За своє життя Бах написав понад 1000 творів. У його творчості представлені всі значні жанри на той час, крім опери; він узагальнив досягнення музичного мистецтваперіоду бароко. Бах – майстер поліфонії. Після смерті Баха його музика вийшла з моди, але в XIX столітті завдяки Мендельсону її відкрили знову. Його творчість вплинула на музику наступних композиторів, у тому числі і в XX столітті. Педагогічні твори Баха використовуються за призначенням досі.

Біографія

Дитинство

Йоганн Себастьян Бах був шостою дитиною в сім'ї музиканта Йоганна Амброзіуса Баха та Елізабет Леммерхірт. Рід Бахов відомий своєю музичністю з початку XVI століття: багато предків Йоганна Себастьяна були професійними музикантами. У цей період Церква, місцева влада та аристократія підтримували музикантів, особливо в Тюрінгії та Саксонії. Батько Баха жив і працював у Ейзенаху. У цей час у місті налічувалося близько 6000 мешканців. Робота Йоганна Амброзіуса включала організацію світських концертів та виконання церковної музики.

Коли Йоганну Себастьяну було 9 років, померла його мати, а через рік - батько, встигнувши незадовго до цього ще раз одружитися. Хлопчика взяв старший брат, Йоганн Крістоф, який служив органістом у сусідньому Ордруфі. Йоганн Себастьян вступив до гімназії, брат навчав його грі на органі та клавірі. Йоганн Себастьян дуже любив музику і не втрачав нагоди займатися нею чи вивчати нові твори. Відома наступна історія, що ілюструє пристрасть Баха до музики. У Йоганна Крістофа в шафі зберігався зошит з нотами відомих на той час композиторів, але, незважаючи на прохання Йоганна Себастьяна, він не давав йому ознайомитися. Якось юному Баху вдалося витягти з завжди замкненої шафи брата зошит, і протягом півроку місячними ночами він переписував собі її вміст. Коли роботу вже було завершено, брат виявив копію і відібрав ноти.

Навчаючись в Ордруфі під керівництвом брата, Бах познайомився із творчістю сучасних йому південнонімецьких композиторів – Пахельбеля, Фробергера та інших. Можливо також, що він познайомився із роботами композиторів Північної Німеччини та Франції. Йоган Себастьян спостерігав, як здійснювався догляд за органом, і, можливо, сам брав у ньому участь.

У 15 років Бах переїхав до Люнебурга, де в 1700-1703 роках навчався в співочій школі св. Михайла. Під час навчання він відвідав Гамбург - найбільше місто в Німеччині, а також Целле (де в пошані була французька музика) та Любек, де він мав можливість познайомитися із творчістю знаменитих музикантів свого часу. До цих років відносяться і перші твори Баха для органу і клавіра. Крім співу в хорі а капела, Бах, ймовірно, грав на тримануальному органі школи та на клавесині. Тут він отримав перші знання з богослов'я, латині, історії, географії та фізики, а також, можливо, почав вивчати французьку та італійську мови. У школі Бах мав можливість спілкуватися з синами відомих північнонімецьких аристократів та відомими органістами, перш за все, з Георгом Бьомом у Люнебурзі та Рейнкеном та Брунсом у Гамбурзі. З їх допомогою Йоган Себастьян, можливо, отримав доступ до найбільших інструментів з усіх, на яких він коли-небудь грав. У цей період Бах розширив свої знання про композиторів тієї епохи, перш за все, про Дітріха Букстехуда, якого він дуже поважав.

Арнштадт та Мюльхаузен (1703-1708)

У січні 1703 року, після закінчення навчання, він отримав посаду придворного музиканта у веймарського герцога Йоганна Ернста. Невідомо точно, що входило до його обов'язків, але, швидше за все, ця посада не була пов'язана з виконавчою діяльністю. За сім місяців служби у Веймарі поширилася слава про нього як про виконавця. Баха було запрошено на посаду наглядача органу до церкви св. Боніфація в Арнштадті, що знаходиться за 180 км від Веймара. З цим найстарішим німецьким містом родина Бахів мала давні зв'язки. У серпні Бах обійняв посаду органіста церкви. Працювати йому доводилося всього 3 дні на тиждень, а платня була відносно високою. Крім того, інструмент підтримувався в хорошому стані та був налаштований за новою системою, яка розширювала можливості композитора та виконавця. У цей період Бах створив багато органних творів, у тому числі знамениту токкату та фугу ре мінор.

Сімейні зв'язки та захоплений музикою роботодавець не змогли запобігти напруженню між Йоганном Себастьяном та владою, що виникла через кілька років. Бах був незадоволений рівнем підготовки співаків у хорі. Крім того, в 1705-1706 роках Бах самовільно відлучився до Любека на кілька місяців, де він познайомився з грою Букстехуде, що викликало невдоволення влади. До того ж, начальство звинуватило Баху в «дивному хоральному супроводі», який бентежив громаду, і в невмінні керувати хором; останнє звинувачення, певне, мало під собою підстави. Перший біограф Баха Форкель пише, що Йоган Себастьян пройшов понад 400 км пішки, щоб послухати видатного композитораАле сьогодні деякі дослідники піддають цей факт сумніву.

В 1706 Бах вирішує змінити місце роботи. Йому запропонували більш вигідну та високу посаду органіста у церкві св. Власія в Мюльхаузені, велике місто на півночі країни. Наступного року Бах прийняв цю пропозицію, посівши місце органіста Йоганна Георга Але. Його платня порівняно з попереднім була підвищена, а рівень співаків був кращим. Чотири місяці по тому, 17 жовтня 1707 року Йоганн Себастьян одружився зі своєю кузиною Марією Барбарою з Арнштадта. Згодом у них народилося семеро дітей, троє з яких померли у дитинстві. Троє з тих, хто вижив - Вільгельм Фрідеман, Йоганн Крістіан і Карл Філіп Еммануїл - стали згодом відомими композиторами.

Міська та церковна влада Мюльхаузена були задоволені новим службовцем. Вони без роздумів схвалили його план реставрації церковного органу, що вимагає великих витрат, а за публікацію святкової кантати «Господь - мій цар», BWV 71 (це була єдина надрукована за життя Баха кантата), написана до інавгурації нового консула, йому дали велику винагороду.

Веймар (1708-1717)

Пропрацювавши в Мюльхаузені близько року, Бах знову змінив місце роботи, цього разу отримуючи місце придворного органіста та організатора концертів - набагато вищу позицію, ніж минула його посада у Веймарі. Ймовірно, чинниками, які змусили його змінити місце роботи, стали висока платня та добре підібраний склад професійних музикантів. Сім'я Баха оселилася в будинку всього за п'ять хвилин ходьби від графського палацу. Наступного року народилася перша дитина у сім'ї. У цей же час до Бахів переїхала старша незаміжня сестра Марії Барбари, яка допомагала їм господарювати до самої своєї смерті в 1729 році. У Веймарі у Баха народилися Вільгельм Фрідеман та Карл Філіп Еммануїл.

У Веймарі розпочався тривалий період твору клавірних та оркестрових творів, у яких талант Баха досяг розквіту. У цей час Бах вбирає музичні віяння з інших держав. Твори італійців Вівальді і Кореллі навчили Баха писати драматичні вступи, їх Бах почерпнув мистецтво використання динамічних ритмів і рішучих гармонійних схем. Бах добре вивчив роботи італійських композиторів, створюючи переклади концертів Вівальді для органу чи клавесину. Ідею написання перекладів він міг запозичити у свого роботодавця, герцога Йоганна Ернста, який був професійним музикантом. У 1713 році герцог повернувся із закордонної поїздки і привіз із собою велику кількість нот, які показав Йоганну Себастьяну. В італійській музиці герцога (і, як можна бачити з деяких творів, самого Баха) приваблювало чергування соло (ігри одного інструмента) та тутті (ігри всього оркестру).

У Веймарі Бах мав можливість грати і складати органні твори, а також користуватися послугами герцогського оркестру. У Веймарі Бах написав більшість своїх фуг (найбільшими і найвідомішими зборами фуг Баха є «Добре темперований клавір»). Під час служби у Веймарі Бах розпочав роботу над «Органним зошитом» – збіркою п'єс для навчання Вільгельма Фрідемана. Ця збірка складається з обробок лютеранських хоралів.

До кінця своєї служби у Веймарі Бах був широко відомим органістом. На цей час відноситься епізод з Маршаном. У 1717 році до Дрездену приїхав відомий французький музикант Луї Маршан. Дрезденський концертмейстер Волюм'є вирішив запросити Баха та влаштувати музичне змагання між двома відомими органістами, Бах та Маршан погодилися. Однак у день змагання з'ясувалося, що Маршан (який, мабуть, мав перед тим можливість послухати гру Баха) спішно та таємно залишив місто; змагання не відбулося, і Баху довелося грати одному.

Кетен (1717-1723)

Через деякий час Бах знову вирушив на пошуки більш підходящої роботи. Старий господар не хотів його відпускати, а 6 листопада 1717 навіть заарештував за постійні прохання про відставку - але вже 2 грудня відпустив на волю «з виявленням немилості». Леопольд, герцог Анхальт-Кетенський, найняв Баха на посаду капельмейстера. Герцог, будучи музикантом, цінував талант Баха, добре йому платив і надавав велику свободу дій. Проте герцог був кальвіністом і не вітав використання витонченої музики на богослужіннях, тому більшість кетенських робіт Баха були світськими. Серед іншого, в Кетені Бах написав сюїти для оркестру, шість сюїт для віолончелі соло, Англійські та Французькі сюїти для клавіру, а також три сонати та три партити для скрипки соло. У цей період написані і знамениті Бранденбурзькі концерти.

7 липня 1720 року, під час Бах перебував за кордоном з герцогом, трапилася трагедія: раптово померла його дружина Марія Барбара, залишивши чотирьох малолітніх дітей. Наступного року Бах познайомився з Ганною Магдаленою Вільке, молодою високо обдарованою співачкою (сопрано), яка співала при герцогському дворі. Вони одружилися 3 грудня 1721 року. Незважаючи на різницю у віці - вона була молодшою ​​за Йоганна Себастьяна на 17 років, - їх шлюб, мабуть, був щасливим. У них народилося 13 дітей.

Лейпциг (1723-1750)

У 1723 році відбулося виконання його «Страстей за Іваном» у церкві св. Хоми в Лейпцигу, і 1 червня Бах отримав посаду кантора цієї церкви з одночасним виконанням обов'язків вчителя школи при церкві, замінивши на цій посаді Йоганна Кунау. До обов'язків Баха входило викладання співу та щотижневе проведення концертів у двох головних церквах Лейпцига, св. Хоми та св. Миколи. Посада Йоганна Себастьяна передбачала також викладання латині, проте йому було дозволено наймати помічника, який робив цю роботу за нього, тому викладанням латині займався Пецольд за 50 талерів на рік. Бах отримав посаду «музичного директора» всіх церков міста: до його обов'язків входив підбір виконавців, спостереження за їх навчанням та вибір музики для виконання. Під час роботи у Лейпцигу композитор неодноразово вступав у конфілікти з міською адміністрацією.

Перші шість років життя в Лейпцигу виявилися дуже продуктивними: Бах склав до 5 річних циклів кантат (два з них, ймовірно, були втрачені). Більшість цих творів написані на євангельські тексти, які читалися в лютеранській церкві щонеділі та у свята протягом усього року; багато хто (такі як "Wachet auf! Ruft uns die Stimme" і "Nun komm, der Heiden Heiland") ґрунтуються на традиційних церковних співах.

Під час виконання Бах, мабуть, сидів за клавесином або стояв перед хором на нижній галереї під органом; на бічній галереї праворуч від органу розташовувалися духові інструменти та літаври, зліва знаходилися струнні. Міська рада надавала у розпорядження Баха лише близько 8 виконавців, і це часто ставало причиною суперечок між композитором та адміністрацією: Баху доводилося самому наймати до 20 музикантів, щоб виконувати оркестрові твори. На органі чи клавесині грав зазвичай сам композитор; якщо він керував хором, то це місце займав штатний органіст або один із старших синів Баха.

Сопрано і альтів Бах набирав з-поміж учнів, а тенорів і басів - як зі школи, а й з усього Лейпцига. Окрім регулярних концертів, оплачуваних міською владою, Бах зі своїм хором підробляли виконанням на весіллях та похоронах. Імовірно, саме для цих цілей було написано як мінімум 6 мотетів. Частиною його звичайної роботи в церкві було виконання мотетів композиторів венеціанської школи, а також деяких німців, наприклад Шютца; під час творення своїх мотетів Бах орієнтувався твори цих композиторів.

Складаючи кантати більшу частину 1720-х років, Бах зібрав великий репертуар для виконання в головних церквах Лейпцигу. Згодом йому захотілося складати і виконувати більше світської музики. У березні 1729 року Йоган Себастьян став керівником Музичної колегії (Collegium Musicum), світського ансамблю, що існував ще з 1701 року, коли його заснував старий друг Баха Георг Філіп Телеман. На той час у багатьох великих німецьких містах обдаровані та активні студенти університетів створювали подібні ансамблі. Такі об'єднання відігравали все більшу роль у суспільному музичному житті; їх часто очолювали відомі професійні музики. Протягом майже всього року Музична колегія двічі на тиждень влаштовувала двогодинні концерти в кав'ярні Циммермана, розташованій неподалік ринкової площі. Власник кав'ярні надав музикантам велику залу та придбав кілька інструментів. Багато зі світських творів Баха, датованих 1730-ми, 40-ми та 50-ми роками, були створені саме для виконання в кав'ярні Циммермана. До таких творів належать, наприклад, «Кавова кантата» та клавірна збірка «Clavier-Übung», а також багато концертів для віолончелі та клавесину.

У цей період Бах написав частини Kyrie і Gloria знаменитої Меси си мінор, пізніше дописавши інші частини, мелодії яких майже цілком запозичені з кращих кантат композитора. Невдовзі Бах домігся призначення посаду придворного композитора; мабуть, він довго домагався цього високого посту, який був вагомим аргументом у його суперечках із міською владою. Хоча вся меса цілком ніколи не виконувалася за життя композитора, сьогодні багато хто вважає її одним із кращих хорових творів усіх часів.

У 1747 році Бах відвідав двір прусського короля Фрідріха II, де король запропонував йому музичну тему і попросив тут же щось на неї написати. Бах був майстром імпровізації і одразу виконав триголосну фугу. Пізніше Йоган Себастьян склав цілий цикл варіацій на цю тему і надіслав його в подарунок королю. Цикл складався з ричеркарів, канонів та тріо, заснованих на продиктованій Фрідріхом темі. Цей цикл був названий «Музичним приношенням».

Інший великий цикл, "Мистецтво фуги", не був завершений Бахом, незважаючи на те, що написаний він був, швидше за все, задовго до його смерті. За життя він жодного разу не видавався. Цикл складається з 18 складних фуг та канонів, заснованих на одній простій темі. У цьому циклі Бах використовував усі інструменти та техніки написання поліфонічних творів.

Останнім твором Баха стала хоральна прелюдія органу, яку він продиктував своєму зятю, практично перебуваючи на смертному одрі. Назва прелюдії - "Vor deinen Thron tret ich hiermit" ("Ось я постаю перед Твоїм троном"); цим твором часто закінчують виконання незакінченого «Мистецтво фуги».

Згодом зір Баха ставав дедалі гіршим. Проте він продовжував складати музику, диктуючи її своєму зятю Альтнікколю. У 1750 році в Лейпциг приїхав англійський офтальмолог Джон Тейлор, якого багато сучасних дослідників вважають шарлатаном. Тейлор двічі прооперував Баха, але обидві операції виявилися невдалими, Бах залишився сліпим. 18 липня він зненацька ненадовго прозрів, але вже ввечері з ним стався удар. Бах помер 28 липня; можливо, причиною смерті стали ускладнення після операцій. Стан, що залишився після нього, було оцінено в більш ніж 1000 талерів і включало 5 клавесинів, 2 лютневих клавесина, 3 скрипки, 3 альта, 2 віолончелі, віолу та гамба, лютню і спинет, а також 52 священні книги.

Протягом життя Бах написав понад 1000 творів. У Лейпцигу Бах підтримував дружні стосунки з університетськими професорами. Особливо плідною була співпраця з поетом, який писав під псевдонімом Пікандер. Йоганн Себастьян та Ганна Магдалена нерідко приймали у себе в будинку друзів, членів сім'ї та музикантів з усієї Німеччини. Частими гостями були придворні музиканти з Дрездена, Берліна та інших міст, зокрема Телеман, хрещений батько Карла Філіпа Еммануїла. Цікаво, що Георг Фрідріх Гендель, однолітка Баха з Галле, що всього за 50 кілометрів від Лейпцига, ніколи не зустрічався з Бахом, хоча Бах двічі в житті намагався з ним зустрітися - у 1719 і 1729 роках. Долі цих двох композиторів, однак, були з'єднані Джоном Тейлором, який оперував обох незадовго до їхньої смерті.

Композитора поховали поблизу церкви св. Хоми, де він прослужив 27 років. Проте невдовзі могила загубилася, і лише 1894 року останки Баха випадково знайшли під час будівельних робіт; тоді й відбулося перепоховання.

Бахознавство

Першими описами життя Баха став його некролог і коротка хроніка життя, викладена вдовою Анною Магдаленою. Після смерті Йоганна Себатьяна не робилося спроб публікації його життєпису, поки у 1802 році його друг Форкель, ґрунтуючись на власних спогадах, некролозі та оповіданнях синів та друзів Баха, не видав першу докладну біографію. У середині XIXстоліття інтерес до музики Баха відродився, композитори та дослідники розпочали роботу зі збирання, вивчення та видання всіх його творів. Наступною капітальною працею про Баха стала книга Пилипа Шпітти, видана 1880 року. На початку XX століття опублікував книгу французький органіст та дослідник Альберт Швейцер. У цьому творі, крім біографії Баха, опису та аналізу його творів, багато уваги приділяється опису епохи, в яку він працював, а також богословським питанням, пов'язаним з його музикою. Ці книги були найбільш авторитетними до середини XX століття, коли за допомогою нових технічних засобів та ретельних досліджень були встановлені нові факти про життя та творчість Баха, що місцями вступали в протиріччя з традиційними уявленнями. Так, наприклад, було встановлено, що Бах написав деякі кантати в 1724-1725 роках (раніше думали, що це сталося в 1740-ті), були знайдені невідомі твори, а деякі Баху, що приписувалися раніше, виявилися написаними не ним; було встановлено деякі факти його біографії. У другій половині XX століття було написано багато робіт на цю тему – наприклад, книги Крістофа Вольфа.

Творчість

Бах написав понад 1000 музичних творів. Сьогодні кожному з відомих творів надано номер BWV (скорочення від Bach Werke Verzeichnis - каталог робіт Баха). Бах писав музику для різних інструментів як духовну, так і світську. Деякі твори Баха є опрацюваннями творів інших композиторів, а деякі – переробленими версіями своїх творів.

Органна творчість

Органна музика в Німеччині до часу Баха вже мала давні традиції, що склалися завдяки попередникам Баха - Пахельбелю, Бему, Букстехуде та іншим композиторам, кожен з яких по-своєму впливав на нього. З багатьма з них Бах був знайомий особисто.

Протягом життя Бах був найбільш відомий як першокласний органіст, викладач та автор органної музики. Він працював як у традиційних на той час «вільних» жанрах, таких як прелюдія, фантазія, токката, так і в суворіших формах - хоральній прелюдії та фуги. У своїх творах органу Бах вміло поєднував риси різних музичних стилів, з якими він знайомився протягом життя. На композитора вплинула як музика північнонімецьких композиторів (Георг Бем, з яким Бах зустрівся в Люнебурзі, і Дітріх Букстехуде в Любеку), так і музика південних композиторів: Бах переписував собі твори багатьох французьких та італійських композиторів, щоб зрозуміти їхню музичну мову; пізніше він навіть переклав кілька скрипкових концертів Вівальді для органу. Протягом найбільш плідного для органної музики періоду (1708-1714 роки) Йоган Себастьян не тільки написав багато пар прелюдій і фуг і токкат і фуг, але й написав незакінчену Органну книжечку - збірку з 46 коротких хоральних прелюдій, в якій демонструвалися різні до твору творів на хоральні теми. Після від'їзду з Веймара Бах став менше писати органу; проте, після Веймара було написано багато відомих творів (6 тріо-сонат, збірка «Clavier-Übung» та 18 Лейпцизьких хоралів). Все життя Бах не тільки складав музику для органу, але й займався консультуванням при будівництві інструментів, перевіркою та налаштуванням нових органів.

Інша клавірна творчість

Бах також написав ряд творів для клавесину, багато з яких можна було виконувати і на клавікорді. Багато хто з цих творів є енциклопедичними збірками, що демонструють різні прийоми і методи твору поліфонічних творів. Більшість клавірних творів Баха, виданих за його життя, містилися у збірниках під назвою Clavier-Übung (клавірні вправи).

* «Добре темперований клавір» у двох томах, написаних у 1722 та 1744 роках, - збірка, у кожному томі якої міститься по 24 прелюдії та фуги, по одній на кожну вживану тональність. Цей цикл мав дуже важливе значення у зв'язку з переходом на системи налаштування інструментів, що дозволяють однаково легко виконувати музику в будь-якій тональності - передусім до сучасного рівномірно темперованого строю, хоча невідомо, чи Бах користувався саме ним.

* Три збірки сюїт: Англійські сюїти, Французькі сюїти та Партити для клавіру. Кожен цикл містив по 6 сюїт, побудованих за стандартною схемою (алеманда, куранта, сарабанда, жига та необов'язкова частина між останніми двома). В англійських сюїтах алеманді передує прелюдія, а між сарабандою і жигою присутня рівно одна частина; у французьких сюїтах кількість необов'язкових елементів збільшується, а прелюдії відсутні. У партитах стандартна схема розширюється: крім вишуканих вступних частин, присутні додаткові, причому між сарабандою і жигой.

* Гольдберг-варіації (близько 1741) – мелодія з 30 варіаціями. Цикл має досить складну та незвичайну будову. Варіації будуються скоріше на тональному плані теми, ніж на мелодії.

* Різноманітні п'єси на кшталт «Увертюри у французькому стилі», BWV 831, «Хроматичної фантазії та фуги», BWV 903, або «Італійського концерту», ​​BWV 971.

Оркестрова та камерна музика

Бах писав музику як окремих інструментів, так ансамблів. Його твори для інструментів соло - 6 сонат і партит для скрипки соло, BWV 1001-1006, 6 сюїт для віолончелі, BWV 1007-1012, і партиту для флейти соло, BWV 1013 - багато хто вважає одними з найглибших творінь. Крім того, Бах написав кілька творів для лютні соло. Писав він також тріо-сонати, сонати для солюючих флейти та віоли та гамба, що супроводжуються лише генерал-басом, а також велика кількість канонів та ричеркарів, в основному без вказівки інструментів для виконання. Найбільш значущі приклади таких творів – цикли «Мистецтво фуги» та «Музичне приношення».

Найбільш відомі твори Баха для оркестру – «Бранденбурзькі концерти». Вони були так названі, тому що Бах, пославши їх маркграфу Християну Людвігу Бранденбург-Шведському в 1721, думав отримати роботу при його дворі; ця спроба виявилася безуспішною. Шість концертів написано у жанрі кончерто гроссо. Інші твори Баха для оркестру, що дійшли до нас, включають два скрипкові концерти, концерт для 2 скрипок ре мінор, BWV 1043, і концерти для одного, двох, трьох і навіть чотирьох клавесинів. Дослідники вважають, що ці концерти для клавесинів були лише перекладами старіших творів Йоганна Себастьяна, нині загублених. Крім концертів, Бах написав 4 оркестрові сюїти.

Вокальні твори

* Кантати. Протягом довгого періоду свого життя щонеділі Бах у церкві св. Хоми керував виконанням кантати, тема якої вибиралася згідно з лютеранським церковним календарем. Хоча Бах виконував і кантати інших композиторів, у Лейпцигу він склав як мінімум три повні річні цикли кантат, по одній на кожну неділю року та кожне церковне свято. Крім того, він склав кілька кантат у Веймарі та Мюльхаузені. Усього Бахом було написано понад 300 кантат на духовну тематику, з яких лише близько 195 дожили до наших днів. Кантати Баха сильно розрізняються за формою та інструментуванням. Деякі з них написані для одного голосу, деякі для хору; деякі вимагають виконання великого оркестру, а деякі - лише кілька інструментів. Однак найчастіше використовується модель така: кантата відкривається урочистим хоровим вступом, потім чергуються речитативи та арії для солістів або дуетів, а завершується все хоралом. Як речитатив зазвичай беруться ті ж слова з Біблії, що читаються цього тижня за лютеранськими канонами. Завершальний хорал часто передбачається хоральною прелюдією в одній із середніх частин, а також іноді входить до вступної частини у вигляді cantus firmus. Найбільш відомими з духовних кантат Баха є "Christ lag in Todesbanden" (номер 4), "Ein" feste Burg" (номер 80), "Wachet auf, ruft uns die Stimme" (номер 140) і "Herz und Mund und Tat und Leben" (номер 147). Крім того, Бах склав і кілька світських кантат, зазвичай приурочених до будь-яких подій, наприклад, до весілля. Серед найвідоміших світських кантат Баха - дві Весільні кантати і жартівлива Кавова кантата.

* Пасіони, або пристрасті. Пристрасті за Іоанном (1724) та Пристрасті за Матвієм (бл. 1727) - твори для хору та оркестру на євангельську тему страждань Христа, призначені для виконання на вечірнях у пристрасну п'ятницю в церквах св. Хоми та св. Миколи. Пасіони є одними з наймасштабніших вокальних творів Баха. Відомо, що Бах написав 4 або 5 пассіонів, але ці два повністю дійшли до наших днів.

* Ораторії та магніфікати. Найбільш відома Різдвяна ораторія (1734) – цикл із 6 кантат для виконання під час різдвяного періоду літургійного року. Пасхальна ораторія (1734-1736) і магніфікат є скоріше великими і ретельно опрацьованими кантатами і мають менший розмах, ніж Різдвяна ораторія або пассіони. Магніфікат існує у двох версіях: початковій (мі-бемоль мажор, 1723) і пізнішої та відомої (ре мажор, 1730).

* Меси. Найбільш відома і значуща меса Баха - меса си мінор (закінчена в 1749), що представляє собою повний цикл ординарія. До цієї меси, як і до багатьох інших творів композитора, увійшли перероблені ранні твори. Меса ніколи не виконувалася цілком за життя Баха - вперше це сталося лише у ХІХ столітті. Крім того, ця музика не виконувалася за призначенням через тривалість звучання (близько 2 години). Крім меси сі мінор, до нас дійшло 4 короткі двочастинні меси Баха, а також окремі частини, як Sanctus і Kyrie.

Інші вокальні твори Баха включають кілька мотетів, близько 180 хоралів, пісні та арії.

Виконання

Сьогодні виконавці музики Баха розділені на два табори: які віддають перевагу автентичному виконанню, тобто з використанням інструментів і методів епохи Баха, і виконують Баха на сучасних інструментах. За часів Баха не було таких великих хорів і оркестрів, як, наприклад, за часів Брамса, і навіть наймасштабніші його твори, такі як меса сі мінор і пасіони, не передбачають виконання великими колективами. Крім того, в деяких камерних творах Баха взагалі не вказано інструментування, тому сьогодні відомі дуже різні версії виконання тих самих творів. В органних творах Бах майже ніколи не вказував реєстрування та зміну мануалів. Зі струнних клавішних інструментів Бах волів клавікорд. Він зустрічався з Зільберманом і обговорював з ним пристрій його нового інструменту, зробивши внесок у створення сучасного фортепіано. Музика Баха для одних інструментів часто перекладалася для інших, наприклад Бузоні переклав органну токкату і фугу ре мінор і деякі інші твори для фортепіано.

У популяризацію музики Баха в XX столітті зробили свій внесок численні «полегшені» та осучаснені версії його творів. Серед них - широко відомі сьогодні мелодії, виконані Swingle Singers, і запис Венді Карлос 1968 «Switched-On Bach», де використовувався нещодавно винайдений синтезатор. Обробляли музику Баха та джазові музиканти, такі як Жак Лусьє. Серед сучасних російських виконавців віддати належне великому композитору спробував Федір Чистяков у своєму сольному альбомі 1997 року «Коли прокинеться Бах».

Доля музики Баха

В останні роки життя і після смерті Баха його популярність як композитора почала зменшуватися: його стиль вважали старомодним у порівнянні з розквітаючим класицизмом. Його більше знали та пам'ятали як виконавця, педагога та батька Бахів-молодших, насамперед Карла Філіпа Еммануїла, музика якого була відомішою. Однак багато великих композиторів, таких як Моцарт, Бетховен і Шопен, знали і любили творчість Йоганна Себастьяна. Наприклад, під час відвідування школи св. Хоми Моцарт почув один із мотетів (BWV 225) і вигукнув: «Тут є чому повчитися!» - після чого, попросивши ноти, довго і захоплено вивчав їх. Бетховен дуже цінував музику Баха. У дитинстві він грав прелюдії та фуги з «Добре темперованого клавіра», а пізніше називав Баха «істинним батьком гармонії» і говорив, що «не Струмкою, а Море йому ім'я» (слово Bach по-німецьки означає «ручок»). Шопен перед концертами замикався в кімнаті та грав музику Баха. Твори Йоганна Себастьяна вплинули на багатьох композиторів. Деякі теми з творів Баха, наприклад, тема токкати та фугі ре мінор, були багаторазово використані в музиці XX століття.

Біографія, написана в 1802 році Йоганном Миколою Форкелем, який особисто знав Баха, спонукала інтерес широкої публіки до його музики. Дедалі більше людей відкривали собі його музику. Наприклад, Гете, який досить пізно у своєму житті познайомився з його творами (у 1814 і 1815 роках у місті Бад Берка були виконані деякі його клавірні та хорові твори), у листі 1827 порівняв відчуття від музики Баха з «вічною гармонією в діалозі з самою собою». Але справжнє відродження музики Баха почалося з виконання Страстей Матвій у 1829 році в Берліні, організоване Феліксом Мендельсоном. Гегель, який відвідав концерт, пізніше назвав Баха «великим, справжнім протестантом, сильним і, так би мовити, ерудованим генієм, якого ми недавно недавно навчили цінувати повною мірою». У наступні роки продовжилася робота Мендельсона з популяризації музики Баха і зростання популярності композитора. У 1850 році було засновано Бахівське товариство, метою якого були збирання, вивчення та поширення творів Баха. У наступні півстоліття цим товариством було проведено значну роботу зі складання та публікації корпусу творів композитора.

У XX столітті продовжилося усвідомлення музичної та педагогічної цінності його творів. Інтерес до музики Баха породив новий рух серед виконавців: широкого поширення набула ідея автентичного виконання. Такі виконавці, наприклад, використовують клавесин замість сучасного фортепіано і хори меншого розміру, ніж це було прийнято в XIX і на початку XX століть, бажаючи точно відтворити музику бахівської епохи.

Деякі композитори висловлювали свою повагу Баху, включаючи теми своїх творів мотив BACH (си-бемоль - ля - до - си у латинської нотації). Наприклад, Ліст написав прелюдію та фугу на тему BACH, а Шуман написав 6 фуг на ту саму тему. Цю ж тему використав і сам Бах, наприклад, у XIV контрапункті з «Мистецтво фуги». Багато композиторів брали приклад із його творів або використовували теми з них. Прикладами є варіації на тему Діабеллі Бетховена, прототипом яких є «Гольдберг-варіації», 24 прелюдії та фуги Шостаковича, написані під враженням від «Добре темперованого клавіра», і соната для віолончелі ре мажор Брамса, у фінал якої вставлені фуги». Музика Баха серед кращих творінь людства записана на золотий диск Вояджера.

Пам'ятники Баху у Німеччині

* Пам'ятник у Лейпцигу, споруджений 23 квітня 1843 року Германом Кнауром з ініціативи Мендельсона та за кресленнями Едуарда Бендемана, Ернста Рітшеля та Юліуса Гюбнера.

* Бронзова статуя на площі Frauenplan в Ейзенасі, спроектована Адольфом фон Донндорфом, поставлена ​​28 вересня 1884 року. Спершу стояла на Ринковій площі біля церкви св. Георгія, 4 квітня 1938 року, була перенесена на Frauenplan з укороченим п'єдесталом.

* Бронзова статуя Карла Сеффнера з південного боку церкви св. Хоми в Лейпцигу – 17 травня 1908 року.

* Погруддя роботи Фріца Бена у монументі «Вальхалла» під Регенсбургом, 1916 рік.

* Статуя Пауля Бірра при вході до церкви св. Георгія в Ейзенасі, встановлена ​​6 квітня 1939 року.

* Пам'ятник Бруно Ейєрмана у Веймарі, вперше встановлений у 1950 році, потім на два роки прибраний і знову відкритий у 1995 році на площі Демократії.

* Рельєф Роберта Пропфа у Кетені, 1952 рік.

* Дерев'яна стела Еда Гарісона на площі Йоганна Себастьяна Баха перед церквою св. Власія в Мюльхаузені – 17 серпня 2001 року.

* Пам'ятник в Ансбасі, спроектований Юргеном Гертцем, встановлений у липні 2003 року.

Примітки

1. Документи життя та діяльності І.-С. Баха - генеалогія роду Бахів

2. І. Н. Форкель. Про життя, мистецтво та твори І.-С. Баха, глава II

3. У Німеччині знайдено рукописи Баха, які підтверджують його навчання у Бьома - РИА Новости, 31.08.2006

4. Документи життя та діяльності І.-С. Баха - Протокол допиту Баха

5. А. Швейцер. Йоганн Себастьян Бах - розділ 7

6. І. Н. Форкель. Про життя, мистецтво та твори І.-С. Баха, глава II

7. М. С. Друскін. Йоганн Себастьян Бах - стор. 27

9. Документи життя та діяльності І.-С. Баха - запис у церковній книзі, Дорнхайм

10. Документи життя та діяльності І.-С. Баха - Проект реконструкції органу

12. І. Н. Форкель. Про життя, мистецтво та твори І.-С. Баха, глава II

14. М. С. Друскін. Йоганн Себастьян Бах - стор. 51

15. Документи життя та діяльності І.-С. Баха - запис у церковній книзі, Кетен

16. Документи життя та діяльності І.-С. Баха - Протоколи засідання магістрату та інші документи, пов'язані з переїздом до Лейпцигу

17. Документи життя та діяльності І.-С. Баха - Лист І.-С. Баха Ердману

18. А. Швейцер. Йоганн Себастьян Бах - розділ 8

19. Документи життя та діяльності І.-С. Баха - Повідомлення Л. Міцлера про концерти Collegium Musicum

20. Документи життя та діяльності І.-С. Баха - Квелльмальц про операції Баха

21. Документи життя та діяльності І.-С. Баха - Опис спадщини Баха

22. А. Швейцер. Йоганн Себастьян Бах - розділ 9

23. М. С. Друскін. Йоганн Себастьян Бах - стор. 8

24. А. Швейцер. І.-С. Бах - розділ 14

26. http://www.bremen.de/web/owa/p_anz_presse_mitteilung?pi_mid=76241 (нім.)

27. http://www.bach-cantatas.com/Vocal/BWV244-Spering.htm (англ.)

28. http://voyager.jpl.nasa.gov/spacecraft/music.html (англ.)

Бах Йоганн Себастьян, біографія якого викликає інтерес у багатьох любителів музики, став одним із найбільших композиторів за всю її історію. Крім того, він був виконавцем, органістом-віртуозом талановитим педагогом. У цій статті ми розглянемо життя Йоганна Себастьяна Баха, а також представимо його творчість. Твори композитора часто звучать у концертних залахпо всьому світу.

Йоганн Себастьян Бах (31 березня (21 – за старим стилем) 1685 р. – 28 липня 1750 р.) – німецький композитор та музикант епохи бароко. Він збагатив створений у Німеччині музичний стиль завдяки своїй майстерності у контрапункті та гармонії, адаптував зарубіжні ритми та форми, запозичені, зокрема, в Італії та Франції. Твори Баха - це "Гольдберг-варіації", "Бранденбурзькі концерти", "Меса сі мінор", понад 300 кантат, з яких збереглися 190, та багато інших творів. Його музика вважається дуже технічно складною, сповненою художньої краси та інтелектуальної глибини.

Іоган Себастьян Бах. коротка біографія

Бах народився в Ейзенасі в сім'ї спадкових музикантів. Його батько, Йоганн Амброзіус Бах, був засновником міських музичних концертів, А всі його дядьки були професійними виконавцями. Батько композитора навчив сина грі на скрипці та клавесині, а брат, Йоганн Крістоф – на клавікордах, а також познайомив Йоганна Себастьяна із сучасною музикою. Частково з власної ініціативи Бах відвідував вокальну школу Святого Михаїла у Люнебурзі протягом 2-х років. Після атестації він займав кілька музичних посаду Німеччині, зокрема, придворного музиканта герцога Йоганна Ернста у Веймарі, наглядача органу у церкві імені Святого Боніфація, розташованої в Арнштадті.

У 1749 р. у Баха погіршилися зір та здоров'я загалом, і помер він у 1750 році, 28 липня. Сучасні історики вважають, що причиною його смерті стало поєднання інсульту із пневмонією. Слава Йоганна Себастьяна як чудового органіста поширилася по всій Європі ще за життя Баха, хоча він і не був ще таким популярним як композитор. Як композитор він став відомий трохи згодом, у першій половині 19 століття, коли відродився інтерес до його музики. В даний час Бах Йоганн Себастьян, біографія якого в більш повному варіантіпредставлена ​​нижче, вважається одним із найбільших музичних творців в історії.

Дитинство (1685 - 1703)

Йоган Себастьян Бах народився в Ейзенаху, в 1685 році, 21 березня за старим стилем (за новим - 31 числа цього ж місяця). Він був сином Йоганна Амброзіуса та Елізабет Леммерхірт. Композитор став восьмою дитиною в сім'ї (старший син на момент народження Баха був на 14 років старший за нього). Мати майбутнього композитора померла 1694 р., яке батько - вісьмома місяцями пізніше. Баху на той час виповнилося 10 років, і він перебрався жити до Йоганна Крістофа, свого старшого брата (1671 - 1731). Там він навчався, виконував та переписував музику, включаючи твори свого брата, незважаючи на заборону це робити. Від Йоганна Крістофа він перейняв багато знань у галузі музики. У цей час Бах вивчає теологію, латинську, грецьку, французьку, італійську мови у місцевій гімназії. Як пізніше зізнається Йоганн Себастьян Бах, класика від початку надихала і дивувала його.

Арнштадт, Веймар та Мюльхаузен (1703 - 1717)

У 1703 році, після закінчення навчання в школі Св. Михайла в Люнебурзі, композитора було призначено придворним музикантом у каплицю герцога Йоганна Ернста III у Веймарі. За час його семимісячного перебування там за Бахом закріпилася репутація чудового клавішника, і його було запрошено на нову посаду наглядача органу в церкві Святого Боніфація, розташованої в Арнштадті, на 30 км на південний захід від Веймара. Незважаючи на добрі сімейні зв'язки та його власний музичний ентузіазм, після кількох років служби виникла напруженість у відносинах із начальством. У 1706 Баху був запропонований пост органіста в церкві Святого Власія (Мюльхаузен), який він зайняв наступного року. Нова посада оплачувалася набагато вище, влючала в себе набагато найкращі умовипраці, а також професійніший хор, з яким Баху треба було працювати. Через чотири місяці відбулося весілля Йоганна Себастьяна з Марією Барбарою. У них народилося семеро дітей, четверо з яких дожили до дорослішання, включаючи Вільгельма Фрідемана та Карла Філіпа Еммануїла, які згодом стали відомими композиторами.

У 1708 р. Бах Йоганн Себастьян, біографія якого прийняла новий напрямок, залишає Мюльхаузен і повертається до Веймара, цього разу як органіста, а з 1714-го - організатора концертів, і має можливість працювати з професійнішими музикантами. У цьому місті композитор продовжує грати та складати твори для органу. Він також почав писати прелюдії та фуги, що згодом увійшли до його монументальної праці "Добре темперований клавір", що складається з двох томів. У кожен із них входять прелюдії та фуги, написані у всіх можливих мінорних та мажорних тональностях. Також у Веймарі композитор Йоган Себастьян Бах береться за роботу над твором "Органна книжечка", що містить лютеранські хорали, збіркою хоральних прелюдій для органу. У 1717 році він потрапив у немилість у Веймарі, був узятий під арешт майже на місяць і згодом звільнений з посади.

Кетен (1717 - 1723)

Леопольд (важлива особа - князь Ангальт-Кетенський) запропонував Баху роботу капельмейстера у 1717 році. Князь Леопольд, будучи сам музикантом, захоплювався талантом Йоганна Себастьяна, добре йому платив і давав значну свободу у творі та виконанні. Князь був кальвіністом, а вони не використовують складну і витончену музику в богослужінні, відповідно, творчість Йоганна Себастьяна Баха того періоду була світською і включала оркестрові сюїти, сюїти для віолончелі соло, для клавіру, а також знамениті "Бранденбурзькі концерти". У 1720 році, 7 липня, помирає його дружина Марія Барбара, яка народила йому сімох дітей. Знайомство композитора із другою дружиною відбувається наступного року. Йоганн Себастьян Бах, твори якого поступово починають набувати популярності, одружується з дівчиною на ім'я Ганна Магдалена Вільке, співачці (сопрано), в 1721 році, 3 грудня.

Лейпциг (1723 – 1750)

В 1723 Бах отримав нову посаду, почавши працювати кантором хору Святого Хоми. Це була престижна служба у Саксонії, яку композитор ніс протягом 27 років, аж до смерті. До обов'язків Баха входило навчання студентів співу та написання церковної музики для головних церков Лейпцига. Ще Йоган Себастьян мав давати уроки латині, але мав можливість найняти замість себе спеціальну людину. Під час недільних служб, а також у свята для богослужіння в церкві були потрібні кантати, і композитор зазвичай виконував свої власні твори, більшість з яких з'явилися на світ у перші 3 роки його перебування в Лейпцигу.

Йоганн Себастьян Бах, класика авторства якого в даний час добре відома багатьом людям, розширив свої композиторські та виконавські можливості у березні 1729 року, взявшись за керівництво Музичною колегією, світськими зборами під керівництвом композитора Георга Філіпа Телемана. Колегія була одним із десятків приватних товариств, популярних на той час у великих містах Німеччини, створених з ініціативи учнів музичних закладів. Ці об'єднання зіграли важливу рольу німецькому музичному житті, будучи керованими здебільшого видатними фахівцями. Багато робіт Баха періоду 1730-1740-х гг. були написані та виконані у Музичній колегії. Остання велика робота Йоганна Себастьяна - "Меса сі мінор" (1748-1749), яку визнавали як його найбільш глобальний церковний твір. Хоча повністю "Меса" жодного разу не виконувалася за життя автора, її вважають одним із найвидатніших творів композитора.

Смерть Баха (1750)

1749 р. у композитора погіршилося здоров'я. Бах Йоган Себастьян, біографія якого обривається в 1750 році, почав несподівано втрачати зір і звернувся за допомогою до англійського офтальмолога Джона Тейлора, який провів 2 операції в березні-квітні 1750 р. Проте обидві виявилися невдалими. Зір до композитора так і не повернувся. 28 липня, у віці 65 років, Йоган Себастьян помер. Сучасні газети писали, що "смерть настала внаслідок невдалої операції на очах". Нині історики вважають причиною загибелі композитора інсульт, ускладнений пневмонією.

Карл Філіп Еммануїл, син Йоганна Себастьяна, та його учень Йоганн Фрідріх Агрікола написали некролог. Він був опублікований в 1754 Лоренцом Крістофом Міцлером в музичному журналі. Іоган Себастьян Бах, коротка біографіяякого представлена ​​вище, спочатку була похована в Лейпцигу, поблизу церкви Святого Іоанна. Могила залишалася незайманою протягом 150 років. Пізніше, в 1894 році, останки були перенесені до спеціального сховища в церкві святого Іоанна, а в 1950 році - до церкви Святого Хоми, де композитор лежав і досі.

Органна творчість

Найбільше за життя Бах був відомий саме як органіст та композитор органної музики, яку він писав у всіх традиційних німецьких жанрах (прелюдії, фантазії). Улюблені жанри, у яких творив Бах Йоганн Себастьян – токката, фуга, хоральні прелюдії. Його органна творчість дуже різноманітна. У молодому віці Йоганн Себастьян Бах (коротко його біографії ми вже торкнулися) заслужив на репутацію вельми творчого композитора, здатного адаптувати багато іноземних стилів до вимог органної музики. Великий вплив на нього надали традиції Північної Німеччини, зокрема Георг Бем, з яким композитор познайомився в Люнебурзі, і Дітріх Букстехуде, якого Йоган Себастьян відвідав у 1704 під час тривалої відпустки. Приблизно в цей час Бах переписує роботи багатьох італійських і французьких композиторів, а пізніше - скрипкові концерти Вівальді, щоб вдихнути в них нове життявже як твори для органного виконання. За час найбільш продуктивного творчого періоду (з 1708 по 1714 роки) пише Бах Йоганн Себастьян фуги та токатти, кілька десятків пар прелюдій та фуг та "Органну книжечку" - незакінчена збірка з 46 хоральних прелюдій. Після від'їзду з Веймара композитор пише менше органної музики, хоч і створює низку відомих творів.

Інші твори для клавіру

Бах писав дуже багато музики для клавесину, частину якої можна виконувати на клавікордах. Багато з цих творів є енциклопедичними, що включають теоретичні методи і прийоми, які любив використовувати Бах Йоганн Себастьян. Твори (список) представлені нижче:

• "Добре темперований клавір" - двотомна праця. Кожен том містить прелюдії та фуги у всіх вживаних 24-х мажорних та мінорних ключах, розташовані у хроматичному порядку.
• Інвенції та увертюри. Ці дво- та триголосні твори розташовані в тому ж порядку, що і "Добре темперований клавір", за винятком деяких рідкісних тональностей. Вони були створені Бахом у навчальних цілях.
• 3 збірки танцювальних сюїт, "Французьких сюїт", "Англійських сюїт" та партит для клавіру.
• "Гольдберг-варіації".
• Різні п'єси, такі як "Увертюра у французькому стилі", "Італійський концерт".

Оркестрова та камерна музика

Йоган Себастьян також писав твори для окремих інструментів, дуети та невеликі ансамблі. Багато з них, такі як партити та сонати для скрипки соло, шість різних сюїт для віолончелі соло, партиту для флейти соло, вважаються одними з найвидатніших у репертуарі композитора. Писав Бах Йоган Себастьян симфонії, а також створив кілька композицій для лютні соло. Він створював також тріо-сонати, сонати соло для флейти та віоли та гамба, велику кількість ричеркарів та канонів. Наприклад, цикли "Мистецтво фуги", "Музичне приношення". Найвідоміша оркестрова робота Баха - "Бранденбурзькі концерти", названа так тому, що Йоган Себастьян представив її в надії отримати роботу від Крістіана Людвіга Бранденбург-Шведського в 1721 році. Його спроба виявилася невдалою. Жанр цієї роботи – кончерто гросо. Інші роботи Баха для оркестру, що збереглися: 2 концерти для скрипки, концерт, написаний для двох скрипок (тональність "ре мінор"), концерти для клавіра і камерного оркестру (від одного до чотирьох інструментів).

Вокальні та хорові твори

• Кантати. Починаючи з 1723 року Бах працював у церкві Св. Хоми, і щонеділі, а також у свята він керував виконанням кантат. Незважаючи на те, що іноді він ставив кантати інших композиторів, Йоганн Себастьян написав щонайменше 3 цикли своїх творів у Лейпцигу, крім тих, що були складені у Веймарі та Мюльхаузені. Усього було створено понад 300 кантат, присвячених духовній тематиці, з яких збереглося приблизно 200 кантат.
• Мотети. Мотети, автором яких був Йоганн Себастьян Бах – твори на духовну тематику для хору та бассо континуо. Деякі з них були написані для похоронних церемоній.
• Пасіони, або пристрасті, ораторії та магніфікати. Великі твори Баха для хору та оркестру - це "Пристрасті за Іваном", "Пристрасті за Матвієм" (обидва написані для Страсної п'ятниці в церквах Святого Хоми та Святого Миколая) та "Різдвяна ораторія" (цикл із 6 кантат, призначених для проведення різдвяного богослужіння) ). Коротші твори - "Великодня ораторія" і "Магніфікат".
• "Меса сі мінор". Бах створив свою останню велику роботу, "Месу сі мінор", у період між 1748 і 1749 роками. "Меса" так і не була поставлена ​​повністю за життя композитора.

Музичний стиль

Музичний стиль Баха сформувався завдяки його таланту до контрапункту, уміння вести мотив, чуття до імпровізації, зацікавленості в музиці Північної та Південної Німеччини, Італії та Франції, а також відданості лютеранським традиціям. Завдяки тому, що у Йоганна Себастьяна був доступ до багатьох інструментів і творів у дитинстві та юності, а також завдяки все зростаючому таланту до написання щільної тканини музики, що володіє приголомшливою звучністю, риси творчості Баха наповнилися еклектичністю та енергією, в якій зарубіжний вплив вже існуючою удосконаленою німецькою музичною школою. Під час періоду бароко багато композиторів складали переважно лише рамкові твори, і вже самі виконавці доповнювали їх своїми мелодійними прикрасами та розробками. Ця практика значно варіюється серед європейських шкіл. Однак Бах складав сам більшість або всі мелодійні лінії та деталі, майже не залишаючи простору для інтерпретації. Ця риса відбиває щільність контрапунктичних текстур, яких тяжів композитор, обмежує свободу спонтанного зміни музичних ліній. У деяких джерелах чомусь згадуються твори інших авторів, які нібито написав Йоган Себастьян Бах. " місячна соната", Наприклад. Ми з вами, звичайно, пам'ятаємо, що цей твір створив Бетховен.

Виконання

Сучасні виконавці творів Баха зазвичай наслідують одну з двох традицій: так звану автентичну (історично орієнтоване виконання) або сучасну (задіявши сучасні інструменти, часто - великими ансамблями). За часів Баха оркестри та хори були значно скромнішими, ніж у наші дні, і навіть його найбільш амбітні твори - пассіони та "Меса сі мінор" - були написані для значно меншої кількості виконавців. Крім того, сьогодні можна почути дуже різні версії звучання однієї і тієї ж музики, тому що в деяких камерних творах Йоганна Себастьяна спочатку взагалі не було інструментів. Сучасні "полегшені" версії творів Баха зробили великий внесок у популяризацію його музики у XX столітті. Серед них – відомі мелодії у виконанні Swinger Singers та запис 1968 року Венді Карлос Switched-On-Bach із застосуванням нещодавно винайденого синтезатора. Виявляли інтерес до музики Баха та джазові музиканти, наприклад Жак Лусьє. Джоель Шпігельман виконав обробку його знаменитих "Гольдберг-варіацій", створивши свій твір у стилі нью-ейдж.

(1685-1750)

Йоганн Себастьян Бах – великий німецький композитор XVIII століття. Минуло вже понад двісті п'ятдесят років з дня смерті Баха, а інтерес до його музики все зростає. За життя композитор не отримав заслуженого зізнання.

Інтерес до музики Баха виник майже через сто років після його смерті: в 1829 році під керівництвом німецького композитора Мендельсона було публічно виконано найбільший твірБаха – «Пристрасті за Матвієм». Вперше – у Німеччині – було видано повне зібрання бахівських творів. А музиканти всього світу грають музику Баха, дивуючись її красі та натхненню, майстерності та досконалості. «Не струмок! - Море має бути йому ім'я», - сказав про Баха великий Бетховен.

Батьки Баха здавна славилися своєю музичністю. Відомо, що прапрадід композитора, булочник за фахом, грав на цитрі. З роду Бахів виходили флейтисти, трубачі, органісти, скрипалі. Зрештою, кожного музиканта в Німеччині почали називати Бахом і кожного Баха - музикантом. Йоганн Себастьян Бах народився 1685 року в невеликому німецькому містечку Ейзенаху. Перші навички гри на скрипці він отримав від батька, скрипаля та міського музиканта. Хлопчик мав чудовий голос (сопрано) та співав у хорі міської школи. Ніхто не сумнівався у його майбутній професії: маленький Бах мав стати музикантом. Дев'яти років дитина залишилася сиротою. Його вихователем став старший брат, який служив церковним органістом у місті Ордруфі. Брат визначив хлопчика у гімназію та продовжував навчати музиці. Але то був байдужий музикант. Одноманітно та нудно йшли заняття. Для допитливого десятирічного хлопчика це було болісно. Тому він прагнув самоосвіти. Дізнавшись, що у брата в замкненій шафі зберігається зошит із творами уславлених композиторів, хлопчик потай ночами діставав цей зошит і переписував ноти при місячному світлі. Шість місяців тривала ця утомлива робота, вона сильно пошкодила зір майбутнього композитора. І яке ж було прикрощі дитини, коли брат застав її одного разу за цим заняттям і відібрав уже переписані ноти.

У п'ятнадцять років Йоганн Себастьян вирішив розпочати самостійне життя і переїхав до Люнебурга. У 1703 році він закінчив гімназію та отримав право вступити до університету. Але Баху не довелося використати це право, тому що потрібно було видобувати кошти для існування.

Протягом свого життя Бах кілька разів переїжджав із міста до міста, змінюючи місце роботи. Майже щоразу причина виявлялася та сама - незадовільні умови роботи, принизливе, залежне становище. Але як би не була несприятлива обстановка, його ніколи не залишало прагнення нових знань, до вдосконалення. З невтомною енергією він постійно вивчав музику не лише німецьких, а й італійських та французьких композиторів. Не втрачав нагоди Бах і особисто познайомитися з видатними музикантами, вивчити манеру їх виконання. Якось, не маючи на поїздку грошей, молодий Бах вирушив до іншого міста пішки, щоб послухати гру уславленого органіста Букстехуде.

Також неухильно відстоював композитор своє ставлення до творчості, свої погляди на музику. Всупереч схилянню придворного суспільства перед іноземною музикою, Бах із особливою любов'ю вивчав і широко використовував у своїх творах народні німецькі пісні та танці. Прекрасно пізнавши музику композиторів інших країн, він не став їм сліпо наслідувати. Великі та глибокі знання допомагали йому вдосконалювати та відшліфовувати свою композиторську майстерність.

Талант Себастьяна Баха не обмежувався цією областю. Він був найкращим серед своїх сучасників виконавцем на органі та клавесині. І якщо як композитор Бах за життя не отримав визнання, то в імпровізаціях за органом його майстерність була неперевершена. Це були змушені визнати навіть його суперники.

Розповідають, що Баха було запрошено до Дрездена, щоб брати участь у змаганні зі знаменитим на той час французьким органістом та клавесиністом Луї Маршаном. Напередодні відбулося попереднє знайомство музикантів, обидва грали на клавесині. Тієї ж ночі Маршан поспішно поїхав, визнавши тим самим незаперечну перевагу Баха. Іншим разом, у місті Касселі, Бах здивував своїх слухачів, виконавши соло на педалі органу. Такий успіх не закрутив голову Баху, він завжди залишався дуже скромною і працьовитою людиною. На питання, як він досяг такої досконалості, композитор відповів: "Мені довелося старанно займатися, хто буде так само старанний, досягне того ж".

З 1708 року Бах влаштувався у Веймарі. Тут він служив придворним музикантом та міським органістом. У веймарський період композитор створив свої найкращі органні твори. Серед них найвідоміша Токката та фуга ре мінор, знаменита Пассакалія до мінор. Ці твори значні та глибокі за змістом, грандіозні за своїми масштабами.

У 1717 році Бах із сім'єю переїхав до Кетен. При дворі принца Кетенського, куди його запросили, був органу. Бах писав, головним чином, клавірну та оркестрову музику. До обов'язків композитора входило керувати невеликим оркестром, акомпанувати співу принца та розважати його грою на клавесині. Без зусиль справляючись зі своїми обов'язками, Бах весь час віддавав творчості. Створені тим часом твори для клавіра є другою після органних творів вершину у творчості. У Кетені були написані двоголосні та триголосні інвенції (триголосні інвенції Бах називав «синфоніями»). Ці п'єси композитор призначав занять зі своїм старшим сином Вільгельмом Фрідеманом. Педагогічні цілі керували Бахом і під час створення сюїт - «Французьких» та «Англійських». У Кетені Бах закінчив також 24 прелюдії та фуги, що склали перший том великої праці під назвою «Добре темперований клавір». У цей же період була написана і знаменита "Хроматична фантазія та фуга" ре мінор.

У наш час інвенції та сюїти Баха стали обов'язковими п'єсами у програмах музичних шкіл, а прелюдії та фуги «Добре темперованого клавіра» - в училищах та консерваторіях. Призначені композитором для педагогічної мети, ці твори становлять, крім того, інтерес для зрілого музиканта. Тому п'єси Баха для клавіра, починаючи з порівняно неважких інвенцій і закінчуючи найскладнішою «Хроматичною фантазією та фугою», можна почути на концертах і по радіо у виконанні найкращих піаністів світу.

З Кетена в 1723 Бах переїхав до Лейпцигу, де залишився до кінця свого життя. Тут він обійняв посаду кантора (керівника хору) співочої школи при церкві Св. Хоми. Бах був зобов'язаний обслуговувати силами школи головні церкви міста та відповідати за стан і якість церковної музики. Йому довелося прийняти сором'язливі умови. Поряд із обов'язками викладача, вихователя та композитора були й такі приписи: «Не виїжджати з міста без дозволу пана бургомістра». Як і раніше, обмежувалися його творчі здібності. Бах повинен був складати для церкви таку музику, яка б «не була надто тривалою, а також опероподібною, але щоб збуджувала в слухачах благоговіння». Але Бах, як завжди, жертвуючи багатьом, ніколи не поступався головним - своїми мистецькими переконаннями. Протягом усього життя він створював твори, вражаючі за своїм глибоким змістом та внутрішнім багатством.

Так було й цього разу. У Лейпцигу Бах створив свої найкращі вокально-інструментальні композиції: більшу частину кантат (всього Бахом написано близько 250 кантат), «Пристрасті за Іваном», «Пристрасті за Матвієм», Мессу сі мінор. «Пристрасті», або «пасіони» за Іваном і Матвієм – це розповідь про страждання та смерть Ісуса Христа в описі євангелістів Івана та Матвія. Меса близька за змістом «Страстям». У минулому і меса і «пристрасті» являли собою хорові співи в католицькій церкві. У Баха ці твори виходять далеко за межі церковної служби. Меса та «Пристрасті» Баха – це монументальні твори концертного характеру. У їхньому виконанні беруть участь солісти, хор, оркестр, орган. За своїм мистецьким значенням кантати, «Пристрасті» та Меса є третьою, найбільшою. високу вершинутворчості композитора

Церковне начальство було явно незадоволене музикою Баха. Як і в колишні роки, її знаходили надто яскравою, барвистою, людяною. І справді, музика Баха не відповідала, а скоріше суперечила суворій церковній обстановці, настрою відчуженості від усього земного. Поруч із великими вокально-інструментальними творами Бах продовжував писати музику для клавіра. Майже одночасно з Мессою було написано знаменитий «Італійський концерт». Пізніше Бах закінчив другий том «Добре темперованого клавіра», куди увійшли нові 24 прелюдії та фуги.

Окрім величезної творчої роботи та служби у церковній школі, Бах брав активну участь у діяльності «Музичної колегії» міста. Це було суспільство любителів музики, яке влаштовувало концерти світської, а не церковної музики для мешканців міста. З великим успіхом Бах виступав у концертах «Музичної колегії» як соліст та диригент. Спеціально для концертів товариства він написав багато оркестрових, клавірних та вокальних творів світського характеру. Але основна робота Баха - керівника школи співчих - приносила йому одні прикрощі та неприємності. Кошти, що відпускалися церквою на школу, були мізерні, і співачі хлопчики голодували, були погано одягнені. Невисоким був і рівень їх музичних здібностей. Співочих нерідко набирали, не зважаючи на думку Баха. Оркестр школи був більш ніж скромний: чотири труби та чотири скрипки!

Усі прохання допомоги школі, подані Бахом міському начальству, залишалися поза увагою. Відповідати ж за все доводилося кантору.

Єдиною відрадою були, як і раніше, творчість, сім'я. Підрослі сини - Вільгельм Фрідеман, Філіп Еммануїл, Йоган Християн - виявилися талановитими музикантами. Ще за життя батька вони стали відомими композиторами. Великою музичністю відрізнялася Ганна Магдалена Бах, друга дружина композитора. Вона мала чудовий слух і красиве, сильне сопрано. Добре співала й старша дочка Баха. Для своєї сім'ї Бах складав вокальні та інструментальні ансамблі.

Останні роки життя композитора були затьмарені серйозною хворобою очей. Після невдалої операції Бах осліп. Але й тоді він продовжував писати, диктуючи свої твори для запису. Смерть Баха залишилася майже непоміченою музичною громадськістю. Про нього незабаром забули. Сумно склалася доля дружини та молодшої дочки Баха. Анна Магдалена померла через десять років у домі піклування для бідних. Молодша дочка Регіна мала жабраче існування. Останніми роками її важкого життя їй допомагав Бетховен.

Народився (21) 31 березня 1685 року у місті Ейзенах. У маленькому Бахуспочатку було закладено пристрасть до музики, адже його предки були професійними музикантами.

Навчання музики

У десятирічному віці після смерті батьків Йоган Бах був узятий на виховання своїм братом Йоганном Крістофом. Він навчав майбутнього композитора грі на клавірі, органі.

У 15 років Бах вступив до вокальної школи Імені Святого Михайла, в місті Люнебург. Там він знайомиться із творчістю сучасних музикантів, всебічно розвивається. Під час 1700—1703 починається музична біографіяЙоганна Себастьяна Баха. Їм було написано першу органну музику.

На службі

Після закінчення навчання Йоган Себастьян був направлений до герцога Ернста на посаду музиканта при дворі. Незадоволеність від залежного становища змушує його змінити роботу. В 1704 Бах отримує посаду органіста Нової церкви в Арндштадті. Короткий змістстатті не дає можливості докладно зупинитись на творчості великого композитора, але саме в цей час їм було створено багато талановитих творів. Співпраця з поетом Крістіаном Фрідріхом Хенріці, придворним музикантом Телемахом збагачувала музику новими мотивами. У 1707 Бах переїжджає до Мюльхузена, продовжує працювати церковним музикантом і займатися творчістю. Влада задоволена його роботою, композитор отримує винагороду.

Особисте життя

У 1707 році Бах одружився зі своєю кузиною Марією Барбарою. Він знову вирішив змінити роботу, ставши цього разу придворним органістом у Веймарі. У цьому місті у сім'ї музиканта народжуються шестеро дітей. Троє померли у дитинстві, а троє у майбутньому стають відомими музикантами.

У 1720 році померла дружина Баха, але вже через рік композитор знову одружився, тепер з відомою співачкою Ганною Магдалиною Вільгельм. Щаслива родина мала 13 дітей.

Продовження творчого шляху

У 1717 році Баха переходить на службу до герцога Анхальт - Кетенського, що високо цінував його талант. За період з 1717 по 1723 р. з'явилися чудові сюїти Баха (для оркестру, віолончелі, клавіри).

У Кетені були написані Бранденбурзькі концерти Баха, англійська та французька сюїти.

У 1723 році музикант отримує місце кантора та вчителя музики та латині в церкві святого Хоми, потім стає музичним директором у Лейпцигу. Широкий репертуар Йоганна Себастьяна Баха включав як світську, так і духову музику. За своє життя Йоган Себастьян Бах встиг побувати керівником музичної колегії. Декілька циклів композитора Баха використовували всілякі інструменти («Музичне приношення», «Мистецтво фуги»)

Останні роки життя

В останні роки життя Бах швидко втрачав зір. Музику його тоді вважали немодною, застарілою. Попри це композитор продовжував працювати. У 1747 році він створює цикл п'єс під назвою «Музика приношення», присвячений прусському королю Фрідріху Другому. Останньою роботою стала збірка творів «Мистецтво фуги», що включила 14 фуг і 4 канони.

Помер Йоганн Себастьян Бах 28 липня 1750 року в Лейпцигу, але його музична спадщина залишається безсмертною.

Коротка біографія Баха не дає повного уявлення про складний життєвий шлях композитора, про його особистість. Докладно з його долею та творчістю можна познайомитись, прочитавши книги Йоганна Форкеля, Роберта Франца, Альберта Швейцера.

Всіх часів. Народився маленький геній 31 березня 1685 року в місті Ейзенах, що знаходився у Тюрінгії.

Сім'я Йоганна була музичною, і кожен із неї міг грати хоча б на одному інструменті. Дар і талант музики передавався з покоління до покоління.

Майбутнє обдарування часто тікав у ліс і грав на старенькій гітарі, яку знайшов на горищі, а належав цей інструмент патріархові сім'ї Войту Баху.

Кажуть, що він з нею майже не розлучався, навіть коли мололо борошно на млині, примудрявся до вечора грати та співати пісні зі своєю гітарою.

На жаль, Йоганн залишився сиротою (10 років), його батьки рано померли. Старший брат Йоганн Крістоф забрав до себе братика і давав йому перші уроки музики.

У дитинстві хлопчик навчився грати на багатьох інструментах – віолончель, скрипка та альт, клавікорд та орган, цимбали. Він легко читав ноти, а потім грав на інструментах музику. Найулюбленішим інструментом з дитинства до старості Йоганна Себастьяна був орган. Маючи досконалий слух, чуйний і вразливий, він не виносив фальшивих звуків, які завдавали йому страждань і біль.

Хлопчик співав у хорі школи, маючи чистий голос. Коли Баху виповнилося 15 років, він вирушив у Люнебург, де й продовжив навчання у вокальної школи, протягом трьох років. Після цього Йоганн був придворним скрипалем у Веймарі, де затримався недовго, т.к. йому там зовсім не подобалось. Приблизно у роки, він пише перші свої твори.

Переїхавши до Арнштадта, музикант обіймає посаду кантора та органіста в церкві. Також він навчає дітей співу та гри на якомусь інструменті.Незабаром князь Анхальт запропонував стати в його оркестрі капельмейстером. Нова посада та вільний час надихають Баха, він пише кантати для фортепіано, п'єси для скрипки та віолончелі, сюїти та сонати, концерти для оркестру, і, звичайно ж, для органу прелюдії та хорали.

Генію не було й тридцяти років, а їм уже написано понад 500 творів та яких! Майже у всіх шедеврах, знавці вловлюють ритми та мелодії народних німецьких пісень та танців, які він чув у дитинстві та добре запам'ятав. Баха світло та тепло, яке не залишить нікого байдужим. Сучасники того часу більше захоплювалися віртуозною грою на інструментах великого композитора, аніж його творам.

Йоганн Себастьян Бах фото

Музика була не всім зрозуміла, не всі усвідомлювали величезний талант цієї людини. Мало хто зізнавався, що лірічна спокійна мелодія подобається більше, ніж музика, схожа на ураган, хоча музика, що гуркотить, і захоплювала слухачів. Автор у своїх творах ділився надіями, мріями, вірою в правду і в людину, добром і красою. Гучні звуки переконливо і просто розповідали про це.

Лише через сто років його творчість визнали гідно високо. Багато написано музики на біблійні теми. У Лейпциг Йоган приїжджає навесні 1723р. У церкві Святого Хоми він органіст та кантор. Знову в нього багато часу йде на навчання дітей, 2-3 рази на день він повинен грати у великих церквах на органі. Але знаходить час для своїх творінь, із задоволенням грає на органі для людей.

Йоган Бах став швидко сліпнути, а після невдало проведеної операції втратив зір. Все своє життя, Йоганн Себастьян Бах прожив у Німеччині, віддаючи перевагу провінції. Композитор був двічі одружений, його сини (Фрідеман, Йоганн Крістіан, Карл Філіп Емануель) продовжили справу батька та стали відомими композиторами. Один чи двічі на тиждень сім'я влаштовувала домашні концерти.

Йоганна мав багато музичних інструментів, все він купував у міру накопичення грошей, ніколи не бравши грошей у борг. П'ять клавісинів, три скрипки, три альти та дві віолончелі, лютня, віола бас і віола помпоза, один спинет. Весь цей спадок залишився дітям після смерті, якого не стало 28 липня 1750 року.