МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ АДМІНІСТРАЦІЇ

МО КУЙТУНСЬКИЙ РАЙОН

МУНІЦИПАЛЬНЕ КАЗАНЕ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ УСТАНОВА

«УЯНСЬКА СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА»

"DIE ROLLE DES THEATERS IM LEBEN DES MODERNEN MENSCHEN."

Виконала:

Цуранова Василіса

учениця 11 класу

Керівник:

Агапітова Т. В.

1. das Ziel und der Aufgabe

   der theoretische Teil:

a)Die Kunst im Leben des Menschen

b) Die Rolle des Theaters im Leben der Gesellschaft: gestern und heute.

c) Die Theater Sibiriens

d) Die Geschichte des Theaters namens Ochlopkowa

4) der Praktische Teil:

b) Die Idee des Experimentes

c) Die Statistik des Experimentes

d) Das Ergebnis des Experimentes

5) die Schlussfolgerung

6) die Liste der verwendeten Literatur

Die Aktualität.

Die Zeit geht, die Menschheit ändert sich. Es ändern sich die Prioritäten, das Ziel, der Präferenz. Es hat sich auch die Beziehung des Menschen zur Kunst geändert, wie sich auch die Kunst eigentlich geändert hat. Zum eindrucksvollen Beispiel jenem kann das moderne Theater dienen. Die Rolle des Theaters im Leben des Menschen war immer sehr groß.

Die Theaterkunst unterrichtet in erster Lіnie, Mensch zu sein, zu fühlen und mitzuempfinden.

Wie deutscher Philosoph Johann Friedrich Schiller, «Bestraft das Theater Tausende der Laster, die vom Gericht ohne die Strafe abgegeben werden, und empfiehlt Tausende Tugenden, über die das Gesetz verschweigt. Das Theater zieht den Betrug und die Lüge aus ihren krummen Labyrinthen heraus und führt dem Tageslicht ihr schreckliches Äußere vor. Das Theater entfaltet vor uns das Panorama der menschlichen Leiden. Das Theater führt in die Sphäre der fremden Note künstlich ein und für das augenblickliche Leiden belohnt uns mit den wonnevollen Tränen und der prächtigen Zunahme des Mutes und der Erfahrung.

Коли ти робиш їхню тематику, я хотів би, що ніде, ні ні, то й ні, ні хлопчика, ні хлопця. Може, я маю дитину, дію intellektuellen Fähigkeiten, die moralischen und kommunikativen Qualitäten zu zeigen.

Das Ziel und der Aufgabe:

Die Bedeutsamkeit der Theaterkunst im Leben des modernen Menschen zu beweisen.

Das Interesse der Menschen für die Welt der Kunst zu erwecken.

Die Umfrage zwecks der Klärung der Bedeutsamkeit der Theaterkunst im Leben der Menschen durchzuführen.

Das Experiment zwecks der Aufspürung der Handlung der Durchsicht der Theatererrichtung auf den Zustand der Teilnehmer des Experimentes durchzuführen.

Die Kunst im Leben des Menschen.

Die Frage, welche Rolle spielt die Kunst im Menschenleben, genauso altertümlich, wie auch die ersten Versuche seines theoretischen Verständnisses. Die Welt der künstlerischen Gestalten, nach der Überzeugung der antiken Denker und der Maler, "nachahmend" dem Leben, wurde ein untrennbarer Bestandteil des wahrhaften Lebens des Menschen. Евріпід schrieb, zum Beispiel: "Gibt es, їх werde nicht verlassen, es gibt keine Muse, den Altar Ihr ... des Wahrhaften Lebens ohne Kunst ..."

Die Geschichte der künstlerischen Kultur hat nicht wenig Fälle eingeprägt, wenn die Wahrnehmung der Kunst zum unmittelbaren Die Kunst gilt nicht auf eine irgendwelche menschliche Fähigkeit und die Kraft, ob die Emotion oder den Intellekt, und auf den Menschen insgesamt. Die Kraft der Kunst besteht darin, zum menschlichen Gewissen zu rufen, seine geistigen Fähigkeiten zu wecken. In der Kunst findet der Mensch sowohl das neue Wissen, als auch die Antworten auf die lebenswichtigen Fragen, und die Beruhigung von der alltäglichen Eile, und den Genuss.

Die besondere Stelle in der Kunst nimmt das Theater ein.

Die Rolle des Theaters im Leben der Gesellschaft: gestern und heute.

Die Theaterkunst der Völker unserer Heimat nimmt den Anfang in den Ritualien und den Spielen, die rituellen Handlungen. Das russische Theater hat sich im tiefen Altertum gebildet. Seine Quellen gehen in Volksschaffen – die Ritualien, die Feiertage weg, die mit dem Erwerbsleben verbunden sind.

Tatsächlich ist das Theater im XVII. Jahrhundert erschienen. Das Entstehen des Hoftheaters war vom Interesse der Hofnoblesse für die westliche Kultur herbeigerufen. Dieses Theater ist in Moskau bei Zaren Aleksej Michajlowitsch erschienen.

Das Erscheinen der Theater hat die Sphäre des Geisteslebens der russischen Gesellschaft ausgedehnt. Die Möglichkeiten des Theaters sind vielseitig. Die Theaterkunst bildet die intellektuellen und moralischen Qualitäten, fördert die schöpferischen Fähigkeiten, unterstützt die erfolgreiche Sozialisierung.

Von den einstigen Zeiten und bis zu unseren Tagen spielt das Theater die wichtigste Rolle в unserem Leben, helfend es ist moralisch, den zukünftigen Generationen zu wachsen.

Die Theater Sibiriens

Da ich in Sibirien lebe, інтерес mi die Frage: und wie sich die Schaffen mit den Theatern in unseren Rändern verhalten?

Das Kulturleben insgesamt, und das Theaterleben sind у Sibirisch dem Rand in siebzehntem – die achtzehnten Jahrhunderte zusammen mit den ersten Ansiedlern aus dem zentralen Teil Russlands inbesondere erschienen. Ursprünglich trug die vorliegende Tätigkeit den selbsttätigen Volkscharakter. Im Folgenden, seit dem achtzehnten Jahrhundert, zusammen mit dem Erscheinen в Sibirien nach-jewropejski den gebildeten Beamten, entwickeln sich andere Formen der Organization der Theatertätigkeit.

У 1705 році недалеко від дизельного стеленського єрства Ервенхунгена дн лібхаберісчен Theatervorstellungen ершкьенен, а також д'єнн Ініціатор місцевої влади Metropolit Filofej Leschtschinski aufgetreten ist. Die Vorstellungen wurden zwecks der Propaganda im Volk der geistigen ortodoxen Werte organisiert. Das Repertoire bestand aus den Stücken nach den biblischen Sujets.

Dann hat beim located Priesterseminar das Theaterschaffen genug hoch nach jenen Zeiten des Niveaus erreicht.

Die Theater Russlands mit dem weltlichen Repertoire нігт auf der folkloristischen Grundlage - haben begonnen, im achtzehnten Jahrhundert zu entstehen. Das erste ähnliche Theater in Sibirien unter der Leitung von der Ehefrau des Beamten des Jh. A. Trojepolskis - ist in Irkutsk in 1787 erschienen.

Die Theater Russlands, die Beschäftigten auf der professionellen Grundlage, sind ein wenig später - im achtzehnten Jahrhundert erschienen. Ist von anderen Regionen auf dem gegebenen Arbeitsgebiet і Sibirien nicht zurückgeblieben. Ende achtzehntes Jahrhundert war в Tobolsk das erste professionelle Theater gegründet.

Die Theater Russlands insgesamt und die Theater Sibiriens, insbesondere haben das sehr hohe künstlerische Niveau für zwei letzten Jahrhunderte erreicht. Viele Menschen, дия в Дер Гесчіхте unseres Landes den wichtigen Platz belegt haben, waren gerade mit den sibirischen Theatern, zum Beispiel, der Schriftsteller і Persönlichkeit des öffentlichen Lebens A.N.Radists. K.Kjuchelbekers, Schriftsteller P.P.Jerschow verbunden u.a.

Ichn will Ihnen von einem der ältesten Schauspielhäuser Russlands - Irkutsk den akademische Schauspielhaus namens N. P. Ochlopkowa erzählen.

Die Geschichte des Theaters namens Ochlopkowa.

Як irkutsker akademiche Schauspielhaus namens N. P. Ochlopkow hat den Status des professionellen Theaters в 1850 erworben, wenn die wandernde Truppe der Schauspieler в Irkutsk für die Dauerstellung blieb. Die ersten Vorstellungen der Spezialisten waren in der Edlen Versammlung gegeben. У 1851 р. являють собою д'Пфлєґшафт Ґенеральній губернії Ніколай Муравева-Амюрскій дер Бау-де-Гебаудис д'Сеатер ґеєндет, д'ас 22-го. In diesen Abend ging das Stück N.Polewogos "der Russische Mensch das Gute erinnert sich".

У 1897 році д'Репп в Сентінгебауде, д. н. А errichtet ist

Die Finanzierung der Arbeiten und der Bau ging unter der unermüdlichen Kontrolle und der Kranken-und Säuglingsfürsorge Gouverneurs Alexander Goremykina. Das neue Theater traf nicht nur der reichen Ausstattung, sondern auch der ausgezeichneten Akustik des Zuschauerraumes. Haben es für drei Jahre aufgebaut, und hat das Theater bis zu unseren Tagen stillgestanden, für das Meisterwerk der russischen Baukunst des XIX. Jahrhunderts rechtlich geltend, «… du ähnlich der vom Ural bis zu Entferntem Osten nicht begegnen wirst».

Das Theater war Startplatz für die irkutsker Dramatiker Ignatija des Haushofmeisters, Pawels Maljarewski, Belly Lewantowski, Marks Sergejews.

In der Mitte des zwanzigsten Jahrhunderts haben sich über Irkutsk zwei Sterne - Alexander Wampilow und Walentin Rasputin entzündet. Alle Stücke A.Wampilowas waren des Irkutsker Schauspielhauses auf die Bühne gebracht. Ins Gedächtnis über den großen Dramatiker auf Grund vom Theater jeder zwei Jahre wird "Das Allrussische Theaterfestival der modernen Dramaturgie namens Alexander Wampilowa» durchgeführt.

Über dieses Theater sagend, kann ich darüber erwähnen, welchen prächtigen Eindruck er auf mich erzeugt hat. Das Theater namens Ochlopkow – der gegenwärtige Tempel der Kunst.

Wieviel Ma lhaben Sie das Theater besucht?

Haben Sie Plane, das Theater zu besuchen?

Ob die Rolle des Theaters im Leben des Menschen на Ihren Blick groß ist?

Was haben Sie bevorzugt: die Theatererrichtung im Fernsehen oder im Theater anzuschauen?

Wie meinen Sie, ob man die Theaterkunst unterstützen und entwickeln muss?

Aus den Ergebnissen der durchgeführten Umfrage is es sichtbar, dass zur Zeit die Rolle des Theaters im Leben der Menschen bedeutsam bleibt. Das Fernsehen und das Internet, ungeachtet der Erweitertheit, haben die Rolle der Theaterkunst im Laufe der Entwicklung der Menschheit nicht verringert

Їх буде мiх das Project entschieden, vom Experiment zu exemplifizieren. Er besteht im Folgenden: drei Freiwillige in der Strömung der Woche werden nach einer Theatererrichtung один Tag durchsehen. In der Strömung der ganzen Zeit des Experiments werden die Freiwilligen hinsichtlich der Arbeitsfähigkeit, des emotionalen Hintergrunds, der Gefälle der Stimmung unter beobachtung stehen.

Als die Freiwilligen in meinem Experiment sind meine Freundinnen aufgetreten.

Die Statistik des Experimentes.

Infolge der Umstände, die Freiwilligen haben die Theatererrichtungen im Fernsehen und im Internet durchgesehen.

In die Liste der Errichtungen нід eingegangen: "Hamlet", "Romeo und Julia", "Sirano halt Berscherak", "die Möwe", "den Kirschgarten", "Boris Godunow" und das Musical "Gespenst der Oper".

Іх führte die Beobachtung der Teilnehmer des Experimentes.

Während der Durchsicht habe ich die Gefälle der Stimmung Meinen Freunden bemerkt. Nach der Durchsicht war ihre Stimmung ruhig, befriedet. Es war die positive Dynamik im emotionalen Hintergrund der Freiwilligen bemerkenswert.

Ebenso war das Plätschern der schöpferischen Kräfte gefegt.

Ebenso, die Teilnehmer des Experimentes beobachtend, habe ich die Verbesserung der Schriftkundigkeit ihrer Rede bemerkt.

Das Ergebnis des Experimentes.

Im Verlauf des Experiments haben wir das Folgende aufgeklärt:

Die Durchsicht der Theatererrichtungen beeinflusst den emotionalen und psychischen Zustand günstig.

Verbessert sich die Schriftkundigkeit der Rede.

Weckt das schöpferische Potential.

Es ist der positive Einfluss der Durchsicht der Theatererrichtungen vorhanden.

Die Schlussfolgerung.

Das Theater spielt die wichtigste Rolle в unserem Leben, helfend es ist moralisch, den zukünftigen Generationen zu wachsen. Jede Generation trägt den Beitrag an die Entwicklung der Menschheit bei, es kultiviert bereichernd. Wirklich, das Theater – die beste Schule des Lebens, weil er der Quelle der Informationen über die Welt, über das Leben, veranlassend für die Arbeit des Gedankens präsentiert. Die Nachdenken über den Sinn der menschlichen Existenz, über die Tiefen der menschlichen Seele - das edle und notwendige Ziel der Kunst überhaupt, und einschließlich der Kunst des Theaters herbeizurufen. So ist eine der wichtigsten Funktionen des Theaters eine wissenswerte Funktion. Dank ihr verwirklicht sich die Sendung der sozialen Erfahrung von einer Generation zu anderem, von ein Ländern und den Völkern zu anderem. Deshalb so ist die Eingliederung bis zur Kunst wichtig. Auch als noch höher, das Theater der wichtigste Teil der menschlichen Entwicklung ist.

Besuchen Sie das Theater und entwickeln Sie sich geistig!

Die Liste der verwendeten Literatur.

К.М. Костриків. «Історична перспектива художньої культури у перехідний період»

Ніжнов Г.Г. «Мистецтво у нашому житті»

Столович Л.М. «Життя-творчість»

Mein Lieblingstheater

Es gibt verschiedene Theater: Opern- und Ballettheater, Puppen-, Kinder-, Jugendtheater, Dramatheater und Studiobühnen. Abend für Abend gibt es Vorstellungen. Sie sind meistens ausverkauft. Es ist nicht die Mode, die Tausende von Menschen in Theater lockt. Was denn? Der eine möchte sich entspannen, für den anderen ist es ein Hobby.

Eine besondere Erscheinung im Theaterleben Moskaus ist das Kinder-Musiktheater. Viele Jahre war es mit dem Namen von Natalja Saz verbunden. Bereits 1918 wurde sie die künstlerische Leiterin des ersten Kindertheaters in der Welt. In den 60er Jahren verwirklichte sie ihre Idee, ein Musiktheater für Kinder zu gründen. Es wurde 1965 gegründet und bekam 1980 ein neues Gebäude am Wernadski-Prospekt.

Auf der Kuppel sieht man den blauen Vogel aus dem Märchen. Er sitzt auf einer Harfe. Чи є це дi Wahrzeichen des Theaters, ein Symbol des menschlichen Strebens nach Schönheit und Erkenntnis. Fünf große Türen führen in Gebäude. Die Kinder werden von beliebten Märchengestalten begrüßt. Der größere Zuschauerraum hat über 1000 Plätze. Hier werden die Musikstücke aufgeführt. Es gibt noch einen kleinen Zuschauerraum für Kammermusik. Das Repetoire hat mehr als 20 Stücke, darunter waren das musikalische Märchen von Sergej Prokofjew „Peter und der Wolf“, Wladimir Rubins phantastische Oper „Die drei Dicken“ nach dem Märchen von Juri. Die bekannteste Oper „Der blaue Vogel“ steht viele Jahre auf dem Spielplan des Theaters. Die Oper von Mark Minkow „Zaubermusik oder Wir machen eine Oper“ fasziniert auch die jungen Zuschauer und wird zu einem richtigen Erlebnis. Bühnendekoration, Kostüme und Schauspieler beeindrucken.

Für dieses Theater ist die Musik eine besondere Kraft. Hier wird es deutlich, was sie vermag. Für Musik ist keiner zu klein. Und wenn sie so hinreißend dargeboten wird wie bei diesem Theater, bleibt keine Seele unberührt. Seine Figuren leben auf der Bühne und bewegen, seine Geschichten fesseln und halten aufgeregte Kinder fast zwei Stunden in Atem. Dieses Theater lehrt die Schönheit verstehen.

Існує безліч театрів: оперний, балетний, ляльковий, дитячий, юнацький, драматичний та навчальний театр. Щовечора тут точаться спектаклі. Як правило, всі квитки завжди розкуплені. Це ж не традиція – заманювати тисячі людей до театру. Що тоді? Хтось хоче розважитись, для іншого це хобі. Найзначнішим явищем у театральному житті Москви є дитячий музичний театр. Багато років він був пов'язаний з ім'ям Наталії Сац. З 1918 року вона стала мистецьким керівником першого дитячого театру у світі. У 60-ті роки її ідея втілилася у життя: музичний театр для дітей було відкрито. Він був заснований у 1965 році та отримав нову будівлю у 1980 році на проспекті Вернадського.

Під куполом можна побачити синю птицю з казки. Вона сидить на арфі. Це символ театру, символ людського потягу до прекрасного та пізнання. П'ять великих дверей ведуть до будівлі. Діти бачать улюблених персонажів із казок. Найбільший глядацький залвміщує понад 1000 місць. Тут і ставляться музичні спектаклі.

Є ще маленький зал для камерної музики. У його репертуарі понад 20 творів, серед яких і музична казка Сергія Прокоф'єва «Петя і вовк», фантастична опера Володимира Рубіна «Три товстуни» за однойменною казкою Юрія Олеші. Найзнаменитішою є опера «Синій птах», яка стоїть у репертуарі протягом багатьох років.

Опера Марка Мінкова «Чарівна музика, або Давайте робити оперу» вражає юних глядачів і справляє незабутнє враження. Декорації на сцені, костюми та актори справляють приголомшливе враження.

Особливу силу у цьому театрі має музика. Тут стає зрозумілим, що вона може. Для музики немає дуже маленьких шанувальників. Коли вона підноситься так чудово, жодна душа не залишиться байдужою. Усі персонажі живуть у декораціях, рухаються, їх історії приковують та тримають схвильованих дітей у напрузі майже 2 години. Цей театр вчить розуміти чудове.

Lesen Romane / Fantasy / einmal oder zweimal pro vor dem
Gedichtbänder Woche /1 Stunde Schlafengehen
Kino Krimi / Abenteuer / один Tag / 3 Stunden abends
Komodie / Drama / Doku
Theater Ballett / Opera / Drama / nicht oft am Wochenende /
Komödie in den Ferien

С. Розкажіть, як ви організуєте свій вільний час. Чи подобаються вам ваші варіанти проведення вільного часу? Що ви хотіли б змінити? Чому?
V-1: Meine Freizeit verbringe ich am öftesten zu Hause. Їхні sehe fem, höre Musik und surfe im Internet. Ab und zu treffe їх mich mit meinen Bekannten. Їх möchte nichts ändern.

V-2: Ich gehe gern spazieren. Frische Luft und die pralle Sonne geben mir Erholung und Entspannung. Nichts möchte je in meiner Freizeit ändern.

V-3: Ich verbringe meine Freizeit sehr verschieden. Manchmal bleibe ich zu Hause und höre Musik. Auch lese їх Bücher oder Zeitschriften. Manchmal lade ich meine Freunde in die Stadt ein. Wir versuchen, unsere Freizeit aktiv zu verbringen. V-4: In der Freizeit schlafe is sehr gem. Dann lese їх ein Buch, fahre Fahrrad oder spiele Volleyball. Nachmittags gehe ich mit den Freunden in Schwimmbad. Abends besuchen wir Disko, wo wir viel tanzen. Gern sehe mir im Femsehen oder im Kino einen guten Film an. Їх bevorzuge Komödien, verfilmte Romane und auch Naturfilme. Їх möchte nichts ändern.
V-1: Свій вільний час я проводжу найчастіше вдома. Я дивлюсь телевізор, слухаю музику та «сиджу» в Інтернеті. Час від часу я зустрічаюся зі своїми знайомими. Я нічого не хотів би змінювати. V-2: Я охоче гуляю. Свіже повітря та яскраве сонце дають Мені відпочинок та розрядку. Я нічого не хотів би змінювати у проведенні свого вільного часу. V-3: Я проводжу свій вільний час по-різному. Іноді я залишаюся вдома та слухаю музику. Також я читаю книги чи журнали. Іноді я запрошую своїх друзів до міста. Ми намагаємось проводити свій вільний час активно. V-4: У вільний час я охоче сплю. Потім читаю книгу, катаюся на велосипеді або граю у волейбол. Після обіду я ходжу з друзями до басейну. Вечорами ми відвідуємо дискотеку, де багато танцюємо. Я охоче дивлюся хороший фільм по телевізору чи кінотеатрі. Я віддаю перевагу комедіям, екранізованим романам, а також фільмам про природу. Я нічого не хотів би змінювати.
В. Відвідування театру

1. Театр завжди у моді.

А. Що сьогодні в моді у театральному житті? Обговоріть відповідь на це запитання у малих групах, напишіть свої відповіді на аркуші паперу та прикріпіть їх на дошку.

Die bemerkenswertesten Inszenierungen / die interkulturellen Theaterfeste / die vielfaltigen Formen des Theaterlebens / die Vielfalt theatraler Ausdrucksformen / die avantgardistischen Tanztheater / freie Szene / eine reiche Amateurtheaцен / авангардні театри танців / вільна сцена / багатий ландшафт аматорських театрів)

Guten Tag, liebe Schüler. Heute haben wir wieder Deutsch. Das Thema unserer Stunde "Theater".

Merken Sie Sich!

Їх gehe gern Theater (in die Oper).

Я люблю ходити до театру (в оперу).

Їхні gehe gern in ein heiteres (lustiges) Stuck.

Я люблю ходити на веселі речі.

Heute abend haben wir Anrecht (im Theater)

Сьогодні ввечері ми йдемо до театру абонементу

Fur diesen Winter haben wir in Anrecht (Abonnement)

fur die Komische Oper genommen

На цю зиму ми взяли абонемент у «Коміші опер»

Dieses Stuck wird selten aufgefuhrt.

Ця річ рідко ставиться.

Їх versaume nie ein gutes Stuck.

Я ніколи не пропускаю гарних речей.

Gestern war ich in der Premiere (in der Urauffuhrung

bzw.in der Erstauffuhrung) der Oper.

Вчора я був на прем'єрі опери.

Dieses Stuck wurde vom Publikum gut aufgenommen

Das Haus war gebrangt voll.

Ця постановка була добре прийнята публікою (глядачами).

Театр було переповнено.

Das Stuck ist ein Erfolg.

Ця постановка має успіх.

Das Stuck ist durchgefallen.

Ця п'єса провалилася.

Das Stuck ist vom Spielplan abgesetzt worden.

П'єсу знято з репертуару.

Die Handlung entwickelt sich rasch

Дія швидко розгортається.

In diesem Stuck sind die Hauptrollen doppelt besetzt.

Heute spielt die erste Besetzung.

У цій п'єсі в основних ролях зайнято по два актори.

Сьогодні грає перший склад.

Die Rolle … spielt Helene Weigel.

Роль… грає Олена Вейгель

Sie tritt selten auf.

Вона рідко виступає.

Jetzt hat … seinen Auftritt.

Тепер вихід …

Mein Freund ist … Verehrer.

Мій друг-шанувальник.

Darf ich bitte vorbei?

Дозвольте пройти

Das Stuck steht (ist) auf dem Spielplan unseres Theaters.

П'єса стоїть у репертуарі нашого театру.

Das Drama ist spannend.

Драма захоплююча.

Dieser Schauspieler hat sich in seine Rolle hineingelebt.

Цей артист увійшов до своєї ролі.

Dieser Schauspieler hatte gestern bei der Erstauffuhrung

Цього артиста сьогодні на прем'єрі викликали десять разів.

Dieser Schauspieler war gestern nicht gut

Vielleicht liegt ihm die Rolle nicht.

Цей артист грав учора погано. Можливо, це його роль.

Der Tenor war gestern nicht bei Stimme

In der BRD gibt es viele Theater. Zu den besten Berliner Theatern gehoren die Deutsche Staatsoper, die Komische Oper,das Berliner Ensemble und das Deutsche Theater.

Es gibt verschiedene Moglichkeiten, sich Theaterkarten zu beschaffen: man kann Karten an der Kasse des Theaters und in verschiedenen Theaterkassen kaufen, man kann die Karten auch telefonisch in dem entre . Anrechte sind zu Beginn der Spielzeit an der Anrechtskassen (Abonnementkessen) zu haben. Das Anrecht gewahrt Preisermassigung. Beim Kauf eines Anrechts zahlt man eine gewisse Summe an. Es gibt auch kombinierte Anrechte fur zwei oder drei Theater. Die besten Stucke не встигає їсти аусверкауфт,зав'язки мусу людина die Karten im Vorverkauf besorgen.

In der deutschen Theatern gibt es gewohnlich nur eine grosse Pause, in der man den Zuschauerraum verlasst.

Besucher: Ich mochte fur Sonnabend eine Karte fur “Othello” haben.

Kassierer: Sonnabend wird nicht “Othello”, sondern die “Zauberflote” gespielt.

K.: Der Hauptdarsteller є erkrankt.

B.: Dann wird nachste Woche wahrscheinlich auch nicht “Othello” gegeben.

K.: Wahrscheinlich nicht.

B.: Dann werde ich die “Zauberflote” nehmen. Haben Sie noch was Gutes da?

K.: Wieviel wollen Sie ausgeben?

B: So 7-8 EU. moglichst Parkett? Wieviel Karten brauchen Sie?

K.: Da habe ich nur einzelne Karten.

B.: Einzelne mochte ich nicht haben.

К.: Dann nehmen Sie doch 1. Rang,їх habe hier zwei schone Karten.

in der. 2. Reihe Mitte.

B.: Ist das nicht ein bisschen weit von der Buhne entfernt?

K.: Es ist naturlich etwas weiter als Parkett, dafur ubersehen Sie die ganze Buhne viel besser.

B.: Gut, dann nehme ich sie. Was habe ich zu zahlen?

K: Zusammen 16.10 EU.

B: Bitte,. Es geht doch erst um 19.30 Uhr los?

K: Nein, Beginn ist schon um 19.00 Uhr.

B: Danke. Auf Wiedersehen

Also liebe Freunde, wir beenden unsere Stunde. Sie haben sehr gut gearbeitet. Їх мієн, що сіє ґуті Кеннтніссе були комементи хлопчиків, хлопчиків хлопчиків у лебені гебраухен кённен. Їх möchte noch sagen, dass es sehr wichtig ist, immer kommunikations-fähig und flexible zu sein. Diese Charakterzüge helfen ihnen unbedingt im Leben.

Sagt bitte eure Meinung dazu! Die Noten sind… .

Hausaufgabe - Macht den Dialog "Im Kaufhaus"

Найменування параметру	Значення
Тема статті:	Німецький театр
Рубрика (тематична категорія)	Історія

Говорячи про німецький театр другої половини ХІХ століття, слід звернутися до кінця 60-х. Складна соціально-політична обстановка значно впливала на театральне життя. Постійними театрами були лише придворні (у резиденціях володарів). Широко поширена гастрольна система. У провідному Берлінському королівському театрі ставилися класицистські твори без будь-яких спроб вижити рутину, декламаційну пафосність. А п'єси, які тут йшли, були шовіністичного спрямування, і писали їх пересічні автори.

Примітним явищем був придворний театр у столиці герцогства Саксен-Мейнінген, у місті Мейнінгені. Виникнення його відноситься до XVIII століття.

Мейнінгенський театрбув одним із найважливіших театрів Німеччини другої половини XIX століття. Але, незважаючи на те, що театр був придворним, він відчував смаки буржуазної публіки.

З 1869 р. директором і режисером театру стає актором, який раніше працював у даному театрі. Людвіг Кронег (1837-1891). І театр вступає у пору свого розквіту в 70-80-ті роки.

На чолі театру стояли три людини: герцог Георг II, який займався в основному декоративною стороною вистави, але що мав вирішальний голос у всіх питаннях життя театру; його дружина, раніше актриса цього театру Елен Франц, до обов'язків якої входила, головним чином, робота над декламацією, і Людвіг Кронег, талановитий режисер і всебічно освічена людина.

У розробці режисерських планів Кронег домагався життєвої правди, точності зображення історичної доби, її побуту та вдач. Він був організатором гастролей театру. Мейнінгенці об'їздили всю Німеччину, були у Голландії, Швеції, Бельгії, Данії, Швейцарії, Англії, двічі були у Росії – 1885 і 1890 р. Після смерті Кронега, в 1891 р., гастролі припинилися, і театр став працювати у Мейнингене.

Художній напрямок Мейнінгенського театру було засновано на принципах роботи Гете у Веймарському театрі та дослідах К.Л. Іммермана(1796–1840), одного з перших режисерів-постановників німецького театру. Продовжуючи гетевський традиції, Мейнінгенський театр прагнув зберегти високий ідейно-художній рівень репертуару, орієнтуючись головним чином на класику. Продовжуючи традиції Веймарського театру, мейнінгенці стверджували провідне значення режисера у виставі. Від Іммермана мейнінгенці успадкували прагнення ансамблю, історичної та побутової точності спектаклю.

Крім національних традицій німецької режисури, Мейнінгенський театр широко використовував принципи англійського режисера Чарльза Кіна, який поєднував вимогу історичної достовірності із зовнішньою ефектністю та пишністю вистави.

У корені репертуару була драматургія Шіллера («Змова Фієско», «Розбійники», «Табір Валленштейна», «Смерть Валленштейна», «Вільгельм Телль»). П'єси Шекспіра: «Юлій Цезар», «Дванадцята ніч», «Венеціанський купець», «Макбет», «Зимова казка», «Приборкання норовливої». Далі в репертуарі були: «Іфігенія в Авліді» Гете, «Місіс Сара Сампсон» Лессінга, п'єси Клейста. З французької драматургії в репертуарі театру були комедії Мольєра «Уявний хворий» і «Вчені жінки».

Георг II визначав відбір п'єс та його трактування. З цієї причини в репертуарі театру не було соціально значних творів німецької драматургії - "підступності і любові" Шіллера, "Емілії Галотті" Лессінга. Але йшли п'єси, які посилювали націоналістичні настрої.

Режисура Мейнінгенського театрупрагнула до створення закінченого і цілісного художнього твору, в якому всі складові підпорядковані задачі найбільш повного вираження ідеї п'єси. Це й визначало особливий порядок та характер роботи над виставою. Вона починалася з детального вивчення режисурою історичної доби, побуту. Потім приступали до читання п'єси, яка обговорювалася спочатку загалом, а потім за окремими актами, сценами, ролями. Від акторів вимагалося знання як своєї ролі, а й усієї п'єси. У процесі репетиційної роботи проводилися численні бесіди, під час яких детально розбиралися ролі, робився їхній літературний та психологічний аналіз. Після створення режисером та художником плану постановки розпочиналися репетиції масових сцен. Ретельне їх вироблення було одним із найважливіших засобів створення художньої єдності спектаклю. Мізансцени у спектаклях мейнінгенців були живими, динамічними, тож натовп органічно брав участь у дії. Статисти ділилися на групи, у кожній групі призначався керівник («старшина») з-поміж артистів театру, який стежив за тим, щоб учасники масових сцен не приймали однакові пози, вчасно робили потрібні жести, точно подавали репліки, які писалися спеціально для них.

Особливу увагу режисура приділяла роботі над епізодичними ролями. Завдання створення сценічного ансамблю вимагало відмовитися від системи амплуа. Актор, який виконує головну роль, у наступній виставі міг виступати епізодичну або навіть виходити як статист у масовій сцені.

Єдиний художній образ вистави та максимальна правдоподібність зображення життя на сцені вимагали ретельної розробки оформлення. Тому головна увага зверталася на точність відтворення побуту, для чого досконально вивчалися історичні джерела матеріальної культури. Наприклад, під час постановки «Іфігенії в Тавриді» театр використовував матеріали археологічних розкопок Шлімана; при постановці «Марії Стюарт» вивчали історію місць, зазначених Шіллером; при постановці «Орлеанської діви» художник їздив на батьківщину Жанни д'Арк – французьке село Домрем і - І на місці робив ескізи декорацій.

Стандартні, безликі павільйони замінювалися декораціями не тільки етнографічно точними, але й відбитками соціального становища, способу життя, професії мешканців будинку. Замість писаних декорацій із колонами, вони ставили на сцені колони. Планшет сцени розбивався на окремі ділянки (пагорби, ущелини), вводилися драбинки, майданчики, переходи, що дозволяло будувати мальовничі та динамічні мізансцени.

Сценічна виразність посилювалася застосуванням шумових і світлових ефектів: світлове зображення дощу, сходу і заходу сонця, місячного світла, хмар, що рухаються, і т.п. У спектаклі «Вільгельм Телль» у зображенні бурі застосовувалася ціла гама звуків: завивання вітру, гуркіт грому, шум дощу, удари хвиль гірського озера. Театр шумовими ефектами умів створювати ілюзію великого простору, що йде за сцену.

Але новаторство у сфері постановочних прийомів не гармоніювало з акторським мистецтвом; там ще зберігався хибнодекламаційний пафос, ходульність та штампи. Мейнінгенці «не оновили старих суто акторських прийомів гри» (Станіславський). Основним засобом донесення ідеї вистави ставав не актор, а режисерські та постановочні прийоми.

Вимога мейнінгенської режисури, щоб великі актори грали епізодичні ролі, іноді при слабкому виконанні головних ролей, призводило до руйнування ансамблю та цілісності художнього враження. О.М. Островський звернув увагу на те, як у виставі «Юлій Цезар» одна з найважливіших сцен спотворена невдалим виконанням: «Прекрасна мова, вкладена Шекспіром Антонію, була сказана актором слабо, а вправно навчена натовп хвилювалася і одушевлювалася начебто мова була сказана сильно і із захопленням».

Характерна для натуралізму заміна узагальнень та типізації зовнішньою натуралістичною правдоподібністювиявлялася і під час добору акторів. Так, на роль Юлія Цезаря Кронег підібрав актора, що зовні схожого на Цезаря, але позбавленого таланту. І з цього приводу О.М. Островський зауважив, що «У мейнінгенців і сам Юлій Цезар належить до бутафорських речей».

у статті «Міркування та висновки з приводу Мейнінгенської трупи»О.М. Островський відзначає позитивні сторони Мейнінгенського театру: розробку масових сцен, вміле застосування світлових ефектів, гарну якість декорацій та бутафорії. Але в цілому він визначає цей театр як «Добре дисципліновану трупу, що складається з посередніх акторів і огидно ниючих і ламаються актрис»і виносить свій «вирок»: «…те, що ми в них бачили, – не мистецтво, а вміння, тобто. ремесло.

К.С. Станіславський високо оцінював талановитість та режисерську винахідливість Кронега та сувору дисципліну в театрі, але водночас засуджував режисерський деспотизм, який пригнічував індивідуальність актора, та перенесення центру тяжкості вистави з актора на режисерські постановочні прийоми.

Вл.І. Немирович-Данченко був солідарний з оцінкою Островської вистави «Юлій Цезар».

Мейнінгенський театр у відсутності своєї чіткої ідейно-естетичної програми і був пов'язані з сучасної драматургією, у зв'язку з цим творчий образ театру виглядав еклектично. Але висока постановочна культура, що базувалася на розробці принципу єдиної художньої форми вистави, ретельно продуманого постановочного плану, суворого дотримання історичного та національного колориту, дуже вплинула на розвиток режисерської думки кінця XIX століття.

Історична ситуація продовжувала залишатися складною. Соціально-політичні умови в центральній Європі були досить гострими: Франція претендувала на гегемонію і була зацікавлена ​​у роздробленості Німеччини. Приводом до фанко-прусської війни 1870-1871 років. з'явилася суперечка про Ельзас про Лотарингію, прикордонні території.

У 1871 р. закінчилася франко-прусська війна повною поразкою Франції, у якій загинула Друга імперія і було проголошено республіку (Паризька Комуна). Франція була окупована прусськими військами, які брали участь у придушенні Комуни.

У тому ж 1871 року. монархи «карликових» держав, зібравшись у Версалі, проголосили прусського короля Вільгельма I німецьким імператором. Це означало національне об'єднання Німеччини. Але єдина держава була лише формою парламентським, але в справі зберегло безліч феодальних пережитків, бюрократичний апарат перебував під впливом буржуазії і охоронявся поліцією. Прусське юнкерство зайняло впливове становище у всій імперії. Німецький народ виховувався на кшталт шовінізму (тобто. крайнього націоналізму). Почалося бурхливий розвиток капіталізму, і до кінця XIX ст. Німеччина перетворилася на велику монополістичну державу.

Реакційний режим викликав протидію, виникла Соціалістична робітнича партія Німеччини (Август Бебель та Вільгельм Лібкнехт). У робітничий рух поступово втягнулися представники передової інтелігенції.

Протистояння соціальних сил наприкінці XIX – на початку XX ст. характеризували складну обстановку, але це породило і складну духовну культуру.

У цей період консервативні кола німецької інтелігенції підпали під вплив філософського вчення Фрідріха Ніцше, що висунув реакційну теорію «моралі панів» та «сильної особистості».

Але були сили, що протистоять шовінізму. Великий внесок у реалістичну естетику зробив Франц Мерінг (1846-1919): у своїх літературно-критичних статтях він стосувався базових проблем та явищ драматургії кінця XIX століття.

Назрівала нагальна потреба відновлення як репертуару, і художніх прийомів. Початок цього було започатковано Мейнінгенським театром.

Наступний важливий крок було зроблено режисером Отто Брамом, який уперше в Німеччині почав ставити сучасну драму – п'єси Ібсена, Гауптмана, Л. Толстого, І. Тургенєва.

Вершиною творчих пошуків у театрі початку ХХ ст. у Німеччині були новаторські спектаклі М. Рейнгардта. Його театр відрізнявся гармонійним поєднанням класичного та сучасного репертуару; причому сучасний репертуар відображав найгостріші віяння та протиріччя епохи.

Гергардт Гауптман(1852-1946) - видатний драматург Німеччини кінця XIX - початку XX ст. Він починав як художник, що знаходився під сильним впливом натуралізму. Але інтерес до соціальних процесів, моральним конфліктамдозволив йому робити реалістичні узагальнення у п'єсах.

Ранні п'єси ( «Перед сходом сонця», 1889) відповідають натуралізму. Вони він втілює ідею повної залежності людини від середовища, а психологія обумовлюється спадковістю. П'єса присвячена темі розпаду багатої селянської сім'ї, зараженої алкоголізмом і не має моральних підвалин. У 1891 р. з'являється психологічна драма «Самотні»та соціальна драма «Ткачі»(У ній він спирається на повстання ткачів Сілезії в 1844 р.). Дія у п'єсі розвивається динамічно. На початку п'єси ткачі - це забита, голодна, виснажена важким працею маса. З розвитком дії вони з покірних рабів перетворюються на активних борців. Гауптман дає в драмі новий тип героя-борця в образах відставного солдата Моріца Єгера та його друга ткача Бекера. У драмі показана еволюція багатьох образів: старий Баумерт поступово втягується в боротьбу, Луїза Гільзе - молода ткаля, що йде на боротьбу разом з іншими ткачами. Її чоловік Готліб, зрештою, теж примикає до повстання. Владу зображені сатирично.

Як патетична народна драма «Ткачі» отримали високу оцінку прогресивних діячів театру.

Драматична казка «Потоплений дзвін»(1896) - це гімн природі. Сюжет створений творчою фантазією Гауптмана, але також широко використовував теми німецьких казок. Тут виражена важлива думка – про свободу творчості митця, не скутого умовностями церковної догматики, про творчість, Ѹᴏᴛᴏᴩᴏᴇ може набути гармонії тільки в безпосередній близькості до природи. Стилістично у п'єсі сплелися романтизм образи народної поезії, реалізм та символіка.

Найзначніша п'єса Гауптмана - це реалістична драма «Перед заходом сонця»(1932). У цій драмі майстерно з'єднані дві лінії - лірична і соцально-викривальна. Вони тісно переплітаються між собою. Маттіас Клаузен побачив, як настає у житті торговельний розрахунок, цинізм; він засудив цей світ і відвернувся від нього. Це світ не тільки торгівлі, лицемірства та цинізму, це світ наступаючого фашизму, втіленого у постаті його зятя Кламрота.

Саме в цей період внутрішнього звільнення від усього минулого в життя Клаузена вторгається молода дівчина Інкен Петерс. Вона вдихнула життя його існування. Після тривалих сумнівів, коливань він вирішує з'єднатися з нею. Дізнавшись про це, сім'я готується до «атаки»: адже колосальна спадщина може піти «бідній швейці» Інкен. І вони домагаються ухвали суду про заснування над батьком опіки, який нібито втратив розум. Маттіас вражений, сил на боротьбу з ними не має. Він йде з власного будинку. Діти ж намагаються визначити його до психіатричної лікарні. І Маттіас вирішує піти з життя.

У роки фашизму Гауптман жив на самоті у своїй садибі і створив тетралогію на античні теми: «Іфігенія в Авліді», «Смерть Агамемнона», «Електра» і «Іфігенія в Дельфах». Цим він висловлював протест проти режиму. Драматургія Гауптмана зробила значний внесок у літературу та театр Німеччини.

Німецький театр - поняття та види. Класифікація та особливості категорії "Німецький театр" 2017, 2018.