Головний герой оповідання, фронтовий шофер, людина, яка пройшла через всю війну. Під час громадянської війнивін втратив батька, матір і молодшу сестру, а під час Великої Вітчизняної війни - дружину, двох дочок і сина. Андрій був уродженцем Воронезької губернії. З початком громадянської війни подався до Червоної Армії, в дивізію Кіквідзе, а в 1922-му році поїхав на Кубань наймитувати на куркулів.

Хлопчик-сирота років п'яти-шести з оповідання. Автор не відразу дає портретну характеристикуцього персонажа. Він абсолютно несподівано з'являється в житті Андрія Соколова - людини, яка пройшла всю війну і втратив всіх рідних. Його і не помітиш відразу: «він лежав на землі смірнехонько, заснувши під незграбною рогожею».

оповідач

Повідав нам цю історію, коли випадково зустрівся з Андрієм Соколовим і Ванюшкой на переправі через річку.

Ірина

Дружина Андрія Соколова, сирота, добра і любляча жінка, Яка народила йому трьох дітей, сина Анатолія та дочок - Настуню і Олюшка. Загинула від випадкового попадання авіабомби в будинок. Разом з нею загинули і дві її дочки.

Анатолій

Син Андрія Соколова. Після смерті матері і сестер, пішов в артилерійське училище, звідки оговтався на фронт. Дослужився до звання капітана, мав шість орденів і медалі, був командиром батареї. Загинув 9 травня 1945 роки від кулі німецького снайпера.

Військовий лікар

Лікар в полоні, який надавав медичну допомогурадянським бійцям, які потрапили в полон. Допоміг Андрію Соколову вправити в плече.

Крижнев

Зрадник, який, перебуваючи в полоні, хотів видати взводного фашистам. Соколов, разом з взводним задушив його.

Мюллер

Німець, комендант табору військовополонених, де містилися російські. Любив їх бити по обличчю щоранку, називаючи це «профілактикою від грипу». Хотів розстріляти Андрій Соколова, але той, здивував його, відмовившись від закуски, коли німець великодушно налив йому шнапсу перед розстрілом. Замість розстрілу Мюллер дав йому хліба та сала.

майор

Німецький офіцер, якого Андрій Соколов возив на машині в полоні, в Німеччині. Після того, як їх перевели до лінії фронту, Соколов вирубав його ударом по голові і, проскочивши лінію фронту на машині, відвіз його до своїх.

Іван Тимофійович

Сусід Соколова по Воронежу. Повідомив йому, що його будинок розбомбили і дружина з дочками загинули, а потім дав його адресу Анатолію.

У російській літературі багато творів, що розповідають про Велику Вітчизняній війні. Яскравим прикладом є розповідь Михайла Шолохова «Доля людини», де автор дає нам не стільки опис війни, скільки опис життя простої людини в тяжкі воєнні роки. В оповіданні «Доля людини» головні герої не історичні особистості, Що не титуловані чиновники, ні прославлені офіцери. Вони звичайні люди, але з дуже непростою долею.

Головні герої

Розповідь Шолохова невеликий за обсягом, він займає всього десять сторінок тексту. І героїв в ньому не так вже й багато. Головним героєм розповіді є радянський солдат - Андрій Соколов. Все, що відбувається з ним в житті, ми чуємо з його вуст. Соколов є оповідачем всієї розповіді. Його названий син - хлопчик Ванюша - грає в оповіданні важливу роль. він завершує сумну історіюСоколова і відкриває нову сторінку його життя. Вони стають невіддільні одна від одної, тому віднесемо Ванюшу до групи головних героїв.

Андрій Соколов

Андрій Соколов - головний геройоповідання «Доля людини» Шолохова. Його характер - по-справжньому, російська. Скільки бід він пережив, яких мук виніс, знає тільки він сам. Герой говорить про це на сторінках оповідання: «Зa що ж ти, життя, мене тaк покaлечілa?

Зa що тaк іскaзнілa? » Він не поспішаючи розповідає своє життя від початку до кінця зустрічному попутникові, з яким сіл прикурити у дороги.

Багато довелося пережити Соколову: і голод, і полон, і втрату сім'ї, і смерть сина в день закінчення війни. Але все він витерпів, все пережив, тому що мав сильний характері залізну силу духу. «Нa то ти і мужчінa, нa те ти і солдати, щоб все витерпіти, все знести, якщо до цього нуждa позвaлa», - говорив сам Андрій Соколов. Його російський характер не дозволив йому зламатися, відступити перед труднощами, здатися ворогові. Він вирвав життя у самій смерті.
Все позбавлення і жорстокості війни, які переніс Андрій Соколов, не вбили в ньому людські почуття, не очерствілі його серця. Коли він зустрів маленького Ванюшу, такого ж самотнього, як і він, такого ж нещасного і нікому не потрібного, він зрозумів, що може стати його сім'єю. «Не бувати тому, щоб нам порізно пропадати! Візьму його до себе в діти », - вирішив Соколов. І став для бездомного хлопчика батьком.

Шолохов дуже точно розкрив характер російської людини, простого солдата, яка воювала не за звання і ордени, а за Батьківщину. Соколов - один з тих багатьох, які боролися за країну, не шкодуючи свого життя. У ньому втілився весь дух російського народу - стійкого, сильного, непереможного. Характеристика героя оповідання "Доля людини" дана Шолоховим через мова самого персонажа, через його думки, почуття, вчинки. Ми йдемо разом з ним по сторінках його життя. Соколов проходить складний шлях, але залишається людиною. Людиною доброю, співчуваючим і простягає руку допомоги маленькому Ванюша.

Ванюша

Хлопчик років п'яти-шести. Він залишився без батьків, без будинку. Батько його загинув на фронті, а мати вбила бомбою, коли їхали в поїзді. Ходив Ванюша в обірваної брудному одязі, а їв те, що подадуть люди. Коли він зустрів Андрія Соколова, то потягнувся до нього всією душею. "Папка рідненький! Я знав! Я знав, що ти мене знайдеш! Все одно знайдеш! Я так довго чекав, коли ти мене знайдеш! " - зі сльозами на очах кричав зраділий Ванюша. Він довго не міг відірватися від батька, мабуть, боявся, що втратить його знову. Але в пам'яті Ванюши зберігся образ справжнього батька, він пам'ятав шкіряний плащ, який той носив. І Соколов говорив Ванюша, що, напевно, втратив його на війні.

Два самотності, дві долі переплелися тепер так міцно, що ні розлучити їх вже ніколи. Герої «Долі людини» Андрій Соколов і Ванюша тепер разом, вони одна сім'я. І ми розуміємо, що жити вони будуть по совісті, по правді. Вони все вистоять, все переживуть, все зможуть.

другорядні герої

У творі існує і ряд другорядних героїв. Це дружина Соколова Ірина, його діти - дочки Настенька і Олюшка, син Анатолій. Вони в оповіданні не говорять, вони незримі для нас, про них згадує Андрій. Командир автороти, чорнявий німець, військовий лікар, зрадник Крижнев, лагерфюрер Мюллер, російський полковник, Урюпинський друг Андрія - все це герої оповідання самого Соколова. У деяких немає ні імені, ні прізвища, тому як вони є епізодичними героями в життя Соколова.

Реальним, чутним героєм тут є автор. Він зустрічається з Андрієм Соколовим на переправі і є слухачем історії його життя. Саме з ним веде розмову наш герой, йому він розповідає свою долю.

Тест за твором

Велика Вітчизняна війна навіть через багато десятиліть залишається найбільшим ударом для всього світу. Яка ж це трагедія для б'ється радянського народу, який втратив найбільше людей в цьому кривавому поєдинку! Життя багатьох (і військових, і цивільних) виявилися зламані. Розповідь Шолохова «Доля людини» правдиво описує ці страждання, не окремої людини, а всього народу, що встав на захист своєї Батьківщини.

Розповідь «Доля людини» заснований на реальних подіях: М.А. Шолохов зустрів чоловіка, який розповів йому свою трагічну біографію. Ця історія була практично готовим сюжетом, але не відразу перетворилася в літературний твір. Письменник виношував свою ідею 10 років, але виклав її на папері всього за кілька днів. І присвятив Е. Левицької, яка допомогла йому надрукувати головний романйого життя «Тихий Дон».

Розповідь вийшов в газеті «Правда» напередодні нового, 1957 року народження. А незабаром був прочитаний на Всесоюзному радіо, почутий усією країною. Слухачі і читачі були вражені силою і правдивістю цього твору, воно завоювало заслужену популярність. У літературному відношенні ця книга відкрила для письменників новий спосіб розкривати тему війни - через долю маленької людини.

суть розповіді

Автор випадково зустрічається з головним героєм Андрієм Соколовим і його сином Ванюшкой. В ході вимушеної затримки на переправі чоловіки розговорилися, і випадковий знайомий повідав письменнику свою історію. Ось, про що він розповів йому.

До війни Андрій жив як всі: дружина, діти, господарство, робота. Але тут грянув грім, і герой пішов на фронт, де служив водієм. В один фатальний день машина Соколова потрапила під обстріл, його контузило. Так він потрапив в полон.

Групу полонених привели до церкви на ночівлю, в цю ніч сталося багато подій: розстріл віруючого, який не зміг осквернити церкву (не випускали навіть «до вітру»), а з ним і кілька випадково потрапили під автоматну чергу людей, допомога лікаря Соколову і іншим пораненим. Також головному герою довелося задушити іншого полоненого, так як той виявився зрадником і збирався видати комісара. Ще під час чергового перегону в концтабір Андрій намагався втекти, але був спійманий собаками, які позбавили його останньої одягу і всього покусали, що «шкіра з м'ясом полетіли клаптями».

Потім концтабір: нелюдська робота, майже голодне існування, побої, приниження - ось що довелося пережити Соколову. «Їм по чотири кубометри виробітку треба, а на могилу кожному з нас і одного кубометра через очі вистачить!» - необачно сказав Андрій. І за таке постав перед лагерфюрера Мюллером. Головного героя хотіли пристрелити, але він переборов страх, хоробро випив три стопки шнапсу за свою погибель, за що заслужив повагу, буханку хліба і шматок сала.

Ближче до кінця військових дій Соколова призначили шофером. І, нарешті, з'явилася можливість для втечі, та ще разом з інженером, якого герой возив. Не встигла вщухнути радість від порятунку, наспів горе: він дізнався про загибель сім'ї (в будинок потрапив снаряд), але ж весь цей час жив лише надією на зустріч. У живих залишився один син. Анатолій теж захищав Батьківщину, з Соколовим одночасно підійшли вони до Берліна з різних сторін. Але прямо в день перемоги вбили останню надію. Залишився Андрій зовсім один.

тематика

Головна тема оповідання - людина на війні. Ці трагічні події - індикатор особистісних якостей: В екстремальних ситуаціях розкриваються ті риси характеру, які зазвичай приховані, зрозуміло, хто є хто насправді. Андрій Соколов до війни нічим не відрізнявся особливо, був як всі. Але в бою, переживши полон, постійну небезпеку для життя, він показав себе. Відкрилися його воістину героїчні якості: патріотизм, сміливість, стійкість, воля. З іншого боку, такий же полонений, як Соколов, ймовірно, також нічим не відрізняється в звичайній мирного життя, збирався зрадити свого комісара, щоб вислужитися перед ворогом. Так, у творі знаходить своє відображення і тема морального вибору.

Також М.А. Шолохов стосується теми сили волі. Війна забрала в головного героя не тільки здоров'я і сили, але і всю родину. У нього немає вдома, як же жити далі, що робити далі, як знайти сенс? Це питання цікавило сотні тисяч людей, які пережили схожі втрати. І для Соколова новим змістом стала турбота про хлопчика Ванюшке, який також залишився без будинку і сім'ї. І заради нього, заради майбутнього своєї країни треба жити далі. Ось і розкриття теми пошуку сенсу життя - його справжня людина знаходить в любові і надії на майбутнє.

проблематика

1. Проблема вибору займає важливе місце в оповіданні. Кожна людина стоїть перед вибором кожен день. Але не всім доводиться вибирати під страхом смерті, знаючи, що від цього рішення залежить твоя доля. Так, Андрію доводилося вирішувати: зрадити або залишитися вірним присязі, зігнутися під ударами ворога або боротися. Соколов зміг залишитися гідною людиною і громадянином, тому що визначав свої пріоритети, керуючись честю і мораллю, а не інстинктом самозбереження, страхом чи підлістю.
2. У всій долі героя, в його життєвих випробуваннях, відбивається проблема беззахисності простої людини перед обличчям війни. Від нього мало що залежить, на нього навалюються обставини, з яких він намагається вийти хоча б живим. І якщо себе Андрій зміг врятувати, то свою сім'ю - немає. І він відчуває себе винуватим за це, хоча це і не так.
3. Проблема боягузтва реалізується в творі за допомогою другорядних героїв. Образ зрадника, який заради сьогочасної вигоди готовий пожертвувати життям однополчанина, стає противагою образу відважного і сильного духомСоколова. І такі люди були на війні, каже автор, але їх було менше, тільки тому ми здобули перемогу.
4. Трагедія війни. Численні втрати понесли не тільки солдатські частини, але і мирні жителі, які ніяк не могли захистити себе.

Характеристика головних героїв

1. Андрій Соколов - звичайна людина, один з багатьох, яким довелося залишити мирне існування заради того, щоб відстояти Батьківщину. Простий і щасливий побут він змінює на небезпеку війни, навіть не уявляючи, як можна залишитися осторонь. В екстремальних обставинах він зберігає душевне благородство, проявляє силу волі і стійкість. Під ударами долі він зумів не зламатися. І знайти новий сенс життя, що видає в ньому доброту і чуйність, адже він дав притулок сироту.
2. Ванюшка - самотній хлопчик, якому доводиться ночувати, де доведеться. Мати його вбили при евакуації, батька на фронті. Обірваним, курних, в кавунових соку - таким він постав перед Соколовим. І Андрій не міг залишити дитину, представився його батьком, давши шанс на подальшу нормальне життя і собі, і йому.

У чому змив твори?

Одна з головних ідей розповіді - необхідність врахувати уроки війни. На прикладі Андрія Соколова показано не те, що може зробити війна з людиною, а що може створити з усім людством. Замучені концтабором полонені, осиротілі діти, зруйновані сім'ї, випалені поля - це не повинно повторюватися ніколи, тому й не має забуватися.

Не менш важлива ідея того, що в будь-який, навіть найстрашнішої ситуації, треба залишатися людиною, не уподібнюватися тварині, яке від страху діє тільки на підставі інстинктів. Вижити - головне для будь-якого, але якщо це дається ціною зради себе, своїх товаришів, Батьківщини, то врятувався солдат - вже не людина, він не гідний цього звання. Соколов не зрадив своїх ідеалів, не зламався, хоча пройшов через те, що сучасному читачевінавіть уявити складно.

Жанр

Розповідь - короткий літературний жанр, Що розкриває одну сюжетну лініюі кілька образів героїв. «Доля людини» відноситься саме до нього.

Однак якщо придивитися до композиції твору, то можна уточнити загальне визначення, адже це - розповідь в оповіданні. Спочатку оповідає автор, який волею долі зустрівся і розговорився зі своїм персонажем. Андрій Соколов сам описує свою важке життя, Розповідь від першої особи дозволяє читачам краще перейнятися почуттями героя і зрозуміти його. Авторські ремарки вводяться, щоб характеризувати героя з боку ( «очі, немов присипані попелом», «жодної сльозинки не побачив в його немов би мертвих, вимерлих очах ... тільки великі, безвольно опущені руки дрібно тремтіли, тремтів підборіддя, тремтіли тверді губи») і показати, як глибоко страждає ця сильна людина.

Які цінності пропагує Шолохов?

Головна цінність для автора (і для читачів) - світ. Мир між державами, світ в суспільстві, мир в душі людини. Війна зруйнувала щасливе протягом життя Андрія Соколова, як і безлічі людей. Відлуння війни досі не вщухає, тому уроки її не можна забувати (хоча часто в Останнім часомця подія переоцінюється в політичних цілях, далеких від ідеалів гуманізму).

Також письменник не забуває про вічні цінності особистості: шляхетність, сміливості, волі, бажання прийти на допомогу. Час лицарів, дворянського гідності давно пройшло, проте справжнє благородство не залежить від походження, воно в душі, виражається в її здатності до милосердя і співпереживання, навіть якщо навколишній світ валиться. Ця розповідь - відмінний урок мужності і моральності для сучасних читачів.

Цікаво? Збережи у себе на стінці!

19.04.2019

Безсмертний твір М. А. Шолохова «Доля людини» є справжньою одою простому народу, життя якого була повністю зламаною війною.

Особливості композиції розповіді

Головний герой тут представлений не легендарної героїчної особистістю, а простою людиною, Одним з мільйонів людей, яких торкнулася трагедія війни.

Доля людини у воєнний час

Андрій Соколов простий сільський трудівник, який також як все працював в колгоспі, мав сім'ю і жив звичайним розміреним життям. Він сміливо йде захищати свою батьківщину від фашистських загарбників, залишаючи, таким чином, своїх дітей і дружину напризволяще.

На фронті для головного героя починаються ті страшні випробування, які перевернули його життя. Андрій дізнається, що його дружина, дочка і молодший син загинули в результаті авіаційної атаки. Він дуже важко переживає цю втрату, так як відчуває власну провину в тому, що сталося з його рідними.

Однак Андрій Соколов має заради чого жити у нього залишився старший син, який за час війни зміг домогтися значних успіхів у військовій справі, і був єдиною опорою свого батька. В останні днівійни доля приготувала для Соколова останній нищівний удар його сина вбивають противники.

По завершенню війни, головний герой, морально зламаний і не знає, як йому жити далі: він втратив своїх близьких людей, рідний дім був зруйнований. Андрій влаштовується на роботу водієм в сусідньому селі і починає поступово пиячити.

Як відомо, доля, що штовхає людину в прірву, завжди залишає йому маленьку соломинку, через яку з неї при бажанні можна вибратися. Порятунком для Андрія стала зустріч з маленьким хлопчиком сиротою, батьки якого загинули на фронті.

Іванко ніколи не бачив свого батька і потягнувся до Андрія, так як жадав тієї любові і уваги, які виявляв до нього головний герой. Драматичним піком в оповіданні стає прийняття Андрієм рішення збрехати Ванечке, що саме він доводиться йому рідним батьком.

Нещасна дитина, який не знав у житті любові, ласки і доброго ставлення до себе зі сльозами кидається на шию Андрія Соколова і починає говорити, що згадав його. Так по суті дві знедолені сироти починають спільний життєвий шлях. Вони знайшли порятунок один в одному. У кожного з них з'явився сенс життя.

Моральний «стрижень» характеру Андрія Соколова

Андрій Соколов мав справжнім внутрішнім стрижнем, високими ідеалами духовності, непохитності і патріотизму. В одному з епізодів оповідання, автор оповідає нам про те, як виснажений голодом і трудовими роботами в концтаборі, Андрій все таки зміг зберегти своє людську гідність: Він довго відмовлявся від їжі, яку пропонували йому фашисти перед тим, як погрожували його вбити.

Твердість його характеру викликала повагу навіть у німецьких душогубів, які в кінцевому підсумку все ж зглянулися над ним. Хліб і сало, які вони дали головному герою в якості винагороди за його гордість, Андрій Соколов розділив між усіма своїми голодуючими сусідами по камері.

Творчість Шолохова тісно пов'язане з епохою, в яку він жив. Його твори - це особливий погляд на життя. Це погляд дорослого, загартованого суворою дійсністю людини, яка любить свою батьківщину і цінує людей, які зустрічали грудьми небезпека. Ці люди гинули заради того, щоб ми жили у вільній країні, щоб на очах їхніх дітей блищали сльози щастя.

Під час Великої Вітчизняної війни Шолохов поставив перед собою мету - зміцнити любов до батьківщини у радянських людей. Повість «Доля людини», написана в 1957 році, - дивовижний витвір про те, як дві душі, змучені жахами військових років, знаходять один в одному опору і сенс життя.

Андрій Соколов - звичайна людина, його доля схожа на тисячі інших доль, його життя схоже на багато інших життя. Головний герой оповідання із завидною стійкістю виніс випали на його долю. Він прекрасно пам'ятав важке розставання з родиною, коли йшов на фронт. Не може пробачити він собі того, що під час прощання відштовхнув дружину, яка передчувала, що це їхня остання зустріч: «Силою я розтягнув її руки і легенько штовхнув у плечі. Штовхнув на кшталт легенько, а сила - то у мене була дуріти; вона позадкувала, кроку три ступнул і знову до мене йде дрібними кроками, руки простягає ».

На початку весни Андрій Соколов був двічі поранений, контужений, і, найжахливіше, - потрапив в полон. Герою довелося перенести нелюдські випробування в фашистському полоні, але, тим не менш, він не зламався. Андрію все ж вдалося втекти, і він знову повернувся до лав Червоної Армії. Ця людина виніс і трагічну смерть. Страшна звістка він чує в останній день війни: «Тримайся, батьку! Твій син, капітан Соколов, убитий сьогодні на батареї ».

Андрій Соколов має дивний мужністю і душевної фортецею, пережиті жахи не роблять його озлобленим. Головний герой веде безперервну боротьбу всередині себе і виходить з неї переможцем. Ця людина, що втратив рідних йому людей в роки Великої Вітчизняної війни, знаходить сенс життя в Ванюша, який також залишився сиротою: «Такий собі маленький шарпак: личко все в кавунових соку, вкритому пилом, брудний, як прах, нечесаний, а оченята - як зірочки вночі після дощу! » Саме цей хлопчик з «світлими, як небушко, очима» і стає новим життямголовного героя.

Зустріч Ванюши з Соколовим була значущою для обох. Хлопчик, у якого батько загинув на фронті, а маму вбило в поїзді, все ще сподівається, що його знайдуть: «Папка, рідненький! Я знаю, що ти мене знайдеш! Все одно знайдеш! Я так довго чекав, коли ти мене знайдеш ».У Андрія Соколова прокидаються батьківські почуття до чужого дитині:« Притиснувся до мене і весь тремтить, ніби травинка під вітром. А у мене в очах туман і теж всього дрож б'є, і руки трусяться ... »

Славний герой оповідання знову робить якийсь душевний, а, можливо, і моральний подвиг, Коли бере хлопчика собі. Він допомагає йому встати на ноги і відчути себе потрібним. Ця дитина став своєрідним «ліками» для покаліченою душі Андрія: «Спати я ліг разом з ним і в перший раз за довгий час заснув спокійно. ... Прокинуся, а він у мене під пахвою притулок, як горобець під стріхою, тихенько сопе, і до того мені стає радісно на душі, що й словами не скажеш! »

«Дві осиротілих людини, дві піщинки, закинуті в чужі краї військовим ураганом небаченої сили ... что-же їх чекає попереду?» - запитує в фіналі оповідання Максим Олександрович Шолохов. Безумовно одне - ці люди все ж знайдуть своє щастя, а інакше і бути не може.

Глибокої, світлою вірою в людину проникнуть розповідь Шолохова. Дуже символічно і назва, бо це твір виражає не тільки долю солдата Андрія Соколова, а й долю самого Ванюши, та й взагалі всієї країни. «І хотілося б думати, - пише Шолохов, - що цей російська людина, людина невичерпної волі, витримали, і близько батьківського плеча виросте той, який, подорослішавши, зможе все витримати, все подолати на своєму шляху, якщо до цього покличе Батьківщина».

Я думаю, що герої «Долі людини» типові для свого часу. Мільйони людей залишилися сиротами в жорстокій війні 1941-1945 років. Але дивна стійкість і мужність покоління, яке знайшло в собі сили вірити і чекати. Люди не озлобилися, а, навпаки, згуртувалися і стали ще сильніше. І Андрій Соколов, і Ванюша, який ще зовсім маленький хлопчик, - люди вольові і стійкі. Можливо, це і допомогло їм знайти один одного.

На мій погляд, Шолохов взяв на себе святий обов'язок розповісти людству сувору правду про те, яку величезну ціну заплатив радянський народ за право бути вільним і за право зробити щасливим наступне покоління. Війна жорстока і безсердечна, вона не розбирає, хто правий, хто винен, вона не щадить ні дітей, ні жінок, ні старих. Тому наступні покоління зобов'язані знати всю правду про неї.

Все позбавлення і жорстокості війни, які переніс Андрій Соколов, не вбили в ньому людські почуття, не очерствілі його серця. Коли він зустрів маленького Ванюшу, такого ж самотнього, як і він, такого ж нещасного і нікому не потрібного, він зрозумів, що може стати його сім'єю. «Не бувати тому, щоб нам порізно пропадати! Візьму його до себе в діти », - вирішив Соколов. І став для бездомного хлопчика батьком.

Шолохов дуже точно розкрив характер російської людини, простого солдата, яка воювала не за звання і ордени, а за Батьківщину. Соколов - один з тих багатьох, які боролися за країну, не шкодуючи свого життя. У ньому втілився весь дух російського народу - стійкого, сильного, непереможного. Характеристика героя оповідання "Доля людини" дана Шолоховим через мова самого персонажа, через його думки, почуття, вчинки. Ми йдемо разом з ним по сторінках його життя. Соколов проходить складний шлях, але залишається людиною. Людиною доброю, співчуваючим і простягає руку допомоги маленькому Ванюша.

Хлопчик років п'яти-шести. Він залишився без батьків, без будинку. Батько його загинув на фронті, а мати вбила бомбою, коли їхали в поїзді. Ходив Ванюша в обірваної брудному одязі, а їв те, що подадуть люди. Коли він зустрів Андрія Соколова, то потягнувся до нього всією душею. "Папка рідненький! Я знав! Я знав, що ти мене знайдеш! Все одно знайдеш! Я так довго чекав, коли ти мене знайдеш! " - зі сльозами на очах кричав зраділий Ванюша. Він довго не міг відірватися від батька, мабуть, боявся, що втратить його знову. Але в пам'яті Ванюши зберігся образ справжнього батька, він пам'ятав шкіряний плащ, який той носив. І Соколов говорив Ванюша, що, напевно, втратив його на війні.

Два самотності, дві долі переплелися тепер так міцно, що ні розлучити їх вже ніколи. Герої «Долі людини» Андрій Соколов і Ванюша тепер разом, вони одна сім'я. І ми розуміємо, що жити вони будуть по совісті, по правді. Вони все вистоять, все переживуть, все зможуть.

другорядні герої

У творі існує і ряд другорядних героїв. Це дружина Соколова Ірина, його діти - дочки Настенька і Олюшка, син Анатолій. Вони в оповіданні не говорять, вони незримі для нас, про них згадує Андрій. Командир автороти, чорнявий німець, військовий лікар, зрадник Крижнев, лагерфюрер Мюллер, російський полковник, Урюпинський друг Андрія - все це герої оповідання самого Соколова. У деяких немає ні імені, ні прізвища, тому як вони є епізодичними героями в життя Соколова.

Реальним, чутним героєм тут є автор. Він зустрічається з Андрієм Соколовим на переправі і є слухачем історії його життя. Саме з ним веде розмову наш герой, йому він розповідає свою долю.

Літературний твір М. Шолохова «Доля людини» - розповідь про Велику Вітчизняну війну. Ця трагічна віха в історії людства стала причиною втрати життів для мільйонів людей. Центральний персонаж твору Андрій Соколов до війни працював шофером, мав покірливу і ніжну дружину, а також трьох дітей. Масу поневірянь зазнав головний герой за тяжкий період полону, але зберіг людську подобу і звання російського воїна, який навіть будучи на волосок від смерті не втратив вірності до Батьківщини і не став пити з ворожим офіцером за перевагу «зброї Німеччини».

Характеристика героїв «Доля людини»

Головні герої

Андрій Соколов

В оповіданні "Доля людини" герой Андрій Соколов - основний персонаж. Його натура вбирає в себе всі ті риси, які властиві російській людині. Скільки негараздів виніс цей незламний людина, знає тільки він. Про натурі і внутрішню силу героя говорить те, як він розповідає про своє життя. В оповіданні немає ні квапливості, ні плутаності, ні суєтності. Навіть вибір слухача в особі випадкового попутника говорить про внутрішній надриві героя.

Ванюшка

Ванюшка - ключовий герой оповідання в особі хлопчика-сироти років близько шести. Автор описує його з застосуванням рис, які якнайкраще характеризують картину тих повоєнних років. Ванюшка - довірливий і допитлива дитина з добрим серцем. Життя його вже наповнена нелегкими для дитини випробуваннями. Мама Вані загинула під час евакуації - була вбита бомбою, що потрапила в поїзд. Батько хлопчика знайшов свою смерть на фронті. В особі Соколова хлопчисько знаходить «батька».

другорядні персонажі

Ірина	Жінка виховувалася в дитячому будинку. Вона була веселою і розумною. Важке дитинство наклало відбиток на її характер. Ірина - приклад російської жінки: доброї господині і люблячої матері і дружини. Вона за час життя з Андрієм ніколи не дорікала чоловікові і не суперечила йому. Коли чоловік йшов на війну, вона ніби передчувала те, що вони ніколи більше не зустрінуться.
Комендант табору Мюллер	Мюллер був жорстоким і безжальним людиною. Він володів російською мовою і любив російський мат. Йому подобалося бити полонених. Свої садистські нахили він називав «профілактикою від грипу» - бив в'язнів по обличчю використовуючи для цього свинцеву вкладку в рукавичці. Подібне він повторював щодня. Комендант відчуває страх, коли відчуває Андрія. Він здивований його хоробрістю і стійкістю духу.

Список головних героїв «Долі людини» - зразок відповідних духу часу особистостей. Шолохов сам в деякій мірі є непрямим героєм свого ж розповіді. Загальна біда згуртувала народ і зробила його могутніше. І Андрій Соколов, і Ванюша, не дивлячись на свій вік, постають перед читачем як люди вольові і стійкі. Список героїв символічний ще й тим, що він відображає соціальну різноплановість людей. Формується картина того, що перед війною всі рівні. А момент, де комендант табору відмовляється розстрілювати Соколова, демонструє військову солідарність і повагу до супротивника. Ця частина розповіді містить найбільш точне і містке опис стійкості радянського і російського солдата навіть перед лицем небезпеки і неминучої загибелі. Виявляється справжня суть образу моральна коменданта Мюллера, його слабкість, нікчемність і безпорадність.

Шолохов «Доля людини» головні герої живуть за часів війни, втрачають найдорожче, але знаходять сили жити далі.

М. Шолохов «Доля людини» головні герої і їх характеристика

• Андрій Соколов
• Ванюшка
• Ірина, дружина Андрія
• Іван Тимофійович, сусід Соколових
• Мюллер, комендант табору
• радянський полковник
• полонений військовий лікар
• Кйрижнев - зрадник
• Петро, ​​друг Андрія Соколова
• квартирна хазяйка
• Анатолій Соколов- син Андрія і Ірини. Він пішов на фронт під час війни. Стає командиром батареї. Анатолій загинув у День перемоги, його вбив німецький снайпер.

Наостанок і Олюшка- дочки Соколова

Андрій Соколов- головний герой оповідання «Доля людини», фронтовий шофер, людина, яка пройшла через всю війну.

Андрій Соколов - головний герой оповідання «Доля людини» Шолохова. Його характер - по-справжньому, російська. Скільки бід він пережив, яких мук виніс, знає тільки він сам. Герой говорить про це на сторінках оповідання: «Зa що ж ти, життя, мене тaк покaлечілa? Зa що тaк іскaзнілa? » Він не поспішаючи розповідає своє життя від початку до кінця зустрічному попутникові, з яким сіл прикурити у дороги.

Багато довелося пережити Соколову: і голод, і полон, і втрату сім'ї, і смерть сина в день закінчення війни. Але все він витерпів, все пережив, тому що мав сильний характер і залізну силу духу. «Нa то ти і мужчінa, нa те ти і солдати, щоб все витерпіти, все знести, якщо до цього нуждa позвaлa», - говорив сам Андрій Соколов. Його російський характер не дозволив йому зламатися, відступити перед труднощами, здатися ворогові. Він вирвав життя у самій смерті.
Все позбавлення і жорстокості війни, які переніс Андрій Соколов, не вбили в ньому людські почуття, не очерствілі його серця. Коли він зустрів маленького Ванюшу, такого ж самотнього, як і він, такого ж нещасного і нікому не потрібного, він зрозумів, що може стати його сім'єю. Соколов сказав йому, що він його батько і взяв на виховання.

Ванюшка- хлопчик-сирота років п'яти-шести. Автор описує його так: «русява кучерява голівка», «рожева холодна ручка», «очі, світлі, як небушко». Ванюшка - довірливий, допитливий і добрий. Ця дитина вже встиг багато випробувати, він сирота. Мати Ванюшки померла під час евакуації, була убита бомбою в поїзді, а батько загинув на фронті.

Андрій Соколов сказав йому, що він і є його батько, чому Ваня одразу ж повірив і невимовно зрадів. Він умів щиро радіти навіть дрібницям. Красу зоряного неба він порівнює з роєм бджіл. У цього знедоленого війною дитини рано склався мужній і співчутливий характер. При цьому автор підкреслює, що всього лише маленький вразливий дитина, який після смерті батьків ночує, де попало, завалявся весь в пилу і бруду ( «він лежав на землі смірнехонько, заснувши під незграбною рогожею»). Його щира радість свідчать про те, що він скучив за людського тепла.