- Основний персонаж повісті «Капітанська донька».
Петро Андрійович – юнак дворянського походження, виховувався придворним Савельичем і хлопцями з двору.
Петро шанобливо ставиться до батьків. Батьківське слово йому – закон. Він мріє служити у столиці, але його відправляють до Оренбурга, до Білогірської фортеці. Дитина слухняно виконує батьківський наказ.
Гриньову притаманні поняття честі та гідності. Він вірно служить імператриці.
Бути благородним та чесним – життєві принципиПетра. Попри обурення Савельича, він повертає Зурину програні гроші. Через образу Маші Швабріним бореться з ним на дуелі.
Гриньов - відважний і сміливий: він не переходить на бік донських козаків, і правдиво каже Пугачову, що при наказі воюватиме проти його банди. Виявивши мужність, і, знаючи, що може бути вбитим, він відводить Машу від Швабрина.
Петро зробив великодушний вчинок, що знадобився йому в майбутньому: подарував Пугачову шубу, за що помилував.
Маша Миронова– героїня першого плану – юна дівчина, дочка коменданта Білогірської фортеці. Її образ – уособлення моральності та душевної чистоти.
Вона самотня, боягузлива, небагатослівна, але її вчинки завжди правильні. Вона гідно оцінила і Швабріна, і Гриньова.
Має важку долю. Переживши штурм фортеці, загибель батька і матері, будучи полоненою у Швабрина, Маша зберегла силу духу і залишилася вірною своїм моральним твердженням.
Наприкінці, коли Маша рятує Петра, вона, не впізнавши імператрицю, на рівних спілкується і навіть сперечається з нею. Перемога залишається за Машею: за її допомогою Гриньов виходить із ув'язнення на волю. В образі Маші Миронової зібрані всі найкращі якості російської дівчини.
Омелян Пугачов– отаман козацької дружини, вождь-самозванець. Його образ представлений із різних боків.
Після першої зустрічі невпізнаний Пугачов здався Петру Гриньову бідняком із хитрими очима. Але при захопленні фортеці він був схожий на царя: на ньому були каптан і шапка з соболя.
На початку повісті Пугачов - лютий бунтар, він з усією жорстокістю стратить батьків Маші. На завершення – людина великодушніша.
Його мова буває як звичайною, спокійною, так і грубою.
Отаман справедливий. Він допоміг Гриньову врятувати наречену і покарав Швабрина застосування насильства.
Швабрін- Представник дворянського стану, потрапляє в Білогірську фортецю за вбивство на забороненій дуелі. Олексій Іванович – людина освічена та розумна, але відрізняється низькими духовними якостями.
Йому подобається Маша Миронова, але вона відповідає йому взаємністю. За це він мститься, обмовивши її. Наприкінці він знущається з неї, насильно змушує виходити нього заміж.
Швабрін – підлий зрадник: під час облоги фортеці бандитами, він, незважаючи на присягу, безсовісно переходить на їхній бік. На суді він виставив Гриньова соратником Пугачова.
Цей персонаж виступає у повісті антигероєм, він протиставлений Петру Гриньову.
Архіп Савельїч– придворний, вірний і відданий помічник, «добрий дядько» Петра Гриньова. Він байдужий до спиртного, за що йому довірили виховання та навчання Петра. Маючи істинно російським характер, з презирством ставиться до французького гувернера Бопре.
Виконавча, чесна людина, сумлінно виконує всі накази господарів; але з Петром часто сперечається і повчає його.
Савельіч віддано дбає про Петра: не дає йому відшкодувати борг Зурину, на майбутній страті Петра він готовий на самопожертву, після облоги фортеці «нахабно» пред'являє Пугачову список пограбованих пожитків.
Савельіч - нещасний кріпак, йому при кожній нагоді дістається від батька Гриньова.
Миронов Іван Кузьмич- Батько Маші Миронової. Незважаючи на дворянське походження, він бідний. Не вміючи лестити начальству, віддає все життя військовій службі, і на старість років залишається в званні капітана. Останні двадцять два роки є комендантом Білогірської фортеці.
Іван Кузьмич любить випити, але залишається порядною людиною. Іноді довіряє своїй дружині приймати рішення щодо служби.
Василиса Єгорівна-Дружина Миронова. Всупереч своєму становищу у суспільстві вона виглядає дуже просто.
Вірна та віддана дружина, сильна та мудра жінка, вона керує не лише домашнім господарством, а й справами Івана Кузьмича.
Під час захоплення фортеці у ній проявилися риси російської жінки-героїні: сміливість, самовідданість, шляхетність.
Іван Ігнатійович- Поручник фортеці. Він представлений у повісті як простий російський служивий, вірний обов'язку, батьківщині, моральним підвалинам. Йому притаманні такі якості, як порядність та великодушність.
Іван Ігнатович не визнає влади Пугачова, через що виявляється поруч із комендантом на шибениці.
Зурін- Ротмістр гусарського полку, пан, гравець і мот, Гриньов познайомився з ним, прямуючи в Білогірську фортецю і програвши йому сто рублів. Він балакучий, не байдужий до спиртного, знає армійські анекдоти і смішно їх розповідає. Одруження і кохання – не його шлях.
Зурін – чесний офіцер. Під час бунту дороги Зурин і Гринь знову перетинаються, Петро йде на службу в загін молодого офіцера, де служить до кінця повстання.
Француз Бопре- Вчитель Петра Гриньова. До своїх обов'язків він належить без особливого запалу. Бопре любить випити зайвого, небайдужий до слабкої статі, за що його виганяють із маєтку Гриньових.
Батьки Петра Гриньова. Батько – Андрій Петрович, військовий офіцер у відставці. Мати – Авдотья Василівна, дочка бідних дворян; народила дев'ятьох дітей, з яких єдиний вижив - Петро.
Обидва – люди інтелігентні та освічені. Батько виховує сина у суворості, мати – у коханні та ласці.
КатеринаII – другорядний персонажповісті. При знайомстві з Машею Мироновою вона постає важливою і спокійною жінкою, яка вселяє довіру. Звільняє Петра з в'язниці та обіцяє Маші забезпечити їхнє майбутнє.
Генерал Андрій Карлович- Керівник військ Оренбурзької губернії, друг Андрія Петровича Гриньова. Німецького походження, самотній старий, у всьому цінує порядок. Великодушна та освічена людина.
Твір Герої твору Капітанська донька
У Капітанській доньці Пушкін пропонує цілий калейдоскоп героїв головних та другорядних, які створюють канву оповіді.
Капітанська донька, про яку йдеться – Марія Миронова, їй лише 18 років, вона скромна та розумна, є донькою коменданта Білгородської фортеціта його подружжя. Вона закохалася в Петра Гриньова, молодого дворянина, який молодший на два роки і вступає на службу до фортеці.
Петро молодий і освічений, але зовсім добре, він вчився абияк і передбачав опинитися у Петербурзі у складі престижного Семенівського полку. Тим не менш, батько відправляє його під Оренбург для служби прапорщиком у не дуже престижній локації. Гриньов старший надходить подібним чином, щоб його син відчув і краще дізнався цей світ.
Батько Гриньова – Андрій не належить до основних персонажів, але Пушкін більш-менш докладно розкриває його образ. Зокрема, він описує прем'єр-майора у відставці, який має дуже солідний капітал, але при цьому не зніжений багатством. Старший Гриньов звик до суворості і в такій суворості намагається тримати і сина.
У свою чергу мати Петра Гриньова з не дуже багатого роду. Любить свого єдиного сина і є терплячою жінкою, гарною господаркою.
Керують фортецею Іван Кузьмич Миронов та його дружина – Василиса Єгорівна. Іван Кузьмич служить близько 40 років, він лише номінально управляє фортецею, хоч і є досвідченою військовою і загалом розумною, доброю людиною.
Насправді фортецею поволі керує капітанша Василина Єгорівна, але не сказати, щоб вона якось узурпувала цю владу. Просто досвідчена господиня та мудра жінка, вона розуміється на цьому світі і здатна прийняти вірні рішення. Тому, коли йдеться про якісь повсякденні справи, рішення у фортеці частіше приймає капітанша.
Слуга Гриньова - Архіп Савельєв, якого також називають Савельїч, є відданою і доброю людиною. Цей старий нерідко бурчить і всіляко наставляє Гриньова, але при цьому насправді любить хлопця і готовий його всіляко оберігати.
Пугачов є головного негативного персонажа в повісті, хоча його назвати повністю негативним, він суперечливий. Саме тому він потоваришував із Гриньовим, але не переманив того на свій бік. Пугачов є донським козаком і розкольником, він має безліч негативних рис, починаючи від хвалькості і закінчуючи шахрайством.
Звичайно, слід зазначити й іншу історичну постать – Катерину Велику, яка описується досить жваво та докладно. Імператриця знайомиться з Машею Мироновою та дівчина просить від неї помилування Петра Гриньова, який вважається другом Пугачова. Насправді Гриньов ніколи не зраджував і, вислухавши пояснення, мудра імператриця розуміє цей факт і розуміє суть справи.
Швабрін продовжує канву негативних персонажів. Цей офіцер служить у фортеці, але після того, як приходить Пугачов, переходить на бік розбійника і таким чином стає зрадником, тому що основна частина людей у фортеці йому не підкоряється і залишається служити государю. Швабрін у свою чергу є цілком брехливою і досить мерзенною людиною і ці якості зумовлюють її поведінку у всьому.
Іван Ігнатович – старий офіцер, який товаришує з Мироновими і є досвідченим військовим. Він допомагає Василісі Єгорівні у господарстві. Після приходу Пугачова не переходить на його бік і в результаті виявляється повішеним поряд із Мироновими.
Іван Іванович Зурін у свою чергу продовжує канву позитивних персонажів і певною мірою є протилежністю Швабрину. Цей молодий офіцер служить ротмістром гусарського полку, він носить довгі вуса, ніколи не сумує і володіє доброю вдачею. Гриньов і Зурін виявляються друзями, після того як Зурін бере Петра до свого гусарського загону, юнак залишається там до закінчення бунту.
Бопре – другорядний персонаж, педагог із Франції, якому належало навчати молодшого Гриньова. У результаті цей любитель випивки ласий на жінок нічого не навчив хлопчика крім фехтування. Насправді Бопре не є професійним педагогом як таким, насправді він був перукарем і служив солдатом.
На завершення відзначимо Андрія Карловича Р. – генерала, який керує військами Оренбурзької області та, відповідно, брав участь у придушенні бунту. Цей військовий родом із Німеччини, він товаришує з Андрієм Гриньовим і намагається у всьому дотримуватись порядку та економії. Цей військовий начальник не має власної думки (як мінімум не прагне її затвердити) і покладається здебільшого на думку більшості, уникаючи ризиків, зокрема проекту Гриньова зі звільнення Білгородської фортеці.
Текст 3
Твір «Капітанська донька» ґрунтується на реальних життєвих подіях, що відбулися в середині 18 століття. Основою сюжету книги є повстання селян під проводом Омеляна Пугачова.
Головним героєм книги є Петро Гриньов. Петро народився у дворянській родині. Нещодавно йому виповнилося 16 років. Він навчався вдома та не відвідував навчальні заклади. Він був молодим і розумним, також освіченим дворянином. Він чудово володіє клинком, знає французьку та читає книги російських письменників.
Другим головним персонажем книги вважається Омелян Пугачов. Він був козаком і служив у армії близько 18 років. Після армії він став послідовником селянського повстання. Омелян був жорстоким і нещадним до своїх ворогів, водночас був довірливим та добрим до друзів. Він умів розуміти всіх козаків і веде їх за собою. Він цінував турботу та добросердя і був чесний з усіма.
Головний жіночий образналежить Марії Іванівні Мироновій. Марія була дочкою капітана фортеці. Дівчина була добродушною та розумною і народилася у дворянській родині. У творі сім'я Миронових зазнавала фінансових труднощів. Вона була закохана в Петра Гриньова і вірила через своє кохання.
Швабрін Олексій Іванович був дворянином і працював у фортеці разом із Гриньовим. Він мав важку і погану вдачу і служив на благо батьківщини. Крім батьківщини, він служив у ворогів. За селянського бунту Швабрін перейшов до військ Пугачова. Після нападу на Білгородську фортецю він став главою цієї місцевості.
Миронов Іван Кузьмич є капітаном військової фортеці та батьком Маші. У військовій армії Кузьмич слугує вже 40 років. Останні 22 роки він був головою Білгородської фортеці. Він був добрим начальником з м'якою вдачею. З-за доброти він погано керував фортецею. Бо постійно прощав службовцям їхньої похибки. У творі він був страчений від руки Пугачова.
Василиса Єгорівна Миронова – це другорядна героїня книги. Вона є дружиною Івана Кузьмича і працює коменданткою у Білгородській фортеці. Василина була допитлива і намагалася знати про всі справи. Вона благородна і добра, любить дочку та дружину.
Другим чином вважається Архіп Савельєв. Архіп працює кріпаком у маєтку у Гриньових. Він був господарською, спокійною і доброю людиною похилого віку. Він дуже любив Петра і був готовий віддати за нього життя.
Іван Ігнатьич був досвідченим офіцером, хоча спеціальної освіти він не мав. Він був другом капітана Миронова. Герой був противником дуелі, і він спробував завадити Гриньову та Швабрину. З-за відмови прийняття влади героя вбили за наказом Пугачова.
Іван Іванович Зурін служив у Симбірську як ротмістр. Він був знайомий з Петром і залишився його найкращим другом. За селянського повстання Зурін отримав чин майора.
Андрій Петрович Гриньов був батьком молодого Петра, який вийшов на пенсію. Він виділяється витривалою і мужньою вдачею. Андрій Гриньов був дворянином. Він виховав свого сина і давав йому все потрібне.
Авдотья Василівна Гриньова була матір'ю Гриньова старшого. Вона любила займатися рукоділлям і відрізнялася доброчесністю, і була люблячою матір'ю.
Характеристика героїв
Історичний роман А.С.Пушкина «Капітанська дочка» було опубліковано вперше 1836 року без вказівки імені письменника. Дія твору відбувається у період селянського повстання Омеляна Пугачова у другій половині XVIII століття. Дану подію називають одним із найбільш кровопролитних, недарма в самому творі є вислів «Не дай Бог бачити російський бунт, безглуздий і нещадний».
Головними героями роману є Петро Гриньов, Марія Миронова та Омелян Пугачов. Другі герої – Швабрін, Савельіч, капітан Миронов та його дружина Василиса Єгорівна, Зурін, Бопре та інші.
Петро Гриньов – центральна фігурароману. Від його особи ведеться розповідь протягом усього твору. Це молодий дворянин 16-ти років, який змалку готувався до військової службиу Петербурзі. Але батько вирішує відправити його до Оренбурга, де юнак не бачить перспектив. Але саме там, у Білгородській фортеці, починаються пригоди. Петя добрий і чуйний хлопчик, про що говорить читачеві епізод із заячим кожухом, який він подарував Пугачову.
Маша Миронова- Дівчина 18-ти років, дочка капітана Миронова. Це великий персонаж, оскільки за нею названо твір. Вона розумна та чуйна, але бідна дворянка, «дівка без посагу». Незважаючи на це, Петро закохується в героїню, вона відповідає йому тим самим. Через бунт вона переживає велику втрату – гинуть її батьки.
Образ Омеляна Пугачовасписаний зі справжньою історичної особистості. Він донський козак, ватажок бунту. Його особистість у романі викликає змішані почуття: з одного боку, він кровожерливий розбійник, але з іншого розумна, кмітлива, волелюбна людина. Його думка полягає в цитаті: «Чим 300 років харчуватися паділлю, краще раз напитися живою кров'ю». Наприкінці твори його стратили.
Другорядні персонажі також важливі у творі, оскільки допомагають розкрити характер головних героїв.
Швабрін– юнак із доброї родини, колишній гвардієць, бо був розжалований за вбивство товариша по службі. На початку твору в нього з Петром зав'язується дружба, але під час повстання він приймає бік бунту, зраджує російську армію. Більше того, він зраджує Гриньова: пропонує Маші після того, як Петро поділився своїми почуттями до неї. Це швидше негативний персонаж, підла і меркантильна людина.
Савельїч (Архіп Савельєв)– слуга за Петра. Він з дитинства служить своєму господареві і на момент оповіді вже старий. Він був відправлений з хлопцем до Оренбурга і намагався вберегти його від поганого впливу. Він звик слухати накази, але вчить життя Петра. При цьому Савельіч хоче йому тільки добра і готовий життя віддати за нього.
Капітан Миронов- Старий офіцер, начальник фортеці, куди був засланий Петя Гриньов. Він досвідчений у війні, при цьому гостинна та добродушна людина. За фактом він поганий керівник і майже у всьому слухається дружину.
Капітанка Василиса Єгорівна– дружина капітана. Вона жвава жінка, по суті, керує і чоловіком, і фортецею. Вона була готова піти за чоловіком навіть на війну.
Зурін– офіцер за 30, любить випити та азартні ігри. Герой знайомиться з Петром у Симбірську, де вони грають у більярд. Невмілий Гриньов програє йому велику суму, але незважаючи на це, герої стають друзями. Зурин чесний та відповідальний службовець.
Одним із другорядних яскравих персонажів твору є дружина приятеля головного героя комедії Чацького Наталія Дмитрівна Горіч.
Одним із головних персонажів твору Шекспіра Ромео та Джульєтта виступає Корміліця. Це вже літня жінка, яка працює в будинку синьйорів Капулетті і з самого народження виховувала їхню доньку Джульєтту.
Одним з головних героїв є дурний чоловік із простою душею. У нього достатня кількість грошей, але він соромиться свого простого походженнята мріє стати аристократом
З усіх українських митців найвідомішим став саме Тарас Григорович Шевченко. Він став символом України. Його унікальність полягає ще й у тому, що славу він здобув за допомогою лише одного невеликого збірника поезії. Шевченко прожив коротку життя
"Капітанська донька"- Історичний роман, написаний у формі мемуарів. У цьому вся романі автор намалював картину стихійного селянського бунту. Пушкін зумів донести до нас багато цікавих фактівз повстання Пугачова.
Характеристика головних героїв «Капітанської доньки»
Опис головних героїв « Капітанської доньки» допоможе зрозуміти їхній характер, причини вчинків.
Образ Петра Гриньова «Капітанська донька»
Петро Андрійович Гриньов – головний геройповісті «Капітанська донька». Син відставної військової, простої, але чесної людини, яка ставить честь понад усе. Виховує героя кріпака Савельіча, вчить - мосьє Бопре. До 16 років Петро жив недорослем, ганяючи голубів
Його батько неспроможна реалізувати себе. Я думаю, так Пушкін наводить читача до думки, що й Петро Андрійович міг би прожити життя звичайнісіньке, якби не батьківська воля. Протягом усієї повісті Петро змінюється, з божевільного хлопчика перетворюється спочатку на юнака, що стверджує незалежність, а потім мужня і стійка доросла людина.
У 16 років він відправляє його з Савеличем у Білогірську фортецю, швидше більше схожу на село, щоб той «понюхав пороху». У фортеці Петруша закохується Машу Миронову, що зіграло важливе значення у формуванні його характеру. Гриньов не просто закохався, а був готовий взяти всю відповідальність за кохану. Коли він потрапляє в облогу урядових військ, він відправляє Машу до своїх батьків. Коли його кохана залишилася сиротою, Петро ризикнув своїм життям і честю, яка для нього важливіша. Доказав він це при взятті Білогірської фортеці, коли відмовився від присяги Пугачову і будь-яких компромісів з ним, віддаючи перевагу смерті найменшому відступу від велінь обов'язку і честі. Опинившись у цій критичній ситуації, Гриньов швидко змінюється, зростає духовно і морально.
Після зустрічі з Омеляном у Білогірській фортеці Гриньов стає більш рішучим та сміливим. Петро молодий, тому з легковажності не замислюється, як його поведінка оцінюється з боку, коли вони приймає допомогу Пугачова у звільненні Марії Петрівни. Заради свого кохання він просить генерала дати йому п'ятдесят солдатів та дозвіл звільнити захоплену фортецю. Отримавши відмову, молодик не впадає у відчай, а рішуче вирушає в пугачівське лігво.
Образ Олексія Швабріна «Капітанська донька»
Швабрін Олексій Іванович – дворянин, антипод Гриньова у повісті.
Швабрін смагляв, поганий собою, жвавий. Він служить у Білогірській фортеці п'ятий рік. Сюди переведено за «смертовбивство» (на дуелі заколов поручика). Відрізняється насмішкуватістю і навіть зневажливістю (під час першої зустрічі з Гриньовим він дуже насмішкувато описує всіх мешканців фортеці).
Герой дуже розумний. Безсумнівно, він освіченіший за Гриньова. Швабрін доглядав Машу Миронову, але отримав відмову. Не пробачивши їй цього, він, мстячи дівчині, розпускає про неї брудні чутки (рекомендує Гриньову подарувати їй не вірш, а сережки: «знаю з досвіду її вдачу і звичай», відгукується про Машу, як про останню дурню і т. д.) Все це говорить про духовну безчестя героя. Під час дуелі з Гриньовим, котрий захищав честь улюбленої ним Маші, Швабрін. завдає удару в спину (коли супротивник озирається на поклик слуги). Потім читач підозрює Олексій у таємному доносі батькам Гриньова про дуель. Через це батько забороняє Гриньову шлюб із Машею. Повна втрата поглядів на честі призводить Швабрина до зради. Він переходить на бік Пугачова і там стає одним із командирів. Користуючись своєю владою, Швабрін намагається схилити до союзу Машу, тримаючи її в полоні. Але коли Пугачов, дізнавшись про це, хоче покарати Олексія, той валяється у нього в ногах. Підлість героя обертається його ганьбою. Наприкінці повісті, потрапивши в полон до урядових військ, Швабрін доносить на Гриньова. Він стверджує, що той теж перейшов на бік Пугачова. Тобто, у своїй підлості цей герой доходить до кінця.
Образ Маші Миронової «Капітанська донька»
Маша Миронова – молода дівчина, дочка коменданта Білогірської фортеці. Саме її мав на увазі автор, даючи назву своїй повісті.
Цей образ уособлює високу моральність і душевну чистоту. Цікавою є така деталь: у повісті наводиться дуже мало розмов, взагалі слів Маші. Це невипадково, тому що сила цієї героїні не в словах, а в тому, що слова її та вчинки завжди безпомилкові. Усе це свідчить про надзвичайну цілісність Маші Миронова. З простотою Маша поєднує високе моральне почуття. Вона відразу вірно оцінила людські якості Швабрина та Гриньова. І в дні випробувань, яких чимало випало на її частку (захоплення фортеці Пугачовим, смерть обох батьків, полон у Швабрина), Маша зберігає непохитну стійкість та присутність духу, вірність своїм принципам. Нарешті, у фіналі повісті, рятуючи улюбленого Гриньова, Маша як рівна з рівною розмовляє з невпізнаною нею імператрицею і навіть суперечить їй. У результаті героїня здобуває перемогу, визволяючи Гриньова з в'язниці. Т.ч., капітанська донька Маша Миронова є носієм кращих рис російського національного характеру.
Образ Пугачова «Капітанська донька»
Пугачов Омелян - вождь антидворянського повстання, який називає себе "великим государем" Петром III.
Цей образ у повісті багатогранний: П. і злісний, і великодушний, і хвалькуватий, і мудрий, і огидний, і всевладний, і залежний від думок оточення.
Образ П. дано у повісті очима Гриньова – незацікавленої особи. На думку автора, це має забезпечити об'єктивність подачі героя.
При першій зустрічі Гриньова з П. зовнішність бунтаря нічим не примітна: це 40-річний мужик середнього зросту, худорлявий, широкоплечий, з просіддю в чорній бороді, з очима, що бігають, приємним, але махлястим виразом обличчя.
Друга зустріч із П., в обложеній фортеці, дає інший образ. Самозванець сидить у кріслах, потім гарцує на конях в оточенні козаків. Тут він жорстоко і нещадно розправляється із захисниками фортеці, які не присягнули йому на вірність. Створюється відчуття, що П. грає, зображуючи «справжнього государя». Він, з царської руки, «страчує так стратить, милує так милує».
І лише під час третьої зустрічі з Гриньовим П. розкривається повністю. На козацькому бенкеті зникає лютість вождя. П. співає свою улюблену пісню («Не шуми, мати зелена дубровушка») і розповідає казку про орла та ворона, які відображають філософію самозванця. П. розуміє, яку небезпечну гру він затіяв, і яка ціна у разі програшу. Він не довіряє нікому, навіть своїм найближчим сподвижникам. Але все-таки сподівається на краще: «А хіба немає удачі удалому?» Але надії П. не виправдовуються. Його заарештовують і стратять: «і кивнув йому головою, яка за хвилину, мертва і закривавлена, була показана народові».
П. невіддільний від народної стихії, він веде її за собою, але водночас залежить від неї. Невипадково вперше в повісті він з'являється під час снігового бурану, серед якого він легко знаходить дорогу. Але в той же час він уже не може згорнути з цього шляху. Утихомирення бунту рівнозначне смерті П., як і відбувається у фіналі повісті.
"Капітанська дочка" - повість А.С. Пушкіна, видана 1836 року, є спогади поміщика Петра Андрійовича Гриньова про молодість. Це розповідь про вічні цінності — обов'язок, вірність, любов і подяку на тлі історичних подій, що розгортаються в країні, — повстанні Омеляна Пугачова.
Цікавий факт. Перше видання повісті вийшло в одному із випусків журналу «Сучасник» без вказівки автора твору.
У шкільній програміобов'язковим пунктом є твір за цим твором, де необхідно вказувати цитати, що характеризують того чи іншого героя повісті. Ми пропонуємо приклади, використовуючи які можна доповнити свій текст потрібними деталями.
Петро Андрійович Гриньов
Петруша Гриньов постає перед нами зовсім ще хлопцем.
…Миж минуло мені шістнадцять років…
Він має шляхетне походження.
…Я природний дворянин…
Єдиний син досить заможного, за мірками того часу, поміщика.
…Нас було дев'ятеро дітей. Усі мої брати і сестри померли в дитинстві.
…у батюшки триста душ селян…
Герой не надто освічений, але не стільки з вини, скільки через принцип навчання в той час.
...на дванадцятому році я вивчився російській грамоті і міг дуже здорово судити про властивості хортового кобеля. У цей час батюшка найняв для мене француза, мосьє Бопре.<…>і хоча за контрактом він мав навчати мене французькою, німецькою і всім наукам, але він волів нашвидкуруч вивчитися від мене абияк розмовляти російською, - і потім кожен з нас займався вже своєю справою ...
Та йому це особливо й до чого, адже майбутнє його вже зумовлено батьком.
...Матухня була ще мною брюхата, як уже я був записаний в Семенівський полк сержантом ...
Однак той раптово змінює своє рішення та відправляє сина служити до Оренбурга.
…осторонь глухої та віддаленої…
…Ні, хай послужить він в армії, та потягне лямку, та понюхає пороху, нехай буде солдат, а не шаматон…
Там Гриньов швидко просувається по службі, не докладаючи до цього значних зусиль.
…Я був зроблений в офіцери. Служба мене не обтяжувала.
Особисті якості:
Петро - людина слова та честі.
…Тільки не вимагай того, що гидко честі моєї та християнської совісті…
…борг честі вимагав моєї присутності у війську імператриці…
При цьому молодик досить амбітний і впертий.
…Самолюбство моє тріумфувало…
…Швабрин був майстерніший за мене, але я сильніший і сміливіший…
…Міркування розсудливого поручика не похитнули мене. Я залишився при своєму намірі.
…я віддав би перевагу найлютішій карі такому підлому приниженню… (цілування рук у Пугачова)…
Не чужа йому і великодушність.
…Я не хотів тріумфувати над знищеним ворогом і звернув очі в інший бік…
Одною з сильних сторінхарактером героя є його правдивість.
…зважився перед судом оголосити справжню правду, вважаючи цей спосіб виправдання найпростішим, а разом і найнадійнішим...
При цьому він має сили визнати свою провину, якщо був не правий.
…Нарешті я сказав йому: «Ну, ну, Савельіче! повно, помиримось, винен; бачу сам, що винен…
У особистих відносинах проявляється романтичний, але дуже серйозний настрій Петра.
…Я уявляв себе її лицарем. Я прагнув довести, що був гідний її довіреності, і з нетерпінням почав чекати на рішучу хвилину…
…Але любов радила мені залишатися при Марії Іванівні і бути їй захисником і покровителем…
Стосовно коханої дівчини він чутливий і щирий.
…Я взяв руку бідної дівчини і поцілував її, зрошуючи сльозами.
.. Прощай, ангел мій, – сказав я, – прощай, моя люба, моя бажана! Що б зі мною не було, вір, що остання моя думка та остання молитва буде за тебе!
Марія Іванівна Миронова
Молода дівчина, на два роки старша за Петра Гриньова, має звичайну зовнішність.
...Тут увійшла дівчина років вісімнадцяти, кругловида, рум'яна, зі світло-русявим волоссям, гладко зачесаним за вуха, яке в неї так і горіло...
Маша — єдина дочка Івана Кузьмича та Василиси Єгорівни Миронових, бідних дворян.
...дівка на виданні, а яке у неї посаг? частий гребінь, та віник, та алтин грошей (прости бог!), з чим у лазню сходити…
Дівчина, хоч довірлива і наївна, поводиться скромно та розважливо.
…з усією довірливістю молодості та кохання…
…Я в ній знайшов розсудливу та чутливу дівчину…
…найвищою мірою була обдарована скромністю та обережністю…
Героїня відрізняється від манірних дівчат дворянського кола тієї епохи природністю та щирістю.
…Вона без жодної манірності зізналася мені в серцевій схильності…
…Марія Іванівна вислухала мене просто, без удаваної сором'язливості, без вигадливих відмовок…
Однією з найпрекрасніших особливостей характеру Маші є її здатність по-справжньому любити самій і бажати своєму коханому лише щастя, навіть якщо не з нею.
… Чи доведеться нам побачитися, чи ні, бог один це знає; але вік не забуду вас; до могили ти один залишишся в моєму серці.
…Коли знайдеш собі наречену, коли полюбиш іншу – бог із тобою, Петре Андрійовичу; а я за вас обох...
При всій своїй боязкості та м'якості дівчина віддана своєму нареченому і може зважитися на крайні заходи у разі потреби.
…Мій чоловік! – повторила вона. - Він мені не чоловік. Я ніколи не буду його дружиною! Я краще зважилася померти, і помру, якщо мене не позбавлять ... (Про Швабріна)
Омелян Пугачов
Чоловік середніх років, найпримітнішим у зовнішності якого були його очі.
…Зовнішність його здалася мені чудовою: він був років сорока, зростання середнього, худорлявий і широкоплечий. У чорній бороді його з'являлася сивина; живі великі очі так і бігали. Обличчя його мало вираз досить приємне, але шахрайське. Волосся було обстрижене в гурток; на ньому був обірваний вірмен і татарські шаровари.
…живі великі очі так і бігали…
…Пугачов спрямував на мене вогненні свої очі…
Його блискучі очі.
…Я глянув на палати і побачив чорну бороду і два блискучі очі…
…Висока соболя шапка із золотими кистями була насунута на його блискучі очі…
Герой має особливі прикмети.
…А в лазні, чутно, показував царські знаки на грудях: на одній двоголовий орелвеличиною з п'ятак, але в інший персона його…
Про те, що Пугачов родом із Дону, свідчить і його манера одягатися.
…донський козак і розкольник…
…На ньому був червоний козацький каптан, обшитий галунами…
Враховуючи його походження, не доводиться дивуватися з того, що він малограмотний, проте сам він це відкрито визнавати не хоче.
…Пугачов прийняв папір і довго розглядав із виглядом значним. Що ти так мудро пишеш? – сказав він нарешті. – Наші світлі очі не можуть тут нічого розібрати. Де мій обер-секретар?
...Пан інарали! – проголосив поважно Пугачов…
Бунтівник — людина волелюбна, амбітна і самовпевнена, але з явно вираженими лідерськими якостями та вмінням впливати на людей.
…Бог звістка. Вулиця моя тісна; волі мені мало…
…вчиняючи непробачну зухвалість прийняттям він імені покійного імператора Петра III…
... п'яниця, що вештався по заїжджих дворах, тримав у облозі фортеці і приголомшував державою!
…Я воюю хоч куди…
…Обличчя самозванця зобразило достатнє самолюбство…
…Закликання написано було в грубих, але сильних виразах і мало справити небезпечне враження на уми простих людей…
Пугачов розумний, хитрий, далекоглядний і холоднокровний.
…Думливість його і тонкість чуття мене здивували…
…Мені має тримати вухо гостро; при першій невдачі вони свою шию викуплять моєю головою.
… Його холоднокровність підбадьорила мене…
що дає собі звіт у своїх діях і бере на себе відповідальність за свої вчинки
…пізно мені каятися. Для мене не буде помилування. Продовжуватиму, як почав…
Дворянин із знатної багатої родини.
…доброго прізвища, і має стан…
Має досить негарну зовнішність, причому з часом вона зазнає сильних змін у гірший бік.
…невисокого зросту, з обличчям смаглявим і чудово негарним, але надзвичайно живим…
…Я здивувався його зміні. Він був страшенно худий і блідий. Волосся його, нещодавно чорне, як смоль, зовсім посивіло; довга борода була скуйовджена.
Швабрін був переведений до Білогірської фортеці з гвардії в покарання.
…ось уже п'ятий рік як до нас переведено за смертовбивство. Бог знає, який гріх його сплутав; він, бажаєш бачити, поїхав за місто з одним поручиком, та взяли з собою шпаги, та й ну один у одного пирати; а Олексій Іванович і заколов поручика, та ще за двох свідків!
Самолюбний і розумний, герой використовує ці свої якості у поганих цілях.
…У наклепі його бачив я досаду ображеного самолюбства…
…Я зрозумів уперте лихослів'я, яким Швабрін її переслідував…
…замість грубого і непристойного глузування, побачив я в них обдуманий наклеп…»
…завжди жарти його щодо сім'ї коменданта мені дуже не подобалися, особливо колкі зауваження про Марію Іванівну…
Іноді персонаж виявляє відверту жорстокість і цілком здатний на підлі вчинки.
…я побачив Швабрина, що стоїть. Обличчя його зображало похмуру злість.
…в підлих висловлюваннях виявляючи свою радість і старанність…
…Він посміхнувся злісною усмішкою і, піднявши свої ланцюги, випередив мене…
…Він поводиться зі мною дуже жорстоко…
…Олексій Іванович змушує мене вийти за нього заміж…
Його характеру властиві мстивість і навіть віроломство.
…всі випробування, яким піддав її мерзенний Швабрін…
…А який Швабрін, Олексію Івановичу? Адже обстригся у гурток і тепер у нас тут же з ними балує! Спритний, нема чого сказати!..
…Олексій Іванович, який командує у нас на місці покійного батюшки…
Іван Кузьмич Миронов
Простий, неосвічений, із бідних дворян.
…Іван Кузміч, який вийшов в офіцери із солдатських дітей, була людина неосвічена і проста, але найчесніша і найдобріша…
…А у нас, мій батюшка, всього душ одна дівка Палашка…
Людина поважного віку, яка 40 років віддала службі, з них 22 роки — у Білогірській фортеці, яка брала участь у численних битвах.
…старий бадьорий…
..комендант, старий бадьорий і високого зросту, в ковпаку і в китайчастому халаті.
…Чим Білогірська ненадійна? Слава богу, двадцять другий рік у ній мешкаємо. Бачили і башкирців і киргизців.
…не торкнулися тебе ні багнети прусські, ні кулі турецькі…
Справжній офіцер, вірний своєму слову.
…Близькість небезпеки одушевляла старого воїна бадьорістю незвичайною…
…Іван Кузміч, хоч і дуже поважав свою дружину, але нізащо на світі не відкрив би їй таємниці, довіреної йому по службі…
При цьому комендант є не надто хорошим керівником через м'який характер.
...Тільки слава, що солдат навчаєш: ні їм служба не дається, ні ти в ній толку не знаєш. Сидів би вдома та богу молився; так було б краще.
…Іван Кузміч! Що ти позіхаєш? Зараз розсади їх по різних кутках на хліб та на воду, щоб у них дурниця пройшла.
…У богорятуваній фортеці не було ні оглядів, ні навчань, ні варти. Комендант із власного полювання вчив іноді своїх солдатів; але ще не міг домогтися, щоб усі вони знали, яка сторона права, яка ліва...
Це людина чесна і віддана, безстрашна у своїй вірності обов'язку.
…Комендант, знемагаючи від рани, зібрав останні сили і відповідав твердим голосом: «Ти мені не государ, ти злодій і самозванець, чуєш ти!»…
Літня жінка, дружина коменданта Білогірської фортеці.
…У вікна сиділа бабуся в тілогрійці і з хусткою на голові…
…Тому років двадцять як нас із полку перевели сюди…
Вона гарна та гостинна господиня.
…яка майстриня гриби солити!……Василиса Єгорівна прийняла нас запросто і привітно і обійшлася зі мною як би століття була знайома…
…У будинку коменданта був я прийнятий як рідний…
Фортеця вона сприймає таким самим своїм будинком, а себе — господинею в ній.
…Василиса Єгорівна і на справи служби дивилася, як на свої хазяйські, і керувала фортецею так само, як і своїм домом…
…Дружина його ним управляла, що узгоджувалося з його безтурботністю…
Це смілива та рішуча жінка.
…Так, чуєш ти, – сказав Іван Кузмич, – баба не боязкого десятка…
Не чужа їй і цікавість.
…Вона гукнула Івана Ігнатовича, з твердим наміром вивідати від нього таємницю, яка мучила її дамську цікавість…
Віддана чоловікові до останнього подиху.
…Світло ти мій, Іване Кузмичу, завзята солдатська головушка! не торкнулися тебе ні багнети прусські, ні кулі турецькі; не в чесному бою поклав ти свій живіт.
…Разом жити, разом і вмирати…
Архіп Савельїч
Кріпосної родини Гриньових, якому було довірено виховання та управління справами барчука Петруші.
…З п'ятирічного віку відданий я був на руки стременному Савельічу, за тверезу поведінку, яку ми пожалували в дядька…
…Савельичу, який був і грошей, і білизни, і справ моїх дбайливець…
За часів, коли розгортаються події, вже людина похилого віку.
…Бог бачить, біг я затулити тебе своїми грудьми від шпаги Олексія Івановича! Старість проклята завадила…
…зволиш гніватися на мене, раба вашого…
…я, не старий пес, а вірний ваш слуга, панських наказів слухаюсь і старанно вам завжди служив і дожив до сивого волосся…
…на те ваша боярська воля. За цим кланяюся рабськи…
…Вірний холоп ваш…
…Якщо ти вже наважився їхати, то я хоч пішки та піду за тобою, а тебе не покину. Щоб я став без тебе сидіти за кам'яною стіною! Та хіба я збожеволів? Воля твоя, пане, а я від тебе не відчеплюся...
…Савельич лежить у ногах у Пугачова. «Батьку рідний! – говорив бідний дядько. - Що тобі в смерті панського дитяти? Відпусти його; за нього тобі викуп дадуть; а для прикладу і страху заради вели повісити хоч мене старого!»…
Текст роботи розміщено без зображень та формул.
Повна версія роботи доступна у вкладці "Файли роботи" у форматі PDF
ВступКоли ми прочитали назву роману А. З. Пушкіна, «Капітанська дочка» ми подумали, що у романі описується життя дівчини, в якої батько - капітан. Прочитавши роман, ми замислилися, чому він названий. Ми вважаємо, спочатку Пушкін хотів написати роман, присвячений лише пугачевскому руху, але цензура навряд чи пропустила його. Тому основним сюжетом повісті стає служба молодого дворянина Петра Гриньова завдяки любові його до дочки капітана Білогірської фортеці Миронова. Автор приділяє велику увагу читача на Пугачова, тоді ставить питання: чому Пушкін робить головним героям роману не Пугачова, а Гриньова і називає його капітанська дочка? Може, Пушкін назвав свій роман «Капітанська дочка», оскільки саме капітанська донька - Маша Миронова кохана головного героя зустрілася з імператрицею. Так вона розкриває свій характер капітанської доньки - простої російської дівчини, невпевненої в собі, неосвіченої, але знайшла в собі в необхідний момент силу, твердість духу і рішучість, щоб виправдати свого нареченого. Ми позначили
Об'єкт дослідження- Повість «Капітанська донька». База дослідження- Герої повісті «Капітанська донька». Актуальність дослідженняполягає в тому, що в повісті розкриваються проблеми обов'язку, честі та любові. Мета дослідженнявивчити додаткову літературу та з'ясувати, які були прототипи героїв та їх моральність. Ми висунули гіпотезу про теЩо більше ми знаємо про проблеми любові, тим більше не перестаємо дивуватися проблемам моралі та честі.
Ми поставили перед собою завдання
Вивчити додатковий матеріал;
Виявити характеристику героїв;
Виявити прототипи даних героїв;
З'ясувати, як прототипи, впливають на внутрішній світгероїв.
Наша дослідницька робота пройшла наступні етапи
«Капітанська дочка» привертає до себе увагу дослідників як одне із найвищих досягнень пушкінської прози. Цей роман — надзвичайно важливе джерело визначення суспільно-політичної позиції Пушкіна в останні рокийого життя. Адже в ньому йдеться про селянський «бунт» та його ватажка; про дворянина, залученому в антифеодальну боротьбу селян, тобто про ті проблеми, які хвилювали Пушкіна протягом майже всього його свідомого життя.
Герої повісті
Петро Андрійович ГриневМарія Іванівна МироноваОмелян Пугачов Швабрін Савельіч Архіп СавельєвКапітан Миронов Іван Кузьмич Капітанша Василиса Єгорівна Іван Ігнатій Зурін Іван Іванович Бопре Імператриця Катерина II ВеликаГенерал Андрій Карлович Андрій Петрович Гриньов Мати Петра Гриньова
Характеристика головних героїв
Для нашої дослідницької роботи, ми вибрали трьох головних персонажів Це два протиставлені між собою героя - Швабрін і Гриньов та їхнє «загальне» кохання Маша Миронова.
Характеристика Петра ГриньоваПетро Андрійович Гриньов - особистість, яка прагне самовдосконалення. Йому не дали систематичної освіти, зате моральне виховання він отримав. Його любила матінка, але балувала в міру, доручаючи виховання батькові. Андрій Гриньов хотів навчити свого сина дисципліни і відправив його служити до Білогірської фортеці. Савельіч, слуга, був добрий і відданий, допомагав у складній ситуації. Потім таким самим стане і Петро Гриньов. Петро, вирвавшись на волю, програється в карти, грубитиме слузі, але він сумлінний, тому вибачиться і ніколи більше не стане пиячити і грати. Петро Андрійович умів дружити, любити, служити, тримати слово, допомагати людям. Він прожив гідне життя і може бути прикладом. Гриньов все життя слідував заповіту батька: бережи честь змолоду. Не випадково це прислів'я використовується як епіграф, а потім звучить з вуст батька головного героя.
Характеристика Олексія ШвабрінаШвабрін дано як пряма протилежність Гриньову. Він освіченіший, можливо, навіть розумніший за Гриньова. Але в ньому немає ні доброти, ні шляхетності, ні почуття честі та обов'язку. Перехід його до Пугачову викликаний не високими ідейними спонуканнями, а низькими своєкорисливими інтересами. Ставлення до нього автора «записок» і письменника цілком зрозуміло, і в читача він викликає почуття зневаги та обурення. У композиції роману Швабрін грає важливу рольгероя кохання та суспільного життя, без нього сюжетну лініюГриньова та Маші важко було б побудувати.
Характеристика Маші МироноваМаша Миронова – молода дівчина, дочка коменданта Білогірської фортеці. Саме її мав на увазі автор, даючи назву своїй повісті. Це звичайна російська дівчина, "круглолиця, рум'яна, зі світло-русявим волоссям". За своєю натурою вона була боягузливою: боялася навіть рушничного пострілу. Жила Маша досить замкнуто, самотньо; наречених у їхньому селі не було. Цей образ уособлює високу моральність і душевну чистоту. Цікавою є така деталь: у повісті наводиться дуже мало розмов, взагалі слів Маші. Це невипадково, тому що сила цієї героїні не в словах, а в тому, що слова її та вчинки завжди безпомилкові. Усе це свідчить про надзвичайну цілісність Маші Миронова. З простотою Маша поєднує високе моральне почуття. Вона відразу вірно оцінила людські якості Швабрина та Гриньова. І в дні випробувань, яких чимало випало на її частку (захоплення фортеці Пугачовим, смерть обох батьків, полон у Швабрина), Маша зберігає непохитну стійкість та присутність духу, вірність своїм принципам. Нарешті, у фіналі повісті, рятуючи улюбленого Гриньова, Маша як рівна з рівною розмовляє з невпізнаною нею імператрицею і навіть суперечить їй. У результаті героїня здобуває перемогу, визволяючи Гриньова з в'язниці. Таким чином, капітанська донька Маша Миронова є носієм найкращих рис російського національного характеру.
Що таке прототипи?Вивчаючи додаткову літературу, ми дізналися, що прототипами зазвичай називають тих реально існуючих людей, від яких письменник йшов до створення художнього образу.
Ми не можемо до кінця простежити шлях художника до створення твору мистецтва. Перед нами як предмет аналізу знаходиться саме художній твір. Ми можемо і повинні знати дійсність, яку відобразив митець загалом, але не повинні намагатися розбивати її на окремі моменти, які нібито геометрично точно повторюються у мистецькому творі.
Прототипи Гриньова та Швабрина
Стверджували, наприклад, що прототипом Гриньова і Швабрина є та сама людина — Шванвич. Тим часом Гриньов зовсім не схожий на Швабрина. За первісним задумом героєм роману мав стати дворянин, який добровільно перейшов на бік Пугачова. Прототипом його був підпоручик 2-го гренадерського полку Михайло Шванович (у планах роману Шванвіч), який «вважав за краще мерзенне життя - чесну смерть». Ім'я його згадувалося в документі «Про покарання смертною карою зрадника, бунтівника та самозванця Пугачова та його спільників». Пізніше Пушкін зупинив свій вибір на долі іншого реального учасника пугачовських подій - Башаріна. Башарін був узятий у полон Пугачовим, утік із полону і вступив на службу до одного з утихомирювачів повстання генералу Міхельсону. Кілька разів змінювалося ім'я головного героя, поки Пушкін зупинився прізвища Гриньов. В урядовому повідомленні про ліквідацію пугачовського повстання і покарання Пугачова і його спільників від 10 січня 1775 ім'я Гриньова вважалося серед тих, хто спочатку підозрювалися «в повідомленні з лиходіями», але «за наслідком виявилися невинними» і були звільнені. У результаті замість одного героя-дворянина у романі виявилося два: Гриньову протиставлений дворянин-зрадник, «мерзенний лиходій» Швабрін, що могло полегшити проведення роману через цензурні перепони Прототип Маші Миронова
Чимало і сказано про прототип Маші Миронова з «Капітанської дочки». У «Російському архіві» навіть стверджувалося, що її прототипом був один молодий грузин (П. А. Клопітон), який потрапив у сад Царського Села і розмовляв про статуї з імператрицею; стверджувалося також, що цього грузина прозвали «капітанською донькою». Але виявилося, що образ Маші Миронова А. С. Пушкін писав з дворянської дочки Марії Василівни Борисової, з якою познайомився і спілкувався на різдвяному балу 1829 року у місті Стариця Тверської губернії. Пушкін був знавцем жіночих душі, мабуть, проста, наївна і непримітна дівчина все ж таки справила на нього враження своєю чесністю, відкритістю, гордістю і твердістю характеру. Усі ці якості поет наділив капітанську дочку Машу Миронову.
Висновок
Результати вивчення літературних джерел, аналіз та систематизація матеріалів показали, що висунута нами гіпотеза виявилася вірною. Російські письменники завжди зверталися у своїх творах до проблеми честі та моралі. Нам здається, що ця проблема була і є однією з центральних у російській літературі. Честь посідає перше місце серед моральних символів. Можна пережити багато бід і негараздів, але, напевно, жоден народ на землі не змириться з розкладанням моральності. Втрата честі - це падіння моральних підвалин, за якими завжди слідує покарання. Поняття честі виховується у людині з дитинства. Так, на прикладі повісті Олександра Сергійовича Пушкіна «Капітанська донька» добре видно, як це відбувається у житті та яких результатів. Цей твір навчив нас тому, що необхідно в житті шукати свою правду, свій життєвий шлях, залишатися вірним своїм поглядам та принципам, бути стійкою і мужньою людиною до кінця. Але кожен знає, що це важко. Як було важко Гриньову, Маші Мироновій, її батькові, капітанові Миронову, тобто всім тим людям, для яких честь понад усе. І ми можемо з упевненістю сказати, що епіграф до повісті «Бережи честь змолоду» буде для нас і моїх однолітків дороговказом.
Список літератури
Білоусов А. Ф. Шкільний фольклор. - М,1998.
"Капітанська дочка"., А.С. Пушкін., 1836.
Ожегов С.І. Словник російської. - М.,1984.
Суслова А.В., Суперанська А.В. Сучасні російські прізвища. - М.,1984.
Шанський Н.М. Слова, народжені Жовтнем. - М., 1980.
Інтернет ресурси
https://ua.wikipedia.org/wiki/
http://biblioman.org/compositions
Головний герой повісті, молодий дворянин, коханий Маші. Петро жив у маєтку свого батька і здобув звичайне домашнє виховання. Його виховував спочатку стрім'яний Савельіч, а потім недовго француз Бопре. Вільний час Петро проводив із дворовими хлопчиками. Петро шанував батьків і поважав їхні бажання. Коли батько вирішив відправити його на службу до Оренбурга, Петро не посмів не послухатися, хоча йому дуже хотілося проходити службу в Петербурзі. Перед дорогою батько покарав Петру служити правильно і пам'ятати прислів'я: "бережи сукню знову, а честь змолоду".
Головна героїня повісті. Їй вісімнадцять років, вона живе у Білогірській фортеці, де її батько капітан Миронов служить комендантом. Вона скромна та щира, своєю простотою змогла підкорити серце Петра Гриньова. У Маші не було посагу, тому її мати вирішила, що їй потрібно вийти заміж за першого, хто покличе, аби не залишитися в дівках.
Один із головних героїв повісті, молодий аристократ, офіцер, який потрапив до Білогірської фортеці за те, що на дуелі вбив свого суперника. У повісті він показаний як низька, цинічна і зарозуміла людина. До всіх жителів фортеці він ставився з презирством, вважаючи себе найкращим. Йому дуже подобалася дочка капітана Миронова, але він називав Машу дурнею і розпускав про неї плітки.
Один із головних героїв повісті, слуга та вчитель Петра Гриньова, був приставлений до хлопчика, як тільки тому виповнилося 5 років. Савельіч був звичайним кріпаком, доглядав коня Гриньова-старшого, допомагав йому на полюванні з собаками, але головною його якістю виявилося, що він веде тверезий спосіб життя, тому його і перевели вихователем до Петра.
Другий персонаж, представлений як негативний герой. Пугачов - донський козак, народився в Зимовейській станиці, служив у царській армії. Одного разу його через хворобу відпустили додому у відпустку, назад він не захотів повертатися і став козаком.
Іван Кузміч
Другий персонаж, комендант Білогірської фортеці, батько Маші Миронової. Був добра людинаале вкрай погано керував фортецею. Було повішено Пугачовим за відмову присягнути йому на вірність.
Василиса Єгорівна
Другий персонаж, комендантка, дружина капітана Миронова і мати Маші Миронова. Була вбита за наказом Пугачова.
Іван Ігнатійович
Другий персонаж, поручик у Білогірській фортеці, своя людина в родині Миронових. Було повішено Пугачовим за відмову присягнути йому.
Іван Іванович Зурін
Другий персонаж, ротмістр в одному гусарському полку. Навчив Петра Гриньова грати у більярд, при цьому вигравши у нього 100 рублів. Наприкінці повісті доля їх знову звела, коли Гриньов вивозив Машу із захопленої фортеці. Зурін став його командиром, а після затримання Пугачова був змушений за наказом відправити Гриньова до Казані для слідства.
Князь Б
Другий персонаж, знайомий отця Петра Гриньова, керував Семенівським полком у Петербурзі. Саме він повідомив про рішення імператриці замінити страту для Гриньова на заслання.
Катерина II
Другий персонаж, російська імператриця. Маша Миронова випадково з нею знайомиться у садку і розповідає їй про свого нареченого Петра Гриньова. Дізнавшись правду, Катерина наважується помилувати його.
Андрій Карлович Р
Другий персонаж, генерал, німець, старовинний товариш і друг батька Гриньова. Направив Гриньова служити до Білогірської фортеці.
Палашка
Другий персонаж, служниця у Миронових у фортеці.
Акуліна Памфілівна
Другий персонаж, попадя в Білогірській фортеці. Сховала Машу Миронову після захоплення фортеці Пугачовим.
Батько Герасим
