Усі словники Словник Ушакова Сучасний економічний словник. 1999 Словник Військових Термінів Етимологічний Словник Російської Мова Культурологія. Словник-довідник Контррозвідувальний словник Довідковий Комерційний Словник (1926) Словник економічних термінів Словник музичних термінів Словник з міфології М. Ладигіна. Тлумачний словник російської (Алабугіна) Короткий словникоперативно-тактичних та загальновоєнних термінів Вестмінстерський словник теологічних термінів Енциклопедичний словник Словник Ожегова Словник Єфремової Енциклопедія Брокгауза та Єфрона

Словник Ушакова

легенда, легенди, жен. (лат. legenda - те, що треба читати) ( книжок.).

1. Поетична фантастична оповідь релігійного змісту.

| Всяка фантастична розповідь, поетична легенда про якусь подію. Легенди старого замку. Середньовічні легенди.

2. Вигадка, вигадка; те, що видається неймовірним. Це - легенда, яка не заслуговує на довіру. Про нього ходили цілі легенди.

3. Напис на монеті ( спец.).

4. Пояснювальний текст до плану, малюнку, карти і т.п. (спец.).

Словник Військових Термінів

коротке текстове пояснення до графічного документа. Пишеться на полях схеми, кроки, топографічної карти або додається до бойових графічних документів у вигляді пояснювальної записки. Включає відомості, які не можна виразити графічно, та умовні знаки, застосовані в документі.

Етимологічний Словник російської мови

Латинське – lego (читаю).

У російській мові слово відоме з першої половини ХІХ ст. Трохи пізніше з'явилося похідне прикметник «легендарний». У словнику похідне прикметник зустрічається з 1845 року.

У сучасній російській мові слово «легенда» означає: «опоетизоване усне народне переказ про якусь історичну чи вигадану подію або випадок, який може містити неабияку частку фантастики, вигадки, містики».

Слово веде своє походження з латинської. Спочатку – від слова lego. Потім слово перетворюється на legendus, тобто. «підлягає прочитанню».

Контррозвідувальний словник

спеціально підготовлені розвідкою або контррозвідкою зовні правдоподібні відомості, призначені для введення супротивника в оману. Легенда широко застосовуються у розвідувальній та контррозвідувальній діяльності, особливо для маскування розвідників та агентів та їх дій при виконанні завдань, а також для зашифрування оборонних об'єктів.

Агенти і розвідники, що засилаються в країну, що розвідується, зазвичай забезпечуються легендою прикриття, званої також захисною легендою, легендою-біографією. Цією легендою вони користуються, щоб пояснити обставини та цілі прибуття в країну, причини знаходження у певному районі, мотиви тих чи інших вчинків тощо. І тим самим приховати приналежність до розвідки та виправдати свої розвідувальні дії. Іноді агент чи розвідник постачається не однією, а кількома легендами чи різними варіантами однієї й тієї легенди. Співробітники контррозвідки часто користуються легендою при вступі в контакт з іноземцями, при введенні агентів у розробку або виведення з неї, при зашифруванні особливо важливих об'єктів, під час оперативних ігор із противником тощо.

Легенда може бути основною та запасною. На основну легенду оперативний працівник (агент) спирається у виконанні завдань, a запасну, іноді звану " легендою в легенді " , використовує у разі розкриття основний легенди та інших надзвичайних обставин.

Закріплення легенди, тобто підтвердження її правдоподібності, досягається шляхом включення до неї правдивих відомостей, постачання агента або розвідника відповідними документами та предметами екіпірування, а також за допомогою спеціально проведених дезінформаційних заходів, які мають на меті довести до відома противника дані, які б підтверджували легенду.

Вразливість легендою, тобто об'єктивна можливість її розкриття в процесі перевірки, залежить від наявності в ній вигаданих відомостей, що суперечать справжньому стану речей, її "відставання" від дійсності (через неможливість при насиченні легенди правдивими відомостями врахувати зміни обстановки), а так а від помилок, допущених при її складанні, закріпленні та використанні. З метою зменшення вразливості легенди вона наскільки можна насичується фактами, які важко чи неможливо перевірити.

Довідковий Комерційний Словник (1926)

робиться на обідку монети напис, що означає зміст у ній шляхетного металу.

Термінологічний словник-тезаурус з літературознавства

(від лат. legenda – те, що слід прочитати) – 1) прозовий жанр фольклору; народна розповідь, що увійшла в традицію, про чудесне, сприймається, однак, оповідачем і слухачем як достовірна; 2) всякий твір, що відрізняється поетичним вигадкою, але претендує на достовірність.

Рб: пологи та жанри літератури

Рід: жанри фольклору

Ест: фантастичне у літературі

Ас: переказ

* "До створення або засвоєння писемності всі народи створювали словесні твори усно, зберігали їх у своїй колективній пам'яті і поширювали в усній передачі. Так виникли у них різноманітні казки, легенди, пісні, прислів'я тощо". (Г.Н. Поспєлов).

У Росії було створено багато антикріпосницьких легенд народних заступників, а також про видатних історичних діячів... Сюжет легенди про отамана Кудеяра був використаний Некрасовим у поемі Кому на Русі жити добре (О.Ф. Головенченко). *

Словник економічних термінів

напис на монеті, медалі.

Словник музичних термінів

(від лат. legenda - те, що потрібно прочитати) - музична п'єса оповідально-фантастичного, драматичного характеру, споріднена з баладою. Сюжет легенди, зазвичай, пов'язані з народними чи релігійними переказами. Існують вокальні (сольні чи хорові) та інструментальні (скрипові, фортепіанні та ін.) легенди. Приклади легенд - у Г. Венявського (для скрипки з оркестром), Ф. Ліста та ін.

Словник з міфології М. Ладигіна.

Легенда- засноване на усному переказі міфологізоване оповідь про будь-яке історичній особі, діяння чи подія.

Джерела:

● М.Б. Ладигін, О.М. Ладигіна Короткий міфологічний словник – М.: Видавництво НОУ "Полярна зірка", 2003.

Короткий словник оперативно-тактичних та загальновоєнних термінів

коротка пояснювальна записка з відомостями, які не можна зобразити графічно на карті чи схемі. Л. може даватися у вигляді текстових та графічних пояснень, що розкривають зміст карти. Зазвичай Л. міститься на полях або в кутку карти (схеми).

Енциклопедичний словник

(Від лат. Legenda, букв. - Те, що слід прочитати),

Словник Ожегова

ЛЕГ ЕНДА,ы, ж.

1. Поетичне переказ про якомн. історична подія. Середньовічні легенди.

2. перекл.Про героїчні події минулого (книжн.). Людина з легенди (Людина зі славним минулим). Жива л.(Про людину з героїчним славним минулим).

3. Вигадані відомості себе у того, хто виконує секретне завдання (спец.). Л. резидента.

4. Пояснюючий текст, і навіть зведення умовних знаків при карті, плані, схемою (спец.).

| дод. легендарний,ая, ое (до 1 знач.). Л. Жанр.

Словник Єфремової

Енциклопедія Брокгауза та Єфрона

(Від лат. Legenda - те, що має читати). - В побуті середньовічного католицтва Л. називалася похвала і житіє святого, які слід читати в церкві в день, присвячений святкуванню пам'яті цього святого. Так як житія святих вважалися особливо корисним читанням, то назва Л. поширилася і на всі розповіді релігійного характеру, повчальні в такій же мірі. У вік розвитку церковно-історичної критики легендарне житіє святого протиставляється його справжнім чи достовірним діянням (acta); але в середні віки, коли з історичної (а іноді й літературної, напр. з власного імені; так Вероніказ verus і грец. icon, одинадцять тисяч супутниць св. Урсули з імені Undecimilla та ін.) основи або з церковного переказу створювалися, поширювалися та отримували художню обробку Л., такої різниці не могло існувати. Середньовічні католицькі Л. повніше, ніж будь-яке інше літературне явище, відбивають моральний образ епохи. Вже у VI ст. у Григорія Турського і в "Діалогах" папи Григорія ми знаходимо ряд характерних і довговічних Л. У міру відокремлення та розвитку католицької культури, Л. ускладнюється і прикрашається за допомогою найрізноманітніших джерел: класичних переказів (так напр., Юда зрадник, за прикладом Едіпа , виявляється батьковбивцею і кровозмішувачем), німецької міфології, оповідань мандрівників по святих місцях, книг повчальних і не повчальних, церковних обрядів, іконографії і, нарешті, самої дійсності (так напр., хрестові походи сприяли розвитку Л. про хресне дерево, що виросло серію епізодичних оповідань, перенесення реліквій часто вводить Л. в новий фазис розвитку, а іноді викликає до життя нове явище, на кшталт оповіді про святого Граалу, приурочення святкування святої або події до відомої пори року часто вносило нові подробиці в Л. про нього, і т. д.). У той вік безумовної віри та шукання чудесного всякий історичний факт, як з давно минулого (життя Олександра Великого, Віргілія та ін.), так і з сьогодення або недавнього (життя середньовічного вченого, напр., Герберта, згодом папи Сильвестра II) звертається в благочестиву Л., яка, нарешті, і виявляється єдиним читаннямвсіх, хто розуміє латиною. З Л. про святих і Л., приурочених до свят, рано складаються збірки (у Григорія Турського-"De miraculis martyrum" і "De gloria confessorum"), з яких найбільшою популярністю і впливом користується так зв. Золота Л. (Legenda Aurea). Автор її – Яків з Ворагіна (див.), арх. генуезька (пом. 1298). Популярність Золотий Л. в перехідну епоху від середньовіччя до нового часу майже безприкладна: до 1500 налічують 70 видань латин. оригіналу та понад 30 перекладів на англійську, французьку, італійську, нижньонімецьку та чеську. Як і всі дуже поширені книги, Золота Л. піддавалася значним доповненням і змінам (додавалися розділи про свята і святих, що стали відомими після XIII ст.; у німець. вид. 1483 додано 38 статей про місцеві святині Німеччини). Найбільш поширений зовсім не критичний франц. перев. Густава Брюне (П. 1843); значно краще "Jacobi a Voragine Legenda aurea vulgo historia lombardica dicta", вид. Graesse (Дрезд. і Лпц., 1846; 2 видавництва 1850; 3 видавництва, 1892; про його недоліки див. Roze, "Revue de l'art chr é tien", 1867, XI, 44). Золота Л. складається з невеликого прологу, в якому автор пояснює систему своєї збірки (все життя людства поділяється на чотири періоди: період спокуси зі шляху - deviationis - від Адама до Мойсея; оновлення - renovationis - від Мойсея до Р. Х.; примирення - reconciliationis - коли Христос примирив нас з Господом, і мандрівки - peregrinationis - сучасне життя наше, тому і церковний рік поділяється на 4 частини, з яких до кожної приурочені особливі свята; відповідно до цих свят і розташовані глави його книги), і 182 розділів, крім додатків і додатків Величезна більшість основних розділів присвячена викладу житій святих католич.церкви, яким укладач часто передавав етимологічні пояснення їх імен (звичайно, вкрай наївні і часто безглузді) і які прикрашав численними цитатами зі св. отців церкви, переважно західних, причому з редакцій житій вибиралися не найдостовірніші, а особливо цікаві. Меншість становлять розповіді про події євангельських, часто з явно апокрифічними рисами, запозиченими, втім, не безпосередньо з апокрифів, а зі скорочених популярних їх перекладів (упорядник цитує їх під ім'ям hystoriae scholaslicae); ці оповідання теж прикрашені цитатами та тлумаченнями, які дуже подобалися більше літературним читачамкниги Якова, тоді як ті, що тішать фантазію апокрифічні надбавки були особливо по серцю клерикам-"простецям". Та обставина, що Золота Л. задовольняла різним смакам, була причиною її величезної популярності, яку довго було неможливо послабити численні напади. Тільки в епоху боротьби протестантизму з відродженим і очищеним католицизмом другої половини XVI століття, Золота Л. почала поступатися місцем іншим збірникам, складеним з більшою критикою. У XIV та XV стіл. Золота Л. служить безпосереднім джерелом маси творів духовної національної поезії у всіх країнах Європи, а через це впливає і на інші галузі художнього та взагалі духовного життя: національний епос, драму, лірику, іконографію тощо (про твори чеської поезії на основі Золотої Л.) див. J. Feifalik, в "Sitz.-ber. der Wiener Akad. але й вищевказані, більш " тверезі " збірники XVII століття однак тісно пов'язані з Золотою Л., важливою, тому, для кожного, хто займається історією будь-якого агіографічного чи взагалі легендарного сюжету. "Мінеї" Дмитра Ростовського та російська іконографія XVII ст. не уникли дуже помітного її впливу.

В епоху розвитку національних літератур західної Європи, Л., набуваючи віршованої форми, стають улюбленим читанням світських людей, причому внутрішній розвиток Л. йде ще далі в той же бік чудового. Перші пам'ятки давньо-французької поезії присвячені похвалі та зображенню життя св. Евлалії та св. Леодегарія ("Vie de saint Léger"); один із перших документів німець. поезії - "Пісня про св. Георгія" (за апокриф. житію його). У Х ст. через Італію на Захід проникає низка схід. Л., які в наступних століттях дають багатий матеріал для національної поезії, що формується. У ХІ ст. у Франції написана асонансами чудова поема про Олексія Божу людину, яка перероблялася в XII, XIII і XIV ст. (див. "La Vie de saint Alexis", par Gaston Paris, нове вид., пар., 1885); там же на початку ХІІ ст. викладена Л. про Григорія Великого і мимовільного грішника (кровозмішувача), який, спокутувавши свій злочин, був потім патріархом або татом (джерело поеми Гартмана ф. Ауе, див.); до того ж ХІІ ст. відноситься багато віршованих французьких Л., а також і кельтських релігійних сказань, що стали відомими нормандцям після завоювання Англії. До останніх належить поема про св. Брендане (написана близько 1125 р.), ірландському абату (див. Бранданус), який, пливучи на захід, доїхав до раю і бачив місця муки грішних, і про лицаря Овена, що спускався в чистилище св. Патріка; обидві ці Л., разом з баченням Тунсдала (збереглося тільки в прозі), належать до великої родини апокрифів про потойбічне життя, на чолі якої стоять "Ходіння Богородиці по муках" та "Бачення ап. Павла" (див. дослідження Л. Шепелевича, Харків, 1891–1892). Вбивство Хоми Бекета, архієпископа Кентерберійського (1170), порушило енергійну діяльність духовних поетів; автор однієї віршованої Л. про нього, що надав їй остаточну форму в 1173 р., бродячий (вагант) клірик Garnier de Pont-Sainte-Maxence, багато разів рецитував її на самій могилі народного святого, на повчання шанувальникам (відомо, що приблизно в той же час у Франції, у день святкування святого по церквах, для повчання простого народу, читали французькі віршовані Л.; цей звичай перейшов і в Англію). XIII століття у Франції особливо багате віршованими Л., новими для тих, хто не знав латиною. Ступінь творчості їх авторів вкрай різноманітна: зустрічаються і майже буквальні переклади, і такі вільні переробки, в яких тільки важко простежити зв'язок з латинським джерелом, навіть у перекази земного життя Спасителя і Богоматері входять подробиці та епізоди, тісно пов'язані з пам'ятниками національної епопеї та лицарського роману; з особливою енергією переробляються східні Л. , що представляють їжу для уяви вже в самому оригіналі ( духовний романпро Варлаама і індіанського царевича Йосафа був джерелом трьох окремих поем), з особливою свободою - мандрівні оповіді релігійного характеру (про гордого імператора, у якого ангел викрав його одяг, зовнішність і сам престол; про пустельника і ангела, відповідна російської Л. ". ,яка дала сюжет для відомого оповіданнягр. Л. Толстого: "Чим люди живі" та ін; такі Л. у французів прийнято називати contes de vots). Тоді ж складаються великі збірки Л. про чудеса Богородиці, з яких важливіша за інших збірку суассонського ченця Готьє де Куансі (Gautier de Coinci, пом. 59 л. в 1236); він становить прибл. 30 000 віршів. У його оповіданнях, дорогоцінних не тільки для історії літератури, але й для вивчення побуту епохи, чимало епізодів, здатних обурити своєю наївністю сучасних католиків, але живе поетичне натхнення багатьох з них мирить з нимикритику (там знаходимо ми розповідь про те, як Богоматір годувала грудьми хворого ченця, як злодій, що мав звичай щоразу перед роботоюзакликати ім'я Богородиці, був упродовж 3-х днів підтримуваний на шибениці Її білими руками; як Богородиця багато років виконувала обов'язки за черницю, яка втекла з монастиря, щоб віддатися плотським насолодам та ін.). У наступні століття діяльність авторів та підновлювачів віршованих Л. не припиняється, і багато з їх творів стають ще популярнішими, виступаючи з книги на сцену; в той же час, за потреби в читанні, що збільшилася, як окремі Л., так і збірники їх перекладаються у французьку прозу. Порівн. про французькі Л.: Douhet, "Dictionnaire des l égendes" (1855); Alf. Maury, "Les L. pieuses du Moyen-Age"; Gaston Paris, "Poé sie-au Moyen-Age" (1887). У Німеччини,в ранній періодсередньовічної поезії (XI і XII ст.), віршований Л. обробляються головним чином поетами духовного стану (одна з найстаріших та найцікавіших за широтою погляду присвячена життю Аннона, єп. кельнського, пом. 1075 р.). Придворних поетів приваблюють лише легендарні сюжети, у яких знаходять щось лицарське (напр. з старого заповіту - Юдифь, з житій святих - св. Георгій) чи фантастично казкове (такі Л. Гартмана ф. Ауэ); у тому напрямі працюють і шпильмани, і з їхніх рук отримують життя напів-легенди, напів-епопеї на кшталт "Оренделя", "Освальда" та ін; через них відгомони Л. проникають у старовинні національні поеми в роді "Вольфдітріха", а у поетів-лицарів інші житія набувають характеру лицарських романів. У XIII та XIV ст. духовенство енергійно працює над безліччю легендарних сюжетів і доставляє народу масу навчального читання. Рано є прагнення циклізувати, зібрати докупи це духовне багатство, і вже у 2-й половині ХШ ст. на середньому Рейні складається величезний збірник (до 100000 віршів) "Passional", що розпадається на 3 частини: 1-я трактує про І. Хр. і Богоматері, 2-а – про апостолів та євангелістів, 3-я – про святих, оповіді про які розташовані за церковним календарем; укладач його - проповідник, який прийшов до висновку, що писання діє сильніше за проповідь. В епоху друкарства в Німеччині, як і у Франції, інші улюблені Л. переходять в лубочну літературу. Історія Л. в Англіїрозпадається ті ж періоди, як середньовічна англійська література. Англо-саксонську Л., у ранніх продуктах якої чуються численні відгуки національного епосу, Змінює норманно-французька. За нею слідує середньоанглійська, дуже велика за кількістю та різноманітністю пам'яток; її джерела чи то латинські, чи то французькі; в ній зустрічаються цікаві відлуння давньонімецьких вірувань і середньовічних повір'їв (так напр. Л. про св. Михайла, що зображує його битву з драконом-сатаною, не тільки розповідає про ангельські чини і створення роду людського, для поповнення порожнечі, що утворилася внаслідок відпадання сонму , Але говорить і про будинкових- альпахі про ельфахі викладає всю середньовічну демонологію, у зв'язку з космогонією, фізіологією, психологією та ін.). Наприкінці ХІІІ ст. на півдні Англії склалася велика збірка Л. у віршах (олександрійських двовіршах), відомий під ім'ям Liber festivalis; у ньому багато Л. про національних святих, які репрезентують цікавий історичний матеріал; джерела - французькі та латинські; близька подібність багатьох оповідань із Золотою Л. пояснюється єдністю походження. Ця збірка, як і подібні до неї в інших країнах, для більшості середньовічних читачів замінювала будь-яке історичне читання, тому що викладала все, що вважалося тоді цікавою, від початку світу до останніх днів. Як і в окремих Л., епізоди, сповнені глибокого і тонкого почуття, чергуються тут з наївною, іноді смішною грубістю, дитяче легковірство - з допитливістю розуму (поет, напр., з натхненням розповідає про те, як св. Маргарита, поглинута драконом, вийшла з нього і вбила його - і сам потім висловлює сумнів у можливості вбивства диявола). Більш менш красивим переказом Л. не зневажали і поети епохи Чосера і пізнішої. У Італії,внаслідок пізнього відокремлення літературної мови, Л. довше, ніж де-небудь, залишається у своєму первісному латинському одязі, але у кватроцентистів і чинквечентистів (пис. XIV і XV ст.) отримує великий розвиток; італ. Л. представляє більше класичних ремінісценцій, ніж будь-яка інша. У літературах Пирінейського піво-ва Л. грає ще більше важливу рольі рано виступає на театральну сцену, з якої не сходить до XVII ст. включно. У південнослов'янських землях та у давній Посіїдосить численні Л., перекладені з грецької, а також складені за зразком їх, переписуються протягом ряду століть, але змінюються тільки в незначних подробицях, і більшість їх залишається пам'ятниками чисто книжковими. Такі сказання, повісті, притчі, приповіді та Л., надруковані в 1-му та 2-му випусках "Пам'ятників старовинної російської літератури" гр. Кушелева-Безбородко (СПб., 1860), а також розсіяні за вченими та духовними журналами, виданнями "Товариства Любителів Давньо-Руської Письменності", "Працях" археологіч. з'їздів та спеціальним дослідженням. Тільки деяка частина книжкових Л. і апокрифів проникає в народ, зате проникає глибоко і переробляється чи духовний. вірші, чи духовні казки, інакше звані народними Л. , які за властивостями своєї легко рухомої форми та способу передачі, значно далі відходять від своїх джерел, ніж Л. західні чи духовні вірші. Найцікавіший збірник народних російських Л. виданий А. Н. Афанасьєвим у 1859 р.; він давно вже став великою бібліографічною рідкістю. У ньому всього 33 Л. (та й у тому числі №№ 3 і 26, 4 і 5, 27 і 28 представляють лише варіанти), але вони чудово підібрані та забезпечені дорогоцінними історико-літературними вказівками (розбір А. Н. Пипіна див. в "Современнике, 1860 № 5). Народні Л. зустрічаються також у всіх великих збірниках пам'яток народної поезії: в "Працях Етногр. - Стат. експедиції" (Чубинського), у Драгоманова, в "Білоруському збірнику" Шеїна та ін; безліч їх розпорошено в "пам'ятних книжках" та інших обласних виданнях, також і в етнографічних журналах (огляд колишніх робіт див. в "Історії російської етнографії" Пипіна , Нових - в "Етнограф. Огляді" і "Живий Стародавні"). Загальну характеристикуросійських народних Л. див. в "Іст. Літ." Галахова (2-ге та 3-тє вид., § 20), а також у Порфир'єва та ін. Кращий дослідник з історії Л. у нас академік Олександр Нік. Веселовський, який розпочав у "Журналі Мін. Нар. Пр.", в 1875 р. ряд робіт під назвою: "Досліди з історії розвитку християнської Л." і продовжив їх у вид. акд. наук, у " Розвідках у сфері російського духовного вірша " , і навіть у дослідженні: " З історії роману і повісті " і дрібних нотатках.

Слова: Л ., легендарний вживаються також у протилежному сенсі історично достовірному, причому означають розповідь або не цілком згодний з фактами (напр. "Moравська Л." в Кирило-мефодіївському питанні), або свідомо прикрашений народною фантазією (напр. "Імператорська Л." , "Наполеонівська Л."), що діє за певними законами, не зовсім ще з'ясованим.

А. Цегляних.

Легенда(Музик.) - музичний твір на текст легендарного змісту, різних розмірів. Лист написав Л. про св. Єлисавете для соло, хору та оркестру, що дорівнює за обсягом ораторії; невеликі інструментальні п'єси звуться також Л., напр. Л. для скрипки Венявського.

Розділ дуже простий у використанні. У запропоноване поле достатньо ввести потрібне слово, і ми видамо список його значень. Хочеться відзначити, що наш сайт надає дані з різних джерел – енциклопедичного, тлумачного, словотвірного словників. Також тут можна познайомитись з прикладами вживання введеного вами слова.

Значення слова легенда

легенда у словнику кросвордиста

легенда

Економічний словник термінів

легенда

напис на монеті, медалі.

Тлумачний словник живої мови, Даль Володимир

легенда

ж. лат. священне переказ, повір'я про подію, що відноситься до церкви, віри; чування, чування; взагалі, переказ про чудову подію.

Тлумачний словник російської. Д.М. Ушаков

легенда

легенди, ж. (Латин. Legenda - те, що треба читати) (книжн.).

Поетична фантастична оповідь релігійного змісту.

Будь-яке фантастичне оповідання, поетичне переказ про якесь. подію. Легенди старого замку. Середньовічні легенди.

Вигадка, вигадка; те, що видається неймовірним. Це - легенда, яка не заслуговує на довіру. Про нього ходили цілі легенди.

Напис на монеті (спец.).

Пояснювальний текст до плану, малюнку, карти тощо (спец.).

Тлумачний словник російської. С.І.Ожегов, Н.Ю.Шведова.

легенда

Поетичне переказ про якесь н. історична подія. Середньовічні легенди.

перекл. Про героїчні події минулого (книжн.). Людина з легенди (людина зі славним минулим). Жива л. (Про людину з героїчним славним минулим).

Вигадані відомості себе у того, хто виконує секретне завдання (спец.). Л. резидента.

Пояснюючий текст, і навіть зведення умовних знаків при карті, плані, схемою (спец.).

дод. легендарний, -а, -а (до 1 знач.). Л. Жанр.

Новий тлумачно-словотвірний словник російської, Т. Ф. Єфремова.

легенда

1. Поетична фантастична оповідь (зазвичай релігійного змісту).

   Фантастична розповідь, поетичне переказ про яке-л. подію чи особу.

Інструментальна п'єса оповідального характеру, що часто втілює музичними засобами яке-л. народне переказ.

Те, що здається неймовірним; вигадка, вигадка.

Вигадана з метою конспірації біографія розвідника.

перекл. Буквене позначення на монеті.

перекл. Пояснювальний текст та сукупність умовних знаків до плану, малюнку, карти тощо.

Енциклопедичний словник, 1998

легенда

ЛЕГЕНДА карти зведення умовних знаків та пояснень до карти.

легенда

ЛЕГЕНДА (від лат. legenda, букв. - те, що слід прочитати)

у середньовічній писемності - житіє святого та релігійно-нравоучительное оповідання, притча; у фольклорі - народна розповідь, що увійшла в традицію, про чудове, що сприймається оповідачем і слухачем як достовірна (легенда про "золотий вік"); в новітньої літературивсякий твір, що відрізняється поетичним вигадкою, але претендує певну достовірність у минулому.

У повсякденному значенні щось неймовірне, вигадка.

Легенда (значення)

• Легенда - один із різновидів неказкового прозового фольклору.
  • Міська легенда – коротка, на перший погляд, правдоподібна історія, що спирається на сучасну технічну та суспільну реальність.
• Легенда - напис на монетах чи медалях по колу.
• Легенда - підпис під картою чи схемою, що пояснює значення вжитих позначень.
• Легенда - фіктивна біографія, історія або інший наратив, призначений для приховування істини.

Легенда (жіночий футбольний клуб)

Легенда - приблизний синонім поняття міф; Головні герої оповідання - зазвичай герої у сенсі слова, часто у подіях безпосередньо беруть участь боги та інші надприродні сили. Події у легенді нерідко перебільшуються, додається багато вигадки. Тому вчені не вважають легенди цілком достовірними історичними свідченнями, не заперечуючи, втім, що здебільшого легенди ґрунтуються на реальних подіях.

Відмінності легенди від міфу:

• Легенда - реальні події, які потім зазнали багатьох спотворень. Часто у легенди на ім'я одного героя, включені інші герої.
• міф - повністю вигадані персонажі та сюжети.

Легенди ділять на релігійні та соціальні.

Легенди, як правило, були усними оповіданнями, часто покладеними на музику; передавалися легенди з вуст в уста, зазвичай бродячими оповідачами. Пізніше безліч легенд було записано.

Оскільки, коли про когось складали легенди, це означало суспільне визнання його діянь, слово набуло додаткового сенсу: так називають події та діячів, які отримали визнання та пошану.

Легенда (нумізматика)

Легенда- Сукупність всіх написів на аверсі, реверсі та гурті монети. Таким чином розрізняють «аверсну легенду», «реверсну легенду» та «гуртову легенду».

Як правило, легенда містить назву або абревіатуру банку-емітента або монетного двору. На ювілейних монетах дається короткий описпевної історичної події, персони тощо.

Легенда монети часто постає як швидкий спосіб визначення безпеки монети.

Легенда (картографія)

Легенда карти- Список або таблиця умовних позначень на карті з роз'ясненням їх значення. Легенди карт здебільшого не уніфіковані, але стандартизовані та обов'язкові до застосування на топографічних картах.

На картах легенда міститься у вільному просторі, ніж приховувати потрібні об'єкти на карті. В атласах може розміщуватись на окремих сторінках. Позначення на легендах карт зібрані в групи: дороги, гідрографія, населені пунктита інші. На легендах карт дрібних масштабів міста позначаються пунсонами. На легендах планів міст є позначення міських кварталів та громадських об'єктів. На легендах карток можуть вказуватися статистичні відомості.

Легенда (бійцівське шоу)

Бійцівське шоу «Легенда»- російська спортивна організація, що проводить турніри, що поєднують поєдинки за участю зірок світового кікбоксингу та бої з змішаним правилам(інша назва ММА - від) та шоу.

«Легенда» була заснована у 2013 році. командою з чотирьох осіб: Русланом Сулеймановим, Тимуром Соловйовим, Володимиром Войтеховським та Олексієм Михайліним. Ідея створення бійцівського шоу «Легенда» зародилася на відкритті «Клубу Єдиноборств №1», що зібрав безліч зірок К-1 та ММА.

25 травня 2013 року в Москві на Малій Спортивній Арені «Лужники» пройшов дебютний турнір промоції за участю зірок світового кікбоксингу та ММА: Бадра Харі, Забіта Самедова, Олександра Омеляненка, Джабара Аскерова, Артура Кишенка та інших. Другий турнір, названий «Частина 2: „Вторгнення“» пройшов у Москві 8 листопада 2013 року і включав 9 боїв К-1 і ММА (четвірка К-1). Третій турнір пройшов 5 квітня 2014 року в Мілані, до його програми увійшло 7 боїв К-1.

Після трьох турнірів організатори вирішили взяти паузу до 2015 року.

Легенда (фільм, 2015)

«Легенда»- фільм англійсько-французького виробництва, поставлений американським режисером Браяном Хелгелендом за мотивами книги Джона Пірсона «Мистецтво жорстокості: зліт і падіння близнюків Крей». Автором сценарію виступив сам Хелгеленд, що ознаменувало його повернення до кримінального жанру вперше з часів фільму «Секрети Лос-Анджелеса». Фільм розповідає історію близнюків Крей - Рональда і Реджинальда - гангстерів, які тероризували Лондон у 60-х роках, про чию жорстокість і неврівноваженість ходили легенди. Сюжет охоплює період від початку їхньої злочинної кар'єри до тюремного ув'язнення у 1969 році. Прем'єра у Великій Британії – 9 вересня 2015 року, у Росії – 1 жовтня.

Приклади вживання слова легенда у літературі.

Саме цей жахливий і болісний вигляд світу змушує буддиста прийняти абстрагувальну установку, подібно до того, як і сам Будда, згідно легенді, вступив на свій шлях під впливом такого ж враження.

Ходить легендапро те, як на одному з конгресів якийсь учений представив стільки абстрактів, що їхньому розгляду довелося присвячувати цілих дві спеціальні сесії.

Щоправда, у Септуагінті збереглася легендапро те, що Авакум жив у епоху полону.

Єдине свідчення легенди, що заслуговує на довіру,-це вказівка ​​на те, що Авакум був левітом.

Щоправда, в айнській легендіговориться про жінку, яка народила сина від клишоногого, і багато гірських айн пишаються тим, що ніби походять від ведмедя.

Я познайомлю тебе з переказами про Архіпелаг та про острови Імперії Каргад, перекажу легенду, Що розповів мені колись мій друг Айхал Мовчазний.

Може, твоя релігія на сюжет, написаний тобою легендидопомогла підтримати Акселерацію в якомусь сенсі – я не знаю, і боги теж не знають.

Матеріали для своїх новел Акутагава черпав із історичних хронік, середньовічних анекдотів та збірок старовинних легенд.

А ось про те, що він нічого не дізнався про Перст-Капсула, просто забув запитати про нього у ексКолюні-Убогого, старця, не скутого і не пов'язаного, одного з тих, кому, за легенді, довірено сторожити камінь Алатир, Шеврікука тепер прикро.

Те, що розповідали про Алксніс ветерани школи, звучало, як легенда.

У ході альбігойських війн клірики обрушувалися на легендипро Граал і оголосили їх порочними, а часом і єретичними.

І ось тоді вони перетворили легендупро Амірані в міф про Прометея, непокірного титана.

Індієць розповів чарівну легендупро кохання небесної апсари до головного бога індійської трійці Брахме.

Підкреслимо включення легендипро Трістан і Ізольда вже цьому етапі непросто в артуровский цикл, а й зв'язування її з мотивом пошуків Грааля, т.і.

Цю ж боротьбу сил світла і темряви, що триває у вічності, за володіння символічною дівою описують і на сторінках. легендАртурівського циклу, але там вона ведеться не за руку Кройдділад, яку прагне викрасти Гвін, а за прекрасну Гвенвівар, дружину вже не Гвітіра, а Артура.

Свідомість людей робить серйозного різницю між переказами і легендами. Крім того, сучасна наука також не завжди може впевнено відрізнити їх один від одного. Так само як і переказ, легенда є жанром усної творчості. Слово "передання" досить точно відображає суть цього твору. Це розповідь історичного змісту, що передається з вуст у вуста, переходить від покоління до покоління. Легенда ж є оповідання релігійного характеру, яке нерозривно пов'язане з історичними подіями.

Аж до XIX століттячитати книги і, тим більше, здобути освіту могли далеко не всі. Але знати про своє коріння, культуру та релігію хотіла кожна людина. Перекази та легенди замінювали простому люду історичну літературу, розповідаючи про минулі події Але – це історична , лише відображені яскраві моменти окремих подій.

Латиною слово «легенда» «те, що слід читати». Спочатку легенда являла собою історію про благочестиве життя святих. Потім вона змінилася до релігійно-дидактичних, повчальних, котрий іноді фантастичних біографій історичних і вигаданих , життя і відносини яких носили узагальнені риси характеру народності, що у даної місцевості. Найцікавіше, що всі ці чудові історії сприймалися людьми як у минулому в реальній дійсності, незважаючи на їхню казковість і фантастичність.

Деякі легенди справді дуже схожі на казки. Відмінність їх у тому, що казки переважно мають придуманий , а основі легенди лежить реальне подія, нехай і описане в казковій формі. Вони сприймаються набагато серйозніше, як справжній випадок, з якого необхідно зробити висновок з користю для себе.

Наприклад, у Середньовіччі мали місце легенди, персонажами яких були прокляті люди. «Легенда про Летючого Голландця», мабуть, найпопулярніша історія того часу. Варіантів її розповіді багато, але суть одна. Покараний Богом корабель «Летючий Голландець» змушений вічно блукати морями, т.к. його капітан прокляв Творця і зв'язався з Дияволом. Перебуваючи під враженням від цієї легенди, мореплавці того часу запевняли, що справді бачили цей проклятий корабель. Хто знає, що там було насправді… Проте ця легенда «живе» в пам'яті людей і досі.

Усі події, які у легендах, описуються і оцінюються з погляду розуміння народної традицією християнських норм життя. Поряд з людьми і тваринами, ангелами і бісами Бог і святі часто спускаються на землю, приймаючи різні обличчя. Невпізнані, вони ходять нею, нагороджують праведників і карають грішників.

Легенди складалися завдяки не тільки усному народної творчості, а й письмовим артефактам, наприклад, апокрифам. Також серед писемних джерел – деякі біблійні тексти.

Сюжети, описані в легендах, відбилися не тільки в літературних жанрах, а й у іконопису. Найяскравішим прикладом служить ікона «Диво Георгія про змія», яка згодом стала основою створення герба Московської Русі, а згодом і столиці Росії.

Легенди та перекази – жанр, який живе та розвивається. Цілком ймовірно, що сучасне розуміння поточних подій звичайними людьми народжує та збирає висновки та історії, чутки та оповідання, які дійдуть до нащадків яскравими та повчальними легендами та переказами.

1. ЛЕГЕНДА - ЛЕГЕНДА (від лат. legenda, літер. - те, що слід прочитати) - 1) у середньовічній писемності - житіє святого та релігійно-нравоучительное оповідання, притча; у фольклорі - народна розповідь про чудесне... Великий енциклопедичний словник
2. легенда - ЛЕГ'ЄНДА, легенди, · жін. (лат. legenda - те, що треба читати) (книж.). 1. Поетичне фантастичне оповідь релігійного змісту. | Всяка фантастична розповідь, поетична легенда про якусь подію. Легенди старого замку. Тлумачний словник Ушакова
3. Легенда - ЛЕГЕНДА (від церковно-латинського «legenda», форми множин. числа сущ. середнього роду «legendum» - «уривок, що підлягає читанню», - осмисленої пізніше як форма однини жіночого роду). - 1. У первісному значенні слова... Літературна енциклопедія
4. Легенда - Спеціально підготовлені розвідкою або контррозвідкою зовні правдоподібні відомості, призначені для введення супротивника в оману. Контррозвідувальний словник
5. ЛЕГЕНДА – ЛЕГЕНДА (від лат. legenda – те, що слід прочитати) – англ. fegend; ньому. Legende. 1. Переказ, частково заснований на істор. подіях, що мають тенденцію звеличувати, прославляти певні культ, цінності. 2. Вигадана біографія. Соціологічний словник
6. Легенда - (від лат. legenda, букв. - Те, що слід прочитати) - муз. твір лірико-епічного характеру, що відтворює зміст нар. чи религ. Л. Споріднений балад жанр Л. склався в епоху романтизму. Існують багато. різновиду Л. Вок. Музична енциклопедія
7. Легенда - Запозичень. у першій половині ХІХ ст. із франц. яз., де légende< ср.-лат. legenda, прич. от legere «читать». Легенда буквально - «то, что необходимо читать». Етимологічний словник Шанського
8. Легенда - Легенда Звід умовних знаків з відповідними поясненнями, що використовуються на даній карті. Іноді на полях карти розташовуються діаграми, профілі, таблиці, що доповнюють зображення. (Салімзянов Р.Р. Словник спортивних термінів © НІЛ НОТ НІО УВАУ ГА(і), 2009р) Словник спортивних термінів
9. легенда - легенда, -и Орфографічний словник. Одне Н чи два?
10. легенда - Легенда, легенди, легенди, легенди, легенди, легенди, легенди, легенди, легенди, легенди, легенди, легенди, легенди Граматичний словник Залізняка
11. легенда - сущ., у синонімів... Словник синонімів російської мови
12. легенда – орф. легенда, -и Орфографічний словник Лопатіна
13. Легенди, ж. [Латин. legenda – те, що треба читати] (книж.). 1. Поетичне фантастичне оповідь релігійного змісту. || Будь-яке фантастичне оповідання, поетичне переказ про якесь. подію. Середньовічні легенди. Великий словник іноземних слів
14. ЛЕГЕНДА - Напис на монеті, медалі. Економічний словник термінів
15. легенда - [поетичне переказ] сущ., ж., упот. порівняння. часто (ні) чого? легенди, чому? легенді, (бачу) що? легенду, чим? легендою, про що? про легенду; мн. що? легенди, (ні) чого? легенд, чому? легендам, (бачу) що? легенди, чим? легендами, про що? про легенди... Тлумачний словник Дмитрієва
16. Легенда (син.: умовні позначення, експлікація) - пояснення до ґрунтової карти. Містить перелік об'єктів та відповідних умовних знаків, зображених на карті. Тлумачний словник з ґрунтознавства
17. легенда - 1. Легенд / А (сказання). 2. Легенд/а² (напис на монеті). Морфемно-орфографічний словник
18. Легенда - ЛЕГЕНДА (від лат. Слова legenda - те, що має бути прочитане, або рекомендовано до прочитання) - термін, що вживається у кількох значеннях. Словник літературних термінів
19. Легенда - Легенда 1. Легенда, -и; ж. [від лат. legenda - те, що має бути прочитаним] 1. Засноване на усних переказах, опоетизована оповідь про історичну чи вигадану особу, подію тощо. Стародавня л. Л. про місто Китеже. Тлумачний словник Кузнєцова
20. Легенда - (лат. legenda, букв. – те, що слід прочитати) – народна оповідь про якусь історичну подію; у християнстві – розповідь про життя і діяння якогось святого. Словник з культурології
21. Легенда – (від лат. legenda – те, що має читати). - В побуті середньовічного католицтва Л. називалася похвала і житіє святого, які слід читати в церкві в день, присвячений святкуванню пам'яті цього святого. Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона
22. Легенда - Сходить до латинського legenda, що буквально означає "те, що слід прочитати", утворене від дієслова legere - "читати". Етимологічний словник Крилова
23. Легенда - буквене позначення на монеті. Словник нумізмату
24. легенда – легенда I ж. 1. Поетичне фантастичне оповідь (зазвичай релігійного змісту). || Фантастична розповідь, поетична переказ про якусь подію чи особу. Тлумачний словник Єфремової
25. легенда - ЛЕГЕНДА ж. лат. священне переказ, повір'я про подію, що відноситься до церкви, віри; чування, чування; взагалі, переказ про чудову подію. Тлумачний словник Даля
26. - Легенда Через нов.-в.-н. Legende або безпосередньо із порівн.-лат. legenda "збори літургійних уривків для щоденної служби" (Шульц-Баслер 2, 15; Клюге-Гьотце 350). Етимологічний словник Макса Фасмера
27. легенда - (іноск.) - вигадка Порівн. Попадається на шляху мовчазний старий курган або кам'яна баба... і помалу на згадку приходять степові легенди, розповіді зустрічних, казки няньки-степовики.... Б.Р. Чехів. Степ. 4. Порівн. Лигенда (жарт.) – з натяком на обкладне. Порівн. Фразеологічний словник Міхельсона
28. легенда - див. >> казка Словник синонімів Абрамова

Легенда, - і, жіночий рід.
1. Поетичне переказ про якусь історичну подію. Середньовічні легенди.
2. переносне значення.Про героїчні події минулого ( книжкове). Людина з легенди (людина зі славним минулим). Жива легенда (про людину з героїчним славним минулим).
3. Вигадані відомості себе у того, хто виконує секретне завдання ( спеціаліст.). Легенда резидента.
4. Пояснювальний текст, а також зведення умовних знаків при карті, плані, схемі ( спеціаліст.).
прикметниклегендарний, - ая, - ое (до 1 значен.). Легенда жанру.

Приклади використання слова легендав контексті

. Тут фельдкурат має на увазі церковну легенду про католицького святого Яна Непомуцького, голова якого, як каже ЛегендаПісля страти була зашита в мішок і кинута у Влтаву.
. Ти жива Легенда.
. Більш того, Легендамайже нікому не відома, а виходить, що чорна корона існує, а отже, ще один міф стає реальністю.
. Ось під час цих безплідних блукань по болотах він, вірніше, його спільник і попався на очі декому з тамтешніх фермерів, і Легендапро жахливого пса отримала нове підтвердження.
. На щастя, ЛегендаСіда давала йому абсолютно законний привід з'явитися сюди озброєним: як приватний детектив на службі у сенатора Джона Кеддріка.