езопова мова

(Езоповський мову) - (від імені давньогрецького байкаря Езопа, раба, який жив в VI ст. До н. Е.) - вид іносказання: мова натяків, недомовок, що використовується переважно в сатиричних творах (байках, сатирах, епіграмах, фейлетонах і т. п.) і дозволяє завуалювати, замаскувати справжню суть висловлювання в тих випадках, коли прямо висловити її не можна (наприклад, з цензурних міркувань). У літературний ужиток термін ввів М.Є. Салтиков-Щедрін, назвавши Е. я. особливу ( "рабью") манеру алегоричного викладу, до якої письменникам доводилося вдаватися, щоб обдурити царську цензуру (див. цензура). У творах М.Є. Салтикова-Щедріна, наприклад, шпигун, донощик названий "сердцеведом", "збирачем статистики"; ляпаси - "оплесками". Н.Г. Чернишевський в романі "Що робити?" називає недалекого обивателя, далекого громадських інтересів, "проникливим читачем". Можливості Е. я. як сатиричного іносказання широко використовували М. Зощенко, М. Булгаков, В. Висоцький та ін., в зарубіжній літературі - Дж. Свіфт, А. Франс та ін.

Словник літературознавчих термінів. 2012

Дивіться ще тлумачення, синоніми, значення слова і що таке езопова мова в російській мові в словниках, енциклопедіях і довідниках:

• езопова мова
  (По імені байкаря Езопа) тайнопис в літературі, іносказання, навмисно маскує думку (ідею) автора. Прибігає до системи "обманних засобів": традиційним алегоричним ...
• езопова мова у Великій радянській енциклопедії, Вікіпедія:
  мова (за ім'ям грец. байкаря Езопа), особливий вид тайнопису, підцензурного іносказання, до якого зверталися художня література, критика і публіцистика, ...
• езопова мова
  (По імені байкаря Езопа), тайнопис в літературі, завуальоване висловлювання, навмисно маскує думку (ідею) автора (часто від цензури). Прибігає до системи ...
• езопова мова
  [По імені давньогрецького байкаря Езопа] алегоричний мову, то, що потрібно вміти читати "між рядків", замаскований спосіб вираження своїх ...
• езопова мова в Довіднику по фразеології:
  алегоричний мову, повний замовчувань, натяків, алегорій. Вираз походить від імені легендарного грецького байкаря Езопа. Езоп був рабом; т. к. о ...
• езопова мова
  (По імені грец. Байкаря Езопа) - особливий стиль викладу, покликаний замаскувати для цензури пряме, безпосереднє вираження ідей, що суперечать офіційній політиці, ...
• езопова мова в Новому словнику іноземних слів:
  езоповський мову (на ім'я давньогрецького байкаря Езопа (aisopos), 6 ст. до н. перен. вираження думок шляхом натяків, недомовок і ...
• езопова мова в Сучасному тлумачному словнику, Великої радянської енциклопедії:
  (По імені байкаря Езопа), тайнопис в літературі, іносказання, навмисно маскує думку (ідею) автора. Прибігає до системи «обманних засобів»: традиційним ...
• езопова мова у Великому сучасному тлумачному словнику російської мови:
  м. Тайнопис в літературі, іносказання, навмисно маскує думку, ідею автора (по імені байкаря Езопа) ...
• МОВУ В цитатник Wiki:
  Data: 2008-10-12 Time: 10:20:50 * Мова має велике значенняще й тому, що з його допомогою ми можемо ховати наші ...
• МОВА в Словнику злодійського жаргону:
  - слідчий, Оперативна ...
• МОВА в Сонник Міллера, сонник і тлумаченнях сновидінь:
  Якщо уві сні Ви бачите свою власну мову - значить, скоро Ваші знайомі відвернуться від Вас.Якщо уві сні Ви побачите ...
• МОВА в Новітньому філософському словнику:
  складна розвивається семіотична система, що є специфічним і універсальним засобом об'єктивації змісту як індивідуальної свідомості, так і культурної традиції, забезпечуючи можливість ...
• МОВА в Словнику постмодернізму:
  - складна розвивається семіотична система, що є специфічним і універсальним засобом об'єктивації змісту як індивідуальної свідомості, так і культурної традиції, забезпечуючи ...
• МОВА
  ОФІЦІЙНИЙ - см ОФІЦІЙНИЙ МОВУ ...
• МОВА в Словнику економічних термінів:
  ДЕРЖАВНИЙ - см ДЕРЖАВНА МОВА ...
• МОВА в Енциклопедії Біологія:
  , Орган в ротовій порожнині хребетних, що виконує функції транспортування і смакового аналізу їжі. Будова мови відображає специфіку харчування тварин. У ...
• МОВА в Короткому церковнослов'янською словнику:
  , Народи 1) народ, плем'я; 2) мова, ...
• МОВА в Біблійної енциклопедії Никифора:
  як мова або наріччя. "І була вся земля одна мова та слова одні," говорить битопісатель (Бут 11: 1-9). Переказ про одне ...
• МОВА в Лексиконі сексу:
  багатофункціональний орган, що знаходиться в ротовій порожнині; виражена ерогенна зона осіб обох статей. За допомогою Я. здійснюються орогенітальні контакти самого різного ...
• МОВА в Медичних термінах:
  (Lingua, pna, bna, jna) м'язовий орган, вкритий слизовою оболонкою, розташований в порожнині рота; бере участь в жуванні, артикуляції, містить смакові рецептори; ...
• МОВА у Великому енциклопедичному словнику:
  ..1) природний мову, найважливіший засіб людського спілкування. Мова нерозривно пов'язаний з мисленням; є соціальним засобом зберігання і передачі інформації, одним ...
• МОВА в Сучасному енциклопедичному словнику:
• МОВА
  1) природна мова, найважливіший засіб людського спілкування. Мова нерозривно пов'язаний з мисленням є соціальним засобом зберігання і передачі інформації, одним ...
• Езоп в Енциклопедичному словничок:
  езопова мова -. [По імені давньогрецького байкаря Езопа]. алегоричний мову, то, що потрібно вміти читати "між рядків", замаскований ...
• Езоп в Енциклопедичному словничок:
  а, о, езопівською, а, е Езопову (езоповський) мова - мова, багата метафорами, недомовками для приховування прямого сенсу; як прийом використовується ...
• МОВА в Енциклопедичному словнику:
  2, -а, мн. -і, -ів, м. 1. Історично склалася система звукових ^ словникових та граматичних засобів, об'єктивуються роботу мислення і є ...
• МОВА
  МОВУ МАШИННИЙ, см. Машинна мова ...
• МОВА
  МОВУ, природна мова, найважливіший засіб людського спілкування. Я. нерозривно пов'язаний з мисленням; є соціальним засобом зберігання і передачі інформації, одним ...
• МОВА у Великому російському енциклопедичному словнику:
  МОВУ (анат.), У наземних хребетних і людини м'язовий виріст (у риб складка слизової оболонки) на дні ротової порожнини. Бере участь в ...
• Езоп у Великому російському енциклопедичному словнику:
  Езопова мова (за ім'ям байкаря Езопа), тайнопис в літературі, іносказання, навмисно маскує думку (ідею) автора. Прибігає до системи "обманних ...
• МОВА
  язи "до, мови", мови ", мовно" в, мови ", мови" м, мови ", мовно" в, мовно "м, мови" ми, мовою ", ...
• МОВА в Повної акцентуйованої парадигмі по Залізняку:
  язи "до, мови", мови ", мовно" в, мови ", мови" м, язи "до, мови", мовно "м, мови" ми, мовою ", ...
• МОВА в Лінгвістичному енциклопедичному словнику:
  основний об'єкт вивчення мовознавства. Під Я. насамперед мають на увазі природ. людський Я. (в опозиції до штучних мов і ...
• МОВА в Словнику лінгвістичних термінів:
  1) Система фонетичних, лексичних та граматичних засобів, що є знаряддям вираження думок, почуттів, волевиявлень і служить найважливішим засобом спілкування людей. Будучи ...
• МОВА в Популярному толково-енциклопедичному словнику російської мови.
• МОВА
  "Ворог мій" у ...
• МОВА в Словнику для розгадування і складання сканвордов:
  Зброя ...
• МОВА в Словнику синонімів Абрамова:
  говір, наріччя, діалект; склад, стиль; народ. Див. Народ || притча во язицех Див. шпигун || володіти мовою, стриманий на язик, ...
• Езоп в Новому толково-словотворче словнику російської мови Єфремової:
  дод. Те ж, що: ...
• Езоп в Словнику російської мови Лопатина:
  Ез`опов, -а, -о (Ез`опови б`асні); але: ез`опов ...
• Езоп в Повному орфографічному словнику російської мови:
  Езопову, -а, -о (Езопові байки); але: езопова ...
• Езоп в Орфографічний словник:
  ез`опов, -а, -о (ез`опови б`асні); але: ез`опов ...

Нам неодноразово доводилося чути вислів «езопова мова». Що означає цей термін і звідки він походить? Достовірно невідомо, чи жив така людина, або це збірний образ. Існує чимало легенд про нього, а в середні віки було складено його життєпис. За переказами, він народився в VI столітті до н. е. в і був рабом Креза, однак, виверткий розум, винахідливість і хитрість допомогли знайти йому свободу і прославили на багато поколінь.

Природно, що саме батько-засновник цього прийому вперше і застосував езопова мова. Приклади його передає нам легенда, яка розповідає, що Крез, випивши зайвого, став запевняти, ніби може випити море, і уклав парі, поставивши на карту все своє царство. На ранок, протверезівши, цар звернувся за допомогою до свого раба, і обіцяв дарувати йому свободу, якщо той його виручить. Мудрий раб порадив йому сказати: «Я обіцяв випити тільки море, без річок і струмків, які в нього втікають. Перекрийте їх, і я виконаю свою обіцянку ». А оскільки ніхто не зміг виконати цю умову, Крез виграв парі.

Будучи рабом, а потім вольноотпущенником, мудрець писав байки, в яких висміював тупість, жадібність, брехня і інші пороки знайомих йому людей - переважно свого колишнього господаря і його друзів-рабовласників. Але оскільки він був людиною підневільним, то наділяв свою розповідь в алегорії, перифрази, вдавався до алегорій, а героїв своїх виводив під іменами тварин - лисиці, вовка, ворони і т.д. Це і є езопова мова. Образи в забавних оповіданнях були легко впізнавані, але «прототипи» не могли нічого зробити, окрім як мовчки скаженіти. Зрештою, недоброзичливці підклали Езопу вкрадений з храму посудину, і жерці Дельф звинуватили його в крадіжці і святотатстві. Мудрець був наданий вибір оголосити себе рабом - в такому випадку його господар повинен був сплатити тільки штраф. Але Езоп вважав за краще залишатися вільним і прийняти кару. За легендою, він був скинутий зі скелі в Дельфах.

Таким чином, завдяки її іронічному, але алегоричної стилю, Езоп став родоначальником такого як байка. У наступні епохи диктатур і утисків свободи висловлювань байок жанр користувався великою популярністю, а його творець залишився справжнім героєм в пам'яті поколінь. Можна сказати, що езопова мова набагато пережив свого творця. Так, в зберігається антична чаша з малюнком горбаня (за легендами, Езоп мав потворною зовнішністю і був горбанем) і лисиці, яка щось розповідає - мистецтвознавці вважають, що на чаші зображений родоначальник байки. Історики стверджують, що в скульптурному ряду «Семи Мудреців» в Афінах колись стояла статуя Езопа різця Лісиппа. Тоді ж з'явилася збірка байок письменника, складений анонімом.

У езопова мова була надзвичайно популярний: знаменита «Повість про Лиса» складена саме таким алегоричним стилем, а в образах лисиця, вовка, півня, осла і інших тварин висміюється вся правляча еліта і клір Римської Церкви. Цією манерою висловлюватися туманно, але влучно і їдко, користувався Лафонтен, Салтиков-Щедрін, відомий слагатель байок Крилов, український байкар Глібов. Притчі Езопа перекладалися багатьма мовами, їх складали в римі. Багатьом з нас зі шкільної лави напевно відома байка про ворону і лисиці, лисиці і винограді - сюжети цих коротких повчальних історій придумав ще античний мудрець.

Не можна сказати, що езопова мова, значення якого за часів режимів, де правила бал цензура, сьогодні неактуальний. Алегоричний стиль, що не називає прямо мішень сатири, своєю «буквою» немов звернений до жорсткого цензора, а «духом» - до читача. Оскільки останній живе в реаліях, які піддаються завуальованій критиці, він легко її розпізнає. І навіть більше того: вивертка манера глузувань, повна таємних натяків, що вимагають відгадки, прихованих символів і образів набагато цікавіше читачам, ніж пряме і неприкрите звинувачення влади в будь-яких правопорушення, тому до елементів езопової мови вдаються навіть ті письменники і журналісти, яким нема чого боятися. Його використання ми бачимо і в публіцистиці, і в журналістиці, і в памфлетах на актуальні політичні та соціальні теми.

Доповідь 7 клас.

Літературний образ може існувати тільки в словесній оболонці. Все, що необхідно висловити поетові: почуття, переживання, емоції, роздуми - виражається через словесну тканину ліричного твору, через слово. Отже, слово, мова - «першоелемент» літератури, тому при аналізі ліричного твори словесному строю приділяється велика увага.

Найважливішу роль в поетичному мовленні відіграють стежки: слова і вирази, вжиті не в прямому, а в переносному значенні. Стежки створюють в ліричному творі алегоричну образність, коли образ з'являється з зближення властивостей одного предмета або явища з іншим. Загальна роль всіх художньо-виразних засобів - відображати в структурі образу здатність людини мислити за аналогією і виявляти сутність певного явища. При аналізі необхідно виділяти саме авторські стежки, тобто ті, які одноразово вжиті поетом в конкретному випадку. Саме авторські стежки створюють поетичну образність.

При аналізі вірша важливо не тільки вказати ту чи іншу художньо-виразний засіб, а визначити функцію даного стежка, пояснити, з якою метою, чому поет вживає саме цей вид стежка; оцінити, наскільки алегорична образність характерна для конкретного художнього тексту або поета, наскільки вона важлива в загальній образній системі, в формуванні художнього стилю.

Існує велика кількість різновидів тропів: всі вони потрібні автору для вираження власних ідей в поетичному мовленні. Для ліричної мови характерна підвищена експресивність окремих слів і мовних конструкцій. У ліриці в порівнянні з епосом і драмою спостерігається найбільша питома вага художньо-виразних засобів.

Наведемо характерний приклад використання художньо-виражальних засобів. У вірші А.А. Ахматової «Адже десь є просте життя і світло ...» (1915) її улюблене місто Петербург впізнається через опис:

Але ні на що не проміняємо пишний Гранітний місто слави і біди,

Широких річок сяючі льоди, безсонячне, похмурі сади І голос Музи, ледве чутний.

Даний перифраз не тільки дозволяє поетесі охарактеризувати рідне місто, а й висловити своє двоїсте ставлення до міста «слави і біди». Ми бачимо, що будь-який предмет (місто, явище природи, річ, відома особистість) можна описати за допомогою його ознак.

Основні художньо-виразні засоби:

Епітет - образне визначення, що дає додаткову художню характеристику предмета чи явища у вигляді порівняння.

Під нами з гуркотом чавунним Мости миттєві гримлять.

Постійний епітет - один з тропів народної поезії: слово-визначення, стійко поєднується з тим або іншим визначеним словом і позначає в предметі який-небудь характерний, завжди наявний родова ознака.

З загір'я, з замору Так сизий голуб літає. Ой, та залетів голуб у село, І в село, у селище, Та став питати по народу, Ой, народу, свого роду: Господа, братці, хлопці! Чи не бачили голубки?

(Російська народна пісня)

Просте порівняння - простий вид тропа, що представляє собою пряме зіставлення одного предмета або явища з іншим по будь-якою ознакою.

Дорога, як зміїний хвіст, Сповнена народу, ворушиться ...

(А. С. Пушкін)

Метафора - вид тропа, перенесення назви одного предмета на інший на підставі їх подібності.

Ночувала хмаринка золота, На грудях скелі-велетня; Вранці в дорогу вона помчала рано, По лазурі весело граючи ...

(М.Ю. Лермонтов)

Уособлення - особливий вид метафори, перенесення зображення людських рис на неживі предмети або явища.

Прощай, лист любові, прощай! ..

(А.С Пушкін)

Гіпербола - вид тропа, заснований на перебільшенні властивостей предмета, явища з метою посилення виразності і образності художнього мовлення.

І напівсонним стрільцям лінь перевертався на циферблаті, І довше століття триває день І не кінчається обійми.

(Б.Л. Пастернак)

Литота - образний вислів, в якому міститься художнє применшення властивостей предмета з метою посилення емоційного впливу.

Тільки в світі і є, що тінистий

Дремлющих кленів намет.

Перифраз - вид тропа, заміна назви предмета або явища описом його ознак.

І слідом за ним, як бурі шум, Інший від нас помчав геній, Інший володар наших дум. Зник, оплаканий свободою, Оставя світу свій вінець. Шуми, схвилює негодою: Він був, про море, твій співак.

(А. С. Пушкін)

Функції художньо-виразних засобів (тропів):

Характеристика предмета або явища;

Передача емоційно-експресивної оцінки зображуваного.

Питання по доповіді:

1) З якою метою поети користуються при створенні віршів стежками?

2) Які художньо-виразні засоби ви знаєте?

3) Що таке епітет? Чим звичайний епітет відрізняється від постійного епітета?

4) Чим гіпербола відрізняється від літоти?

Як відомо, слово є основною одиницею будь-якої мови, а також найважливішим складовим елементом його художніх засобів. Правильне використання лексики багато в чому визначає виразність мови.

В контексті слово - це особливий світ, дзеркало авторського сприйняття і ставлення до дійсності. В є своя, метафорична, точність, свої особливі істини, звані художніми одкровеннями, від контексту залежать функції лексики.

Індивідуальне сприйняття оточуючого нас світу відбивається в такому тексті за допомогою метафоричних висловів. Адже мистецтво - це перш за все самовираження окремої особистості. Літературна тканину сплітається з метафор, що створюють хвилюючий і впливає на емоції образ того чи іншого художнього твору. У словах з'являються додаткові значення, особлива стилістична забарвлення, що створює своєрідний світ, який ми відкриваємо для себе, читаючи текст.

Не тільки в літературній, а й в усній, ми використовуємо, не замислюючись, різні прийоми художньої виразності, щоб надати їй емоційність, переконливість, образність. Давайте розберемося, які художні прийоми бувають в російській мові.

Особливо сприяє створенню виразності використання метафор, тому почнемо з них.

метафора

Художні прийоми в літературі можна собі уявити без згадки найважливішого з них - спосіб створення мовної картини світу на основі вже наявних в самій мові значень.

Види метафор можна виділити наступні:

1. Скам'яніла, стерта, суха або історична (ніс човна, вушко голки).
2. Фразеологізми - стійкі образні сполучення слів, які мають емоційністю, метафоричністю, відтворюваністю в пам'яті багатьох носіїв мови, експресивністю (мертва хватка, замкнуте коло і т. Д.).
3. Одиночна метафора (наприклад, бездомну серце).
4. Розгорнута (серце - "дзвіночок порцеляновий в жовтому Китаї" - Микола Гумільов).
5. Традиційно-поетична (ранок життя, вогонь любові).
6. Індивідуально-авторська (горб тротуару).

Крім того, метафора одночасно може бути алегорією, уособленням, гіперболою, перекручуванням, Мейозис, литота і іншими стежками.

Саме слово "метафора" означає в перекладі з грецького "перенесення". В даному випадку ми маємо справу з перенесенням найменування з одного предмета на інший. Щоб він став можливим, у них неодмінно має існувати якась схожість, вони повинні бути в чомусь суміжними. Метафора є слово або вираз, що вживається в переносному значенні завдяки схожості двох явищ або предметів за певною ознакою.

В результаті такого перенесення створюється образ. Тому метафора - одне з найяскравіших засобів виразності художньої, поетичної мови. Однак відсутність цього стежка не означає відсутність виразності твору.

Метафора може бути як простий, так і розгорнутої. У двадцятому столітті відроджується вживання розгорнутих в поезії, а характер простих значно змінюється.

метонімія

Метонімія - це одна з різновидів метафори. У перекладі з грецької це слово означає "перейменування", тобто це передача імені одного предмета іншому. Метонімія є заміною деякого слова іншим на підставі існуючої суміжності двох понять, предметів і т. Д. Це накладення на пряме значення переносного. Наприклад: "Я дві тарілки з'їв". Змішання значень, їх перенесення можливі тому, що предмети є суміжними, причому суміжність може бути в часі, в просторі і т. Д.

синекдоха

Синекдоха - це різновид метонімії. У перекладі з грецької це слово означає "співвіднесення". Таке перенесення значення має місце, коли замість більшого називається менше, або навпаки; замість частини - ціле, і навпаки. Наприклад: "За повідомленнями Москви".

епітет

Художні прийоми в літературі, список яких ми зараз складаємо, неможливо уявити без епітета. Це фігура, стежок, образне визначення, словосполучення чи слово, що позначає особу, явище, предмет або дію з суб'єктивної

У перекладі з грецької цей термін означає "прикладена, додаток", тобто в нашому випадку одне слово приставлено до певного іншій.

Епітет від простого визначення відрізняється своєю художньою виразністю.

Постійні епітети використовуються в фольклорі як засіб типізації, а також як один з найважливіших засобів художньої виразності. У строгому значенні терміна до стежках належать лише такі з них, функцію яких мають слова в переносному значенні, на відміну від так званих точних епітетів, які виражаються словами в прямому значенні (червона ягода, прекрасні квіти). Образні створюються при використанні слів в переносному значенні. Подібні епітети прийнято називати метафоричними. Метонімічний перенесення назви також може лежати в основі даного стежка.

Оксюморон - це різновид епітета, так звані контрастні епітети, що утворюють поєднання з обумовленими іменниками протилежних їм за змістом слів (яка ненавидить любов, радісна печаль).

порівняння

Порівняння - троп, в якому один предмет характеризується через зіставлення з іншим. Тобто це зіставлення різних предметів за подібністю, яке буває як явним, так і несподіваним, віддаленим. Зазвичай воно виражається за допомогою певних слів: "точно", "неначе", "схоже", "немов". Також порівняння можуть мати форму орудного відмінка.

уособлення

Описуючи художні прийоми в літературі, необхідно згадати і уособлення. Це різновид метафори, що представляє собою привласнення властивостей живих істот предметам неживої природи. Часто воно створюється за допомогою звернень до подібних явищ природи як до свідомих живим істотам. Уособленням також є перенесення на тварин людських властивостей.

Гіпербола і литота

Відзначимо такі прийоми художньої виразності в літературі, як гіпербола і литота.

Гіпербола (в перекладі - "перебільшення") - один з виразних засобів мови, що представляє собою фігуру зі значенням перебільшення того, про що йде мова.

Литота (в перекладі - "простота") - протилежність гіперболи - надмірне применшення того, про що йде мова (хлопчик з пальчик, мужичок з нігтик).

Сарказм, іронія і гумор

Продовжуємо описувати художні прийоми в літературі. Список наш доповнять сарказм, іронія і гумор.

• Сарказм означає в перекладі з грецького "рву м'ясо". Це зла іронія, уїдлива насмішка, їдке зауваження. При використанні сарказму створюється комічний ефект, однак при цьому відчувається явно ідейна і емоційна оцінка.
• Іронія в перекладі означає "удавання", "насмішка". Вона виникає, коли на словах говориться одне, а мається на увазі зовсім інше, протилежне.
• Гумор - одне з лексичних засобів виразності, в перекладі означає "настрій", "характер". У комічному, алегоричному ключі можуть бути написані часом цілі твори, в яких відчувається глузливо-добродушне ставлення до чогось. Наприклад, розповідь "Хамелеон" А. П. Чехова, а також багато байки І. А. Крилова.

Види художніх прийомів в літературі на цьому не закінчуються. Представляємо вашій увазі наступний.

гротеск

Найважливіші художні прийоми в літературі включають в себе і гротеск. Слово "гротеск" означає "вигадливий", "химерний". Даний художній прийом є порушенням пропорцій явищ, предметів, подій, зображуваних у творі. Він широко використовується в творчості, наприклад, М. Є. Салтикова-Щедріна ( "Панове Головльови", "Історія одного міста", казки). Це художній прийом, заснований на перебільшенні. Однак ступінь його набагато більше, ніж у гіперболи.

Сарказм, іронія, гумор і гротеск - популярні художні прийоми в літературі. Приклади перших трьох - розповіді А. П. Чехова і М. М. Гоголя. Гротескно творчість Дж. Свіфта (наприклад, "Подорож Гуллівера").

Який художній прийом використовує автор (Салтиков-Щедрін) для створення в романі "Добродії Головлеви" образу Иудушки? Звичайно, гротеск. Іронія і сарказм присутні в віршах В. Маяковського. Гумором наповнені твори Зощенко, Шукшина, Козьми Пруткова. Дані художні прийоми в літературі, приклади яких ми тільки що привели, як ви бачите, дуже часто використовуються російськими письменниками.

каламбур

Каламбур - фігура мови, що представляє собою мимовільну або навмисну ​​двозначність, що виникає при вживанні в контексті двох або більше значень слова або при схожості їх звучання. Його різновиди - парономазия, помилкова етимологізація, зевгма і конкретизація.

У каламбурах гра слів заснована на омонімії та багатозначності. З них виникають анекдоти. Ці художні прийоми в літературі можна відшукати у творчості В. Маяковського, Омара Хайяма, Козьми Пруткова, А. П. Чехова.

Фігура мови - що це таке?

Саме слово "фігура" з латини перекладається як "зовнішній вигляд, обрис, образ". Слово це багатозначне. Що ж означає цей термін стосовно художньої мови? Синтаксичні засоби виразності, що відносяться до фігур: питання, звернення.

Що таке "стежок"?

"Як називається художній прийом, який використовує слово в переносному значенні?" - запитаєте ви. Терміном "стежок" об'єднуються різні прийоми: епітет, метафора, метонімія, порівняння, синекдоха, литота, гіпербола, уособлення і інші. У перекладі слово "стежок" означає "оборот". Від звичайної мови художня відрізняється тим, що в ній застосовуються особливі обороти, що прикрашають мова, роблять її виразнішою. У різних стилях використовуються різні виражальні засоби. Найважливіше в понятті "виразність" для мови художньої - здатність тексту, художнього твору надавати естетичне, емоційний вплив на читача, створювати поетичні картини і яскраві образи.

Всі ми живемо в світі звуків. Деякі з них викликають у нас позитивні емоції, інші, навпаки, хвилюють, насторожують, викликають тривогу, заспокоюють або ж навівають сон. Різні звуки викликають різні образи. За допомогою їх комбінації можна емоційно впливати на людину. Читаючи художні твори літератури і російської народної творчості, ми особливо гостро сприймаємо їх звучання.

Основні прийоми створення звукової виразності

• Алітерація - це повтор подібних або однакових приголосних.
• Асонанс - навмисний гармонійний повтор голосних.

Часто алітерація і асонанс вживаються в творах одночасно. Ці прийоми спрямовані на те, щоб викликати різні асоціації у читача.

Прийом звукопису в художній літературі

Звукопис - це художній прийом, який представляє собою використання певних звуків в конкретному порядку для створення певного образу, тобто підбір слів, що імітують звуки реального світу. Прийом цей в художній літературі використовується як в поезії, так і в прозі.

Різновиди звукопису:

1. Асонанс - в перекладі з французької означає "співзвуччя". Асонанс є повторення однакових або схожих голосних звуків в тексті для створення певного звукового образу. Він сприяє виразності мовлення, його використовують поети в ритміці, римі віршів.
2. Алітерація - від Цей прийом є повторенням приголосних в художньому тексті для створення деякого звукового образу, для того, щоб зробити поетичну мову виразнішою.
3. Звуконаслідування - передача особливими словами, нагадують звуки явищ навколишнього світу, слухових вражень.

Ці художні прийоми в віршах дуже поширені, без них поетична мова була б не такою мелодійною.

Виразні засоби лексики і фразеології
У лексиці і фразеології основним засобом виразності є стежки(В пер. З грец. - поворот, образ).
До основних видів тропів належать: епітет, порівняння, метафора, уособлення, метонімія, синекдоха, перифраза, гіпербола, литота, іронія, сарказм.
епітет- образне визначення, що відзначає істотну для даного контексту рису в зображуваному явище. Від простого визначення епітет відрізняється художньою виразністю і образностью.К епітетів можна адресувати барвисті визначення, які найчастіше виражаються прикметниками.

Епітети діляться на загальномовного (гробовемовчання), індивідуально-авторські (німийспокій (І.А. Бунін), умильнаяпрелесть (С.А. Єсенін)) і народно-поетичні(Постійні) ( червонесонце, добриймолодець) .

Роль епітетів в тексті

Епітети спрямовані на посилення виразності образів зображуваних предметів, на виділення їх найбільш суттєвих ознак. Вони передають ставлення автора до зображуваного, висловлюють авторську оцінку і авторське сприйняття явища, створюють настрій, дають характеристику ліричного героя. ( "... Зле пахнуть мертві слова" (Н.С. Гумільов); "... туманна і тиха блакить над сумно-сіротеющей землею" (Ф.І. Тютчев))

порівняння- це образотворчий прийом, заснований на зіставленні одного явища або поняття з іншим.

Способи вираження порівняння:

Формою орудного відмінка іменників:

солов'єм залітним

Юність пролетіла ... (А.В. Кольцов)

Формою вищого ступеня прикметника або прислівника:

Ці очі зеленішоюморя і кипарисів темніше. (А. Ахматова)

Порівняльними оборотами з союзами як, немов, ніби, як нібита ін.:

як хижий звір, в смиренну обитель

Вривається багнетами переможець ... (М.Ю. Лермонтов)

За допомогою слів подібний, схожий:

На очі обережною кішки

схожітвої очі (А. Ахматова)

За допомогою порівняльних підрядних речень:

Закрутилася листя золота

У рожевою воді на ставку,

Точно метеликів легка зграя

З замираньем летить на зірку. (С. Єсенін)

Роль порівнянь в тексті.

Порівняння використовуються в тексті з метою посилення його образотворчості і образності, створення більш яскравих, виразних образіві виділення, підкреслення будь-яких істотних ознак зображуваних предметів чи явищ, а також з метою висловлення авторських оцінок і емоцій.

метафора- це слово або вираз, яке вживається в переносному значенні на основі подібності двох предметів або явищ за будь-якою ознакою.

В основу метафори може бути покладено подібність предметів за формою, кольором, об'ємом, призначенням, відчуттів і т.п .: водоспад зірок, лавина листів, стіна вогню, безодня горята ін.

Роль метафор в тексті

Метафора є одним з найбільш яскравих і сильних засобів створення виразності і образності тексту.

Через метафоричне значення слів і словосполучень автор тексту не тільки підсилює видимість і наочність зображуваного, а й передає неповторність, індивідуальність предметів або явищ. Метафори є важливим засобом вираження авторських оцінок і емоцій.

уособлення- це різновид метафори, заснована на перенесенні ознак живої істоти на явища природи, предмети і поняття.

Вітер спить,і все німіє,

Тільки б заснути;

Ясний повітря сам боїться
На мороз дихнути. (А.А. Фет)

Роль уособлень в тексті

Уособлення служать для створення яскравих, виразних і образних картин чого-небудь, вони оживляють природу, підсилюють передаються думки і почуття.

метонімія- це перенесення назви з одного предмета на інший на підставі їх суміжності. Суміжність може бути проявом зв'язку:

Я три тарілкиз'їв (І.А. Крилов)

Лаяв Гомера, Феокріта,

зате читав Адама Сміта(А. С. Пушкін)

Між дією і знаряддям дії:

Їх села і ниви за буйний набіг

прирік він мечів і пожежам(А. С. Пушкін)

Між предметом і матеріалом, з якого зроблений предмет:

…не те на сріблі, - на золотіїв (А.С. Грибоєдов)

Між місцем і людьми, що знаходяться в цьому місці:

місто шумів, Тріщали прапори ... (Ю.К. Олеша)

Роль метонімії в тексті

Використання метонімії дозволяє зробити думка яскравішою, лаконічною, виразною, надає зображуваного предметну наочність.

синекдоха- це різновид метонімії, заснована на перенесенні значення з одного явища на інше за ознакою кількісного відносини між ними.

Найчастіше перенос відбувається:

З меншого на більший:

До нього і птахне летить,

І тигрне йде ... (А.С. Пушкін)

З частини на ціле:

борода, Що ти все мовчиш?

Роль Синекдоха в тексті

Синекдоха підсилює виразність і експресію мови.

Перифраз, або перифраза- (в пер. З грец. - описовий вираз) - це оборот, який вживається замість будь-якого слова або словосполучення.

Петербург - Петра творіння, град Петров(А. С. Пушкін)

Роль перифраз в тексті

Перифрази дозволяють:

Виділити і підкреслити найбільш суттєві ознаки зображуваного;

Уникнути невиправданої тавтології;

Перифрази (особливо розгорнуті) дозволяють надавати тексту урочисте, піднесене, патетичне звучання:

Про град державний,

Твердиня північних морів,

Вінець вітчизни православний,

Житло пишне царів,

Петра державне творіння!(П. Єршов)

гіпербола- (в пер. З грец. - перебільшення) це образний вислів, що містить непомірне перебільшення якої-небудь ознаки предмета, явища, дії:

Рідкісний птах долетить до середини Дніпра (Н.В. Гоголь)

литота- (в пер. З грец. - трохи, помірність) - це образний вислів, що містить непомірне применшення якої-небудь ознаки предмета, явища, дії:

Які крихітні корівки!

Є право менш шпилькової головки. (І. Крилов)

Роль гіперболи і літоти в текстіВикористання гіперболи і літоти дозволяє авторам текстів різко посилювати виразність зображуваного, надавати думкам незвичайну форму і яскраве емоційне забарвлення, оцінність, емоційну переконливість. Радянський морський коммандос виктор николаевич Леонов

Введення до роботи

Дисертацію присвячено розгляду особливостей поетики «Слова о полку Ігоревім» в світлі фольклорної традиції.

«Слово о полку Ігоревім» - це видатний літературний твір світського характеру, засноване на історичному матеріалі, написане невідомим автором ХП століття. Вивчення «Слова» виявило його важливу художню особливість: будучи самобутнім авторським твором, орієнтованим на жанрові та стильові літературні традиції свого часу, воно в той же час виявляє тісний зв'язок з фольклором. Це проявляється на різних рівнях поетики: в композиції, в побудові сюжету, в зображенні художнього часу і простору, в стилістичних особливостях тексту. Однією з характерних особливостей середньовічної літератури, Що має з фольклором спільні традиції, була анонімність. Автор давньоруського твору не прагнув прославити своє ім'я.

Історія питання.Дослідження питання про взаємовідносини «Слова» і фольклору отримало розвиток в двох основних напрямках: «описовому», що виразилося в пошуках і аналізі фольклорних паралелей до «Слову», і «проблемному», прихильники якого ставили собі за мету з'ясувати природу пам'ятника - усно-поетичну або книжково-літературну.

Вперше найбільш яскраве і повне втілення ідея про зв'язок «Слова» з народною поезією знайшла в роботах М.А.Максимовича. Однак в роботах Вс. Ф. Міллера були розглянуті паралелі між «Словом» і візантійським романом. Полярні точки зору - про фольклорності або книжності «Слова» - згодом об'єдналися в гіпотезу про подвійну природу пам'ятника. Деякі підсумки розробки проблеми «« Слово »і фольклор» були підведені в статті В.П. Адріанової-Перетц «« Слово о полку Ігоревім »і російська народна поезія», де було зазначено, що прихильники ідеї «народнопоетичної» походження «Слова» часто не беруть до уваги, що «в усній народній поезії лірика і епос мають кожен свою художню систему» , тоді як в цільної органічної поетичної системі автора «невід'ємно злиті кращі сторони ліричного і епічного стилю». Д.С. Лихачов також обгрунтовано вказував на близькість «Слова» до фольклору, особливо до народних плачів і славам, за ідейним змістом і за формою. Так була заявлена ​​недозволених ще в літературознавстві проблема про співвідношення фольклорних і літературних елементів в тексті найвідомішої пам'ятки давньоруської літератури.

У ряді робіт висловлювалися ідеї про спорідненість «Слова» з окремими жанрами фольклору. Різні аспекти проблеми взаємозв'язку пам'ятника і фольклору висвітлювалися в роботах І. П. Єрьоміна, Л.А. Дмитрієва, Л.І. Ємельянова, Б.А. Рибакова, С.П. Пінчука, А.А. Зіміна, С.Н. Азбелева, Р. Манна. Ці та багато близьких їм за типом роботи об'єднує спільна установка: на думку їх авторів, «Слово» генетично і за формою пов'язано з народно-поетичною творчістю, до якого воно сягає своїм корінням.

Свого часу дуже точну, з нашої точки зору, думку висловив академік М.Н. Сперанський, який писав: «У« Слові »ми бачимо постійні відзвуки тих елементів і мотивів, з якими ми маємо справу і в усній народній поезії ... Це показує, що« «Слово» є пам'ятник, який поєднує в собі дві області: усну і письмову ». Ця установка і стала для нас стимулом звернення до порівняльного вивчення «Слова о полку Ігоревім» і фольклорної традиції і необхідності порушити питання про походження і зв'язку міфологічних образів зі світоглядом автора.

Наукова новизна:Незважаючи на наукові пошуки дослідників, про які сказано вище, питання формування художньої майстерності автора в епоху раннього середньовіччя, опори на фольклорну традицію ще не отримали вичерпної відповіді в літературознавстві. Д.С. Лихачов писав: «Складний і відповідальне питання ... про взаємовідносини системи літературних жанрів давньої Русі та системи жанрів фольклорних. Без ряду великих попередніх досліджень питання це не тільки не може бути дозволений, але навіть ... правильно поставлений.

Дана робота є спробою вирішити питання про те, чому «Слово о полку Ігоревім» так насичено фольклором, а також ключове питання про взаємовідносини системи літературних жанрів давньої Русі та системи жанрів фольклорних. У роботі проводиться комплексний аналізфольклорної традиції в «Слові о полку Ігоревім»: виявляється, як світогляд впливало на оформлення задуму і втілення ідеї твору, внесені уточнення в проблему вивчення системи фольклорних жанрових форм, використаних автором, проаналізовано зв'язок елементів фольклорного хронотопу, фольклорних образів і поетичних прийомів, які виявляються в тексті літературного пам'ятника ХП століття, з образами і стежками «Слова о полку Ігоревім».

У дослідженні доводиться, що поетична система, що сформувалася в усному народній творчості, Безсумнівно, вплинула на поетику формується середньовічної російської літератури, в тому числі і на художню структуру «Слова о полку Ігоревім» тому, що в період художніх пошуків, в період становлення писемної літератури відпрацьована століттями культура усного поетичної творчості

впливала на формування літератури тим, що вже були готові жанрові форми та художні поетичні прийоми, які використовувалися давньоруськими письменниками, в тому числі автором «Слова о полку Ігоревім».

«Слово» зазвичай публікується паралельно: на мові оригіналу та в перекладі або ж окремо в кожному з цих двох варіантів. Для нашого аналізу «Слова о полку Ігоревім» необхідно було звернутися до староруського тексту, оскільки текст оригіналу дозволяє краще зрозуміти художню специфіку твору.

об'єктом дослідженняє текст «Слова о полку Ігоревім» давньоруською мовою, а також фольклорні тексти різних жанрів в записах Х1Х-ХХ ст., необхідні для порівняльного аналізу.

Актуальність роботи. Звернення в дисертаційному дослідженні до взаємин усної (фольклорної) і письмовій (давньоруської літературної) традицій вельми актуально, тому що виявляє взаємозв'язок поетики літературного твору з поетикою фольклору, а також процес впливу однієї художньої системи на іншу в ранній періодстановлення російської літератури.

Предмет дослідження- реалізація фольклорної поетики в тексті давньоруської літературної пам'ятки.

метоюдисертаційного дослідження є комплексне вивчення особливостей поетики фольклору в художній структурі «Слова о полку Ігоревім.

На основі спільної мети сформульовані наступні приватні завдання:

Виявити основу художнього світосприйняття автора, визначити роль її різних структурних елементів в поетиці «Слова», розглянути елементи анімістичних і язичницьких вірувань, відображених у творі.

Розглянути в «Слові» елементи фольклорних жанрів, загальні жанрові моделі, елементи композиції, особливість хронотопу, спільні з фольклором, фольклорні образи.

Визначити в «Слові» специфіку зображення людини, типу героя, його зв'язок з фольклорною системою образів.

виявити художні особливості, Загальні стилістичні закономірності в створенні тексту пам'ятника і фольклорних творів.

методологічною основоюдисертації послужили фундаментальні праці академіка Д.С. Лихачова «Людина в культурі Давньої Русі», «Розвиток російської літератури XI - XVII століть: епохи та стилі», «Поетика давньоруської літератури», «Слово о полку Ігоревім. Зб. досліджень і статей (Усні витоки художньої системи «Слова о полку Ігоревім». А також роботи В.П. Адріанова-Перетц «Слово о полку Ігоревім та російська народна поезія», «Слово о полку Ігоревім та пам'ятники російської літератури XI - XIII століть» Зб. досліджень. Дані роботи дозволили розглянути наступні аспекти поетики «Слова»: категорії художнього часу і простору, систему художніх засобів в контексті фольклору.

Методика дослідженнявключає в себе комплексний аналіз тексту, що поєднує історико-літературний, порівняльно-типологічний методи.

Теоретична значимість дослідженняполягає в комплексному вивченні особливостей поетики фольклору в художній системі «Слова о полку Ігоревім», що важливо для розуміння естетичних цінностей давньоруської літератури в цілому. Виявлення фольклорних традицій на різних рівнях поетики тексту передбачає подальшу розробку проблеми в літературознавстві.

Практичне значення одержаних результатів:матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при читанні лекцій у вузівських курсах з історії російської літератури, в спецкурсі «Література і фольклор», для складання навчальних і методичних посібників з давньоруської літератури, а також в шкільних курсах літератури, історії, курсів «Світова художня культура» .

Положення, що виносяться на захист:

1. Поетика «Слова» відображає світогляд давньоруського людини, який ввібрав найдавніші міфологічні уявлення слов'ян про світ, але вже сприймає їх на рівні естетичних категорій. В літературу проникають міфологічні персонажі, пов'язані з давніми уявленнями про навколишній світ, але вони сприймаються вже не як божественні істоти, а як якісь міфологічні чарівні персонажі.

2. У «Слові о полку Ігоревім» виявлено елементи численних фольклорних жанрів. з обрядового фольклорувідзначаються сліди весільного та похоронного обрядів, присутні елементи змови і заклинань.

У художній структурі пам'ятника помітно вплив епічних жанрів, зокрема, казкового і билинного: в елементах композиції, в сюжетостроения, в хронотопе. Система образів близька чарівній казці, Хоча виявляються типи героїв, подібні до билинними. Фольклорні образи-символи ліричної пісні вплинули на поетику «Слова». Малі жанрові форми - прислів'я, приказки, притчі є засобом характеристики і посилення емоційності.

3. В «Слові» використовується характерна для фольклору неподільність тропів і символів, за допомогою якої автор дає яскраву й образну характеристику героям, з'ясовує причини їх вчинків. Синтаксис пам'ятника архаїчний (вплив усної традиції) і багато в чому пов'язаний з поетичним синтаксисом народної ліричної пісні. Ритмічний лад «Слова» створює художній контекст, що співвідноситься з епічною традицією відтворення тексту.

4. Фольклор був тією «живильним середовищем», яка вплинула на формування художньої системи давньоруської літератури в ранній період її становлення, що випливає з аналізу видатного творуХП століття, пронизаного фольклорними традиціями. У період створення «Слова о полку Ігоревім» поглиблюється процес формування літературної поетики, що відбувається під впливом фольклору.

структура дисертації, Що визначається цілями і завданнями дослідження, включає вступ, три розділи (перша і друга глави складаються з чотирьох параграфів, третя містить три параграфа), висновок і бібліографічний список використаної літератури, що включає 237 найменувань. Загальний обсяг дисертації - 189 сторінок.

1. Своєрідність жанру «Слова ...».
2. Особливості композиції.
3. Мовні особливості твору.

Чи не гоже було б нам, браття, почати старими словами ратних повістей про похід Ігорів, Ігоря Святославича? Початися же цій пісні по билям нашого часу, а не за звичаєм Бояновим.

«Слово о полку Ігоревім» Вже давно літературознавцями визнана безсумнівна художня цінність цього твору давньоруської літератури - «Слова о полку Ігоревім». Більшість дослідників цього літературного пам'ятника сходяться на думці, що «Слово ...» було створено в XII столітті, тобто незабаром після подій, про які йде в ньому мова. У творі розповідається про реальний історичній події - невдалий похід князя Ігоря Новгород-Сіверського проти степовиків-половців, що закінчився повним розгромом князівської дружини і полоном самого Ігоря. Згадки про цей похід були виявлені і в ряді інших письмових джерел. Що ж стосується «Слова ...», то дослідниками воно в першу чергу розглядається як художній твір, а не як історичне свідчення.

У чому ж полягають особливості цього твору? Навіть при поверхневому знайомстві з текстом твору легко помітити його емоційну насиченість, якої, як правило, позбавлені сухі рядки літописів і хронік. Автор вихваляє доблесть князів, журиться про загиблих воїнів, вказує на причини поразок, які російські зазнавали від половців ... Настільки активна авторська позиція, нетипова для простої констатації фактів, якими і є літописи, цілком природна для художнього літературного твору.

Говорячи про емоційний настрій «Слова ...», необхідно сказати і про жанр цього твору, вказівка ​​на який міститься вже в самій його назві. «Слово ...» - це і звернення до князів з закликом до об'єднання, тобто мова, розповідь і пісня. Дослідники вважають, що його жанр найправильніше визначити як героїчну поему. Дійсно цей твір має головними рисами, якими характеризується героїчна поема. У «Слові ...» розповідається про події, наслідки яких виявилися значущими для всієї країни, а також звучить возвеличення військової доблесті.

Отже, одним із засобів художньої виразності «Слова ...» є його емоційність. Також виразність художнього звучання цього твору досягається завдяки композиційним особливостям. Яка ж композиція пам'ятника Стародавньої Русі? У сюжетної лінії цього твору можна помітити три основні частини: це власне розповідь про похід Ігоря, зловісний сон київського князя Святослава і «золоте слово», звернене до князів; плач Ярославни і втеча Ігоря з половецького полону. Крім того, «Слово ...» складається з тематично цілісних картин-пісень, які нерідко завершуються фразами, що грають роль приспіву: «шукаючи собі честі, а князю - слави», «О Руська земля! Вже за пагорбом ти! »,« За землю Руську, за рани Ігореві, буего Святославича ».

Велику роль в посиленні художньої виразності «Слова ...» грають картини природи. Природа у творі аж ніяк не пасивний фон історичних подій ;. Вона виступає як жива істота, Наділена розумом і почуттями. Сонячне затемнення перед походом віщує біду:

«Сонце йому тьмою путь перепиняло, ніч стогонами грізними птахів пробудила, свист звіриний піднявся, стрепенувся Див, кличе з верху дерева, велить прислухатись чужій землі: Волзі, і Поморію, і Посуллю, і Сурожу, і Корсуня, і тобі, Тмутороканський ідол» .

Дуже символічний образ сонця, тінь від якого накрила все військо Ігоря. В літературних творахкнязів, правителів часом порівнювали з сонцем (згадаємо билини про Іллю Муромця, де київського князя Володимира називають Красним Сонечком). Та й у самому «Слові ...» Ігор і його родичі-князі порівнюються з чотирма сонцями. Але не світло, а сутінки падає на воїнів. Тінь, тьма, яка огорнула дружину Ігоря - це передвістя близької загибелі.

Безрозсудна рішучість Ігоря, якого не зупиняє і ознаку, ріднить його з міфічними героями-напівбогами, безтрепетно ​​готовими зустріти свою долю. Прагнення князя до слави, його небажання повертати назад заворожує своїм епічним розмахом, ймовірно, ще й тому, що ми-то знаємо, що цей похід вже приречений: «Браття і дружино! Краще убитим бути, ніж полоненим бути; так сядемо, браття, на свої бистрі коні та подивимося на синій Дон ». Потрібно відзначити, що в даному випадку автор «Слова ...», бажаючи посилити художню виразність твору, навіть «переніс» затемнення на кілька днів раніше. З літописів відомо, що воно сталося, коли русичі вже прийшли до кордонів половецького степу і повернути назад було рівнозначно ганебного втечі.

Перед вирішальною битвою з половцями «земля гуде, річки мутно течуть, пил поля покриває», тобто сама природа немов противиться тому, що має відбутися. У той же час слід звернути увагу: земля, річки, рослини співчувають русичам, а звірі й птахи, навпаки, жадібно чекають битви, тому що знають - буде чим поживитися: «Ігор до Дону військо веде. Вже загибелі його чекають птиці по дібровах, вовки грозу називають по яругах, орли клекотом звірів на кістки зовуть, лисиці брешуть на червоних із щити ». Коли ж військо Ігоря впала в битві, «никнет трава від жалості, а дерево від печалі до землі приклонилось». Як жива істота виступає в «Слові ...» річка Донець. Вона каже з князем і допомагає йому під час його втечі.

Говорячи про засоби художньої виразності в «Слові о полку Ігоревім» звичайно ж не можна промовчати про мовні особливості цього твору. Щоб привернути увагу своєї аудиторії, створити відповідний настрій, автор використовував питання, на які сам і відповідає (вигуки, що підкреслюють емоційний тон оповіді, звернення до героям твору): «Що шумить, що дзвенить у цей час рано перед зорями?», «Про Російська земля! Вже за пагорбом ти! »,« А Ігоря хороброго полку Не воскресити! »,« Яр-Тур Всеволод! Стоїш ти всіх попереду, обсипали воїнів стрілами, гримиш по шоломах мечами булатними ».

Автор «Слова ...» широко використовує епітети, характерні для усної народної поезії: «борзий кінь», «сизий орел», «чисте поле». Крім цього нерідкі і метафоричні епітети: «залізні полки», «золоте слово».

У «Слові ...» ми знаходимо і уособлення абстрактних понять. Наприклад, Образу автор зображує у вигляді діви з лебединими крилами. А що значить така фраза: «... заволала Карна, і Жля помчала по Руській землі, сіючи горе людям з вогняного рога»? Хто вони такі, Карна і Жля? Виявляється, Карна утворена від слов'янського слова «Каріта» - оплакувати небіжчиків, а «Жля» - від «жаліти».

У «Слові ...» ми зустрічаємо і символічні картини. Наприклад, битва описується то як сівши, то як молотьба, то як весільний бенкет. Майстерність легендарного сказителя Бояна зіставляється з соколиним полюванням, а зіткнення половців з русичами описується, як спроба «чорних хмар» закрити «чотири сонця». Автор використовує і традиційні для народної поезії символічні позначення: соколами він називає руських князів, ворон - символ половця, а з зозулею порівнюється згорьована Ярославна.

Високі поетичні гідності цього твору надихали талановитих людей на створення нових художніх творів. Сюжет «Слова ...» ліг в основу опери А. П. Бородіна «Князь Ігор», а художник В. М. Васнецов створив ряд картин за мотивами «Слова о полку Ігоревім».

1. Своєрідність жанру «Слова ...».
2. Особливості композиції.
3. Мовні особливості твору.

Чи не гоже було б нам, браття, почати старими словами ратних повістей про похід Ігорів, Ігоря Святославича? Початися же цій пісні по билям нашого часу, а не за звичаєм Бояновим.

«Слово о полку Ігоревім» Вже давно літературознавцями визнана безсумнівна художня цінність цього твору давньоруської літератури - «Слова о полку Ігоревім». Більшість дослідників цього літературного пам'ятника сходяться на думці, що «Слово ...» було створено в XII столітті, тобто незабаром після подій, про які йде в ньому мова. У творі розповідається про реальний історичній події - невдалий похід князя Ігоря Новгород-Сіверського проти степовиків-половців, що закінчився повним розгромом князівської дружини і полоном самого Ігоря. Згадки про цей похід були виявлені і в ряді інших письмових джерел. Що ж стосується «Слова ...», то дослідниками воно в першу чергу розглядається як художній твір, а не як історичне свідчення.

У чому ж полягають особливості цього твору? Навіть при поверхневому знайомстві з текстом твору легко помітити його емоційну насиченість, якої, як правило, позбавлені сухі рядки літописів і хронік. Автор вихваляє доблесть князів, журиться про загиблих воїнів, вказує на причини поразок, які російські зазнавали від половців ... Настільки активна авторська позиція, нетипова для простої констатації фактів, якими і є літописи, цілком природна для художнього літературного твору.

Говорячи про емоційний настрій «Слова ...», необхідно сказати і про жанр цього твору, вказівка ​​на який міститься вже в самій його назві. «Слово ...» - це і звернення до князів з закликом до об'єднання, тобто мова, розповідь і пісня. Дослідники вважають, що його жанр найправильніше визначити як героїчну поему. Дійсно цей твір має головними рисами, якими характеризується героїчна поема. У «Слові ...» розповідається про події, наслідки яких виявилися значущими для всієї країни, а також звучить возвеличення військової доблесті.

Отже, одним із засобів художньої виразності «Слова ...» є його емоційність. Також виразність художнього звучання цього твору досягається завдяки композиційним особливостям. Яка ж композиція пам'ятника Стародавньої Русі? У сюжетної лінії цього твору можна помітити три основні частини: це власне розповідь про похід Ігоря, зловісний сон київського князя Святослава і «золоте слово», звернене до князів; плач Ярославни і втеча Ігоря з половецького полону. Крім того, «Слово ...» складається з тематично цілісних картин-пісень, які нерідко завершуються фразами, що грають роль приспіву: «шукаючи собі честі, а князю - слави», «О Руська земля! Вже за пагорбом ти! »,« За землю Руську, за рани Ігореві, буего Святославича ».

Велику роль в посиленні художньої виразності «Слова ...» грають картини природи. Природа у творі аж ніяк не пасивний фон історичних подій ;. Вона виступає як жива істота, наділена розумом і почуттями. Сонячне затемнення перед походом віщує біду:

«Сонце йому тьмою путь перепиняло, ніч стогонами грізними птахів пробудила, свист звіриний піднявся, стрепенувся Див, кличе з верху дерева, велить прислухатись чужій землі: Волзі, і Поморію, і Посуллю, і Сурожу, і Корсуня, і тобі, Тмутороканський ідол» .

Дуже символічний образ сонця, тінь від якого накрила все військо Ігоря. У літературних творах князів, правителів часом порівнювали з сонцем (згадаємо билини про Іллю Муромця, де київського князя Володимира називають Красним Сонечком). Та й у самому «Слові ...» Ігор і його родичі-князі порівнюються з чотирма сонцями. Але не світло, а сутінки падає на воїнів. Тінь, тьма, яка огорнула дружину Ігоря - це передвістя близької загибелі.

Безрозсудна рішучість Ігоря, якого не зупиняє і ознаку, ріднить його з міфічними героями-напівбогами, безтрепетно ​​готовими зустріти свою долю. Прагнення князя до слави, його небажання повертати назад заворожує своїм епічним розмахом, ймовірно, ще й тому, що ми-то знаємо, що цей похід вже приречений: «Браття і дружино! Краще убитим бути, ніж полоненим бути; так сядемо, браття, на свої бистрі коні та подивимося на синій Дон ». Потрібно відзначити, що в даному випадку автор «Слова ...», бажаючи посилити художню виразність твору, навіть «переніс» затемнення на кілька днів раніше. З літописів відомо, що воно сталося, коли русичі вже прийшли до кордонів половецького степу і повернути назад було рівнозначно ганебного втечі.

Перед вирішальною битвою з половцями «земля гуде, річки мутно течуть, пил поля покриває», тобто сама природа немов противиться тому, що має відбутися. У той же час слід звернути увагу: земля, річки, рослини співчувають русичам, а звірі й птахи, навпаки, жадібно чекають битви, тому що знають - буде чим поживитися: «Ігор до Дону військо веде. Вже загибелі його чекають птиці по дібровах, вовки грозу називають по яругах, орли клекотом звірів на кістки зовуть, лисиці брешуть на червоних із щити ». Коли ж військо Ігоря впала в битві, «никнет трава від жалості, а дерево від печалі до землі приклонилось». Як жива істота виступає в «Слові ...» річка Донець. Вона каже з князем і допомагає йому під час його втечі.

Говорячи про засоби художньої виразності в «Слові о полку Ігоревім» звичайно ж не можна промовчати про мовні особливості цього твору. Щоб привернути увагу своєї аудиторії, створити відповідний настрій, автор використовував питання, на які сам і відповідає (вигуки, що підкреслюють емоційний тон оповіді, звернення до героям твору): «Що шумить, що дзвенить у цей час рано перед зорями?», «Про Російська земля! Вже за пагорбом ти! »,« А Ігоря хороброго полку Не воскресити! »,« Яр-Тур Всеволод! Стоїш ти всіх попереду, обсипали воїнів стрілами, гримиш по шоломах мечами булатними ».

Автор «Слова ...» широко використовує епітети, характерні для усної народної поезії: «борзий кінь», «сизий орел», «чисте поле». Крім цього нерідкі і метафоричні епітети: «залізні полки», «золоте слово».

У «Слові ...» ми знаходимо і уособлення абстрактних понять. Наприклад, Образу автор зображує у вигляді діви з лебединими крилами. А що значить така фраза: «... заволала Карна, і Жля помчала по Руській землі, сіючи горе людям з вогняного рога»? Хто вони такі, Карна і Жля? Виявляється, Карна утворена від слов'янського слова «Каріта» - оплакувати небіжчиків, а «Жля» - від «жаліти».

У «Слові ...» ми зустрічаємо і символічні картини. Наприклад, битва описується то як сівши, то як молотьба, то як весільний бенкет. Майстерність легендарного сказителя Бояна зіставляється з соколиним полюванням, а зіткнення половців з русичами описується, як спроба «чорних хмар» закрити «чотири сонця». Автор використовує і традиційні для народної поезії символічні позначення: соколами він називає руських князів, ворон - символ половця, а з зозулею порівнюється згорьована Ярославна.

Високі поетичні гідності цього твору надихали талановитих людей на створення нових художніх творів. Сюжет «Слова ...» ліг в основу опери А. П. Бородіна «Князь Ігор», а художник В. М. Васнецов створив ряд картин за мотивами «Слова о полку Ігоревім».

Мова художньої літератури, інакше кажучи, поетична мова, є тією формою, в якій матеріалізується, об'єктивується вид мистецтва слова, словесного мистецтва, на відміну від інших видів мистецтва, наприклад музики або живопису, де засобами матеріалізації служать звук, фарби, колір.

У кожного народу своя мова, що є найважливішою рисою національної специфіки народу. Володіючи своїм словниковим складом і граматичними нормами, національна мова здійснює в основному комунікативну функцію, служить засобом спілкування. Російський національний мову в його сучасному вигляді в основному завершив своє формування за часів А. С. Пушкіна і в його творчості. На базі національної мови оформляється літературна мова - мова освіченої частини нації.

Мова художньої літератури - це національна мова, оброблений майстрами художнього слова, який підпорядковується тим же граматичним нормам, що і мова національний. Специфікою поетичної мови є тільки його функція: він висловлює зміст художньої літератури, словесного мистецтва. Цю свою особливу функцію поетичну мову здійснює на рівні живого мовного слововжитку, на рівні мови, в свою чергу формує художній стиль.

Звичайно, мовні форми національної мови припускають свою специфіку: діалогічні, монологические, оповідному особливості писемного та усного мовлення. Однак в художній літературі ці кошти повинні розглядатися в загальній структурі ідейно-тематичного, жанрово-композиційного і мовної своєрідності твору.

Важливу роль в здійсненні цих функцій грають образотворчі і виразні засоби мови. Роль цих коштів полягає в тому, що вони надають мови особливий колорит.

Квіти кивають мені, головки наклоня,

І манить кущ запашної гілкою;

Навіщо ж ти один гнався за мною

Своєю шелковою сіткою?

(А. Фет. «Метелик хлопчикові»)

Крім того, що цей рядок з вірша зі своєю ритмікою, своїми розміром, римуванням, визначеного синтаксичного організацією, вона містить ряд додаткових образотворчих і виразних засобів. По-перше, це мова метелика, звернена до хлопчика, лагідна благання про збереження життя. Крім способу метелика, створеного засобами уособлення, тут уособлені квіти, які «кивають» метелика головками, кущ, який «манить» його гілками. Тут ми знайдемо метонімічно зображений образ сачка ( «шовкова сітка»), епітет ( «запашна гілка») і т. Д. У цілому ж строфа відтворює картину природи, образи метелика і хлопчика в певних відносинах.

Засобами мови здійснюються типізація та індивідуалізація характерів персонажів, своєрідного застосування, вживання мовних форм, які поза цим вживання можуть і не бути спеціальними засобами. Так, слово «братик», характерне для Давидова ( «Піднята цілина» М. Шолохова), включає його в число людей, що служили у флоті. А постійно вживаються їм слова «факт», «фактичний» відрізняють його від всіх оточуючих і є засобом індивідуалізації.

У мові немає областей, де виключалася б можливість діяльності художника, можливість створення поетичних образотворчих і виразних засобів. У цьому сенсі умовно можна говорити про «поетичному синтаксисі», «поетичної морфології», «поетичної фонетики». Йдеться тут не про особливі закономірності мови, а, по вірному зауваженню професора Г. Винокура, про «особливу традиції мовного вживання» (Г. О. Винокур. Вибрані роботи з російської мови. 1959.).

Таким чином, самі по собі експресивність, особливі зображально-виражальні засоби не є монополією мови художньої літератури і не служать єдиним формотворчим матеріалом словесно-художнього твору. У величезній більшості випадків використовуються в художньому творі слова беруться із загального арсеналу національної мови.

«З селянами і дворовими обходився він строго і свавільно», - йдеться у А. С. Пушкіна про Троєкурова ( «Дубровський»).

Тут немає ні експресії, ні особливих виразних засобів. І тим не менше ця фраза - явище мистецтва, оскільки вона служить одним із засобів зображення характеру поміщика Троекурова.

Можливість створення художнього образу засобами мови грунтується на властивих мові загальні закономірності. Справа в тому, що слово несе в собі не просто елементи знака, символу явища, але є його зображенням. Говорячи «стіл» або «будинок», ми уявляємо собі явища, що позначаються цими словами. Однак в цьому зображенні ще немає елементів художності. Про художньої функції слова можна говорити лише тоді, коли в системі інших прийомів зображення воно служить засобом створення художнього образу. У цьому, власне, і полягає особлива функція поетичної мови і його розділів: «поетичної фонетики», «поетичного синтаксису» і т. Д. Мова йде не про мову з особливими граматичними принципами, а про особливу функції, особливому вживанні форм національної мови. Навіть так звані слова-образи отримують естетичне навантаження тільки в певній структурі. Так, у відомій рядку з М. Горького: «Над сивий рівниною моря вітер хмари збирає» - слово «сивий» саме по собі не володіє естетичною функцією. Воно набуває її тільки в поєднанні зі словами «рівниною моря». «Сива рівнина моря» - комплексний словесний образ, в системі якого слово «сивий» починає володіти естетичною функцією стежка. Але і сам цей троп стає естетично значущим в цілісній структурі твору. Отже, головне, що характеризує поетичний МОВУ - не насиченість спеціальними засобами, а естетична функція. На відміну від будь-якого іншого їх вживання в художньому творі всі мовні засоби, так би мовити, естетично заряджені. «Будь-яке мовне явище при спеціальних функціонально-творчих умовах може стати поетичним», - справедливо стверджує акад. В. Виноградов.

Але внутрішній процес «поетизації» мови, проте, зображується вченими по-різному.

Деякі вчені вважають, що ядро ​​образу - це уявлення, картина, що фіксується в формах мови, інші дослідники, розвиваючи положення про мовне ядрі образу, розглядають процес «поетизації мови як акт збільшення» до слова додаткового якості або сенсу. Відповідно з цією точкою зору слово стає явищем мистецтва (образним) не тому, що воно виражає образ, а тому, що в силу притаманних йому іманентних властивостей воно змінює якість.

В одному випадку затверджується первинність образу, в іншому - примат і первинність слова.

Немає сумніву в тому, однак, що художній образ в його словесному вираженні являє собою цілісну єдність.

І якщо немає сумніву, що мова художнього твору повинен вивчатися, як будь-яке явище, на основі освоєння загальних закономірностей розвитку мови, що, не маючи спеціальних лінгвістичних знань, не можна займатися проблемами поетичної мови, то разом з тим абсолютно очевидно, що як явище словесного мистецтва мову не може бути вилучене із сфери літературознавчих наук, які вивчають словесне мистецтво на образно-психологічному, соціальному та інших рівнях.

Поетична мова вивчається у зв'язку з ідейно-тематичної та жанрово-композиційної специфікою художнього твору.

Мова організовується відповідно до визначених завдань, які ставить перед собою людина в процесі своєї діяльності. Так, організація мови в науковому трактаті і в ліричному вірші різні, хоча в тому і в іншому випадку використовуються форми літературної мови.

Мова художнього твору має два основних типи організації - віршований і прозовий (мова драматургії близький за своєю організацією до мови прози). Форми і засоби організації типів мовлення є одночасно і мовними засобами (ритм, розмір, способи персоніфікації і т. Д.).

Джерелом для поетичної мови служить національна мова. Однак норми і рівень розвитку мови на тому чи іншому історичному етапі самі по собі не визначають якості словесного мистецтва, якості способу, як не визначають вони і специфіку художнього методу. В одні і ті ж періоди історії створювалися твори, різні за художнім методом і по їх поетичної значущості. Процес відбору мовних засобів підпорядкований художньої концепції твору або образу. Тільки в руках художника мова набуває високі естетичні якості.

Поетична мова відтворює життя в її русі і в її можливостях з великою повнотою. За допомогою словесного образу можна «намалювати» картину природи, показати історію формування людського характеру, зобразити рух мас. Нарешті, словесний образ може бути близький музичному, як це спостерігається у вірші. Слово міцно пов'язано з думкою, з поняттям, і тому в порівнянні з іншими засобами створення образу воно більш ємко і більш активно. Словесний образ, що володіє цілим рядом достоїнств, може бути охарактеризований як «синтетичний» художній образ. Але всі ці якості словесного образу може виявити і реалізувати тільки художник.

Процес художньої творчості або процес поетичної обробки мови глибоко індивідуальний. Якщо в повсякденному спілкуванні можна відрізнити людину за манерою його мови, то в художній творчості можна визначити автора по властивому тільки йому способом художньої обробки мови. Інакше кажучи, художній стиль письменника заломлюється в мовних формах його творів і т. Д. На цій особливості поетичної мови грунтується все нескінченне різноманіття форм словесного мистецтва. У процесі творчості художник не пасивно застосовує вже здобуті народом скарби мови - великий майстер своєю творчістю впливає на розвиток національної мови, удосконалюючи його форми. При цьому спирається на загальні закономірності розвитку мови, його народної основи.

Публіцистика (від лат. Publicus - суспільний) - тип літератури, змістом якої є переважно сучасні питання, що представляють інтерес для масового читача: політика, філософія, економіка, мораль і моральність, право і т. Д. Найбільш близькими за специфікою творчості до публіцистики є журналістика і критика.

Жанри публіцистики, журналістики, критики часто ідентичні. Це стаття, цикл статей, замітка, нарис.

Журналіст, критик, публіцист часто виступають в одній особі, і межі між цими видами літератури досить рухливі: так, журнальна стаття може бути критико-публіцистичної. Досить звичайна справа - виступ письменників в ролі публіцистів, хоча часто публіцистичний твір не є художнім: воно засноване на реальних фактах дійсності. Цілі у письменника і публіциста найчастіше близькі (обидва можуть сприяти вирішенню подібних політичних, моральних завдань), але кошти при цьому різні.

Образним висловом змісту в художньому творі відповідає пряме, понятійне вираження проблематики в публіцистичній праці, яке в цьому відношенні ближче за формою до наукового пізнання.

До художньо-публіцистичній літературі відносяться твори, в яких конкретні життєві факти одягнені в образну форму. При цьому використовуються елементи творчої фантазії. Найбільш поширеним є жанр художнього нарису.

Вступ до літературознавства (Н.Л. Вершиніна, Є.В. Волкова, А.А. Ілюшин і ін.) / За ред. Л.М. Крупчанова. - М, 2005 р

Коли ми говоримо про мистецтво, літературній творчості, ми орієнтовані на враження, які створюються при читанні. Вони багато в чому визначаються образністю твори. У художній літературі і поезії виділяють особливі прийоми посилення виразності. Грамотна презентація, публічний виступ - їм також потрібні способи побудови виразної мови.

Вперше поняття риторичні фігури, фігури мови, з'явилося у ораторів стародавньої Греції. Зокрема, їх дослідженням і класифікацією займався Аристотель і його послідовники. Заглиблюючись у деталі, вчені виділяли до 200 різновидів, що збагачують мову.

Засоби виразності мовлення поділені за мовною рівню на:

• фонетичні;
• лексичні;
• синтаксичні.

Використання фонетики традиційно для поезії. У вірші часто переважають музичні звуки, Що надають поетичної мови особливу співучість. У малюнку вірша для посилення використовують наголос, ритм і риму, поєднання звуків.

анафора- повторення звуків, слів або словосполучень на початку пропозицій, віршованих рядків або строф. «Задрімали зірки золоті ...» - повторення початкових звуків, Єсеніним використана фонетична анафора.

А ось приклад лексичної анафори в віршах Пушкіна:

Одна ти мчиш по ясною блакиті,
Одна ти наводиш сумну тінь,
Одна ти печаль радісний день.

епіфора- подібний прийом, але зустрічається набагато рідше, при цьому слова або словосполучення повторюються в кінці рядків або пропозицій.

Використання лексичних прийомів, пов'язаних зі словом, лексемою, а також словосполучень і пропозицій, синтаксис, розглядається як традиція літературної творчості, хоча широко зустрічається в поезії теж.

Умовно всі засоби виразності російської мови можна розділити на стежки і стилістичні фігури.

стежки

Стежки - це використання слів і фраз в переносному значенні. Стежки роблять мова більш образної, оживляють і збагачують її. Деякі стежки і їх приклади в літературній творчості перераховані нижче.

епітет- художнє означення. Використовуючи його, автор надає слову додаткову емоційне забарвлення, свою оцінку. Щоб зрозуміти, чим відрізняється епітет від буденного визначення, потрібно вловити при читанні, надає чи визначення нового відтінку слову? Ось нескладний тест. Порівняйте: пізня осінь - золота осінь, Рання весна - юна весна, тихий вітерець - ніжний вітерець.

уособлення- перенесення ознак живих істот на неживі предмети, природу: «Похмурі скелі суворо дивилися ...».

порівняння- пряме зіставлення одного предмета, явища з іншим. «Ніч похмура, як звір ...» (Тютчев).

метафора- перенесення значення одного слова, предмета, явища на інше. Виявлення подібності, неявне порівняння.

«В саду горить багаття горобини червоної ...» (Єсенін). Кисті горобини нагадують поетові полум'я багаття.

метонімія- перейменування. Перенесення властивості, значення з одного предмета на інший за принципом суміжності. «Який у фетру, давай на спір» (Висоцький). У фетру (матеріал) - у фетровому капелюсі.

синекдоха- різновид метонімії. Перенесення значення одного слова на інше за ознакою кількісного зв'язку: єдине - множинне, частина - ціле. «Ми всі дивимось в Наполеони» (Пушкін).

Іронія- вживання слова або виразу в перевернутому сенсі, глузливому. Наприклад, звернення до Осла в байці Крилова: «Відколи, розумна, бредеш ти, голова?»

гіпербола- образний вислів, що містить непомірне перебільшення. Воно може стосуватися розміру, значення, сили, інших якостей. Литота - навпаки, непомірне применшення. Гіпербола часто використовується письменниками, журналістами, а литота набагато рідше. Приклади. Гіпербола: «У сто сорок сонць захід палав» (В. В. Маяковський). Литота: «мужичок з нігтик».

алегорія- конкретне зображення, сцена, образ, предмет, який наочно представляє абстрактну ідею. Роль алегорії - навести на підтекст, змусити шукати прихований сенспри читанні. Широко використовується в байці.

алогізм- навмисне порушення логічних зв'язків з метою іронії. «Був той поміщик дурний, читав газету« Весть »і тіло мав м'яке, біле і розсипчасте». (Салтиков-Щедрін). Автор навмисно змішує в перерахуванні логічно різнорідні поняття.

гротеск- особливий прийом, з'єднання гіперболи і метафори, фантастичне сюрреалістичне опис. Видатним майстром російського гротеску був М.Гоголь. На використанні цього прийому побудована його повість «Ніс». Особливе враження при читанні цього твору виробляє поєднання абсурдного з повсякденним.

фігуральний вислів

У літературі використовуються також стилістичні фігури. Основні види їх відображає таблиця:

повтор	На початку, кінці, на стику пропозицій	Цей крик і низки, Ці зграї, ці птахи
антитеза	Протиставлення. Часто використовуються антоніми.	Волос довгий - розум короткий
градація	Розташування синонімів в порядку наростання або ослаблення	Тліти, горіти, палати, вибухати
оксюморон	з'єднання протиріч	Живий труп, чесний злодій.
інверсія	Зміни порядку слів	Прийшов він пізно (Він пізно прийшов).
паралелізм	Порівняння в формі зіставлення	Вітер заворушив темні гілки. Страх заворушився в ньому знову.
Еліпс	Пропуск має на увазі слова	За шапку і в двері (схопився, вийшов).
парцеляції	Поділ єдиного за змістом пропозиції на окремі	І думаю я знову. Про тебе.
Полісиндетон	З'єднання через повторювані сполучники	І я, і ти, і всі ми разом
бессоюзіе	виняток спілок	Ти, я, він, вона - разом ціла країна.
Риторичний вигук, питання, звернення.	Використовуються для посилення почуттів	Яке літо! Хто як не ми? Слухай, країна!
замовчування	Переривання мови в розрахунку на здогад, для відтворення сильного хвилювання	Мій бідний брат ... кара ... Завтра на світанку!
Емоційно-оцінна лексика	Слова, які виражають ставлення, а також пряма оцінка автора	Прихвостень, голубка, бовдур, лизоблюд.

Тест «Засоби художньої виразності»

Щоб перевірити себе на засвоєння матеріалу, пройдіть невеликий тест.

Прочитайте наступний уривок:

«Там війна пахла бензином і кіптявою, горілим залізом і порохом, вона скреготала гусеницями, строчила з кулеметів і падала в сніг, і знову піднімалася під вогнем ...»

Які засоби художньої виразності використані в уривку з роману К. Симонова?

Швед, російська - коле, рубає, ріже.

Бій барабанний, кліки, скрегіт,

Грім гармат, тупіт, іржання, стогін,

І смерть і пекло з усіх боків.

О.Пушкін

Відповідь на тест дан в кінці статті.

Виразний мову - це, перш за все внутрішній образ, що виникає при читанні книги, прослуховуванні усного виступу, презентації. Для управління образами потрібні образотворчі прийоми. У великому і могутньому російською їх досить. Використовуйте їх, і в вашому мовному малюнку слухач або читач знайде свій образ.

Вивчайте виразну мову, його закони. Визначте для себе, чого не вистачає в ваших виступах, в вашому малюнку. Думайте, пишіть, експериментуйте, і ваш язик стане слухняним інструментом і вашим зброєю.

Відповідь на тест

К. Симонов. Уособлення війни в уривку. Метонімія: виють солдати, техніка, поле бою - автор ідейно з'єднує їх в узагальнений образ війни. Використовувані прийоми виразного мови - Полісиндетон, синтаксичний повтор, паралелізм. Через таке поєднання стилістичних прийомівпри читанні створюється ожилий, насичений образ війни.

О. Пушкін. У вірші відсутні союзи в перших рядках. Таким способом передано напругу, насиченість баталії. У фонетичному малюнку сцени особливу роль відіграє звук «р» в різних поєднаннях. При читанні виникає рокітливі-гарчить фон, ідейно передає шум битви.

Якщо відповідаючи на тест, ви не змогли дати правильних відповідей, не засмучуйтеся. Просто перечитайте статтю.

В сучасному світіми стикається з величезним різноманіттям течій і напрямів в мистецтві. ХХ століття стає переломним при переході від "класичних" творів до "постнекласичної": наприклад, в поезії з'являються верлібри - вільні вірші, в яких відсутня і звична рима, і метричний ритм.

Актуальним стає питання про роль поезії в сучасному суспільстві. Віддаючи перевагу прозі, читачі обґрунтовують це тим, що проза представляє більше можливостей для автора в передачі своїх думок, ідей. Вона більш інформативна, проста і зрозуміла, більш сюжетна, ніж поезія, яка існує скоріше для насолоди красою форми, передає емоційний заряд, почуття, але форма при цьому може закривати вміст і ускладнювати переданий сенс. Поезія вимагає особливого настрою і частіше викликає нерозуміння. Виходить так, що поезія, яка в процесі розвитку художнього твору видається більш простий в порівнянні з прозою, оскільки має виразним засобом поетичний ритм, що допомагає передачі смислів (Ю.М. Лотман, О. М. Леонтьєв), серед читачів стає дуже складним для розуміння текстом, де ритм, форма - можуть заважати.

У зв'язку з цим, основним завданням дослідження виступало виділення внутрішніх критеріїв читачів, за якими той чи інший текст відноситься до категорії прози або поезії, аспектів форми, які є важливими для визначення тексту як поетичного, і значимість цих критеріїв при сприйнятті художніх творів.

В якості можливих аспектів поетичної форми ми виділили такі: поділ тексту на рядки, метричний ритм, рима, а також ритм кінцевих пауз, наявність цезури, різностопний, схожість строф. Піддослідним пред'являлося три завдання. Застосовувалася методика "експериментальної деформації" тексту (Е.П. Крупник). Ця методика полягає в послідовному "руйнуванні" художнього твору таким чином, щоб величина руйнування була відома. При цьому реєструється зміна можливості впізнання тексту в залежності від ступеня руйнування (в нашому дослідженні - віднесення тексту до категорії прози або поезії). "Руйнування" в нашому дослідженні зачіпало лише ритмічну схему, зберігаючи словесне зміст недоторканим. У завданні 1 і 2 варіювалися по 2 змінні, тому в кожному завданні було представлено 4 тексту. У завданні 1 ми порівнювали вплив форми написання тексту і метричного ритму, в завданні 2 - вплив метричного ритму і рими. У завданні 3 пред'являлося 7 різних текстів, кожен з яких містив різну насиченість ритмічними компонентами. Пред'явлені тексти в кожному завданні випробувані розміщували на шкалі "проза - поезія" за ступенем близькості до тієї чи іншої категорії (градації шкал не вказувалися). Пропонувалося також вибрати текст, найбільш представляє задум автора, і обгрунтувати своє рішення. У завданні 3 додатково пропонувалося оцінити кожен текст за ступенем переваги самим читачем.

При складанні завдань 1 і 2 враховувався можливий вплив послідовності пред'явлення текстів, тому було складено 4 типи завдань (схема збалансованого латинського квадрата).

Для кожного завдання була складена гіпотетична послідовність розташування текстів на шкалі, яка потім зіставлялася з отриманої експериментальним шляхом послідовністю.

У дослідженні взяло участь 62 людини у віковій категорії від 18 до 50 років, 23 чоловіки і 39 жінок, освіту: технічну (17,7%), гуманітарний (41,9%) і природничо (40,3%). Використовувалися уривки з творів: А. Блок "Пісня Ада", "Нічна фіалка", "Коли ви стоїте на моєму шляху ...", М. Лермонтов "Демон", "Дума", А. Пушкін "Полтава", М. Цвєтаєва " ти, мене любив ... ", Е. Винокуров" Моїми очима ", М. Заболоцький" Заповіт ".

Метричний ритм і форма: більшість випробовуваних вважають найбільш вираженою ознакою поетичності метричний ритм. Текст, який має тільки форму вірша, частіше відноситься до прози. Але 20% наших випробовуваних при відповіді на це завдання орієнтувалося в першу чергу на форму написання. Як правило, це було пов'язано з невеликим досвідом знайомства з поезією (вірші не дуже подобаються і читаються або рідко, або не читаються зовсім).

Метричний ритм і рима (всі тексти написані за формою прози, без поділу на рядки). Більш важливою ознакою поетичності був визнаний метричний ритм. Рима не несе самостійної поетичної навантаження, якщо немає інших ритмів, але допомагає однозначно віднести текст до поетичного, навіть якщо присутній метричний розмір порушується або присутній тільки в частині тексту. Чіткий метричний ритм без рим (ознаки білого вірша) має більш самостійне значення.

Насиченість ритмічними компонентами. Серед запропонованих 7 текстів можна чітко виділити дві групи: верлібри (ритм кінцевих пауз, повторюваність ударних складів, яка не створює чіткого метричного ритму, або присутність тільки метричного ритму, який змінюється від рядка до рядка) і більш класичні приклади поетичних текстів (метричний ритм, рима, кількість складів, цезури, ритм кінцевих і внутрішніх пауз). При цьому текст М. Цвєтаєвої виявився неоднозначним при визначенні його місця в послідовності. Одні випробовувані оцінювали його як дуже поетичний, сильний, з чітким ритмом, визнаючи в ньому "еталон" вірші, інші ж навпаки відносили його до більш прозаїчних, обґрунтовуючи це тим, що ритм в ньому плутаний і є різкі переноси. Якщо подивитися на цей вірш, його ритмічну структуру, то ця суперечливість закладена в самому тексті автором, що створює певну напруженість і різкість тексту.

Ставлення до верлібру, новому напрямку в віршуванні ХХ століття, залишається дуже неоднозначним. Читач, вихований на римах і класичних творах(Вивчення поезії тільки в рамках шкільної програми), найчастіше відносить ці тексти або до прози, або до невдалої спроби автора написати вірш. Більш багатий досвід спілкування з різними поетичними творами дозволяє вловити ритмічні схеми іншого рівня, особливу поетичність цих текстів.

Муніципальне загальноосвітній заклад

середня загальноосвітня школа № 44

ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА

З РОСІЙСЬКОЇ МОВИ

Художні засоби виразності в ліриці хабаровського поета Ігоря Царьова

Виконала: учениця 9 «Б» класу

Парфьонова Любов;

Учитель: Вітохіна Людмила Олександрівна

м Хабаровськ, 2016 р.

1. Вступ ...........................................................................

2. Основна частина.

А) Таблиця «Художні засоби виразності в поезії І.Царева ...... 6-20

Б) Практична частина ................................................... 20-25

3. Висновок ........................................................................... 26

4. Використана література ..................... 27

Вступ

Цим невеликим дослідженням відкриваємо нове для більшості хабаровчан творче явище, нове для дослідників ім'я -Ігор Царьов.

За підсумками 2012 року поет Ігор Царьов удостоєний знака «Золоте перо», національної літературної премії «Поет року». А в квітня 2013 року Ігор Царьов пішов з життя, «... недолюбив, недокурів останньої цигарки», ступив у вічність. Поет і друг Андрій Земсков в передмові до добірки із півтора десятка віршів, надісланих для журналу «Далекий Схід» самим Ігорем Царьов і опублікованихвже після його смерті - в осінньому номері 2013 року, написав дуже душевно: «Сутулячись і навіть соромлячись, вийшов на сцену ЦДЛ отримувати цілком заслужене Золоте Перо. Ігор був ніби осторонь від усіх цих премій, рейтингів, зізнань. Скромний, усміхнений, мудрий. А головне - добрий і світлий ».

Прийнявши рішення йти по стопах батька, Ігор вступив до Ленінградського електротехнічного інституту. За розподілом працював в Москві в «секретному ящику», займався розрахунками польотів ... на Марс. Невеличкого екскурсу в біографію поета багато при аналізі його творчості виявиться незрозумілим і залишиться незрозумілим, тому почнемо з витоків. Майбутній журналіст, поет і письменник Ігор Вадимович Могила (Ігор Царьов)з'явився на світ в Приморському селищі Гродеково 11 листопада 1955 року.У Хабаровську почав вчитися в 78 школі(Нині школа № 15 - «школа п'яти героїв», зі стін якої вийшли п'ять Героїв Радянського Союзу). Продовжив навчання в школі № 5, а завершив навчання вматематичній школі м Хабаровська.

Літерні і журналістська діяльність Ігоря Царьова закінчилася на посаді відповідального редактора « Російської газети», Заступника шеф-редактора« РГ-Тиждень »4 квітня 2013 р прямо за столом в робочому кабінете.В Хабаровську живуть батьки нашого земляка, поета-далекосхідника:мама Ігоря - Катерина Семенівна Кирилова- вчитель російської мови та літератури хабаровської школи, Відмінник народної освіти; батько - Вадим ПетровичМогила, професор Далекосхідного державного університету шляхів сполучення, «справжній фізик».

Фізика і лірика - батьківські початку - переплелися в житті і творчості

З давніх-давен слово мало велику силу. Дуже давно люди розуміли значення слова так: що сказано, то здійснюється. Саме тоді виникла віра в магічну силу слова. "Слово може все!" - говорили древні.

Понад чотири тисячі років тому єгипетський фараон говорив своєму синові: "Будь майстерним в промовах - слово сильніше, ніж зброя".

Як актуальні ці слова сьогодні! Про це слід пам'ятати кожній людині.

Також слід згадати відомі слова поета В.Я. Брюсова про рідну мову:

Мій вірний друг! Мій друг підступний!

Мій цар! Мій раб! Рідна мова!..

актуальність обраної теми підтверджується тим, що інтерес до вивчення поезії далекосхідників і до засобів створення виразності і образності в поетичних текстахніколи не слабшав.У чому таємниця впливу творчості Ігоря Царьова на читача, яка роль в цьому мовного побудови творів, в чому специфіка художньої мови на відміну від інших видів мовлення.

об'єктом дослідження є поетичні текстиІгоря Царьова.

предметом дослідження є засоби мовної виразності в творчості І. Царьова

метою є визначення функції і особливостей засобів мовної виразності в процесі формування образності і виразності в текстах віршів Ігоря Царьова

завдання:

- розглянути короткий біографічний шлях автора;

Виявити морфологічні прийоми створення виразності;

Розглянути засоби мовної виразності;

Визначити особливості художнього стилю і їх вплив на використання зображально-виражальних засобів

Теоретичну і практичну основу роботи складають статті, монографії, дисертації, різні збірники.

Методи дослідження, використані в роботі:

безпосереднє спостереження, описовий, метод компонентного аналізу, безпосередньо складових, контекстуальний, порівняльно-описовий.

Наукова новизна полягає в тому, що в даному дослідженні: представлений і систематизований щодо повний перелік ознак, що відрізняють мову поезії (художню мову) від мови практичного (нехудожньої мови); охарактеризовані мовні засоби виразності в текстах віршів хабаровського поета Ігоря Царьова

Практична значимість дослідження полягає в тому, що матеріали роботи можуть бути використані в практичних заняттях з російської мови у вивченні розділів «Лексикологія», «Аналіз художнього тексту», При прочитанні спецкурсів, на заняттях з поглибленим вивчення літературознавства в гімназіях і ліцеях.

Структура і обсяг дослідницької роботи.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Глава I. Загальні відомості про засоби художньої виразності

1.1. Засоби художньої виразності в поезії.

У літературі мова займає особливе положення, оскільки він є тим будівельним матеріалом, тієї сприймається на слух або зір матерією, без якої не може бути створено твір. Художник слова - поет, письменник - знаходить, за висловом Л.Толстого, «єдино потрібне розміщення єдино потрібних слів», щоб правильно, точно, образно висловити думку, передати сюжет, характер, змусити читача співпереживати героям твору, увійти в світ, створений автором . Найкраще в творі досягається художніми засобами мови.

Засоби художньої виразності різноманітні і численні.

стежки (Грец. Tropos - поворот, зворот) - слова або мовні звороти в переносному, алегоричному значенні. Стежки - важливий елемент художнього мислення. Види тропів: метафора, метонімія, синекдоха, гіпербола, литота і ін.

метафора (Грец. "Перенесення") - це слово або вираз, вжите в переносному значенні на основі подібності або контрасту в будь-якому відношенні двох предметів або явищ:

вікна Хабаровська

В кишені ніж, в стовбурі Жака,
Хода особлива ...
Гайда до сибірських мужикам
Ганяти по сопках соболя,
Де в'ється стежка-боривітер
Ущелини ліловими,
І душу штопає тайга
Голками ялиновими. ( «Гайда!»

метонімія - це заміна слова або поняття іншим словом, так чи інакше причетним до нього, суміжних з ним:

В гостях у Северяніна

У білосніжній сорочці боса зима

В осход в Охотському морі

Животворяща зорі гемоглобін ,
спливає сонце з німих глибин

порівняння -

Він, гуркочучи як бубон,

Кивав трубою,

Неначе хвилі римував

Між собою.

додатки

Додаток № 1

Можлива роль в тексті

епітет

художнє образне визначення.

Підсилюють виразність, образність мови твору;

Надають художню, поетичну яскравість мови;

Виділяють характерну рису чи якість предмета, явища, підкреслюють його індивідуальний ознака;

Створюють живе уявлення про предмет;

Оцінюють предмет або явище;

Викликають певний емоційний ставлення до них;

Я міг би…

Старательський лід.

Гайда.

Самовдоволена Москва.

Нічне занурення.

Примарні креветки, дачні батисфера, незадраенние двері, зодіакальний світло, приземлене ганок.

Дощ.

Дзвінкий посох, сліпий дощ.

вікна Хабаровська

Я і сам тепер вхожий в московський цирк,
Не один свою відпустку провів в Криму,
Але все частіше сниться сивий Хехцире ,

Схід в Охотському морі

І через шторм і злі крики чайок,
Крізь скальпельний розріз східних очей
Тепло, по-материнськи вивчає
Поки ще не осяяні нас -
Невибрітих, втомлених, невеликих -
Співчуває і гладить по вихор ...

зле слово б'є навиліт, тисне пальці чоботом.

В гостях у Северяніна

У білосніжній сорочці боса зима

порівняння

уподібнення одного предмета іншому на підставі спільного у них ознаки.

Повідомляє явищу і поняттю то освітлення, відтінок сенсу, який має намір надати йому письменник;

Допомагає більш точно уявити предмет або явище;
-допомагає побачити в предметі нові, невидимі сторони;

Порівняння надає опису особливу наочність. створює картину ошатного, галасливого лісу, його красу.

Коктебель.

А молоко - як хмари

Над Коктебелем.

Він, гуркочучи як бубон,

Кивав трубою,

Неначе хвилі римував

Між собою.

Вип'ємо, братці, за Рубцова.

Угораздило ж з талантом жити, як з лампою в грудях.

Нічне занурення.

Зарослий сад, де тіні гілок,

Як лапи примарних креветок.

А опівночі, як хороший кави.

нічні танці .

Ніч, як Лінда Євангеліста.

вікна Хабаровська

Я, ще вовченям , Покинувши кров,
Ображати себе не давав ворогам,
аджехвилею амурської кипіла кров

Нехай, з за водою років знаходячи лиск,
Я не проти плив, але навскоси.
У дружини моєї чудовий колір волосся -
Як амурських кіс золотий пісок .

Нічне занурення.

А опівночі, як хороший кави,
І ароматна і темна.

КАРНАВАЛ на Пьяцца САН-МАРКО
Грає флейта, як світло в діаманті.
На білому стільці в кафе на пьяцца

І нехай оратор я невеликий,
Вельми далекий від абсолюту,
Вірші під склепіннями базиліки
Звучать урочистіше салюту.

Схід в Охотському морі

І ми особою блаженно ловимо відблиски,
Як неофіти на порозі в храм.

Коктебель

А молоко - як хмари
Над Коктебелем.

Вип'ємо, братці, за Рубцова!

Тяжкість в області потилиці, і свічка за упокій.
Непочата пляшка, як кутенок під рукою.

В ГОСТЯХ У Северянин

Всі берези навколо розчесавши на проділ,
Вітер треться дворнягою про санки.
П'ять століть не втрачаючи постави.

В гостях у Северяніна

Досконалістю лякає і манить.
І дзвенить срібло Северянінского рядків

В ГОСТЯХ У Северянин

Йдучи, хоч на мить на краю обернуся,

Залюбила пронизливим небом ...
Я повернуся, я ще неодмінно повернуся,
Нехай, хоча б, і випав снігом.

метафора

вживання слова в переносному значенні на основі подібності двох предметів або явище.

Через метафоричне значення слів і словосполучень автор тексту не тільки підсилює видимість і наочність зображуваного, а й передає неповторність, індивідуальність предметів або явищ, виявляючи при цьому глибину і характер власного асоціативно-образного мислення, бачення світу, міру таланту.

Гайда.

Притисне туга, здасться в'язницею

Москва, протягом тягне.

Нічне занурення.

Лапи примарних креветок дряпають вікно.

Тече зодіакальний світло.

вікна Хабаровська

Чи не розшитий зірками завісу -
Світять в серці вікна Хабаровська .

гайда

І душу штопає тайга
Голками ялиновими.

В ИПЬЕМ, братці, ЗА Р УБЦОВА !

Був би нездарою - і добре. Їх, рідних, хоч греблю гати.
Угораздило ж з талантом жити, як з лампою в грудях -
Палила вона взимку і влітку, так, що Господи спаси! -
А без цього поетів не траплялося на Русі.

зле слово б'є навиліт, тисне пальці чоботом.
Гей, бубнові, чи не ви улюлюкали навздогін?

В гостях у Северяніна

Тут проходять століття сквозняком по ногах,
Час лапою ялинових махає.
І грає скрипучих ступенів орган
Тиші королівські марші.

В гостях у Северяніна

Крижаний горизонт лаконічний і строгий -
Досконалістю лякає і манить.
І дзвенить срібло Северянінского рядків
Талісманом в нагрудній кишені.

уособлення

перенесення ознак живої істоти на явища природи, предмети і поняття.

Уособлення надають тексту яскравий, зримий характер, підкреслюють індивідуальність стилю автора.

Дощ.

Дощ сліпий йшов над річкою.

Хтось ріс в Криму, їв взимку хурму,
Хтось міг дивитися на столичний цирк,
А меневсе дитинство качав Амур,
І кедрової даллю поїв Хехцире.

метонімія

вживання назви одного предмета замість назви іншого предмета на підставі зовнішньої або внутрішньої зв'язку між ними. Зв'язок може бути між змістом і формою, автором і твором, дією і знаряддям, предметом і матеріалом, місцем і людьми, що знаходяться в цьому місці.

Метонімія дозволяє коротко

висловити думку, вона служить джерелом образності.

І дарувала силу свою тайга .

вікна Хабаровська

І кличе, нудьгуючи на мене, Амур.

на кукане сну - Чи не сазана вага.
Хоч і спить річка , Але хвиля різання.

КАРНАВАЛ на Пьяцца САН-МАРКО

І ми навряд чи вже забудемо,
Як нас Венеція цілувала,
Відігрівала серця від буден,
І карнавалом коронувала ...

Р УКР АЇНСЬКА ТУМБАЛАЛАЙКА

Жовте листя кидаючи на вітер,
Осінь здружилася з шинкарської тугою,
У небі зірка недолуга світить,
В поле бубонець дзвенить блазня.

В ГОСТЯХ У З ЕВЕРЯНІНА
Всі берези навколо розчесавши на проділ,
Вітер треться дворнягою про санки.
Пропливає над полем Успенський собор,
П'ять століть не втрачаючи постави.

В гостях у Северяніна

У білосніжній сорочці боса зима
Над Шексна гуляє, та Судой.

В ОСХОД В Про Хотські МОРЕ

На море все сходи чудові,
Животворяща зорі гемоглобін,
Коли під звук сирени пароплавної
Спливає сонце з німих глибин

синекдоха

назва частини предмета переноситься на весь предмет, і навпаки - назва цілого вживається замість назви частини. Вживається частина замість цілого, однини замість мн.ч., і навпаки.

Синекдоха підсилює експресію мови і надає їй глибокий узагальнюючий сенс

перифраз

заміна назви предмета або явища описом їх істотних ознак або вказівкою на їх характерні риси.

Перифрази дозволяють:
виділити і підкреслити найбільш суттєві ознаки зображуваного;
уникнути невиправданої тавтології;
яскравіше і повніше висловити авторську оцінку зображуваного.

Перифрази грають в мові естетичну роль, їх відрізняє яскрава емоційно - експресивна забарвлення. Образні перифрази можуть надавати мови найрізноманітніші стилістичні відтінки, виступаючи то як засіб високої патетики, то як засіб невимушеного звучання мови.

В гостях у Северяніна

Ну, здавалося б, дах, чотири стіни,
Але не нудно пилом карнизів -
Повітря таїнством Грамоток берестяних
І римованої тремтінням пронизаний.

гіпербола

образний вислів, що містить непомірне перебільшення розміру, сили, значення якогось предмета, явища.

образний вислів, утримуючи-ний непомірне применшення розміру, сили, значення якогось предмета, явища.

Використання гіперболи і літоти дозволяє авторам текстів різко посилювати виразність зображуваного, надавати думкам незвичайну форму і яскраве емоційне забарвлення, оцінність, емоційну переконливість.
Гіпербола і литота можуть також використовуватися як засіб створення комічних образів

Російська тумбалалайкаграда Мед нашому житті то солодкий, то гіркий.
Шкода, що не багато його на терезах.
То чи не час, зійшовши на пагорб,
Руки розкинувши, зробити крок в небеса.

Д ОЦЕНТ П ЕТРОВ СПУСКАЄТЬСЯ В МЕТРО

Доцент Петров, покинувши теплий дах,
Плащем сховавшись від дощу і вітру,
Подолавши сто метрів до метро,
Спускається в бурхливі надра.

Доцент Петров боїться катакомб.
Шлях на роботу - більш ніж подвиг.

алегорія

алегоричне зображення абстрактного поняття за допомогою конкретного, життєвого образу.

У байках або казках дурість, упертість, боягузтво людей показані через образи тварин. Такі образи носять загальномовне характер

До ОКТЕБЕЛЬ

офонарели міста
Від кримської ночі.
В її розсолі Кара-Даг
Підошву мочить.
Душа готова впасти ниць,
Але віщий камінь
Гостей зустрічає шашличком,
А чи не віршами.
В ОСХОД В Про Хотські МОРЕ

Нехай за бортом циклон пучину здуває,
Вали здіймаючи і кидаючи ниць,
Нехай контрабандний сніг лихі хмари
До Росії тягнуть через сто кордонів -
Наш траулер (рибальське порода!),
Зібравши в авоську трала весь минтай,
Царю морському гордий підборіддя
Нахабно милить піною від гвинта.

фігуральний вислів

Можлива роль в тексті

приклади

Риторичне питання

стилістична фігура, побудова мови, при якому твердження висловлюється у формі питання. Риторичне питання не передбачає відповіді, а лише посилює емоційність висловлювання, його виразність.

Привернути увагу читача до зображуваного; посилити емоційне сприйняття

Риторичні запитання використовуються в художньому та публіцистичному стилях для створення питання на відповідну форму викладу. За допомогою неї створюється ілюзія бесіди з читачем.
Риторичні питання також є засобом художньої виразності. Вони акцентують увагу читача на проблемі.

Н ОЧНІ ТАНЦІ

Вранці запитають друзі: "Ти з ким був?
Шкіра пом'ята, колір землистий ... "
Що відповім? З Наомі Кемпбелл?
Або з Ліндою Евангелісто?

В ИПЬЕМ, братці, ЗА Р УБЦОВА !

Скільки користі в цигарці? Багато ль щастя від розуму?
Поматросил життя і кинув. Або кинула сама?

Зле слово б'є навиліт, тисне пальці чоботом.
Гей, бубнові, чи не ви улюлюкали навздогін?

В гостях у Северяніна

У білосніжній сорочці боса зима
Над Шексна гуляє, та Судой.
Разом з нею через підрядник сходжу я з розуму.
Або знову знаходжу розум?

риторичне звернення

підкреслена звернення до кого-небудь або чого-небудь для посилення виразності.

Риторичне звернення служить не стільки для називання адресата мовлення, скільки для вираження ставлення до того, про що говорить-ся в тексті. Риторичні звертання-ня можуть створювати торжест-ності і патетичність мови, висловлювати радість, співчуття і інші відтінки настрою і емоційного стану.

звернення:

Н ОЧНІ ТАНЦІ

Від ніжних звуків мороз по шкірі.
Помилуй, Боже, ну, як же можна ?!
І я вельмож в камзолі дожа,
І ти захоплена і вельможні.

Р УКР АЇНСЬКА ТУМБАЛАЛАЙКА

Ну-ка, давай-ка, дружок, підіграй-ка,
Щоб в печі не охолола зола:
Російська тумбай, тумбалалайка,
Тумбалалайка, тумбай-ла! ..

риторичний вигук

восклицательное запропонованого-ються, що служить для Вира-вання сильного почуття. Використовується для посилення емоційного воспри-ємства, особливо у випадках, коли поєднуються вопроси-кові і оклична інтонації.

Риторичний вигук зазначає найвищу точку напруження почуття і одночасно - найважливішу думку мови (часто в її початку або наприкінці).

Р УКР АЇНСЬКА ТУМБАЛАЛАЙКА

Боже, мій Боже, скажи чому ж
Серцю все гірше з плином днів?
Шлях наш стає вужчим,
Ночі довші, дощі холодніше.

В ИПЬЕМ, братці, ЗА Р УБЦОВА !

Вип'ємо, братці, за Рубцова - справжній був поет!

повторення звуків, слів або словосполучень на початку віршованих рядків; Единопочаток

поєднань звуків, морфем, слів, синтаксичних конструкцій) на початку кожного паралельного ряду (вірша, строфи, прозового уривка)

Нехай він жив невідповідно до своїх зразково - хто безгрішний, здайся!
Вип'ємо, братці, за Рубцова неприкаяну життя.

В ИПЬЕМ, братці, ЗА Р УБЦОВА !

У матросів немає питань. Я, напевно, не матрос ...
Чому ми дивимося косо на того, хто в небо вріс?
Піч в плитці кахельної затьмарює димом світло.
Вип'ємо, братці, за Рубцова - справжній був поет!

Нехай він жив невідповідно до своїх зразково - хто безгрішний, здайся!
Вип'ємо, братці, за Рубцова неприкаяну життя.

Висновки по II главі:

Аналізуючи вищесказане можна зробити висновок, що лексичні і синтаксичні засоби виразності в поезії І.Царева дуже різноманітні. Варто відзначити їх активне вживання автором у своїй творчості. Використання метафор і символів дозволяє поетові надавати на читача емоційне, естетичне вплив, описувати внутрішній світлюдини і стан людини. Складні, мудрі слова і вирази, - є непідкупний стиль поета. Своєрідність, тобто оригінальність творчості автора змушує читача мимоволі перечитати і ще раз зануритися в різноманітний, цікавий, барвистий світ їхніх творів.

висновок

У ліриці Ігоря Царьова ми бачили різні видозміни поетики іносказань.

Провівши аналіз і синтез засобів мовної виразності в поезії Ігоря Царьова, слід підкреслити, що виразність мови в творчості може створюватися як мовними одиницями лексичних груп (експресивно-забарвленої лексикою, побутово-побутової лексикою, неологізмами і т.д.), якщо їх вміло, своєрідно використовує автор, так і образними засобами мови (епітетами, уособленням, метафорами, і т.д.), синтаксичними фігурами (інверсією, анафорой, зверненнями та т. д.). Варто зазначити, що особливе місце в ліриці І. Царьова займають метафори і символи, що відображають емоції ліричного героя, яка допомагає виявити основний задум авторів.

Вірші Ігоря Царьова - це не римована проза, чи не літературний «новодел», а саме російська поезія, в якій відбилася глибока культура, потужні затекстовой знання: життя, літератури, поезії.

Даниною поваги рідному місту є дуже особисте вірш - «Вікна Хабаровська». Композиція тексту задана декількома позиціями: сильною позицією тексту - заголовком і абсолютним фіналом - рядком «світять в серці вікна Хабаровська». Словосполучення «вікна Хабаровська» замикає ідеальну кільцеву (рамкову) класичну композицію тексту. Однак автор ще раз зміцнює каркас тексту вірша, використовуючи для цього варіативний дистантний повтор першого чотиривірші в передостанній строфі: Я і сам тепер вхожий в московський цирк, / Не один свою відпустку провів в Криму, / Але все частіше сниться сивий Хехцире, / І кличе , нудьгуючи на мене, Амур. Можна говорити з неабиякою часткою впевненості, що прикметами идиостиля Ігоря Царьова є не тільки внутрішня рима, але і кільцева композиція тексту, насичення текстів віршів подробицями, деталями; звернення до значимих особистим власних імен, географічна конкретика, що вирізняла стиль великого попередника І. Царьова - Миколи Гумільова, медаллю якого поет був нагороджений за літературна творчість( «Велика срібна медаль Миколи Гумільова», 2012). Любов до рідного міста, до Далекого Сходу нероздільна для поета з почуттям до близької людини, відбитим в зворушливому порівнянні: «У дружини моєї чудовий колір волосся - / Як амурських кіс золотий пісок». Цікава для дослідження зміна ритму в останньому чотиривірші тексту, знову виникає внутрішня рима, що створює мікрообраз «річка - різання».

Хтось ріс в Криму, їв взимку хурму,
Хтось міг дивитися на столичний цирк,
А мене все дитинство качав Амур,
І кедрової даллю поїв Хехцире.

Я, ще вовченям покинувши кров,
Ображати себе не давав ворогам,
Адже вільний амурської кипіла кров,
І дарувала силу свою тайга.

Нехай, з за водою років знаходячи лиск,
Я не проти плив, але навскоси.
У дружини моєї чудовий колір волосся -
Як амурських кіс золотий пісок.

Я і сам тепер вхожий в московський цирк,
Не один свою відпустку провів в Криму,
Але все частіше сниться сивий Хехцире,
І кличе, нудьгуючи на мене, Амур.

На кукане сну - НЕ сазана вага.
Хоч і спить річка, але хвиля різання.
Чи не розшитий зірками завісу -
Світять в серці вікна Хабаровська.

Пам'ять про поета - його вірші, вони повинні звучати, тому

... Що в них - ні фальші, ні апломбу,
Лише серця зірвана пломба
З неспокій душі ...

Золоте Перо Росії залишило Золотий слід. Коло читачів, в тому числі молодих, - це, можливо, майбутні поети, які сьогодні вибирають між «фізикою і лірикою» поки не на користь останньої ... Але приклад Ігоря Царьова повчальний: для віршів не буває пізно! Як не буває пізно і для їх професійного осмислення і аналізу .

Список використаної літератури

Олена Крадожен - Мазурова. Індивідуальність поетичного стилю Ігоря Царьова: текстологічний аналіз.

Валгина Н.С. Синтаксис сучасної російської мови: Підручник, Видавництво .: «Агар», 2000. 416 с.

Введенська Л.А. Риторика і культура мови / Л.А. Введенська, Л.Г. Павлова. - Изд. 6-е, доповнене і перероблене. - Ростов - на - Дону: Изд - во «Фенікс», 2005. - 537 с.

Веселовський А.Н. Історична поетика. Л., 1940. С. 180-181.

Власенков А.І. Російська мова: граматика. Текст. Стилі мови: Учеб.для 10-11 кл. общеобразов. Установ / А.І. Власенков, Л.М. Рибченкова. - 11-е вид.- М .: Просвещение, 2005. - 350 с., С. 311

Виразні засоби синтаксису. Відеотьютор з російської мови. - м

Тема урока:

Роль зображально-виражальних засобів мови в творах художньої літератури

Мета уроку:

пізнавальна : Повторити терміни; розвивати вміння розрізняти стежки, стилістичні фігури та інші засоби виразності; визначати їх роль в тексті;

розвиваюча : Розвивати мисленнєво - мовну діяльність учнів, уміння аналізувати, порівнювати, класифікувати, узагальнювати, логічно вірно викладати свої думки; продовжувати роботу по розкриттю творчих здібностей; з розвитку критичного, образного мислення; створювати умови для розвитку комунікативних навичок;

виховна: розвиток системи ціннісних ставлень до рідної мови; виховання дбайливого ставлення до слова автора, відповідального ставлення до власного слова, до культури мовлення.

ХІД УРОКУ.

1. Організаційний момент.

2. Вступне слово. Почнемо наш урок з читання та аналізу вірші О. Мандельштама. Читання і аналіз вірша О. Мандельштама. (1 слайд).

Про що цей вірш? Які тема і основна думка даного вірші? Що допомагає автору створити таку картину Петербурга і передати свої почуття? (Порівняння - «як медуза»; епітети - «прозора весна», уособлення - «весна одягає», метафори - «морської хвилі важкий смарагд» і т.д.).

Для чого можуть використовуватися засоби виразності?

висновок : Зображально - виражальні засоби роблять мова яскравою, образною, виразною.

Виходячи з усього сказаного, як ми можемо сформулювати тему і мети уроку?

3. Запис теми уроку. ( 2 слайд). Які цілі уроку? (3 слайд).

Звернемося до епіграфа нашого уроку. Читаємо рядки з творів М.В.Гоголя, В. Брюсова, А. Ахматової.

Що об'єднує ці цитати? Як вони відображають тему нашого уроку?

4. Бесіда з питань. Повторення.

1 .На які три групи діляться зображально - виражальні засоби мови?

2. Перерахувати зображально - виражальні засоби мови, записати терміни в зошит, дати усно визначення.

МЕТАФОРА - вживання слова або виразу в переносному сенсі на основі подібності двох предметів або явищ.

ПОРІВНЯННЯ - зіставлення двох явищ з тим, щоб пояснити одне з них за допомогою іншого.

ЕПІТЕТ - образне визначення.

метонімія - стежок, що складається в тому, що замість назви одного предмета дається назва іншого.

ГІПЕРБОЛА - образний вислів, що містить непомірне перебільшення сили, розміру, значення якого-небудь явища.

литота - стежок, що містить непомірне применшення предмета, сили, значення якого-небудь явища.

ІРОНІЯ - стежок, що складається у вживанні слова в сенсі зворотному буквальному.

АЛЕГОРІЯ - вираз абстрактного поняття або ідеї в конкретному художньому образі.

УОСОБЛЕННЯ - стежок, що складається в перенесенні властивостей людини на неживі предмети і абстрактні поняття.

перифраз - стежок, що складається в заміні звичайного однословного назви будь-якого предмета описовим виразом.

анафора - повторення окремих слів або оборотів на початку пропозиції.

епіфори - повторення слів або виразів в кінці сусідніх, суміжних пропозицій.

АНТИТЕЗА - оборот, в якому різко протиставляються протилежні поняття.

градація - таке розташування слів, при якому кожне наступне містить підсилює значення.

інверсія - особливе розташування слів, що порушує звичайний порядок.

синекдоху - , різновид , Заснована на перенесенні значення з одного явища на інше за ознакою кількісного відносини між ними.

оксюморон - «розумна дурість» стилістична або помилка, поєднання слів з протилежним значенням (тобто поєднання ).

синтаксичний паралелізм – однаковесинтаксичнебудовасусідніхпропозицій.

парцеляції - членування пропозиції.

Закріплення і узагальнення матеріалу

5. Розподілити терміни на дві групи. ( Слайд 5)

6. Знайди помилку у визначенні стежка. (Слайд 6)

7. Співвіднеси визначення і стилістичну фігуру. (Слайд 7)

8. Співвіднеси визначення та лексичні засоби . (Слайд 8).

9. Физкультминутка (Слайди 10 - 16)

Метонімія, фразеологізми, перифраза, паралелізм, епітет, синоніми, порівняння, риторичне питання, просторічні слова, литота.

10. Робота з текстами художніх творів (по роздруківках) Приклади з художніх творів тропів і стилістичних фігур.

Які засоби мови зустрічаються в цих текстах?

Поки не вимагає поета До священної жертви Аполлон, У турботах суєтного світла Він малодушно занурений;мовчить його свята ліра: Душакуштує хладний сон, І між дітей незначних світу, Бути може, всіх нікчемний він. (О. С. Пушкін, «Поет») (Метафори)

Красною пензлем Горобиназапалилася . Падали листя. Я народилась

(М. Цвєтаєва, З віршів про Москву) (Метафора)

І ви подібно так падаєте,

Як з древ впав лист впаде!

І ви подібно так помрете,

Як ваш останній раб помре .

(Г. Р., «Володарям і судиям») (Порівняння)

Але лише божественні слова

До слуху чіткого торкнеться

Душа поета Стрепенеться,

Як пробуджений орел.

(О. С. Пушкін «Поет») (Порівняння)

Тут темний дуб і ясенсмарагдовий,

А там блакитітаїть ніжність ...

Наче з дійсностічудний

нестися вчарівну безмежжя.

(А.А.Фет, «Гірське ущелині») (Епітети)

перетворений ніжності вимагай від мене,

Я серце мого скажу відверто хладсумний .

Ти права, в ньому вже немаєпрекрасного вогню

Моїй любові первісної.

(Е. А. Баратинський, «Визнання») (Епітети)

Такий нам потрібен мова, як був у греків,

Який у римлян був і, слідуючи в тому їм,

Як нині говорить Італія і Рим.

(А.Сумароков) (Метонімія)

8. Він людина! Їм панує мить,

Він раб поголоски, сумнівів і пристрастей;

Прости йому неправе гоніння:

Він взяв Париж, він заснував Ліцей.

(А. С. Пушкін) (Метонімія)

І чутно було до світанку,

як радівфранцуз …

(М.Ю.Лермонтов, «Бородіно») (Синекдоха)

10.Всё спить - і людина, і звір, і птиця

(Гоголь) (Синекдоха)

11. «В одному місці дощі пролилися, так щорічка, яку за добу раніше заєць пропливав, здулася і на десть верст розлилася ».

(М. Є. Салтиков-Щедрін «Самовіддана заєць»). (Гіпербола)

12.Попригунья бабка

літо червонепроспівала,

Озирнутися не встигла,

Як зима котить в очі.

(І. А. Крилов, «Бабка й мураха») (Уособлення)

13.Где ти, де ти,гроза царів,

Свободи горда співачка?

Прийди, зірви з мене вінок,

Розбий зніжену ліру ...

Хочу оспівати свободу світу,

На стежках вразити порок.

(О. С. Пушкін, Ода «Вільність») (Перифраза)

14. Ти і убога,

Ти і рясна,

Ти і могутня,

Ти і безсила ...

(Н.А.Некрасов, «Кому на Русі жити добре») (Анафора)

15. Нехай громи небо вражають,

Лиходії слабких пригнічують,

Божевільні хвалять розум свій!

Мій друг! Ми не у цьому винна.

(Н. М. Карамзін) (Градація)

16. Ні повний гордого довіри спокій,

Ні темної старовини заповітні перекази

Чи не ворушать в мені втішного мрії.

(М.Ю.Лермонтов «Батьківщина»)(Інверсія)

17. І простуючи важливо, в спокої чинному,
Конячку веде за вуздечку мужичок
У великих чоботях, в кожушку овчинному,
У великих рукавицях ...а сам з нігтик!

(Н.А.Некрасов) (Літота)

18. Ліс не той!
- Кущ не той!
- Дрозд не той!

(М. Цвєтаєва) (Епіфора)

І день настав. Встає з одра
Мазепа, цей страждалець кволий,
цейтруп живий , ще вчора
Стогнав слабо над могилою.

( . «

11. Читання і слухання вірша О. Блока «Незнайомка ». (Слайди 17 - 21)

Аналіз зображально - виражальних засобів вірші, їх роль в тексті.

12. Висновок: яка роль зображально - виражальних засобів в творах художньої літератури?

Яка практична спрямованість знань зображально - виражальних засобів і їх ролі в тексті? (Виконання завдання 24 ЄДІ з російської мови).

13. Робота з текстом і рецензією з КІМу ЄДІ з російської мови. ( Слайди 22 - 26)

Виконати завдання 24, користуючись алгоритмом.

14. Рефлексія. (Слайд 27). Узагальнимо, що ми дізналися на уроці.

Яку роль відіграють зображально-виражальних засобів мови в творах художньої літератури і в житті людини?

Створення нових, яскравих, свіжих образів.

Повно, точно, глибоко, відповідно до задуму виражається думка

Вплив на думки і почуття читача, очищення на духовному і, як наслідок, - на фізичному рівні.

15. Домашнє завдання. (Слайд28)

1. проаналізуватиз точки зору використання зображально - виражальних засобів вірш поета Срібного століття.

2. Виконати завдання 24 ЄДІ з російської мови.