Македонії є мозаїкою нижчих гір і міжгірських улоговин.

Клімат Македонії перехідний від помірного до субтропічного. Він характеризується теплим літом, помірно прохолодною зимою, рівномірним розподілом опадів протягом року. Середня річна температура 11-12 ° C, середня температура липня 21-23 ° C, січня - прибл. 0 ° C. Середня річна кількість опадів 500-700 мм, причому на півдні їх випадає більше.

Річки – гірські, несудноплавні, але мають значний гідроенергетичний потенціал. Деякі річки влітку пересихають. Найбільша річка Македонії Вардар перетинає всю країну із півночі на південний схід. Її основні притоки – Црна, Брегалниця, Пчіня. Майже всі річки належать до басейну Егейського моря. Виняток становить р. Дрін, що з Охридського озера і впадає в Адріатичне море. На південному заході на кордоні з Албанією розташовані великі озера Охрідське та Преспа, що частково належать Македонії, на південному сході, на кордоні з Грецією - Дойранське озеро.

Ґрунти бурі та світло-бурі гірничо-лісові, часто щебеневі. Ліси займають прибл. 49% площ країни. Домінують різні типи широколистяних та змішаних лісів, що змінюють один інший у міру підвищення місцевості, - від дубово-грабових з домішкою клена, липи, сосни в нижніх гірських поясах до букових та буково-ялицевих з домішкою сосни та ялини вище 800-1000 м. Гірські схили на заході Македонії часто вкриті чагарниковою рослинністю. Понад 2000 м над у.м. поширені субальпійські луки. На крайньому південному сході на коричневих ґрунтах поширена вічнозелена субтропічна рослинність.

Тваринний світ небагатий. З великих ссавців зустрічаються бурий ведмідь, рись, кабан, козуля, сарна, лисиця, вовк. Численні зайці та інші гризуни, змії, ящірки. Багата орнітофауна. Найбільші її представники - орли, шуліки, куріпки, баклани (на Охридському озері), білоголовий орлан (в околицях Тіквешського озера). В Охридському озері водяться десятки видів риб, у тому числі 13 видів коропових (один з них ендемічний), європейський вугор, лососеві, у тому числі ендемічний охридський лосось та форель.

Македонія має в своєму розпорядженні незначні запаси рудних і нерудних корисних копалин: залізної, свинцево-цинкової, нікелевої, мідної та марганцевої руди, хромітів, магнезиту, сурми, миш'яку, сірки, золота. Крім того, є поклади бурого вугілля, трапляються польові шпати, доломіт, гіпс.

У Македонії приділяється увага охороні навколишнього середовища. На її території створені великі національні парки – Маврове, Галчиця, Пелістер.

НАСЕЛЕННЯ

За оцінкою на липень 2004, населення країни становило 2 млн. 071 тис. 122 особи. З них 21,5% молодше 15 років, 67,8% - у віці від 15 до 64 років та 10,7% - від 65 років і старше. Середній вік населення становить 32,8 року, середня тривалість життя – 74,73 року. Зростання населення в 2004 склало 0,39%. Народжуваність оцінюється в 13,14 на 1000, смертність у 7,83 на 1000. Рівень еміграції – 1,46 на 1000. Немовляти – 11,74 на 1000 новонароджених.

Найбільші міста: Скоп'є (столиця країни, 449 тис. жителів), Бітола (75 тис.), Прилеп (67 тис.), Куманове (66 тис.), Тетово (50 тис.), Штип (42 тис.), Охрід (41 тис.), Струмиця (33 тис.).

Етнічний склад населення: македонці – 64%, албанці – 25%, турки – 4%, цигани – 3%, серби – 2%, інші – 2%.

Офіційна мова - македонська, що відноситься до групи південнослов'янських мов, нею говорить 70% населення країни. Не менше 21% говорять албанською мовою, яка з 2001 року має статус офіційного в районах компактного проживання албанців. По 3% жителів країни розмовляють турецькою, сербською та хорватською та іншими мовами.

Ок. 67% віруючих мешканців належать до македонської православної церкви, 30% – мусульмани, 3% належать до інших конфесій.

РелігіяБільшість жителів країни (бл. 67%) належить до Македонської православної церкви, яка в 1958 році оголосила про свою автономність, а в 1967 році проголосила свою незалежність від Сербської православної церкви, але її автокефалія не визнається іншими православними церквами. Мусульмани становлять 30% від загальної кількості віруючих, прихильників інших конфесій – 3%. Загалом у Македонії 1200 православних церков та монастирів та 425 мечетей.

ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ

Вардарська Македонія, що у 1918-1991 входила до складу Югославії, 8 вересня 1991 була оголошена незалежною державою. Нині чинна конституція прийнята парламентом 17 листопада 1991 року. Відповідно до неї, Македонія є демократичною парламентсько-президентською республікою. У 1992 та 2001 до конституції вносилися поправки.

Центральні органи влади.Глава держави - президент, який обирається на 5-річний термін під час загальних виборів і може перебувати на посаді лише два терміни поспіль. Президент представляє країну за кордоном, відповідає за проведення зовнішньої політики, є головнокомандувачем збройних сил, має право вето на законопроекти, затверджені парламентом у першому читанні, висуває кандидатуру прем'єр-міністра, оголошує помилування, призначає послів, пропонує кандидатури двох членів Республіканської судової ради та Ради. з міжетнічних відносин призначає членів Ради безпеки. У 2004 президентом Македонії обрано Бранка Црвенковського, який був раніше лідером Соціал-демократичного союзу (СДСМ)

Вищий законодавчий орган країни - однопалатне Збори, що складається з 120 депутатів (85 їх обираються загальним прямим голосуванням, 35 ​​проходять за партійними списками). Термін повноважень депутатів – 4 роки. Виборчим правом наділені всі громадяни країни, які досягли 18-річного віку.

Парламент розробляє та схвалює конституцію, приймає закони, затверджує податки та бюджет, ратифікує міжнародні договори та угоди, призначає референдуми, затверджує та зміщує уряд, призначає та зміщує суддів, оголошує амністію.

Вищий орган виконавчої - уряд. Воно складається з прем'єр-міністра, якому президент доручає сформувати кабінет, та міністрів, які пропонують прем'єр-міністр. Після цього уряд обирається парламентом та несе перед ним відповідальність. З 2004 прем'єр-міністр - Харі Костов (СДСМ).

Місцеві органи влади.В адміністративному відношенні Македонія ділиться на 123 громади (7 їх складають Велике Скоп'є). У громадах є місцеві виборні органи самоврядування.

Політичні партії.У Македонії з 1990 року встановлено багатопартійну систему. Основні політичні партії:

Соціал-демократична спілка Македонії(СДСМ) – заснований у квітні 1991 як наступник Союзу комуністів Македонії – Партії демократичних перетворень, нинішню назву носить з 1992. Соціал-демократична партія, що входить до Соцінтерну. Виступає за соціальну та національну емансипацію громадян, створення суспільства соціальної справедливості з демократичною правовою державою, ефективною ринковою економікою та приєднання до процесів європейської та атлантичної інтеграції. У галузі господарства закликає до економічної демократії, захисту права на працю та рівноправності суб'єктів господарювання. До обрання президентом країни партію очолював Б.Црвенковський.

Ліберально-демократична партія(ЛДП) - утворена в 1997 внаслідок злиття Ліберальної та Демократичної партій. Виступає за суверенітет та цілісність Македонії, за економічні та політичні свободи та на захист цінностей ліберальної демократії. Лідер – Рісто Ренов.

СДСМ та ЛДП очолюють правлячу коаліцію « Разом за Македонією», до якої входять також Демократична ліга босняків,Об'єднана партія циган Македонії,Демократичні партії сербів та турків,Демократична спілка влахів,Робоча землеробська партія,Соціалістична християнська партія Македоніїі Зелена партія Македонії. На парламентських виборах у вересні 2002 року коаліція отримала 40,5% голосів і 59 місць у Зборах.

Демократична спілка за інтеграцію(ДСІ) - радикальна партія албанської меншини, створена перед виборами 2002 року колишніми лідерами албанського повстанського руху. Отримавши 11,9% голосів та 16 місць у Зборах, стала найбільшою албанською партією країни. Вступила до правлячої коаліції з СДСМ та ЛДП. Лідер – Алі Ахметі.

Внутрішня македонська революційна організація - Демократична партія македонської національної єдності(ВМРО - ДПМНЕ) - найстаріша партія, що традиційно виступала за політичну незалежність Македонії. Утворена в 1893 р., відтворена в 1990 р. В даний час характеризує себе як партія християнсько-демократичної орієнтації, заснована на християнському розумінні людини і політичної відповідальності. Партія відстоює концепцію «македонізму» (національної єдності македонців). У сфері економіки розглядає ринок та приватну власність як основу господарського розвитку. Підтримує інтеграцію до ЄС та НАТО. Лідер – Любчо Георгієвськи.

Ліберальна партія Македонії(ЛПМ) – відкололася від ЛДП у 1999. Виступає за будівництво «громадянського суспільства», розвиток правової держави, свободу ринку та підприємництва. Лідер – Стоян Андов.

ВМРО-ДПМНЕ та ЛПМ виступали у блоці на парламентських виборах 2002. Вони зібрали 24,4% голосів та вибороли 34 місця у Зборах.

Демократична партія албанців(ДПА) заснована у 1997. Виступає за децентралізацію на користь албанської меншини, покращення можливостей освіти та зайнятості для албанців. На виборах 2002 року отримала 5,2% голосів та 7 місць у Зборах. Лідер – Арбен Джафері.

Партія демократичного процвітання(ПДП) заснована у 1990, найбільш помірна з албанських партій. У 2002 році отримала 2,3% голосів, має 2 місця в Зборах. Лідер – Абдуррахман Халіті.

Національно-демократична партія(НДП) – партія албанської меншини. Отримала 2,1% голосів, має 1 місце у Зборах. Лідер – Кастріот Хаджіреджа.

Соціалістична партія Македонії(СПМ) утворена у 1990. Характеризує себе як «ліва демократична соціалістична партія». Заявляє про свою відданість соціалістичній ідеї та домагається надання соціальних та економічних гарантій усім громадянам країни. Партія прагне надати приватизації «людське обличчя». 2002 року отримала 2,1% голосів; має 1 місце у Зборах. Лідер – Любісав Іванов.

У країні діють також партії « Демократична альтернатива» (центристська, заснована у 1998, лідер - В.Тупурковський), Демократична спілката ін.

Судова система. У країні функціонують трирівнева система судоустрою, що включає муніципальні, окружні суди та Верховний суд, який є найвищим судовим органом загальної юрисдикції. Судді, зазвичай, обираються на необмежений термін. Загальне управління судовими установами здійснює Республіканська судова рада (у складі 7 суддів), яка обирається парламентом на 6 років і має широкі повноваження щодо перегляду складу судів у випадках, передбачених конституцією, а також висуває дві кандидатури до Конституційного суду. Конституційний контроль перебуває у компетенції Конституційного суду, що складається з 9 суддів, які обираються терміном до 9 років без права переобрання. Кожні 3 роки відбувається ротація голови Конституційного суду, який обирається з його складу. З 1997 року парламент призначає омбудсмена (народного правозахисника) терміном на 8 років, який наділений повноваженнями розслідувати справи щодо порушення прав людини.

Політичні партії.У 1990-х років у країні було офіційно зареєстровано бл. 60 політичних партій, до 2002 року їх кількість скоротилася до 32.

Найбільшою політичною партією є Внутрішня македонська революційна організація – Демократична партія македонської національної єдності (ВМРО – ДПМНЕ). У 1993 році, у річницю її 100-річного ювілею, зазначалося, що вона налічувала 300 тис. членів (ймовірно, ця цифра сильно завищена). ВМРО - ДПМНЕ була відтворена 17 червня 1990. Вона проголошує єдність патріотичних і демократичних цілей, а також ідею національної єдності всіх македонців (концепція македонізму як «відновлення честі і гідності народу та його держави». Ці пріоритети були провозичені партії 29 червня 1994 року. Після того як 30 листопада 1998 року Георгіївський став прем'єр-міністром, а інший лідер ВМРО - ДПМНЕ Б.Трайковський 5 грудня 1999 року - президентом країни, партія пом'якшила позиції «македонізму», а після загострення міжнаціонального конфлікту пішла на угоду з національними партіями щодо поправок до конституції країни ВМРО - ДПМНЕ підтримує вступ країни до ЄС та НАТО.

Соціал-демократична спілка Македонії (СДСМ) - наступник Спілки комуністів Македонії – Партії демократичних перетворень, СКМ – ПДП (з заснування у 1943 до квітня 1990 р. називався Спілка комуністів Македонії). Утворений 20 квітня 1991, у травні 1992 був перейменований на СДСМ. У прийнятій у 1993 програмі оголосив себе громадянською партією, що ґрунтується на положеннях сучасної соціал-демократії та етичних засадах європейського гуманізму, соціальної справедливості та гідності особистості. Голова – Бранко Црвенковський; генеральний секретар – Георгі Спасов. З 1996 СДСМ представлений у Соціалістичному Інтернаціоналі.

Соціалістична партія Македонії (СПМ) - заснована 22 вересня 1990 року. Дотримується соціалістичної орієнтації, в основі програми - принципи Соціалістичного Інтернаціоналу. Вважає за неможливе досягнення добробуту і процвітання без соціалізму; одночасно виступає за приватизацію "з людським обличчям". У програмі партії поставлено завдання надання кожному громадянинові країни економічних та соціальних гарантій. Голова – Любислав Іванов.

Ліберально-демократична партія (ЛДП) Македонії утворена в січні 1997 в результаті злиття Ліберальної партії та Демократичної партії. Ліберальна партія (лідер Стоян Андов) оформилася в жовтні 1990 року внаслідок злиття Союзу реформістських сил Македонії та Молодіжної демократичної прогресивної партії. Демократична партія заснована у квітні 1992 р. Петаром Гошевим. У попередньому парламенті мала 29 місць у парламенті. Навесні 1999 року протягом короткого періоду входила до складу уряду, але ніколи формально не приєднувалася до трипартійної правлячої коаліції. Голова – Рісто Ренов.

Демократична альтернатива (ТАК) – центристська партія, заснована у 1998. Голова – Васил Тупорковський.

Партія демократичного процвітання (ПДП) заснована 15 квітня 1990 року. Вважає себе найменш радикальною серед етнічних албанських партій. У 1994-1998 разом із СДСМ входила до складу уряду. Підтримує автономію Косова. Нині перебуває в опозиції. Виступала за повну легалізацію університету в Тетовому, а також внесення поправок до конституції з метою зміни статусу албанців. Голова – Імер Імері.

Демократична партія албанців (ДПА) заснована 1997 року представниками молодшого покоління ПДП. Виступає за децентралізацію на користь албанської національної меншини, яка проживає в західній частині Македонії, покращення можливостей освіти та зайнятості для албанців, підтримує повну незалежність Косова. Голова – Арбен Джафері.

Збройні сили.Македонські збройні сили включають сухопутні війська, ВПС, ВМС та війська ППО. У сухопутних військах служать прибл. 16 тис. осіб (7 тис. професійних військовослужбовців, 8 тис. призовників, 1 тис. командно-офіцерський склад), у ВПС – 700 осіб, у ВМС – 400 осіб. Крім того, поліція налічує прибл. 7500 службовців. Македонія під егідою НАТО розпочала реорганізацію та модернізацію своєї армії. Ядро армії складуть дві елітні мотопіхотні бригади швидкого реагування. Крім того, до складу збройних сил увійдуть ВПС, прикордонна бригада та полки – бронетанковий, саперний, зв'язки; батальйони - розвідувальний та військової поліції; гвардійський підрозділ для офіційних заходів та підрозділів - тилової служби та стратегічних резервів. Зовнішня політика.Зовнішньополітичне становище Македонії ускладнювалося через відносини з сусідами, насамперед, з Грецією, яка побоювалася територіальних претензій на грецьку частину Македонії та вимагала заборонити використання слова «Македонія» у назві держави. Лише у 1993 р. країна була прийнята до ООН (а потім і до ряду її спеціалізованих організацій) під назвою «Колишня Югославська Республіка Македонія» (КЮРМ). Відносини з Грецією були врегульовані в 1995 році, але проблеми зберігаються. Відносини з Югославією нормалізувалися в 1996 році, але в 1999 році Македонія дозволила НАТО використовувати свою територію для дій проти Югославії. Країна - член ОБСЄ та Ради Європи. Формування відносин із Росією почалося 1993 року з укладання двосторонньої міжурядової угоди про співробітництво. У 1998 президенти РФ і Македонії підписали декларацію про дружбу та співробітництво.

ЕКОНОМІКА

На момент здобуття незалежності Македонія була найменш розвиненою з югославських республік, виробляючи бл. 5% загального обсягу товарів та послуг. Розпад Югославії, який позбавив Македонію перерахувань з центру та переваг вільної торгівлі з іншими республіками, нерозвиненість інфраструктури, ембарго ООН проти Югославії та економічні санкції з боку Греції аж до 1996 р. перешкоджали економічному зростанню. У 1996-2000 рр. спостерігалося зростання ВВП. З 1990-1993 рр. здійснювалася широка програма приватизації. Етнічний конфлікт 2001 року завдав відчутного удару по македонській економіці; обсяг виробництва товарів та послуг скоротився на 4,5%. У 2002 році спостерігалося економічне зростання на рівні 0,3%, а в 2003 - 2,8%. Однією з найгостріших проблем залишається безробіття, що сягає 37%. 24% населення живе нижче за офіційний рівень бідності.

ВВП 2002 оцінювався в 10,57 млрд. дол. США, що відповідає 5100 дол. на душу населення. Сільське господарство дає 11% ВВП, промисловість – 31%, сфера послуг – 58%.

Агрокліматичні умови є сприятливими для ведення сільського господарства. Із зернових культур вирощують пшеницю, кукурудзу та рис. Найбільше господарське значення мають такі технічні культури, як тютюн, соняшник, бавовна, мак. Македонія славиться високою якістю тютюну (близько 50% йде на експорт) та виробництвом олії. Широко розвинене виноградарство та виноробство. Серед овочевих культур перевага надається вирощуванню томатів, перцю, динь, кабачків. Розвинене також тепличне господарство, яке виробляє ранні овочі. Серед плодових та ягідних культур вирощують яблука, сливи, вишню, черешню, груші, волоські горіхи, цитрусові, ожину, малину та ін. Налагоджено заготівлю грибів та лікарських трав. У гірських районах розвинене пасовищне тваринництво. Населення розводить овець, кіз, велику рогату худобу, свиней - 116 тис. У країні є також птахівництво та бджільництво. Жителі озерних районів займаються рибальством.

Промислове виробництво після деякого зростання наприкінці 1990-х, у 2002 р. скоротилося на 5%. У 2001 було вироблено 6465 млрд. кВт·г електроенергії (бл. 84% на ТЕС та бл. 16% на ГЕС). Частка бурого вугілля як первинного енергоресурсу у виробництві електроенергії становить прибл. 50%, друге місце займають нафту та нафтопродукти (бл. 30%), за ними йдуть гідроенергія та природний газ. За рахунок власних ресурсів задовольняється приблизно 65% енергетичних потреб.

У країні видобувають буре вугілля, хром, олово, цинк тощо. Працюють металургійні комбінати у Скоп'є, Велесі, Бітолі та Кумановому, підприємства транспортного машинобудування, електротехнічної індустрії. Хімічна промисловість базується переважно на імпортній сировині. Великий хімічний комбінат знаходиться у Скоп'є. Розвитку хімічної галузі сприяють іноземні інвестиції (США - у фармацевтичну промисловість, Туреччини - у виробництво паливно-мастильних матеріалів та пластмас, Італії - у виробництво технічного скла). Основні центри текстильної промисловості – Тетове (виробництво вовняних тканин), Штип (бавовняний комбінат), Велес (шовкоткацький комбінат). Виробляють переважно готовий, у тому числі трикотажний, одяг, покривала, постільна білизна, штучне хутро, ковдри, бавовняні нитки, вовняну пряжу, тканини, килими. Шкіряна та шкіряно-взуттєва промисловість працює в основному на привізній сировині і значною мірою розвивається завдяки інвестиціям італійської та італо-американської компаній. Є целюлозно-паперова промисловість. Значна частина виробів македонської промисловості експортується.

З нерудних корисних копалин добувають доломіт, вапняк, польовий шпат, гіпс, діатоміт, мармур та ін. На базі місцевої сировини розвинене силікатно-керамічне та скляне виробництво, а також виробництво будівельних матеріалів.

Обсяг експорту 2002 року оцінювався в 1,1 млрд. дол. США. Країна вивозить продукти харчування, вино та напої, тютюнові вироби, різноманітні промислові вироби, залізо та сталь. Основні партнери з експорту: Німеччина, Італія, США, Хорватія та Греція. Обсяг імпорту досяг у 2002 р. суми в 1,9 млрд. дол. США. Македонія ввозить машини та обладнання, хімічні продукти, паливо та продукти харчування; основні партнери – Греція, Німеччина, Болгарія, Словенія, Італія, Туреччина, Україна.

Доходи державного бюджету 2001 року оцінювалися в 1,13 млрд. дол.; витрати - в 1,02 млрд. дол. Зовнішній борг Македонії досяг 1,3 млрд. дол. Країна отримує суттєву економічну допомогу з-за кордону (150 млн. дол. у 2001). Грошова одиниця - македонський динар (2002 курс становив 64,35 динара за 1 дол. США).

Протяжність залізниць становить 699 км. (233 км. електрифіковано), протяжність автомобільних доріг – 8684 км. (У т.ч. 5540 км. з твердим покриттям). У країні 18 аеропортів (в т.ч. 10 із твердим покриттям), включаючи міжнародні аеропорти в Скоп'є та Охріді.

КУЛЬТУРА

Система освітивключає початкову, середню та вищу школу. У країні працюють 344 початкові восьмирічні школи, у яких навчаються 254 тис. школярів. 170,4 тис. школярів у 331 школі навчаються македонською мовою, 76,6 тис. учнів у 128 школах – албанською мовою, 6,3 тис. учнів у 36 школах – турецькою мовою та понад 600 учнів у 12 школах – сербською мовою. У 1999/2000 навчальному році працювали 92 державні середні школи приблизно з 91,1 тис. учнів (3 з них для інвалідів, у яких навчалися 340 школярів) та 3 приватні середні школи. Навчання у середній школі дво-, три- та чотирирічне. Середні школи поділяються на такі, що дають класичну, спеціальну професійну та художню освіту. Навчалися македонською мовою в державних школах 76,1 тис. учнів, албанською мовою - у 22 школах прибл. 14,4 тис. осіб, турецькою - у 4 школах прибл. 600 людей.

У Македонії діють три університети: Святих Кирила і Мефодія у Скоп'є (відкритий у 1946), Святого Климента Охридського у Бітолі та Албанський університет у Тетово (заснований у 1995, офіційне визнання отримав у 1998). В університетах Скоп'є та Бітоли навчаються прибл. 34,8 тис. студентів, причому більшість із них македонці (89,2%); албанців 5,6%, турків – 1,1%, влахів – 0,9%, циган – 0,1%, представників інших національних меншин – 3,1%. У складі університетів діють приблизно 30 коледжів. Крім того, працює педагогічний факультет, що готує викладачів македонської мови та інших мов етнічних меншин. Освіта в Македонії безкоштовна. Крім того, держава виділяє гранти на харчування та проживання учнів середньої школи та студентів університетських коледжів. Витрати освіту на початок міжетнічного конфлікту 2001 становили 5-6% ВВП.

У Македонії приділяється увага освіті дорослого населення: існують курси для завершення середньої освіти, здобуття спеціальності та перекваліфікації. Пропонуються курси вивчення інформатики, комп'ютерні, навчання іноземних мов, основ менеджменту, бізнесу та ін.

Історія культури.У Республіці Македонія збереглися сліди культури Стародавньої Македонії - провінції Римської імперії, та був історичної області Македонії. Вихідці з Македонії Кирило та Мефодій у другій половині 9 ст. перевели на солунський діалект Біблію, що відіграло велику роль у розвитку слов'янської писемності. У старовинному, що згадується з 3 ст. до н.е. У місті Охриді в 886 році починав свою діяльність один з учнів Мефодія просвітитель і письменник Климент Охридський (840-916). У 11-14 ст. біля Македонії утвердився власний стиль фрескового живопису. Монастирі на горі Афон (п-ів Халкідікі) у цей час були визнаними центрами освіти. Широку популярність отримав Хілендарський монастир.

Після османського завоювання культура Македонії зазнала тюркізації, зберігаючись переважно у сільській місцевості як фольклору і традиційних ремесел. Охоронцями духовної культури та літератури були монастирі. У 1762 монах Хілендарського та Зографського монастирів Паїсій Хілендарський (1722-1798) завершив книгу Історія слов'яно-болгарська(вперше видана у 1844) – пам'ятка національного відродження.

Ідея самостійної (від болгарської) македонської мови з'явилася в 1870-і роки і набула більшого поширення на початку 20 ст. У повоєнній Югославії стали виходити македонські літературні журнали, в 1946 було створено Спілку македонських письменників, а в 1954 - Товариство македонської мови та літератури, розпочався випуск художньої літератури македонською мовою. У літературі до 1990-х років переважали традиції реалізму.

Архітектура та мистецтво.У Македонії збереглося багато архітектурних пам'яток - будівель православних церков і монастирів, і навіть пам'яток часів ісламського панування - мечетей, цивільних споруд тощо. Після землетрусу 1963 року Скоп'є було перебудовано за проектом японського архітектора К.Танге (нар. 1913).

Засноване на місцевих традиціях образотворче мистецтво розвивалося у 1920-ті роки, воно несе на собі відбитки архаїзму; останніми роками македонські художники та скульптори освоюють стилі сучасного мистецтва.

Традиції світської музики виникли наприкінці 19 - початку 20 в. У 1907 виникло співоче товариство "Вардар", а з 1930-х років - професійні музичні колективи. Перша театральна трупа в Скоп'є з'явилася в 1901, в 1913 там же було відкрито перший постійний сербський Народний театр (з 1945 - Македонський народний театр), в 1947 при цьому театрі було створено оперну трупу. Загалом у 1994 році в країні налічувалося 10 театрів (за винятком малих сценічних майданчиків) та 6 симфонічних оркестрів.

У 1967 була заснована Македонська академія наук та мистецтв. Є кілька наукових інститутів та суспільств. По всій країні діють 17 музеїв. Більшість із них зосереджено в Скоп'є. Серед них найбільш відомі Національний музей, Македонський музей природної історії, Музей сучасного мистецтва, Музей міста Скоп'є, Музей мистецтва Македонії.

Засоби масової інформації.Відносно великими тиражами виходять газети: македонською мовою «Нова Македонія» (25 тис. прим.) та «Вечір» (29 тис. прим.), албанською мовою «Фляка е веллазериміт» (4 тис. прим.) та турецькою - "Бірлік". З 1993 року діє Македонське інформаційне агентство.

Ведеться мовлення на трьох радіо- та трьох телеканалах - македонською, албанською та турецькою мовами. Загалом у Македонії 49 радіостанцій та 31 телестанція. Македонське населення володіє 410 тис. радіоприймачами та 510 тис. телевізорами. У Македонії близько 410 тис. телефонних ліній та понад 12 тис. мобільних телефонів. У 2001 році було 100 тис. користувачів Інтернет.

В історії людства невелика країна Македонія залишила глибокий слід. Починаючи з найдавніших часів, з її долею були пов'язані історія Греції та Риму, слов'ян та Візантійської імперії, завоювання турків та боротьба за національне та соціальне відродження балканських народів.

ІСТОРІЯ

В епоху античності Македонія грала велику роль у житті племен та народів Балканського півострова, особливо у житті грецьких держав. Втративши самостійність внаслідок римської експансії, вона у складі римської провінційної системи була важливим стратегічним центром захисту римських комунікацій у східному Середземномор'ї. Римляни широко використовували продуктивні сили Македонської провінції, безконтрольно експлуатуючи її природні багатства.

Ця багата та складна македонська історія тією чи іншою мірою вивчалася істориками протягом останніх двохсот років.

Греко-македонські відносини, як історія стародавнього світу взагалі, стали предметом широкого вивчення вже у XVIII ст., в період загострення боротьби висхідної до влади буржуазії проти старих феодальних порядків. Тоді питання македонської історії висвітлювалися головним чином під час викладу історії Греції. Загальний погляд на Македонію як на країну, яка мала свій політичний устрій, суспільне життя та історичні долі, був відсутній. Македонська історія вважалася частиною грецької.

Перші роботи істориків ідеалізували та модернізували македонську монархію. У цьому плані характерні дослідження з історії Греції англійського вченого кінця XVIII в. Мітфорд. Будучи консерватором, затятим противником французького революційного руху, він головну увагу звертав на розвиток аристократичної держави, представницею якої виступала Спарта, і на прославлення монархічної влади в Македонії. У монархічному правлінні Мітфорд знаходив головну перевагу Македонії перед її південними сусідами. Він вважав за можливе ототожнювати македонську монархію зі старою конституцією Англії, а боротьбу за престолонаслідування і чвари між македонськими племенами порівнювати зі становищем Англії до війни Білої та Пунсової троянди. неправильним уявленням про греко-македонські відносини.

Затятими противниками поглядів Мітфорда виступили в Німеччині - Нібур, в Англії - Грот. Вони, навпаки, висловили свою упередженість до афінської демократії та негативне ставлення до Македонії та її установ.

У своїх дослідженнях про давню історію Нібур всюди підкреслював свої симпатії до Афін, антипатію до Спарти, Фів і особливо до Македонії та Олександра Не ​​розуміючи ні соціально-економічних причин партійної боротьби в IV ст. в Афінах, ні сутності складання македонської державності, професор Бонн Нібур зводить ці великі проблеми по суті до історії двох державних діячів: македонського - Філіпа, грецького - Демосфена. Усі авторські симпатії за Демосфена та її однодумців.

Близькі до міркувань Нібура погляди Джорджа Грота, викладені ним у дванадцятитомній праці «History of Greece», яка вкрай ідеалізувала афінську демократію. У ній автор бачив найчистіше уособлення свободи та рівності, знаходив ідеал буржуазної демократії.

Як і Нібур, який називав македонян розбійниками і хотів, щоб «розверзлася земля і проковтнула всіх македонців», Грот вважав, що з македонського періоду політичне та суспільне життя Греції утиснуте, що цей період не викликає жодного історичного інтересу, оскільки він зовсім не впливав на подальшу долю світу.

Якщо Нібур і Грот ігнорували Македонію і вважали її лише темною плямою в історії, «огидним відкладенням будь-якого збочення, гнилі і мертвені», то Дройзен, навпаки, надавав великого значення Македонії, Олександру та його політиці по відношенню до підкорених народів.

Політичний ідеал Дройзена - об'єднання Німеччини під владою прусської монархії, і йому історик шукав виправдання у давній історії. Цей ідеал набув особливої ​​популярності. Його стали на той час успішно пропагувати представники німецької історичної науки.

В оцінці відносин Македонії та Греції Дройзен мав на увазі ставлення Пруссії до тодішньої Німеччини. Цей погляд історика впливав оцінку фактів історії минулого. У його "Історії еллінізму" македонська монархія зображується як найвища форма національного об'єднання греків.

Ідеалізуючи македонський побут, звичаї та звичаї, Дройзен виявляв поклоніння перед Пилипом та Олександром і захоплено відгукувався про їхню агресивну політику. Він вказував, що найвищою метою Пилипа, для досягнення якої він віддав усі свої старання та сили, було об'єднання Греції.

Стосовно Греції, до афінської демократії взагалі і Демосфену зокрема Дройзен несправедливо суворий і критичний. Він звинувачував Демосфена в короткозорості його політики, у нікчемності його патріотичних устремлінь.

Проти Дройзена, особливо проти духу його дослідження, виступили французькі вчені. Вони почали підозрювати, що критика німецьких істориків мала кінцеву мету пропаганду на користь пангерманського союзу під гегемонією Пруссії. За висловом грецького вченого Жана Каллеріса, створилася дуель між паризькими «афінянами» і «македонськими імперіалістами» Берліна.

Загальні роботи Нібура, Грота і Дройзена свого часу вплинули на буржуазну історіографію античного світу взагалі і греко-македонських відносин зокрема. Вони певною мірою сприяли виходу спеціальних робіт з історії античної Македонії.

У першій половині ХІХ ст. вийшла низка монографій, присвячених давньомакедонській історії.

У 1825 р. з'явилася робота Отфріда Мюллера «Про місцезнаходження, походження та давню історію македонського народу».14) У ній автор особливу увагу звернув на проблему етнічної приналежності македонян. Він був першим, хто розглянув це питання з історико-філологічної точки зору і дійшов висновку, що македоняни – іллірійське походження.

У 1832 році Людвіг Флат видав I тому своєї роботи «Історія Македонії і держав, підкорених македонськими царями». Книга Флат, за власним визнанням автора, була спробою написати самостійну історію Македонії. Але в цій історії немає жодних уявлень про історичні закономірності. Всі історичні явища пояснюються гегелівською філософією рухом світового духу. "Темним, - каже автор, - є вічний рух світового духу по племенах людей, і незрозуміло, чому він будує і чому він допускає падіння".

Прагнучи довести грецьке походження македонського народу, Флат починає греко-македонські відносини з епохи розселення на Балканах грецьких племен. У зв'язку з цим він досить докладно розглядає грецькі та варварські племена, що мешкали на території Македонії, залучаючи для цього переважно міфологічний матеріал. Проте Флате вважає, що історію Македонії можна розпочинати лише з V століття, з діяльності царя Амінти. "З царем Амінтою починається тьмяний ранок македонської історії", - писав він. Вступ Пилипа на престол він відзначав як поворотний пункт історія Македонії. Могутність його було досягнуто, писав Флате, не хитрістю і підступністю, як це доводив підданий почуттям неприязні до Пилипа Демосфен, а рішучою діяльністю македонського царя Перемога Пилипа пояснювалася лише наявністю непримиренної ворожнечі між грецькими державами. Автор, захищаючи Пилипа від нападок Демосфена, критично ставився до політики останнього.

У 1847 р. з'явилася робота О. Абеля «Македонія до царя Філіпа».24) У ній дається докладний географічний опис країни і робиться спроба розібратися у скрутному питанні македонського етногенезу. На противагу точці зору Мюллера автор висунув основну тезу про те, що македоняни були греками.25) Для обґрунтування цього їм наводяться докази мовної подібності двох народів, подібність у релігії, звичаях, в державних установах.26) «Відмінність македонян від греків, - писав він, - було відмінністю національного походження, а відмінністю різних етапів історія однієї й тієї народу...»

Переломною епохою історія взаємовідносин македонян з греками автор вважає час Олександра I, коли «знищується прірва, яка розділяла раніше ці два народу».

З середини ХІХ століття як македонська історія, і греко-македонські відносини продовжували привертати увагу російських учених.

З московської школи загальних істориків Т. Н. Грановського в 1851 р. вийшла магістерська дисертація І. К. Бабста, в якій вперше досліджуються причини та наслідки македонських завоювань.

Широко використовуючи джерела, Бабст як описав внутрішнє становище Греції, але звернувся до вивчення Македонії, до її піднесення.

Через усю свою роботу Бабст проводить думку, що внутрішнє життя Греції IV в. до зв. е. перебувала в повному занепаді, вийти з якого своїми силами вона не могла, і що її порятунок міг прийти тільки ззовні. Якби не приспіло македонське панування, на його думку, «Греція загинула б і знищилася сама собою, лише силою свого внутрішнього розкладання». Таким чином, македонське завоювання Греції Бабст розглядає як явище історично необхідне, хоча розкрити основну причину цього явища він через свою класову обмеженість не зміг. З цієї причини він було також зрозуміти і сутності нової доби історія античного світу, епохи еллінізму. Але сама постановка питання, новизна дослідження та правильне вирішення низки поставлених проблем, безсумнівно, були на той час великою заслугою историка.29) Робота Бабста стала тоді значною подією у російській історичної науки і отримала визнання і високу оцінку із боку видатних істориків. На це дослідження відгукнувся короткою, але дуже співчутливою рецензією Грановський та солідною статтею старший учень останнього та його товариш по кафедрі П. М. Кудрявцев.

Відзначивши позитивні сторони монографії, Кудрявцев розгорнув полеміку з низки принципових питань. Він різко розходився з Бабстом щодо македонського завоювання Греції. На противагу Бабсту, Кудрявцев вважав македонське завоювання катастрофою і случайностью.31) На його думку, греки було неможливо передбачити катастрофи, оскільки вона була випадковою і відбулася перш, ніж вони зрозуміли всю небезпеку, загрожує їм із боку Пилипа.

Кудрявцев вважав, що втручання Македонії у грецькі відносини був єдино можливим для Греції виходом. Всупереч Бабсту, він вважав, що Греція полягала в собі ознаки життєвих сил, завдяки яким вона могла самостійно об'єднатися, якби піднесення Македонії не було таким несподіваним.

У той час, коли представники школи Грановського у Москві вивчали греко-македонські відносини, у Петербурзі учні М. З. Куторги також інтенсивно діяли у цьому напрямі.

Один з найближчих учнів і шанувальників Куторги М. М. Стасюлевич у своїй докторській дисертації «Лікург Афінський» розбирає епоху македонських завоювань з погляду грецьких інтересів. був небезпечний для Македонії щонайменше, ніж Демосфен. З дослідження Стасюлевичем бюджету Афін випливає, що афіняни мали ще достатньо фінансових коштів для проведення плану Демосфена.

Інший учень Куторги Н. А. Астаф'єв у своїй праці «Македонська ігемонія та її прихильники» намагався пояснити, як виникло македонське панування. Вивчаючи діяльність партійних угруповань, що борються в Греції, автор вказує, що македонським завойовникам коштувало багатьох зусиль зміцнити в ній своє панування.36) Але сутність цього македонського панування Астаф'єв зовсім не зрозумів.37)

Зі школи М. С. Куторги вийшов і Ф. Ф. Соколов, наукові інтереси якого, на відміну від інших учнів, назавжди залишилися в галузі давньої історії. Соколову, своєю чергою, вдалося створити школу античників, що у 70-80-ті гг. стала збагачувати науку цінними працями з різних питань греко-македонських відносин та публікацій важливих епіграфічних джерел російською та іноземними мовами.

Власні статті Ф. Ф. Соколова висвітлюють різні сторони греко-македонського життя. Його роботи: «Договір Амінти з фракійськими халкідцями» і «Афінська постанова на честь Аристомаха Аргоського» - досі не втратили своєї цінності в сенсі з'ясування економічних і торгових зв'язків македонян з їхніми сусідами.

У цей час виник тритомний фундаментальний працю Арнольда Шеффера, у якому греко-македонські відносини зводилися, головним чином, до діяльності Демосфена та її противника Філіпа. Останньому виноситься дуже суворий вирок, а першому оспівуються необґрунтовані дифірамби.

Діяльність Шеффера не знайдемо ні аналізу соціально-економічних причин партійної боротьби IV в. у Греції, ні аналізу суспільного устрою Македонії.

Буржуазна історіографія, в першу чергу, представники реакційної школи бісмарківської Німеччини, переглянули свої погляди щодо греко-македонських відносин і стали звеличувати Македонію та її царів. У діяльності останніх вбачалося історичне виправдання загарбницької політики німецького імперіалізму. Вважаючи рушійною силою македонських завоювань панелінізм, пройняті духом мілітаризму, буржуазні історики стали піднімати на щит особистості Пилипа та Олександра, принижувати Афіни та їх демократичних вождів, заперечувати прогресивне значення афінської демократії та протиставляти їй. Найбільш крайнім і різким виразником такого гіперкритичного напряму був Ю. Шварц, який написав два томи «Історії демократії».40) Ця робота, присвячена історії демократії Європи та Америки, є політичним памфлетом, який виразно виразив поворот буржуазної історіографії у бік реакції. Робота Шварца має інтерес лише як виступ проти іншої протилежної крайності, проти зайвого поклоніння перед Афінами, що свого часу характерно для багатьох філологів та істориків.41) Інші німецькі вчені у своїй різкій критиці афінської демократії стали називати епоху Демосфена «республікою адвокатів» приписувати «таким адвокатам» обмеженість розуму чи марнославство та особисті інтереси, що перешкоджали грандіозному та рятівному задуму панеллінського союзу.

Проти гіперкритики та антинаукового суб'єктивізму європейських вчених у Росії виступив В. П. Бузескул, який не випадково присвятив більшість своїх праць історії грецької демократії. У них він намагався глянути на афінську демократію об'єктивно, зобразити її такою, якою вона була насправді, з її світлими та темними сторонами, не чорнячи і не ідеалізуючи її. «Тільки сукупність тих та інших складає, так би мовити, її фізіономію, і, тільки звертаючи увагу на ті та інші, можна дати вірне уявлення про неї» У боротьбі з збоченнями Дункера, Шварца, Віламовиця Бузескул прагнув шляхом розкриття внутрішніх протиріч демократії в зв'язку з класовою боротьбою у грецьких державах, знайти правильний шлях до вирішення цієї проблеми. Різко виступаючи проти модернізації афінської демократії, він закликав судити про неї з погляду того часу, «сучасних їй порядків та умов тодішнього світу».44) Але Бузескул розглядав афінську демократію з погляду історика буржуазно-ліберального спрямування, тому не міг розкрити її рабовласницького характеру.

Наприкінці XIX та на початку XX ст. у загальних та спеціальних роботах буржуазних вчених набуває особливого вираження модернізація соціально-економічних відносин давнини, ідеалізація державних установ та громадських діячів. У цей час широкого поширення набуває теорія панелінізму, яка в особі німецького історика Ю. Керста набуває свого ревного прихильника.

У 1917 р. вийшла другим виданням двотомна робота Керста з історії еллінізму. У ньому він розглядає історію Македонії у зв'язку зі становищем грецьких держав, у яких, на його думку, виявлялося «дія численних руйнівних сил і руйнівних тенденцій».

Основним питанням пізнішої історії Греції, за Керстом, є питання про відношення між нею та Македонією: чи завершила остання об'єднання Греції, чи вона зруйнувала грецьку свободу.

При викладі греко-македонських відносин Керст явно показує перевагу Македонії перед Грецією, що ослабла, ідеалізуючи македонські державні установи. Основною організуючою силою македонської держави Керст оголошує македонську монархію. Вона виявилася не консервативною силою, подібною до замкнутої держави-міста греків, а прогресивною історичною і навіть всесвітньо-історичною силою. Македонська монархія, вказує Керст, була сильною тому, що мала коріння в македонському народі. Македонський народ, на його думку, був монархічним народом, наймонархічнішим з усіх народів давнини. Видатним представником монархії Керст називає Пилипа, якого вважає геніальним організатором, невтомним вихователем війська, трудівником на троні.

Керст дійшов висновку, що македонська гегемонія над Грецією стала втіленням ідей панелінізму. Надаючи великого значення коринфському конгресу, він зазначав, що внаслідок його створення греки та македоняни отримали можливість спільно творити історію.

Модернізаторська тенденція у зображенні давньої історії особливо яскраво виявилася у працях 20-х рр. ХХ ст. У цьому відношенні цікава монографія про Демосфена, написана Жоржем Клемансо, який уявляв себе французьким Демосфеном, рятівником Франції, як нових демократичних Афін, від зазіхання нової Македонії, тобто прусської Німеччини. У своїй книзі «Суперник Демосфена в бурбонському палаці» Жорж Клемансо напав на «варвара» Філіпа македонського та його сподвижників.47) Ця робота важлива не так викладом фактичної історії, як підтвердженням того, як модернізація призводить до спотворення історичної дійсності.

У 1930 р. з'явилася робота Гейєра, присвячена історії дофіліппівської Македонії. Гейєр, як і його численні попередники, ставить питання про етнічну приналежність македонян і рішуче висловлюється за те, що македоняни були греками.49) Модернізуючи античну історію, Гейєр абсолютно не ставить проблеми виникнення держави в Македонії, а тому й царів, а чи не з інтересами македонської держави.

Починаючи з 30-х років XX ст., вчені на Заході стали виявляти особливий інтерес до Демосфену і Пилипа.50) У цей час спостерігаються тенденції поклоніння перед македонським царем

Пилипом, його кипучою діяльністю. Щодо цього характерна робота Вількена про Олександра Македонського, в якій Філіпу приділяється велика увага.

Ставши на думку ідеалізації македонського царя, Вількен приписує всі македонські завоювання Пилипу, цьому «великому імперіалістові», який, здійснюючи свою «імперіалістичну програму» і «бурхливий імперіалізм», прагнув «зробити свій македонський народ паном всього Балканського статі. Вількен розхвалює політику захоплень і з погляду цієї політики оцінює македонських завоювань.

Процес фашизації великої буржуазії, що особливо посилився з часу встановлення фашистського режиму в Італії та Німеччині, не міг не вплинути і на буржуазну історичну літературу.

Фашистський режим різко посилив реакційні течії в італійській та німецькій буржуазній історіографії. Доказом цього можуть бути роботи італійського історика Момільяно та німецького історика Тегера. У роботі Момільяно про Філіпа і в тритомній історії давнини Тегера проводиться одна спільна ідея - ідея звеличення сильної особистості, схиляння перед її військовими подвигами. своїх перемог мир і щастя грекам.55) Переоцінюючи роль особистості історії та явно модернізуючи особистість, автор вважає, що важке становище, у якому опинилася Македонія до приходу Філіпа до влади, міг бути ліквідовано лише з появою людини, яка поєднувала б у собі глибокий політичний розум, здатність полководця, сміливість воїна, яка б зачарувати солдатів.

Такою людиною був Філіп, який, на думку Момільяно, діяв як автократ. Автору явно не подобається свобода: грецької демократії, яка, за його словами, була егоїстичною. Він вважає великою заслугою Пилипа усунення цієї егоїстичної свободи греків і встановлення в Греції порядку, який привів до миру і справедливості Момільяно вважає, що всі ці блага могла дати грекам тільки така людина, як Пилип; Грецька демократія створити цього не змогла. Позитивна політика Демосфена автором ігнорується.

Подібні документи

Характеристика географічного стану, державного устрою, населення Гаїті, його кліматичних умов, рослинного світу. Економічна та соціально-культурна сфера республіки. Історія колонізації острова та тенденції його політичного розвитку.

реферат, доданий 14.04.2010


Ознайомлення зі сторією створення та значенням прапора та греба Китаю. Розгляд форми правління та державного устрою. Особливості населення, національності та кліматичних умов. Основи економіки та туристичної привабливості країни.

презентація , доданий 07.04.2014


Загальна характеристика Республіки Уругвай як держави у Південній Америці, його символіка та грошова одиниця. Особливості географічного положення, кліматичних умов, галузі промисловості та сільського господарства країни. Історія розвитку держави.

презентація , доданий 19.11.2013


Розгляд географічного положення, кліматичних умов, населення, релігійних вірувань, державного устрою, внутрішньої та зовнішньої політики, соціальної структури, економічного становища, культури та системи освіти в АФганістані.

реферат, доданий 24.04.2010


Економіко-географічні особливості Республіки Гватемала, найпівнічнішої з Центральноамериканських республік. Характеристика природних умов, державного устрою, напрямів економічного розвитку країни. Аналіз етнічного складу населення.

реферат, доданий 12.04.2010


Вивчення географічного положення, населення та трудових ресурсів Республіки Білорусь. Господарська оцінка природних умов та ресурсів країни, розвиток її промисловості, сільського господарства та транспорту. Особливості економічних зв'язків держави.

контрольна робота , доданий 10.10.2011


Основні риси географічного положення Бразилії як американської держави. Загальна характеристика населення країни: національний та віковий склад. Особливості державного устрою, економіки, транспорту, пам'яток.

презентація , доданий 16.03.2012


Загальна характеристика економіко-географічного стану, державного устрою, складу населення, природних умов та ресурсів, економічної класифікації, стану промисловості та сільського господарства Фінляндії. Особливості фінського соціального середовища.

контрольна робота , доданий 20.11.2010


Особливості географічного положення та політичного устрою Литви. Склад населення держави та найпоширеніші релігії. Сучасний стан різних галузей економіки. Розвиток культури та мистецтва, характеристика природних ресурсів.

реферат, доданий 17.05.2013


Дослідження географічного положення, протяжності сухопутного кордону та берегової лінії Китаю. Характеристика розвитку господарства та зовнішньополітичних зв'язків країни. Вивчення природних умов та ресурсів, населення, корисних копалин, флори та фауни.

Республіка Македонія здобула незалежність у вересні 1991 року. Її економіка була найменш розвиненою проти іншими колишніми югославськими республіками. 1990-1993 року в Македонії пройшла програма приватизації. У наступні роки Урядом Македонії було проведено низку реформ у фінансовому секторі. Республіка Македонія зберігає макроекономічну стабільність за умов низької інфляції, але відстає у сфері залучення іноземних інвестицій та створення робочих місць.

Низка факторів (неможливість вести вільну торгівлю з колишніми югославськими республіками; ембарго, запроваджене Грецією; санкції ООН проти Югославії; відсутність інфраструктури) перешкоджали економічному зростанню Македонії аж до 1996 року. Економічне зростання намітилося у Македонії 1996 року. Зростання ВВП спостерігалося аж до 2000 року.

У 2001 році через міжетнічний конфлікт, що стався в Македонії, зростання економіки знизилося до 4,5%. Спад в економіці стався внаслідок періодичного закриття кордонів, зниження торговельних відносин з іншими країнами, збільшенням видатків із державного бюджету на держбезпеку та відмови інвесторів вкладати в країну з нестабільною політичною ситуацією. У 2002 року спостерігалося економічне зростання лише на рівні 0,3 %, а 2003 року - 2,8%. За період з 2003 року до 2006 року середній показник економічного зростання становив 4 %, за 2007-2008 роки - 5%.

У 2009 році ВВП у країні за оцінками склав 9,238 млрд доларів, економічне зростання знизилося до -1,8%. Валовий внутрішній продукт у секторах становив: сільське господарство - 12,1 % ВВП, промисловість - 21,5 %, сфера послуг - 58,4%.

Доходи державного бюджету в 2009 році склали 2,914 млрд. доларів, витрати - 3,161 млрд. доларів. Державний борг Македонії зріс у 2009 році порівняно з 2008 роком на 3,7% і становив 32,4% від ВВП. Зовнішній борг країни за оцінками на 31 вересня 2009 року досяг 5,458 млрд. доларів, що на 0,8 млрд. доларів більше, ніж минулого року.

Промисловість Македонії

Зростання промислового виробництва в Македонії в 2009 році різко впало до рівня -7,7%. У дивовижній країні виділяють такі провідні галузі промисловості: тютюнову, виноробну, текстильну. Крім цього є добувна промисловість, металургійна промисловість, хімічна промисловість, металообробка, виробляється електрообладнання, верстати.

У країні є незначні запаси рудних та нерудних корисних копалин: залізної, свинцево-цинкової, нікелевої, мідної та марганцевої руди, хромітів, магнезиту, сурми, миш'яку, сірки, золота, бурого вугілля, польового шпату, доломіту, гіпсу.

Металургійна промисловість. Перед виробництва чавуну і стали припадає 7% ВВП. Основні види продукції: холодно-і гарячекатаний прокат, алюмінієві профілі та стрічка, легована сталь, труби, феронікель, цинк, мідь, золото та срібло.

Металообробка та електрообладнання. Представлені різноманітною продукцією: електроприлади, трансформатори, акумулятори. Виготовляється обладнання для обробки металів, дерева та пластику.

Хімічна промисловість. На її частку припадає 10% обсягу промислового виробництва. Є потужності для базового хімічного виробництва, синтетичного волокна, поліхлорвінілу, розчинників, миючих засобів, добрив та ін. Розвинені також фармацевтична та косметична галузі. Хімічна промисловість Македонії базується переважно на імпортній сировині. Великий хімічний комбінат знаходиться у Скоп'є. Розвитку хімічної галузі сприяють іноземні інвестиції (США - у фармацевтичну промисловість, Туреччини - у виробництво паливно-мастильних матеріалів та пластмас, Італії - у виробництво технічного скла). Є целюлозно-паперова промисловість.

Текстильна промисловість. У ній зайнято 27% працюючого населення. Головне виробництво: бавовняне волокно та тканини, вовняна пряжа та готові вовняні вироби. Більшість підприємств виконують замовлення з пошиття готового одягу для США та країн Європи. Лише за останні 3 роки у секторі відкрилися 425 нових малих та середніх підприємств. Основні центри текстильної промисловості – Тетове (виробництво вовняних тканин), Штип (бавовняний комбінат), Велес (шовкоткацький комбінат). Виробляють переважно готовий, у тому числі трикотажний, одяг, покривала, постільна білизна, штучне хутро, ковдри, бавовняні нитки, вовняну пряжу, тканини, килими. Шкіряна та шкіряно-взуттєва промисловість працює в основному на привізній сировині і значною мірою розвивається завдяки інвестиціям італійської та італо-американської компаній.

Будівництво та будівельні матеріали. Цей сектор працює на вітчизняній сировині та виробляє кераміку, азбест, цемент, гіпс та вироби з гіпсу. У країні добре розвинена будівельна промисловість. Будівельні послуги македонських робітників широко використовуються в Німеччині, країнах Східної Європи та країнах Близького Сходу. Підприємства галузі «Бетон», «Маврове», «Пелагонія» широко відомі у Росії та республіках колишнього СРСР. Річний обсяг у будівництві становить 400 млн. дол., у тому числі 40-50 млн. доларів від реалізації проектів за кордоном.

Харчова промисловість та виробництво напоїв. Добре розвинені галузі, які виробляють консервовану продукцію, вино та пиво. Річне виробництво винограду досягає 200-300 тис. т. У країні є 16 заводів із виробництва вин загальним обсягом 220 млн. літрів вина на рік.

Сільське господарство Македонії

Хороші кліматичні умови дозволяють вирощувати в країні зернові культури (пшеницю, кукурудзу, рис), технічні культури (тютюн, соняшник, бавовна, мак), овочі та фрукти. У Македонії розвинене виноградарство та виноробство.

У гірських районах розвинене пасовищне тваринництво. Населення розводить овець, кіз, велику рогату худобу, свиней. У країні є також птахівництво та бджільництво. Жителі озерних районів займаються рибальством. Провідними галузями сільському господарстві Республіки Македонії є: вирощування тютюну, овочівництво, плодівництво, вівчарство.

Частка сільського господарства у ВВП становить 20%. Сільськогосподарські угіддя становлять 1,3 млн. га, з яких 43% ріллі, 4% під виноградниками та овочевими культурами. Інші 53% угідь представляють пасовища та луки. У приватній власності перебуває близько 80% угідь. Кліматичні умови дозволяють вирощувати виноград, ранні овочі, фрукти, а також розвивати тваринництво. Є велика кількість підприємств харчової промисловості та з випуску напоїв. Сукупний експортний потенціал сільського господарства сягає 180-230 млн. дол. на рік, що становить 20% експорту Македонії.

Зовнішня торгівля Македонії

Обсяг експорту в 2009 році оцінювався в 2,687 млрд. доларів США. Країна вивозить продукти харчування, тютюнові вироби, текстиль, різноманітні промислові вироби, залізо та сталь. Основні партнери з експорту: Німеччина, Італія, Болгарія, Хорватія та Греція.

Обсяг імпорту досяг у 2009 році суми у 4,844 млрд доларів США. Македонія ввозить машини та обладнання, хімічні продукти, паливо та продукти харчування. Основні партнери імпорту: Греція, Німеччина, Болгарія, Словенія, Італія, Туреччина, Угорщина.

Транспорт та енергетика Македонії

Як відомо, Македонія має достатню мережу шосейних доріг та кілька залізниць. Протяжність залізниць становить 699 км (234 км електрифіковано), протяжність автомобільних доріг - 4 723 км (зокрема 4 113 км із твердим покриттям). У країні 14 аеропортів (у тому числі 10 з твердим покриттям), включаючи міжнародні аеропорти Скоп'є та Охриді.

Головна автотраса прокладена паралельно із залізницею Північ-Південь, що сполучає Сербію та Чорногорію з Грецією, т.зв. "Коридор 10". Ведеться будівництво «Коридора 8» – шосейної дороги, яка з'єднає Македонію з Албанією на заході та з Болгарією на сході. Довжина залізничної мережі – 900 км. Головний напрямок північ-південь від Белграда до порту Салоніки (Греція) проходить через Скоп'є. У Македонії є два міжнародні аеродроми - в Скоп'є та в Охриді.

Також у Македонії добре розвинені телекомунікації. Країна має стійкий зв'язок через оптичний кабель з головними містами Європи. Підприємство "Македонські телекомунікації" приватизоване угорським "Матавом" - 51% акцій. Працюють дві мережі мобільного зв'язку, якими користується 9% населення.

Македонія може досягти самозабезпечення і в електроенергетиці. В даний час країна забезпечує свої потреби на 80%. Встановлені потужності становлять 1443,8 МВт, з них 1010 МВт теплоелектростанції та 443,8 МВт – ГЕС. Більшість об'єктів енергетики створено за сприяння колишнього СРСР.

Акціонерне товариство "Електрогосподарство Македонії" державне, підприємство з виробництва, передачі та розподілу електроенергії. Воно включає 3 ТЕС, 7 ГЕС, 22 малі ГЕС. Найбільша ТЕС "Бітола" виробляє 70% усієї теплової та електричної енергії в країні. У хорошому стані знаходиться ТЕС "Неготіно". Працює на мазуті, тому є резервною потужністю через дорожнечу виробництва енергії. Уряд планує приватизувати "Електрогосподарство Македонії" до кінця 2006 р. Ведеться підготовка необхідних документів.

У країні працює нафтопровід Скоп'є-Салоніки. Його пропускна потужність до 2,5 млн тонн нафти на рік. Саме така виробнича потужність Скопського нафтопереробного заводу "ОКТА", побудованого за сприяння СРСР (нині приватизована грецькою компанією «Хеленік Петролеум»).

У стадії розширення знаходиться газопровід, яким через територію Болгарії до Македонії поставляється російський природний газ. Проектна пропускна спроможність газотранспортної системи – 800 млн. куб.м. Використовується лише з 10%. За умови реалізації проекту розвитку газотранспортної мережі Македонії та сусідніх країн газ міг би поставлятися до Албанії, південних районів Сербії, включаючи Косово, а також до північної Греції.

Джерело - http://www.makedonya.ru/
http://ua.wikipedia.org/

Опис презентації з окремих слайдів:

1 слайд

Опис слайду:

Республіка Македонія Вакуріна Дар'я, ДБОУ №104 Санкт-Петербурга. Вчитель Шиженська Н. Н

2 слайд

Опис слайду:

Столиця: Скоп'є Форма правління: парламентська республіка Держ. пристрій: великими повноваженнями наділені законодавчі Збори Валюта: динар Глава держави: президент Георге Іванов, прем'єр-міністр Еміл Димитрієв ВВП (номінальний) 7,5 млрд (2007) ВВП за ППС 17,35 млрд Місце по ВВП за ППС 118 Зростання ВВП 3, 2% ВВП на душу населення за ППС 8675 ВВП за секторами сільське господарство: 11,9% промисловість: 28,2% сфера послуг: 59,9%

3 слайд

Опис слайду:

Глави Держави Георге Іванов - македонський державний та політичний діяч, президент Республіки Македонія з 12 травня 2009 року. Еміл Димитрієв - македонський політик, прем'єр-міністр Республіки Македонія з 18 січня 2016 року.

4 слайд

Опис слайду:

Візитна картка країни. Прапор Республіки Македонія являє собою червоне полотнище із зображенням сонця жовтого кольору з вісьмома променями, що розходяться. Прапор уособлює «нове сонце свободи» (макед. нове сонце на слободата), оспіване у національному гімні Македонії. Герб представляє лише пейзажну характеристику і містить ніяких історичних символів Македонії. На гербі зображені гора Кораб, вода (символізує річки) та сонце, герб обрамляють основні культури, що вирощуються в Македонії (пшениця, мак, тютюн та бавовна). Внизу розташована стрічка, вишита народним орнаментом.

5 слайд

Опис слайду:

Гімн Республіки Македонія Сьогодні над Македонією народжується Нове сонце свободи, Македонці борються За свої права! Македонці борються За свої права! Відтепер і надалі майорить прапор Крушівської республіки! Гоце Делчев, Піту Гулі, Дамі Груєв, Санданський! Гоце Делчев, Піту Гулі, Дамі Груєв, Санданський! Македонські ліси голосно співають нові пісні, нові вісті! Македонія вільна, Вільна живе! Македонія вільна, Вільна живе! Денес над Македонією сьогодні нове сонце на слободата! Македонцит се борат за свої правдині! Македонцит се борат за свої правдині! Од сього віє знамето се віє на Крушевската републіка! Гоце Делчев, Піту Гулі, Дамі Груєв, Санданськи! Гоце Делчев, Піту Гулі, Дамі Груєв, Санданськи! Горіть шумно пеат нові пісні, нові весниці! Македонія слободна, слободна живіша! Македонія слободна, слободна живіша!

6 слайд

Опис слайду:

7 слайд

Опис слайду:

Організації Міжнародний валютний фонд (з 1992) КТО (з 1993) EBRD (з 1993) Центральноєвропейська Ініціатива (з 1993) Рада Європи (з 1995) ОБСЄ (з 1995) SECI (з 1996) СОТ (з 2003) Ла Франкофоні (з 2001) ООН – Організація Об'єднаних Націй (1993 рік).

8 слайд

Опис слайду:

ЕГП Розташована на південному сході Європи (Балканський півострів) Площа – 25.3 тис. км^2 (145-та у світі) Адміністративний поділ: 84 громади та місто Скоп'є (столиця) Межує: на півночі з Косово та Сербією, на заході- з Албанією, Півдні- з Грецією, Сході- з Болгарією.

9 слайд

Опис слайду:

Експорт - партнери: Сербія та Чорногорія-20.4% Німеччина-15.4% Греція-12.4% Болгарія-10.1% Італія-8.8% Хорватія -6.5% Експорт: $3971 млн. Експорт -товари: -харчові продукти -напої -тютюнові вироби -тек -різні готові вироби -залізо та сталь Імпорт: $6523 млн. Імпорт - товари: -машини та обладнання -автомобілі -хімікати -паливо -продукти харчування Імпорт - партнери: Німеччина-13.3% Греція-12.4% Болгарія-9.9% Сербія та Чорногорія -6.9% Італія-6.3% Туреччина-5.6% Експорт та Імпорт

10 слайд

Опис слайду:

Населення Згідно з переписом 2002 року, загальна чисельність населення в Республіці Македонії становила 2 022 547 жителів, серед яких: македонці – 1 297 981 (64,18 %) албанці – 509 083 (25,17 %) турки – 77 %) цигани – 53 879 (2,66 %) серби – 35 939 (1,78 %) боснійці – 17 018 (0,84 %) румуни – 9695 (0,48 %) інші – 20 993 (1,04 % )

11 слайд

Опис слайду:

Македонці -64.2% Албанці-25.2% Турки-3.9% Цигани-2.7% Серби-1.8% Мусульмани-0.1% Боснійці-0.8% Чорногорці-0.1% Хорвати-0.1% Валахи -0.5% Болгари-0.1% Етнічні 64,78 % Мусульмани: 674,015 чи 33,33 % Католики: 7,008 чи 0,34 % Інші: 31,340 чи 1,55 % Релігія

12 слайд

Опис слайду:

13 слайд

Опис слайду:

Гора знаходиться на кордоні Албанії та Республіки Македонії, будучи вищою точкою цих країн.

14 слайд

Опис слайду:

Середня річна температура +11-12 ° C, середня температура липня +21-23 ° C, січня - близько 0 ° C. Середня річна кількість опадів 500-700 мм, причому на півдні їх випадає більше. Ґрунти бурі та світло-бурі гірничо-лісові, часто щебеневі. Північна частина покрита горами, а південно-західна частина-рівнинна долина Гірський масив Караорман. Клімат Македонії перехідний від помірного до субтропічного, на який значно впливають гори.

15 слайд

Опис слайду:

Сільське господарство Більшу частину в сільськогосподарському секторі займають овочівництво та плодівництво. Багато уваги приділяють технічним культурам – тютюну, соняшнику, бавовнику. У гірських районах розвинене пасовищне тваринництво. Населення розводить овець, кіз, велику рогату худобу, свиней. У країні є також птахівництво та бджільництво. Жителі озерних районів займаються рибальством.

16 слайд

Опис слайду:

У дивовижній країні виділяють такі провідні галузі промисловості: тютюнову, виноробну, текстильну. Крім цього є добувна промисловість, металургійна промисловість, хімічна промисловість, металообробка, виробляється електрообладнання, верстати. текстильна промисловість хімічна промисловість металургія промисловість Промисловість Хімічна промисловість: Скоп'є Текстильна промисловість: Тетово, Штип, Велес

17 слайд

Опис слайду:

1) Рівень забруднення повітря у македонській столиці перевищує допустиму норму. 2) Тисячі людей у ​​країнах Балканського півострова постраждали в останні дні внаслідок повеней, спричинених таненням снігу та зливами 3) Часті землетруси Екологічні проблеми

18 слайд

Опис слайду:

Національний одяг Македонський національний костюм - традиційний комплекс одягу, взуття та аксесуарів македонців, що склався протягом століть. Має виражені локальні особливості. Старовинні форми народного одягу у македонців, особливо у західній частині Македонії, збереглися краще, ніж в інших південнослов'янських народів.

19 слайд

Опис слайду:

Традиційна одяг розрізнялася по окремих регіонах, та її основні елементи були загальними. Основа жіночого костюма - довга тунікоподібна сорочка, в окремих районах (Скоп'є, Куманово та ін.) - дуже широка, з клинами, зі стоячим коміром, багато прикрашена вишивкою. Поверх її короткий або довгий одяг без рукавів або з короткими рукавами, іноді з хибними рукавами. Обов'язкова деталь костюма - фартух та кольоровий тканий пояс. Головний убір – хустка, під ним іноді – маленька шапочка на кшталт фески. Традиційний чоловічий костюм - тунікоподібна вишита сорочка, вузькі чи широкі штани, сукняна або хутряна куртка або каптан, яскравий тканий пояс. На ногах чоловіки та жінки носили вовняні панчохи, опанки – взуття без підошви із загнутим носком із сиром'ятної шкіри.

20 слайд

Опис слайду:

Національна їжа Нарешті, варто згадати і про те, якими національними стравами буяє Македонія. Кухня тут власна, але з дуже очевидним впливом Туреччини. Найчастіше тут можна побачити котлети з різного м'ясного фаршу, закручені як кебаби. Знову ж таки дуже популярні пироги з сиром і м'ясом – буреки. Особливо популярна тут бринза. «айвар» - салат із квасолі, помідорів, паприки, часнику, солі та соняшникової олії.

21 слайд

Опис слайду:

22 слайд

Опис слайду:

Головна річка Македонії мальовничий Вардар, що перетинає територію Скоп'є, ділить столицю на дві частини: Старе та Нове місто. Відповідно, в старій частині Скоп'є можна познайомитися з головними історичними пам'ятниками Македонії: фортецею Кале, мечеттю Мустафи-паші та безліччю інших.

23 слайд

Опис слайду:

У центральній частині Скоп'є неподалік Старого ринку красується середньовічна мечеть Мустафи-паші - найяскравіший ісламський пам'ятник Македонії. Святилище було зведено близько п'яти століть тому, але, як і раніше, перебуває у відмінному стані, ніби час його не торкнувся. На горбистій березі річки Вардар у самому центрі Скоп'є височіє старовинна венеціанська фортеця Кале - безпрецедентний міський символ, об'єкт національної гордості Македонії. На території фортеці розбитий чарівний парк, де із задоволенням ходять і городяни, і туристи.

Займає площу понад 25 тис. кв. км. Грошова одиниця – македонський динар. Географія Македонії викликає непідробний інтерес, оскільки Македонія – молода країна, утворена після розпаду Югославії.

Зручна географія Македонії

Незважаючи на відсутність виходу до моря, географія Македоніївідрізняється своїм вигідним становищем на південному сході Європи між Сербією, Чорногорією, Грецією, Болгарією та Албанією.

Час Македонії

Македонці живуть за європейським часом. Тому час Македоніївипереджає час у Москві на 2 години. Як і в більшості європейських країн, тут здійснюється перехід на літній та зимовий час.

Клімат Македонії

Більшість території перебуває під впливом помірного континентального повітря. На півдні країни панує середземноморський тип клімату. Клімат Македоніїхарактеризується сухим спекотним літом та м'якою сніжною зимою, що сприяє комфортним умовам для проживання та відпочинку.

Погода Македонія

Літо в міжгірських улоговинах спекотне та без опадів. Температура дотримується в межах від +18 до +22 градусів. В горах погода Македоніїбільш мінлива. Температура може опускатись до +15 градусів, можливі раптові короткочасні опади у вигляді дощів. Взимку температура рідко опускається нижче -3 градусів. У гірських улоговинах випадає близько 300 мм опадів, а горах їх кількість становить близько 1700 мм на рік. З кінця листопада і до середини березня в горах є сніговий покрив.